Не зневажаймо самих себе
Я перечитав багато мемуарної літератури та художніх творів про Другу світову війну і можу з певністю твердити: роман «Прапороносці» Олеся Гончара є одним з кращих з-поміж них. Надто — у сенсі виховання підростаючого покоління.
Пригадаймо образи українця-лейтенанта Євгена Черниша, молодого бійця Гая. Та й політрук майор Воронцов — не витвір фантазії, а жива людина на тлі смерті й крові. У «Прапороносцях» зустрічаємо чи не найкращий у світі образ жінки-воїна Шури Ясногорської. Яскравий приклад для наслідування. Мій батько чимось нагадував одного з героїв роману Юрія Брянського. Мабуть, саме з такого солдата письменник створював кухаря Гришу. Вже пізніше за святковою чаркою у День Перемоги в батькових розповідях фігурували Альпи, Голубий Дунай, Злата Прага й ненаситне на людську кров озеро Балатон. Отже, «Прапороносці» — реальний доказ фронтової правди.
Та раптом вичищаючи літературу від перекосів, мабуть, не завжди розумними і чистими руками, чиновники від освіти чомусь вирішили вилучити роман Олеся Гончара із шкільної програми. Тобто позбавили молоде покоління найкращих образів українських патріотів. Можливо, тому, що твір не подає, навіть схематично, полководців, а тим більше вусатого вождя з люлькою в кривій руці, без чого тоді шлях для виходу літературного твору практично був перекритий. Існувало навіть поняття «паровози», тобто твори про партію та її рульових, що відкривали будь-яке видання.
Цими «паровозами» й наповнили шкільну програму. На початку вісімдесятих років минулого століття я працював у профтехучилищі. Тоді видавництво «Дніпро» на допомогу дітям уклало збірник «Українська радянська література», в якому знані сьогодні поети, великі патріоти своєї держави виглядали всуціль підлабузниками, тобто те, що пропонувалося дітям до вивчення, було гіперболічно перенасичене партією і Леніним. Тодішні «чечетови» підбирали тільки таку поезію, що механічно проштовхувало її авторів у класики. Інакше вони все життя залишалися б початківцями. Втім, подібні «рогатки» існують і нині. Не маєш коштів на вступну статтю, рекомендації когось із членів письменницької спілки — маєш просто самвидав.
Після того, як Україна стала незалежною, у 1992 році вийшла хрестоматія нових творів, що потрапили до шкільної програми. Тут Леніна й партію вже не згадували. Їх прибрали, залишивши лірику тих самих поетів, хоча нових талантів в Україні ніколи не бракувало. Та ще більша біда, що разом з непотребом на смітник історії було викинуто і роман «Прапороносці».
Чи не така ось зневага до самих себе дозволила президенту Російської Федерації Володимиру Путіну заявити, що Велику Вітчизняну війну вони, мовляв, виграли б і без України? України, яка втратила мільйони своїх громадян, територію якої було віддано на поталу ворогові. Ніхто не хоче нині про те згадувати. Тож нехай, мовляв, не нагадує про національних героїв і талановитий твір українського класика. Щоб діти вчилися любити не рідну Батьківщину, а колишню «Великую Родину».
Борис ДРАЇМ.
м. Ананьїв.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
