Відмантас РАКЛЄВІЧЮС: «Наш продукт — безпека»

Членом НАТО Литва стала 29 березня 2004 року разом з шістьма іншими країнами Східної Європи. Литва є активним учасником операцій НАТО з забезпечення безпеки та зміцнення стабільності у різних регіонах світу. З 2005-го литовські військові беруть участь в операції міжнародних сил підтримки безпеки НАТО в Афганістані. Литва самостійно керує групою з відтворення провінції Гор. Литовці допомагають центральній афганській владі зміцнити місцеве правління, перебудувати сектор безпеки, підтримувати діалог між представниками тамтешньої влади, міжнародних організацій та місцевими лідерами. Більшість офіцерів, які служили в місії в Афганістані, є випускниками закладу, про який наступна розповідь.

Військова академія Литви ім. генерала Йонаса Жемайтіса. Про неї розповідає заступник начальника з військової підготовки підполковник Валеріус Сереліс. Іноді йому допомагає сам начальник академії полковник Евгеніус Восиліус.

Наш заклад названий ім’ям Йонаса Жемайтіса — людини-легенди, організатора литовського Руху Опору. До радянської окупації Литви 1940 року він був у званні капітана. У 40-х — на початку 50-х очолював збройну боротьбу за незалежність і став партизанським генералом. Розстріляний НКВД 1954-го в Бутирці. П’ятдесят років від нас приховували історію і називали «лісових братів» бандитами. Тепер 95% литовців вважають їх героями. Пам’ятник Йонасу Жемайтісу встановлено у Вільнюсі перед будівлею Міністерства охорони краю.

Академія готує офіцерський склад з вищою освітою для збройних сил Литви. Знання, отримані тут, дають можливість офіцерові дослужитися до звання капітана (рівень 1-й базовий). Щоб отримати звання майора, треба пройти курси підвищення кваліфікації (рівень 2-й тактичний). Навчання на вищих рівнях наші старші офіцери продовжують у Балтійському коледжі оборони в Тарту (Естонія) або військових коледжах інших країн НАТО. Морських офіцерів готують морехідна школа у Клайпеді та курси ВМС у Ризі. У США навчаються наші офіцери берегової охорони.

Професія військового є престижною. Конкурс до академії — п’ять осіб на місце. Ми пояснюємо абітурієнтові: якщо у нього нема вроджених навиків керувати, краще вступати до цивільного навчального закладу. Далі — ретельна медкомісія на придатність до служби у війську. Відбір проходять десь 350 кандидатів. Потім упродовж двох діб за британською методикою відбувається тестування з фізичної підготовки, перевіряється психофізичний стан кандидатів (може він перебороти страх чи ні), перевірка моральних якостей, вміння працювати у команді, проявляти ініціативу. Після відбору з урахуванням балів атестату їх залишається 70. Наші вступники мають хороший базовий рівень англійської мови. Водночас хочеться, щоб до нас вступало більше людей зі знаннями математики, фізики, хімії. «Технарі» у війську завжди потрібні. Практика показує, що з 70 кадетів, котрі вступили на перший курс, до четвертого може залишитися 45. Десять відсотків наших курсантів — дівчата.

Патріотичним вихованням займаються всі офіцери, якоїсь окремої одиниці з виховної роботи нема. За національністю переважна більшість курсантів — литовці, є також росіяни (здебільшого із місцевих старовірів), значно рідше — поляки та білоруси. Кількість офіцерів замовляє міністерство оборони. Гауптвахти в академії нема, але за невиконання навчальної програми чи грубі дисциплінарні порушення — відрахування. Це селекція. Нам не потрібний офіцер, котрий, поїхавши в місію, загубить людей.

У литовському війську давно забули про радянський стереотип, що армія — це «чоботи — мітла — картопля». Фірма прибирає територію, а солдати займаються бойовою підготовкою. В радянській системі людина вважалася статистичною одиницею, а в нас — особистістю. Першокурсники живуть у казармі, старші курси — вдома з родиною або винаймають помешкання. Термін навчання — 4 роки (у пілотів — 5).

Офіцери — викладачі з командиром включно — показують приклад курсантам і двічі на рік здають фізпідготовку: біг, віджимання, прес, марш-кидок. Командир та його заступник (худорляві, спортивної статури) кажуть, що у литовському війську офіцерів з надмірною вагою або пивним черевом нема. Командир упевнений, що тести з фізпідготовки — це найкраще піклування про здоров’я.

Зокняйський аеродром, неподалік Шяуляя. Саме звідси литовські військово-транспортні літаки відправляються до Афганістану. Майор Гінтаутас Словікас — начальник відділу безпеки польотів (з Україною його пов’язує навчання у Київському інституті інженерів цивільної авіації) розповідає про аеродром і не тільки.

Литва має великі авіаційні традиції. Перші літаки були захоплені у більшовиків ще 1918 року, згодом литовцям пощастило відбити у німців ешелон з літаками. У війну за незалежність литовські патріоти здійснили 103 бойові вильоти, вони активно використовували авіацію для розвідки та бомбардування наземних цілей у боях з більшовиками та поляками. У роки незалежності створення литовських ВПС пов’язане з іменем Антанаса Густайтіса, котрий пройшов шлях від рядового льотчика до генерала — командувача ВПС. Людина унікальної працездатності, особисто проектував бойові літаки, брав участь у створенні авіазаводу як архітектор. Створив вісім типів літаків. Його бомбардувальник, збудований 1939 року, за своїми технічними характеристиками відповідав кращим світовим зразкам. Доля Густайтіса була трагічною. Окупувавши Литву, більшовики призначили його головою комісії з ліквідації литовських ВПС, і своїми руками він був змушений знищити те, що створив. А 1941-го його звинуватили у шпигунстві і розстріляли.

Під час Другої світової аеродром використовувався німцями (вони збудували першу бетоновану смугу), пізніше — Червоною армією. Після війни деякий час аеродромом командував Василь Сталін — син сумновідомого генералісимуса. З 1956 року тут базувався полк стратегічних бомбардувальників, у тому числі з ядерною зброєю на борту, згодом – полк винищувачів МІГ (від 21 до 29) та авіазавод ремонту літаків Сухого. У різні часи на аеродромі служило від 10 до 15 тисяч військових та цивільного персоналу.

Сьогодні вся литовська армія (з 2008-го вона є контрактною) налічує 10 тисяч. Підтримкою боєготовності сучасного аеродрому опікуються лише 414 військових та цивільних.

На аеродромі Зокняй базуються винищувачі повітряної поліції НАТО. Литва, Латвія та Естонія не мають на озброєнні власних винищувачів, закуповувати таку коштовну техніку для малих країн недоцільно. У перший день після вступу до НАТО чотири літаки F-16 ВПС Бельгії почали виконувати цю функцію за рішенням комітету альянсу. Винищувачі союзників контролюють повітряний простір трьох наших країн та територіальні води. Зараз ця місія буде продовжена до 2018 року. Ротація відбувається кожні чотири місяці. Найбільше разів у патрулюванні нашого неба брали участь німці, потім поляки та американці. На озброєнні більшості наших партнерів — американські F-16, хоча Польща використовує радянські МІГ-29, Чехія закупила нові шведські JAS-39 Gripen, Франція та Іспанія — «Міраж», а Румунія досі успішно експлуатує старі МІГ-21. Це спростовує міф, що країні—членові НАТО хтось «старший» нав’язує, яке озброєння треба купувати. У січні 2013 року авіаторів з Чехії змінили пілоти королівських ВПС Данії.

Гордістю литовських військових є придбані кілька років тому три нові транспортні літаки С 27 J «Спартан». Вони перевозять людей та вантажі з Литви у Афганістан і назад. Щомісяця здійснюється кілька таких рейсів. Там, в Афганістані, наш персонал навчає місцевих пілотів на гелікоптерах Мі-17. У групі інструкторів є також латиші та українці.

Підполковник Відмантас Раклєвічюс не з чужих слів знає, як відбувалося становлення новітньої литовської військової авіації, бо все це проходило за його безпосередньої участі. Закінчив Борисоглібське вище військово-авіаційне ордена Леніна Червонопрапорне училище льотчиків ім. В.П. Чкалова, освоїв кілька типів винищувачів та бомбардувальників. Після здобуття Литвою незалежності довелося пересісти на... Ан-2 (інших тоді в армії його держави не було). Але патріотизм — передусім! Удосконалював свою майстерність за кордоном. Тепер він — командир аеродрому Зокняй. «Служба легкою ніколи не буває, але наш продукт — безпека», — без пафосу відзначає литовський офіцер.

Володимир ГЕНИК.