Профілактика туберкульозу

Туберкульоз — інфекційне захворювання, що спричинюється мікобактеріями туберкульозу (паличкою Коха). На нього хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Але найбільше — алкоголіки, наркомани, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз уражає всі органи й системи організму, та найчастіше — легені.

Є багато видів мікобактерій (людських, бичачих, пташиних, мишачих та інших), і всі вони можуть уражати людину. Різноманітні мікобактерії — дуже стійкі в навколишньому середовищі: в річковій воді збудник зберігається до 5 місяців, у ґрунті — 1—2 роки, у вуличному поросі — до 10 діб, у приміщеннях при розсіяному світлі — до півтора місяця, у фекаліях і на пасовищах — до 1 року, в маслі, сирах, що зберігаються у холодильнику, — 8 місяців. Вони добре витримують нагрівання до 85°С та охолодження до 200°С. При температурі мінус 20° мікобактерії туберкульозу зберігають життєздатність протягом 7 років. А от ультрафіолетові промені вбивають їх через 2—3 хвилини.

Зараження відбувається повітряно-пиловим (через вдихання зараженого пилу) та повітряно-крапельним (через вдихання повітря, в яке кашляв або чхав хворий) способами. Захворіти можна елементарним шляхом — через їжу, посуд, побутові речі. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої крові, внутрішньоутробний тощо). Однак найчастіше туберкульозом заражаються від хворих (членів родини, сусідів, співробітників), які, зокрема, кашляють, спльовують мокротиння.

Захворювання розвивається, коли у людини знижений імунітет унаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, алкоголізму, наркоманії та інших недуг, недостатнього харчування, виснажливої праці.

Найчастіші симптоми туберкульозу: стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, кровохаркання. Іноді, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або проявляється лише один із симптомів.

Хронічного перебігу хвороба набуває тоді, коли хворий приймає не всі призначені лікарем протитуберкульозні препарати або приймає їх нерегулярно, робить тривалі перерви в лікуванні.

Лікування хворого на сухоти повинно бути:

— раннім. Воно має розпочинатися відразу після виявлення захворювання;

— безупинним. Лікування проводиться специфічними протитуберкульозними препаратами тривалістю від 6 до 12 місяців, а то й до 1—2 років;

— етапним. Перший етап — інтенсивне лікування. Його основною метою є зменшення кількості мікобактерій туберкульо­зу і пригнічення їх розмноження. Другий — закріплення досягнутих результатів. На цьому етапі впливають на мікобактерії туберкульозу, що збереглися, щоб попередити їх розмноження, досягають стійкого клінічного ефекту лікування;

— тривалим. Перший етап, фаза інтенсивної антибактеріальної терапії, за­ймає звичайно 2—4 місяці, другий — фаза стабілізації — 4—8 місяців. Сумарно основний курс антибактеріальної терапії триває від 6 до 12 місяців. Існує прямий зв’язок між ступенем запущеності туберкульозного процесу і тривалістю лікування: чим пізніше виявлене захворювання, у запущеній формі, тим тривалішим повинне бути лікування. При цьому не обов’язково весь період лікування проводити в стаціонарі. На другому етапі можна лікуватися амбулаторно під спо­стереженням медичних працівників протитуберкульозної установи;

— комбінованим. У лікуванні обов’язково використовують комбінацію протитуберкульозних засобів. На першому етапі призначають одночасно 3 чи 4 протитуберкульозні препарати, а при розповсюджених процесах — 5. На другому етапі частіше застосовують комбінацію з двох препаратів;

— комплексним. До антибактеріальної терапії приєднують лікарські засоби, що підвищують захисні сили організму й усувають побічні дії хіміопрепаратів (вітаміни, гормони тощо), а також різні фізіо­процедури, дихальну гімнастику і т.п. Потрібно включати раціональний гігієнічний та дієтичний режим. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися.

При дотриманні основних принципів та схем лікування туберкульозу видужання настає у 80—90% хворих. За відсутності лікування через 5 років гинуть 50% хворих, у 25% недуга закінчується мимовільним видужанням, а в 25%, що залишилися, — нелікований туберкульоз набирає хронічного неухильно прогресуючого перебігу. В останньому випадку недужого доведеться лікувати роками або й навіть усе життя.

Профілактичні заходи. Після виявлення хвороби всі члени родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні недужого з бактеріовиділенням працівники санітарно-епідеміологічної служби повинні провести дезинфекцію, посуд необхідно прокип’яти впродовж 30 хвилин у 2% розчині соди або 2% розчині хлорного вапна.

Специфічна профілактика проводиться за допомогою вакцини БЦЖ. Первинна вакцинація робиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3—5-й день життя. Ревакцинацію здійснюють здоровим дітям, які мають негативну реакцію Манту в 7- і 14-річному віці.

Хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами проводять здоровим людям, у яких підвищений ризик захворювання на туберкульоз.

Підготовлено за матеріалами
МОЗ України.