Господиня п’ятисоткової оази

Зайнятися овочево-квітниковим господарством мою землячку змусили обставини 1990-х. Спочатку це була потреба вижити, адже у 40 років Ганна Яківна наважилася народити третю дитину і згодом з малюком-сином на руках залишилася без роботи. Щоб заробити на прожиття, почали з Анатолієм Миколайовичем вирощувати на своїй дачі розсаду овочів, суниць. Люди купували… Наступного року зайнялися квітами — для клумб, балконів, палісадників. Також отримали прибуток. Уже навіть на ці гроші змогли купити ще одну дачну ділянку. А згодом, продавши обидві, за виручені кошти придбали дім у Новограді-Волинському, на батьківщині Анатолія Миколайовича. Навіть господар перестав скептично ставитися до квітів і вже сам, де лише побачив новинку, ніс її додому.

Все це зелене господарство повертає вкладене у кілька разів, дає швидкий результат, бо нема зайвих енергетичних витрат на обігрівання теплиць. Полікарбонатна теплиця обігрівається сонячним промінням. Та не тільки економічна вигода спонукає Ганну Яківну до розвитку її маленького бізнесу:

— Робота з рослинами — це наше з чоловіком здоров’я, мета у житті, прагнення до краси, це спілкування з однодумцями, друзями. Квіти, як і всі інші рослини, дарують нам величезне духовне піднесення.

П’ять соток Ліманів за ці роки перетворилися на зелену оазу, яка зачаровує зір будь-якої пори, починаючи з ранньої весни. Весь час тут щось росте, квітне, червоніє, синіє, жовтіє. Господиня, як і 20 років тому, вирощує все для городу, клумб і кімнат. За сезон загалом понад 5000 рослин. Вони розкішні, красиві, здорові.

— Ось овочева розсада капусти, перцю, помідорів. А у цих невеличких контейнерах ростуть огірочки, які з потеплінням треба одразу висаджувати на ділянку, і вони плодоноситимуть значно раніше від тих, які висіваються у відкритий ґрунт, — ділиться Ганна Яківна. — Та головними для мене завжди були квіти. Знаєте, незважаючи на фінансові труднощі, люди із задоволенням завжди купують саме їх. Краса ніколи не буде переможена тим, від чого людина матиме вигоду! Квіти беруть без усілякого майбутнього зиску — лише для краси на садибі і для душі!

Ганна Яківна вирощує розкішні айстри, цинію, чорнобривці гібридні (низькорослі з великими пухнастим суцвіттями і розлогим кущем золотистого, лимонного, помаранчевого кольорів). Квітують петунія, бегонія проста та ампельна, гібридна глоксинія махрова та різнокольорова. Остання у господині різного забарвлення — червона, бузкова, рожева та з контрастною каймою інших відтінків. Кольорова гама крокусів — сім різновидів. З десяток видів нарцисів, більше сотні — тюльпанів: і подвійні, і махрові, й однотонні, й різнокольорові. Благородна квітка кала не тільки біла, яку ми звикли бачити у вазонах, а й рожева, бордова, жовта, помаранчева з жовтою серединкою. Є десятки лілей та гіацинтів.

Займаючись квітами, Ганна Яківна впровадила чимало новинок, які придумала сама. Наприклад, щоб квіти з цибулинних та крокуси росли компактно і всім сімейством, восени саджає їх у звичайну пивну пластикову склянку. Попередньо вирізає у ній овальні отвори знизу та по боках. Контейнер з цибулинами закопує врівень із землею. А на початку травня виймає, переставляє у новий контейнер і в такому вигляді вони потрапляють до покупця. Такий спосіб висаджування дозволяє не залишати діток у землі, всі вони тримаються купки у контейнері.

— До того ж, — уточнює Ганна Яківна, — таким чином у травні вивільнюється площа, на якій висаджую овочеві культури. Ось так продуктивно й використовую свої п’ять соток.

— Чи є у вас рідкісні представники рослинного світу? — цікавлюся у господині.

— Дещо, звичайно, є, — каже вона. — Ось багато років у мене росте лагенарія, знайома городникам як в’єтнамський кабачок. Її плоди завдовжки до 2 метрів. Вони багаті мінеральними речовинами, з них можна приготувати чимало смачних страв — запікати, смажити, тушкувати, робити оладки, ікру, фарширувати. Їх споживання допомагає подолати низку захворювань — від склерозу до підвищеного тиску. А ще вирощую з насіння безвусу суницю: вона росте кущиком і не розповзається городом.

Серед рідкісних «вихованців» — ангурія (ківана, або антільський огірок). Її плоди у зрілому стані мають колючі шипи, а тому вона схожа на їжака чи морську міну. Їх споживають ранньої зрілості, можна й консервувати. Вимоги до вирощування ті ж, що до й огірків. Щоправда, плоди зав’язуються пізно, а тому треба власноруч запилювати квітки, щоб прискорити процес. Загалом це красива ліана до 6 метрів, яка вкривається великими білими ароматними квітками. Відтак її можна вирощувати і як декоративну, і як овочеву рослину.

Та найбільша екзотика у господарстві Ганни Яківни — суничне дерево, або гуава сунична. Рослина ця з сімейства міртових, стійка до хвороб, вони її навіть не уражають. Смак плодів нагадує суниці з ананасом, вони надзвичайно ароматні. Найбільше своє деревце Ганна Яківна подарувала знайомим, бо для її помешкання воно було надто великим. А натомість виплекала ще кілька. Процес вирощування складний — дерево треба «підняти» з насінини. Але що не зробиш заради такого бажаного екзота?!

Ганна Яківна та Анатолій Миколайович на своїх п’яти сотках побудували дві теплички. Одна з них звичайна, під плівкою, розміром 6 на 12, а інша — полікарбонатна — 3 на 6 метрів. Переваги останньої в тім, що вона при перших весняних променях сонця забезпечує всередині до плюс 20 градусів. У теплицях господиня починає поратися у березні. Ґрунт готує із суміші перегною від кролів, харчових відходів та звичайної землі. Буває, докуповує універсальну землю та торф. Іноді підживлює деревною золою.

Частину квітів Ганна Яківна вирощує, як уже мовилося, не вегетативно, а з насіння. Тому посів, скажімо, глоксинії та бегонії починається ще у січні в будинку. Насіння спочатку пророщує у скляних лабораторних чашах Петрі, а коли воно проклюнеться, кожне насіннячко перекладає у замочену у воді торф’яну пігулку, яка є острівцем ґрунту і дає живлення насінню на період первинного росту. Пігулки з насінням виставляє на піддони (приблизно 200 штук), які потім складаються на етажерку під лампу денного світла. Коли з’являються бруньки, Ганна Яківна кожну пересаджує у торфоперегнійний стакан разом з пігулкою. І в міру росту — у більші горщики, вже у теплицю.

За професією Ганна Яківна Ліман — технік-технолог столярного виробництва. Свого часу працювала на меблевій фабриці, навчала у школі дітей кресленню та трудовим ремеслам, була бібліотекарем. З трьох років її виховувала бабуся. Це була трагічна сторінка її життя. Маму Ганни Яківни у сталінські часи вислали до Караганди. Бабуся викрала полонянку з табору, з трирічною внучкою провезла потягами через усю Росію, де панувало грабіжництво. Але мама на той час вже була хвора на сухоти і вдома, на Одещині, померла. Це трапилося у 1947 році. Трагічна доля спіткала і батька, також засланого. Він, на щастя, дочекався реабілітації, та після її оголошення прожив лише чотири місяці...

У свої 67 Ганна Яківна сповнена радості та цікавості до життя. Два роки тому опанувала комп’ютер, стала активним його користувачем. Виростили з чоловіком трьох дітей, мають п’ятеро онуків.

А отих п’ять соток стали для Ганни Яківни (та хіба тільки для неї?!) стали справжньою школою виживання. Молодим є чому повчитися!

Схожим досвідом поділилася і знайома садівниця-городниця — пані Єлизавета Бойко з Одещини, яка багато років старанно трудиться на своїх п’яти сотках. Ось що вона розповіла:

— Праця на землі важка, але й на виробництві та в установах також буває несолодко: когось скоротили, комусь урізали зарплату, когось поставили на облік у центр зайнятості, звідки відправляють на громадські роботи... Однак вихід із ситуації є. Мешканцям невеликих міст, селищ міського типу непросто знайти роботу, тому можна заробити й у себе на присадибній або садовій ділянці.

Попит на насіння, саджанці — постійний. Любителі городництва-садівництва щороку прагнуть придбати нові, урожайні сорти малини, смородини, агрусу, суниць. А розмножити малину, смородину і суницю зовсім нескладно. Зі 100 кущів малини легко можна отримати 300—400 саджанців. Прибуток може скласти до 5 тисяч гривень. Розмноження садової суниці також просте: зі 100 розеток можна отримати більше 300 кущиків розсади, а це ще близько 2—3 тисяч гривень. Сотка землі, зайнята під розсаду елітних високорослих айстр, дає теж хороший прибуток. Деякі хочуть купити рідкісні рослини, як-от лимонник, великоплідна жимолость, ірга тощо. Все це також приносить гроші.

Швидко розходиться розсада овочів та ягід ранніх строків дозрівання. Наприклад, сотка дуже ранньої суниці може дати близько 4—5 тисяч гривень. Вигідно вирощувати зелень. Кропу, наприклад, можна зняти кілька врожаїв за сезон. На моїх п’яти сотках є лікарські і пряно-ароматичні трави, їх понад 30 видів: меліса лимонна, монарда (або бджолиний бальзам, кінська меліса), гісоп, розмарин, звіробій, материнка, ехінацея пурпурова. Є попит на їх насіння, розсаду, а також на готовий збір для чаю.

Вирощуйте, каже, не лише красиві рослини для інтер’єру, а й кімнатні плодоносні, наприклад, лимони. Все це приносить прибуток. Ось ще приклад. Одне насіннячко арбутуса (суничне дерево), мурайї волотистої (дерево імператорів), ховенії (ще звуть цукерковим деревом) коштує 1—2 гривні, а саджанець цих рослин через рік — уже 50—60 гривень. Отож ваші п’ять соток завжди вас прогодують. Гроші ніколи з неба не падають. Головне — не лінуватися.

Віра ТИХОНОВА.
Балта — Новоград-Волинський.