№ 12 (21380) субота 9 лютого 2013 року

Із промови єврокомісара Штефана Фюле перед депутатами Верховної Ради України, виголошеної 7 лютого у рамках відвідин Києва.

Текст, наданий «Чорноморським новинам» представництвом Європейського Союзу в Україні, пропонуємо вашій увазі, шановні читачі, аби ви мали змогу робити власні висновки про те, яких кроків від нашої влади чекають європейці, які питання вважають проблемними і які перспективи пропонують нашій державі.

«Відтоді, як я зайняв посаду європейського комісара (у 2010 році), — зауважив на початку виступу єврокомісар, — в Україні я був багато разів (сім, якщо мені не зраджує пам’ять). Однак цей візит є особливо вчасним та необхідним». Далі він торкнувся таких питань.

Творчий вечір Дмитра Павличка у Вільному університеті Українського клубу Одеси

Такого виступу давно не чули у цій залі. Зі сцени говорив поет — передусім. Говорив державний та громадський діяч. Говорив — український патріот, й саме це слово потрібно, мабуть, поставити попереду всіх інших. Без огляду на поважний вік та прожите важке, за власним його висловом, життя, попри сподівану, можливо, дипломатичність та очікуване спілкування з публікою на теми творчі, літературні, — говорив зовсім про інші речі, й слова ті падали, як добірне зерно в розвеснену землю. Був би надворі інший час, інша політична погода за вікном, то, можливо, була б іншою й та розмова. Сьогодні ж удавати, нібито нічого особливого не відбувається, в той час, коли не те що рідне слово, а й сама нація доведена до крайньої межі, — то злочин перед її майбутнім. Злочинно бути байдужим.

Поет говорив пристрасно, емоційно, схвильовано, говорив, сказати б, трибунно — це від слова Трибун. Властиво, таким знаємо його вже багато років, цитуємо його полум’яні рядки, співаємо його завше дочасні — до часу — пісні. У кожного, певна річ, своя манера говорити з багатьма водночас. І своя манера викладу. Важлива сутність. А вона — в позиції, у переконаності, у тому, що треба сказати, коли сказати можна дуже багато. Говорив запально, повним голосом виповненого почуттями серця. Шквальні оплески щирого захоплення та схвалення часто переривали ту його мову. Тому що прийшли люди небайдужі — незважаючи на оту непевність дорожньої хлюпавиці, попри тотальне танення снігів. Танення снігів… Сюди взагалі ходять люди небайдужі…

Регіональні лідери політичних партій «УДАР» Андрій Юсов, «Батьківщина» Володимир Усов і «Фронт змін» Олександр Остапенко на спільній прес-конференції оголосили про висунення єдиних кандидатів на довиборах в Одеську обласну раду (17 лютого) та міську (24 лютого).

За перемогу в Болградському районі, округ №27, боротиметься Віктор Дішлі («Батьківщина»), у Фрунзівському, округ №63, — Сергій Гуцалюк («УДАР Віталія Кличка»), і в Суворовському ра­йоні Одеси, округ №13, — Олександр Сомов («Фронт змін»). Опозиціонери підкреслили, що легко знайшли порозуміння в процесі вибору гідних кандидатур.

Приблизно так відповідали чиновники на питання журналістів під час брифінгу в мерії про те, хто ж встановив паркан у парку Шевченка і розпочинає там будівництво.

Помічник голови ТОВ «Одесаобленерго» Борис Трасован зазначив, що вони не знають, хто минулого тижня обгородив частину парку, яка призначалася під будівництво підстанції «Маразліївська» і що за робітники та техніка перебували на території за парканом. Він запевнив журналістів, що коли «Обленерго» зможе розпочати будівництво, про це буде офіційно повідомлено, а на огорожі встановлять щит, з логотипом організації, інформацією про підрядника та терміни будівництва.

Одеський апеляційний суд відпустив під підписку про невиїзд одного з підозрюваних у зґвалтуванні 14-річної школярки з Калаглії. І це на третій день після рішення Овідіопольського районного суду, який 31 січня, після того, як ця справа набула неабиякого розголосу в ЗМІ, нарешті (а сталося все ще торік у листопаді) обрав для підозрюваних міру покарання — перебування під вартою.

«Обвинувачений Костянтин приставляв дівчинці до горла ніж і змушував виконувати його накази. Вона плакала, але під загрозою життя все робила. Та у протоколі огляду місця злочину не виявилося ні матраца, ні простирадла, ні ножа, який знайшли на місці злочину», — розповіла мати потерпілої, додавши, що її навіть не запросили на суд щодо зміни запобіжного заходу для Геннадія, другого підозрюваного у зґвалтуванні.

Від туберкульозу помирають люди. Минулого року хвороба забрала 400 осіб, позаминулого — аж 446. Простежується покращення ситуації (півсотні збережених життів — це велика перемога над хворобою, яка має здатність вистелювати епідемією, адже лише впродовж одного дня хворий з відкритою формою може заразити до 25 оточуючих), однак казати, що туберкульоз під контролем — надто зарано.

Сьогодні в Україні діють Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки та Загальнодержавна цільова соціальна програма протидії захворюванню на туберкульоз на 2012—2016 роки, співвиконавцями яких, зокрема, є обласні держадміністрації. Згідно з цією політичною волею, на Одещині вже другий рік поспіль діє програма «Зупинимо туберкульоз в Україні», за фінансової підтримки Глобального фонду, якою об’єднані зусилля медиків, влади та громадськості в протидії соціально небезпечному захворюванню.

(пам’ятка для населення)

Туберкульоз, за визначенням провідних вчених, продовжує залишатися глобальною проблемою. Початок минулого десятиріччя характеризувався погіршенням епідемічної ситуації з туберкульозу. Ця соціально небезпечна хвороба стала проблемою багатьох країн світу і найбільше зачепила країни Східної Європи.

Епідемічна ситуація в Україні почала погіршуватися з 1992-го. За 11 років захворюваність зросла в 2 рази і досягла рівня 84,1 на 100 тисяч населення, а смертність збільшилася у 1,8 раза і становить 25,3 особи на 100 тисяч населення. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу — у південно-східних регіонах: Херсонській області — 174,0 на 100 тисяч населення; Миколаївській — 111,1; Луганській — 114,3; Донецькій — 103,4; Кіровоградській — 109,9 та Одеській — 95,3. Рівень захворюваності в цих регіонах збільшився за 11 років у 3,5—2 рази.

Продовження. Початок у номері за  2 лютого.

І нарешті останнє (а насправді перше), що характеризує націю як спільноту,— це мова, а в нашому випадку не тільки і не стільки мова, скільки ставлення до мови, до своєї рідної, ба навіть державної мови. Але питання мови неможливо розглядати ізольовано від всього комплексу чинників, які є наріжними каменями у підвалинах державності.

Адже навіть сама постановка запитання «як ви ставитесь до рідної мови?» з точки зору здорового глузду є безглуздям. Це все одно, що запитувати людину, як вона ставиться до того, що вода мокра, а сніг білий. Дивно було б чути заклики-вимоги: «Россияне, говорите по-русски!», «Polacy, rozmawiajcie po polsku!», «Die Deutschen, sprect deutsch!» — зате в Україні звідусіль лунає: «Любіть Україну, шануйте українське, розмовляйте українською!» Насильно милим не будеш — любов має бути взаємною». «Любіть Україну!» — а Україна… мене любить? Отож бо… Тому і придумують соціологи евфемізми на кшталт «ставляться позитивно», а насправді ота більшість громадян України (див. таблицю) — від 53 до 67% — абсолютно байдужі як до незалежності своєї держави, так і до символів та атрибутів її державності («плюють на Україну, на свій нарід, на самих себе».— М.Слабченко). І ніякої дивини в цьому немає: всі ці речі можуть бути близькими і зрозумілими українцям, справжнім українцям, а скільки їх насправді?..

Спостерігаю за життям і складається враження, що чиновники на найвищому рівні не мають поняття, що то є медицина, хвора людина. Хоча пані Богатирьова (профільний міністр) — за фахом гінеколог. Напевне, цим пояснюється відкриття кількох спеціалізованих медичних центрів для породіль. Це добре. Та хіба це щось змінює на тлі загального занепаду?

Вкрай понівеченою виявилася сільська медицина. З неї стрімко почали зникати дрібні фельдшерсько-акушерські пункти. Тобто зникла й та медична допомога, яка ще жевріла. Задумка така: ФАПи ліквідувати, а натомість створити добре оснащені клініки. Мовляв, хай буде менше, зате краще. В теорії звучить ніби непогано. А от на практиці...

Всеукраїнський комітет захисту української мови проводить акцію на підтримку кандидатури історика Романа Коваля на отримання Національної премії України імені Тараса Шевченка 2013 року.

Роман Коваль номінований на здобуття цієї найпрестижнішої в нашій державі премії за книжку «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею». Однойменний фільм був презентований 25 січня в Києві у Будинку вчених.

Рідкісного пернатого з блакитним дзьобом — савку — чисельністю 30 особин зареєстрували експерти Українського товариства охорони птахів на озері Ярилгач (Західний Крим) під час міжнародних синхронних обліків гусеподібних, що проходили в минулі вихідні на півдні України, в Болгарії та Румунії.

Цей глобально вразливий птах, абориген Палеарктики й релікт давнього моря Тетіс, у другій половині ХХ століття став надзвичайно рідкісним видом на території нашої країни. Савка — глобально вразливий вид качок у світі, занесена до Міжнародного червоного списку (має статус «У загрозливому стані») і до Червоної книги України.