Як Пушкіна ліщина порятувала...

Факт його зцілення привернув до себе увагу фахівців сучасної медицини. Досліджуючи технологію традиційної переробки ліщини та застосовуючи новітні знання, науковці виявили, що активною основою лісового горіха є біофлавоноїди, складні за своєю структурою природні сполуки. Ліщина, як зсувалося, містить алкалоїди, альдегіди, ефірну олію, вітамін С, дубильні речовини, каротин, антоціани та жирні кислоти, а горіхи ще й вуглеводні, жирну олію (до 72%), комплекс вітамінів B1, B2, Е, РР, С та каротин. Усі ці компоненти, власне, й чинять прямий тонізуючий вплив на судини, нормалізують лімфатичний відтік, активізують мікроциркуляцію, сприяють покращенню венозного кровообігу, зокрема в кінцівках. Біофлавоноїди ліщини ефективні не тільки при варикозній хворобі, а й покращують стан всього організму, адже мають протизапальну та капілярозміцнюючу дію і впливають на секреторну активність шлунка та печінки.

На основі екстракту ліщини створено медичний препарат, що отримав назву «асклезан» (таблетки та гель), які знімають багато симптомів варикозної хвороби — болі, набряки, судоми і т. ін. Але сьогодні мова не про аптечні ліки, а про народні.

Для початку народний рецепт для тих, у кого недуга вже запущена і хворі ноги вкриті ранками. Перед сном їх слід годину потримати у теплій сироватці, а на ніч обмотати компресом із кислого молока або сиру. Вранці, знявши компрес, ноги слід облити свіжою холодною водою з криниці. Чистим рушником промокнути насухо, присипати пшоняним борошном та обмотати бинтом. Коли шкіра очиститься, ранки підсохнуть, ноги на ніч обкладають внутрішнім свинячим жиром.

Тим часом внутрішньо слід вживати порошок з ліщинові кори — по чайній ложці тричі на день за 10 хвилин до їди. (Кору ліщини сушать у затінку, мелять на м’ясорубці, зберігають у щільно закритому посуді в темному місці).

Тільки-но ліщина вкриється листям, з її гілля роблять вінички і сушать у затінку. Взимку їх розпарюють і теплими (не гарячими, бо висока температура посилює венозну хворобу) обкладають ноги на ніч. Із свіжого листя лісових горіхів роблять кашку, якою також намазують ноги на ніч, окутуючи. Таке лікування не є швидким, але ефективним і без побічних ефектів (хіба що, особисте неприйняття рослини).

У «Повному російському ілюстрованому словникові-травнику та квітнику» є ціла низка рецептів з ліщини — відвари листя і кори, які приймаються всередину, кашки як із свіжого, так і з розпареного сухого листя, мазі з молочних незрілих горіхів (коли ядерця тільки-но зав’язуються, а сам горішок м’якої консистенції); розмелені стиглі ядра, додані в їжу, горілчані настоянки із шкарлупок.

Настоянки з листя. Молоденькі, ще не зовсім сформовані листочки ліщини сушать, перетирають на порошок. 4 столові ложки порошку заливають 1 літром окропу. Настоюють ніч. Приймають по 3/4 склянки тричі на день до їди для очищення сечових шляхів. Курс лікування — 40 днів, перерва — два тижні.

Так само збирають листя в період формування зелених горішків разом з їх зеленими обгортками та ядерцями молочної стиглості. Сушать, подрібнюють і настоюють ніч з розрахунку 2 столові ложки суміші на 0,5 літра окропу. П’ють по 3/4 склянки при кровохарканні, ниркових каменях і для збільшення молока в ослаблених матерів-годувальниць.

Відвар із сухого листя ліщини або горіхових шкарлупок. 2 ст. ложки на 0,5 л окропу. Настояти ніч. Пити 3 рази в день за 10—15 хвилин до їди при запаленні простати, геморої, запаленні печінки та нирок, при млявій перистальтиці, «ледачому» шлунку та відсутності апетиту.

Стиглі ядра горіха. По 4—5 штук корисно вживати під час їди при анемії (з медом), гіпертонії, атеросклерозі, нирковокам’яній та жовчнокам’яній хворобах. При цукровому діабеті вранці натщесерце 1 ст. ложку мелених горіхів запивати 1 склянкою молока. При нецукровому діабеті: суміш 10 мелених горіхів, 1 чайної ложки меду та 1 чайної ложки яблучного оцту вранці натщесерце запити розчином 9 г солі (неочищеної кам’яної) на 100 г води.

Зовнішньо використовують таку мазь. 3—4 підсмажених ядерця горіха розмолоти в порошок на кавомолці. Вийняти із зварених на круто яєць два жовтки, підсушити їх і розтерти в порошок на розпеченій сухій сковорідці. Змішати порошок горіхів та жовтки і ще раз ретельно все перетерти у дерев’яній чи порцеляновій ступці, додати 1 кавову ложечку жовтого порошку йодоформу у вже холодну масу. Цю суміш тоненьким шаром наносять на трофічну виразку, очищену від некротичних нашарувань перекисом водню, залишають на 1—1,5 години не забинтованою. Потім прикривають стерильною серветкою і забинтовують на дві доби.

Порошок із ядер стиглих горіхів змішують зі свіжими білками курячих яєць — 1 ст. ложка порошку на 2 ст. ложки білка. Ретельно змішана і перетерта маса вважається ефективним засобом при опіках.

Пилок із сережок. На ліщині вони з’являються у березні—квітні. Збирають сережки обережно, стинаючи ножицями в підставлений паперовий мішечок. На 100 г вичавленого з ядер горіхової олії — 1 склянка сережок. Суміш томлять на водяній бані 2,5—3 години, остуджують. Віджимають. Рідину знову підігрівають до 70 градусів, вливають у неї 1/5 частини розтопленого бджолиного воску, розмішують до однорідної маси, проціджують через марлю у скляну посудину, охолоджують. Застосовують таку мазь при гемороїдальних шишках, змащують нею запалені вени, накладають пов’язки на трофічні виразки, роблять тампони при ерозії шийки матки. Збирати сережки рекомендується в ясні дні, щоб три дні до цього не було дощів.

Якщо нема змоги начавити олію з ядер лісових горіхів, можна використовувати олію з кедрових, яка продається у магазинах та аптеках.

Кора ліщини. Водну настоянку, відвар з кори лісового горіха зовнішньо застосовують як примочки для вузлів варикозних вен, синців при перифлебітах, внутрішньо — при трясці, гарячці різної етіології.

Шкарлупа стиглих горіхів. А ще на Псковщині кілька століть тому готували настоянку на хлібному вині (ймовірно, мається на увазі пшенична горілка). 100 г шкарлупок заливали 1 літром так званого хлібного вина, посудину закупорювали сургучем (щоб повітря не мало доступу) і настоювали 21 день у темному місці. Пили по столовій ложці тричі на день перед їдою при катарі шлунка і кишок, ядусі (бронхіт, астма), при кровохарканні, від жирових шишок по тілу, при кровотечах після пологів, зараженні крові, при поганому запахові з рота, щоб прогнати солітера, заспокоювали нею зубний біль, натирали суглоби при ревматизмі.