Євангеліст Анатолій Колісниченко

Творчість письменника дає всі підстави сказати, що він таки видатний майстер художнього слова, неповторний у своїй філігранній новелі, вишуканій повісті, глибокому широкоформатному романі. Його перу підвладні і кіносценарій, і публіцистична стаття, і літературна критика...

Його споглядально-естетична й глибоко психологічна, за своєю суттю новаторська творчість чудово зреалізована. Письменник має своїх читачів, і це — головне. Його книги не залежуються у книгарнях. І нема в Україні такої бібліотеки, де на полицях не можна було б знайти видання улюбленого письменника Анатолія Колісниченка, адже завдяки відшліфованому й вишуканому оригінальному стилю він вивів свою творчість із сірого загалу нашої строкатої літератури, заявив про себе як про неповторну індивідуальність і виборов собі почесне місце в когорті перших майстрів українського красного письменства, де засвітив власний невгасимий смолоскип.

Теми його творів — найрізноманітніші, нерідко несподівані, але всі вони — з царини людинознавства, хоча й заторкують наукові та навчальні проблеми, питання історії, культури, фольклору українського народу, питання літературознавства, філософії, релігії. Всі вони мають патріотично-громадську спрямованість, звучать в унісон швидкоплинному нестримному нашому сьогоденню.

Завдяки своїм творам Анатолій Іларіонович став відомим письменником не лише в Україні, а й далеко поза її межами, і взагалі, письменники з таким творчим потенціалом народжуються, можливо, раз на сто років. Його непересічне ім’я склало б честь для будь-якого цивілізованого народу. Він є лауреатом премії імені Юрія Яновського та державної літературної премії імені Олеся Гончара.

Увесь творчий ужинок Анатолія Колісниченка засвідчує і ту неймовірну напругу митця, з якою він виконував надпотужну свою місію, і в цьому — справжнього його подвижництва. Письменник вдало використовує моменти відтворення, художньо втілюючи свої задуми у нових несподіваних творах, й робить це майстерно, у чому нині велика потреба нашої збуреної епохи. Неперевершений майстер пера завше дає цілковиту можливість читачам отримати все, на що ті розраховують, і навіть те, чого уявити собі не можуть. А це, передусім, цікавий, нерідко шокуючий виклад сюжету з усіма несподіваними колізіями, з найрізноманітнішими прийомами, напруженою канвою драматичних ходів, трепетних кульмінацій і найнепередбачуваніших розв’язок.

Письменник уміло демонструє найширші можливості української мови, досконалого художнього слова, завдяки чому він перебуває постійно на сторожі нашої державної мови, домагається спрацювання цього захисного, дуже важливого інстинкту в своїх співвітчизників, на яких голі декларації й лобова дидактика вже давно не діють.

Змінюючи парадигму всесвіту своїх творів, Анатолій Колісниченко фактично змінює усталену форму подачі й високомайстерно описує найглибиннішу суть реальності. Він дає можливість відчути реальність і закоханим, і тим, хто втратив своє дороге кохання, як відчуття реальності в юні роки, і в похилому, поважному віці. Нерідко письменник наводить свого читача на думку: чи здатний він вплинути на реальний світ завдяки своїй свідомості? Або: чи можна щось відчувати поза простором і часом?

Про значення творчості Анатолія Колісниченка в сучасній українській літературі говорити можна довго, особливо тим, хто його бачив, спілкувався чи працював з ним. Він відкрив для нашої літератури зовсім нові пласти, нерідко ризиковані для самого автора, однак саме це для нашої еліти й інтелігенції є винятково-притягальним магнетичним полюсом, що постійно тримає довкола себе вдячних прихильників і поціновувачів таланту.

Разом зі своїми співвітчизниками-сучасниками Анатолій Колісниченко пережив усі трагедії та злети рідної України і завше розумів сенс всього, що відбувається. Він вистраждав кожен свій твір, поєднавши ліричні відступи з епохальними узагальненнями. Письменник органічно поєднаний зі своїми творами. Але в оцінюванні тодішніх визначальних подій залишається завше сучасним.

Анатолій Колісниченко головував у правлінні Одеської організації Спілки письменників України, і за свого очільництва у нашій творчій спілці вивів у літературу цілу плеяду письменників, шанованих сьогодні у професійному гурті, знаних у читацьких колах.

Треба сподіватися, що книги нашого нинішнього ювіляра ще перевидаватимуть, бо таки ж настануть кращі часи. І що виходитимуть нові, які сьогодні виношує автор у творчих задумах. Є певність у тому, що його творчість стане предметом пильної уваги літературознавців, побачать світ наукові розвідки й монографії.

Анатолій Іларіонович Колісниченко — унікальний феномен нашого літературного життя на зламі століть. Хоча по радіо чи телебаченню про нього почуєш нечасто. З’явилися вже терміни: письменники «двотисячники» й «двотисячадесятники», розкручені, розпопуляризовані, їх нав’язують нам і друковані ЗМІ, й телерадіопростір. Життя рухається вперед своїми темпами, а талановитий митець, дивись, опиняється мимоволі на узбіччі. А тим паче той, кому притаманна така чеснота, як скромність.

Певна річ, у ці ювілейні дні найкращим пошануванням таланту письменника стали б творчі вечори, літературні конференції. Та ба, інші імена сьогодні в пошанівку, — інакші. Але, попри все, це все ж таки тимчасові тенденції. Є вічні цінності — талант бути справжнім, уміти приймати виклики часу й відповідати на них. Розкрийте сьогодні будь-який твір Анатолія Колісниченка — й ви наче потрапите у продухвину, повіє свіжістю і відкриється краса. Краса у всьому — від мови до вчинку. І, зрозуміло, приступною стане навіть найглибша філософська, людинознавча думка.

Письменник сьогодні в зеніті. І якщо ближчим часом ми побачимо це ім’я десь у журналі чи альманаху, то це означатиме, що й сьогодні українська література не зійде з тих верховин, що їх здолали — і продовжують долати — такі Майстри.

З роси й з води Вам, шановний і дорогий Анатолію Іларіоновичу!

Дмитро ШУПТА,
заслужений працівник культури України.

Дорогий друже! Вітаємо з ювілеєм — 70-річчям. Нехай Господь пошле тобі здоров’я і довголіття! Нехай з-під твого пера виходять нові новели, повісті та романи і радують читачів твоїм чарівним, витонченим, майстерним словом!

Друзі та колеги-письменники.

«Чорноморські новини» раді й горді з того, що чимало з прекрасної прози Анатолія Колісниченка (новели, уривки з повістей та романів, зокрема й з «Євангелія від Гоголя») вперше побачило світ на сторінках нашої газети.

Вельмишановний Анатолію Іларіоновичу! Сьогодні, мабуть, не кращий час для справжньої, вищого взірця і вишуканого смаку, літератури. Та, відомо, часи міняються, а те, що написане зболеним серцем і самобутнім, неповторним стилем майстра, залишається на віки. Дякуємо Вам за Вашу творчість, за давню дружбу і співпрацю з «Чорноморкою». Здоров’я Вам, сили й наснаги, вдячних читачів і небайдужих меценатів!

Колектив «Чорноморських новин».