Чи вистоїть білуга під натиском людини?

Румунія і Болгарія — єдині країни, де ще збереглася одна із життєздатних популяцій осетрових, тому наші заходи насамперед сфокусовані на Нижньому Дунаї.

Позитивно те, що в останні роки почав діяти законодавчий захист осетрових у Румунії і Болгарії. Румунія першою з країн у 2006-у оголосила заборону на вилов осетрових на 10 років. Це був просто сенсаційний успіх. Втім, ми змушені відзначити, що мотивація рибалок сприяти забороні залишається не на найвищому рівні. Ми розмовляли з румунськими рибалками в дельті Дунаю, коли болгарське законодавство ще не набрало сили. Вони казали нам: чому ми не можемо ловити білугу, тоді як болгарські й українські рибалки продовжують вилов? Торік Болгарія також приєдналася до цієї програми. Заборона на вилов білуги триватиме до 2015-го і, безсумнівно, дасть гарні результати.

Було б дуже важливо, щоб до цього мораторію приєдналася й Україна. На превеликий наш жаль, у нас практично нема достовірних даних про становище осетрових в українській частині дельти Дунаю. На наш погляд, участь України в цьому процесі екстремально важлива. Адже регіон дельти Дунаю і Чорного моря найвищою мірою цікавий і важливий у контексті порятунку осетрових. Ця частина Дунайського басейну унікальна, адже саме тут осетрові виростають, звідси вони починають свій шлях у верхів’я Дунаю для нересту і потім знову повертаються в море до наступного нерестового циклу. Ця інформаційна прогалина неодмінно повинна бути заповнена під час нашої спільної роботи.

Інша проблема — визнання і виконання населенням та рибалками цієї заборони. На Дунаї живуть не дуже багаті люди, й ікрою вони можуть значно поліпшити свої матеріальні статки. І нам дуже не просто переконати їх у тому, що ці радикальні заходи сьогодні вкрай необхідні. З огляду на все це ми започаткували проект ЄС, де велика увага приділяється роз’яснювальній роботі з рибалками. Підготовлено фільм «The lord of the Danube», який незабаром сподіваємося показати жителям дельти Дунаю. Головні герої цього фільму — рибалки — дуже довірливо й відверто говорять про супутницю їхнього життя — білугу. Розповідають про те, що означало в старі часи для бідної сім’ї упіймати білугу. Вони діляться своїми міркуваннями і тривогою про майбутнє цієї унікальної жительки Дунаю. Ми дуже сподіваємося за допомогою цього фільму почати дискусію і діалог із жителями Придунав’я про порятунок цієї сріблястої красуні, що стає великою рідкістю у водах ріки. Працюємо також з владою, прикордонною поліцією і намагаємося на всіх рівнях домогтися розуміння та кооперації.

Не менш складна для вирішення й інша проблема — втрата білугою природного середовища її проживання. Сторіччями її традиційним ареалом була північно-західна частина Чорного моря і далі — практично весь Дунай протяжністю майже дві тисячі кілометрів. Відомі факти, коли білуга для нересту піднімалася вгору по ріці до Сербії, а в далекому минулому — навіть доходила до Пассау в східній Баварії. А що ж сьогодні? У розпорядженні цього унікального виду риб — тільки нижня частина Дунаю, до того ж із численними штучними перепонами і величезною кількістю небезпек для нересту та мальків.

Розташовані нижче від Залізних Воріт у вузькій ущелині Джардап, між Румунією і Сербією, гідроелектростанція та водосховище Залізні Ворота є найбільшими на всьому Дунаї. ГЕС була споруджена на 942-у і 863-у кілометрах ріки вище за течією від її дельти. Таким чином на 863-у кілометрі обмежено шлях міграції осетрових і цілком відрізано найважливіший район для нересту на середньому Дунаї. Як наслідок, осетрові виявилися замкненими на ділянці ріки перед греблею і тепер більше можуть продовжувати тисячоліттями перевірений ними шлях до місця нересту. Затиснута у таких неприродних умовах популяція осетрових відчуває негативний ефект від міжродового схрещування і втрачає генетичну варіабельність.

Невдовзі після будівництва гідроелектростанції Залізні Ворота спостерігалося короткочасне збільшення популяції, принаймні на території колишньої Югославії, а потім — різке її скорочення. Тоді в Югославії виловили саме тих великих риб, що дозріли для продовження роду і піднялися для нересту до Залізних Воріт, але так і не змогли перебороти цю перешкоду. Відтоді регіон проживання білуги і шлях міграції для нересту обмежені ділянкою Дунаю до 860-го кілометра. Верхня частина ріки для неї взагалі втрачена.

Якби  нам вдалося зробити ці загати і дамби прохідними для осетрових, то вони одержали б додатково ще майже тисячу кілометрів і величезний шанс врятувати своє потомство. Це було б великою перемогою.

— На жаль, вчені і дослідники констатують, що становище осетрових і на інших ріках дуже тривожне. По Дніпру білуга не може піднятися вище Каховської ГЕС, а по Дністру — вище Дубоссарської ГЕС. Волгою вона доходить тільки до Волгоградського гідровузла. Але на Волзькій ГЕС спеціально для білуги збудований рибопідйомник. Як бачимо з цих прикладів, з одного боку, становище осетрових справді катастрофічне, але з іншого — є спроба штучним шляхом, бодай частково, повернути звичні для неї регіони нересту. Що в цьому плані можна зробити для дунайської популяції білуги?

— Декілька років тому Міжнародна асоціація з досліджень на Дунаї, а також група вчених та експертів з Австрії, Сербії, Румунії, Болгарії й Угорщини провели попередню дослідницьку роботу в районі Залізних Воріт під девізом «Возз’єднання ріки Дунай для риб, що мігрують». Пізніше, на підставі цих досліджень, був розроблений «План заходів щодо захисту і збереження дунайських осетрових». Слід сказати, що цей план — чудова наукова платформа для реалізації програми порятунку осетрових.

Дослідники вперше зробили спробу знайти конкретні технічні рішення цієї проблеми. Їхні пропозиції: або побудувати обвідне річище в районі Залізних Воріт, або — своєрідний ліфт для підйому риб, щоб вони могли подолати греблю і продовжити свій шлях для нересту у верхів’я Дунаю.

— Безперечно, ці — єдині у своєму роді — екстраординарні рішення вимагають зведення складних інженерних конструкцій. Але  чи є впевненість у тому, що риби «зрозуміють» їх і, головне, чи зможуть ними скористатися?

— На ці запитання зараз намагаються відповісти експерти, екологи, інженери і просто жителі регіону, яким небайдужа доля білуги. Перед тим, як прийняти рішення на користь підйомника для риб або обвідного річища, вчені й експерти мають ретельно вивчити поведінку і звички риб, їхні традиційні шляхи й умови нересту, а також ті умови, що створить для них нові інженерні конструкції. Необхідно знати, як поводитиметься риба до водопідйомної греблі і після її подолання. Одне слово, відповісти на запитання: як співіснуватимуть екологічне рішення проблеми з діяльністю такого складного виробництва, як гідроелектростанція? Є міжнародний досвід у вирішенні таких проблем, є й експерти, які можуть провести ці дослідження.

Зараз Всесвітній фонд природи разом з Міжнародною асоціацією з досліджень на Дунаї та Міжнародною комісією із захисту Дунаю займаються пошуком фінансування для виконання повного техніко-економічного обґрунтування. Значна роль у цій роботі приділяється МКЗД — як урядовій організації, що зможе залучити до втілення цієї ідеї всі країни басейну. А це виводить проект з порятунку білуги на міжнародний урядовий рівень і робить його завданням всього Дунайського регіону.

— Минулої осені в Румунії відбулася робоча зустріч міжнародної цільової групи з дунайських осетрових. У чому полягає її діяльність?

— Щоб успішно просуватися вперед, нам потрібно було об’єднати «головних акторів» і сконцентрувати їхню увагу на реалізації «Плану заходів щодо захисту і збереження дунайських осетрових», про що ми з вами вже говорили.

Цільова група була створена рік тому. Це громадська платформа, яка об’єднала низку урядових і неурядових міжнародних організацій з метою активізації та координації зусиль, привернення уваги населення і громадськості до небезпеки, що загрожує популяції осетрових. Схоже, цей задум вдався. На наших робочих зустрічах разом з екологами й експертами працюють представники державних структур, Міжнародної комісії із Дунаю, Всесвітнього фонду природи. До завдання цільової групи входить також підтримка і впровадження програми «Осетрові-2020».

Позитивний той факт, що пошук технічного рішення для відновлення споконвічного шляху нересту дунайських осетрових знаходить велику підтримку в Європейській комісії, адже ця ідея цілком відповідає напрямкам Водної директиви ЄС.

Усім нам також добре відомо, яку роль у вирішенні різноманітних проблем у Придунав’ї в останні роки відіграє Європейська стратегія для регіону Дунаю. Платформа її діяльності велика: це і захист навколишнього середовища, й економіка, транспорт, енергетика, освіта, й комунікації. Й це великий успіх, що нам вдалося залучити до роботи в нашій міжнародній цільовій групі також представників Європейської стратегії для регіону Дунаю.

Один з важливих фокусів діяльності цільової групи на Нижньому Дунаї — це документування щорічного відтворення різних видів осетрових, а також контроль за станом здоров’я малих рибок у віці одного року. Це дозволяє оцінити ефективність нересту в кожному році. Рибки позначаються спеціальним ярликом, щоб потім простежити шлях їх міграції і найважливіші місця проживання. Подібні ж заходи заплановані для збереженої прісноводної популяції на середньому і верхньому Дунаї.

Залишок дикої популяції осетрових перебуває під спостереженням різних дослідницьких груп — з метою оцінки її нинішнього стану і забезпечення виживання на Нижньому Дунаї.

Цільова група — це також діюча координуюча структура. На зустрічі в Румунії минулої осені ми обговорювали результати зробленого, скоординували плани на майбутнє, вислухали думку експертів. Таким чином, щоразу ми намагаємося просунутися на кілька кроків вперед у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Експерти з України були запрошені на цю зустріч, але з різних причин не змогли приїхати. Дуже шкода, адже їхня участь у цій роботі вкрай необхідна. Швидше за все, нам потрібен спільний проект з українськими експертами, який активізував би дослідницьку роботу в дельті Дунаю і в Чорному морі.

Ми розуміємо, що в самої України грошей для такого проекту недостатньо, але ж є європейські джерела фінансування. У завдання нашої цільової групи якраз і входить допомога в налагодженні контактів державних структур з відповідними підрозділами Європейської комісії, щоб ініціювати такі проекти, домагатися їхньої підтримки в рамках Стратегії європейського співтовариства для Дунайського регіону.

— Спасибі вам за розмову і за вашу величезну роботу з порятунку осетрових. Усе ж хотіла б закінчити нашу бесіду на оптимістичній ноті. В одному з інтерв’ю Олексій Губайдуллін, директор Будинку-музею осетрових в Астрахані, пожартував: «Вони 150 мільйонів років жили до нас, я думаю, вони нас перетерплять і житимуть далі»...

— Нам би дуже хотілося розділити оптимізм директора астраханського музею. Але, на жаль, інформація офіційних джерел про катастрофічні масштаби браконьєрства і вчених — про втрату білугою її звичного ареалу на Дунаї, та й на Волзі, переконують нас у тому, що, переживши льодовиковий період, отримавши унікальний імунітет практично проти всіх захворювань і шкідників, осетрові, схоже, можуть наштовхнутися на немислимі випробування і перепони, які для них створила людина. І, на жаль, без нашої допомоги їм навряд чи вдасться пережити цей складний період у їхній історії...

Наташа КРІСТЛ,
прес-консультант Міжнародної комісії
із захисту Дунаю.
м. Відень (Австрія).