Про будки-гриби та одеську білизну

Боротися з уже незаконно встановленими спорудами чиновники збираються за допомогою реконструкцій вулиць. «Будуть прийняті схеми розміщення об’єктів, і жоден об’єкт, що не потрапив у цю схему, не буде встановлений знов. Ніколи», — запевнив Денис Балух. Таким чином, за його словами, вдасться не лише порахувати реально існуючу кількість тимчасових споруд, але й привести їх у відповідність з архітектурними вимогами конкретного району.

Створити таку схему в нашому місті вже намагалися. Ще в 2012 році замовником комплексних схем розміщення тимчасових споруд і малих архітектурних форм виступило управління архітектури і містобудування. «Управління архітектури за власною ініціативою, на громадських засадах розпочало цю роботу. Було опрацьовано близько 30% вулиць міста. Через те, що ми не змогли розрахуватися з розробником за цей етап роботи, робота припинилася», — повідомив Микола Базан, начальник управління архітектури і містобудування. Втім, незважаючи на незавершеність роботи і відсутність розрахунку за неї, схеми винесуть на розгляд найближчого засідання виконкому.

Ще одна біда на одеських вулицях — бомба сповільненої дії — моторолери з гарячою кавою. У кожному такому кафетерії на колесах встановлений неліцензований газовий балон, який може будь якої миті вибухнути. Такий вид торгівлі давно заборонили в Києві, Харкові, Миколаєві, інших містах України. Притулком для вигнанців, є підозра, що за відповідні відкати в чиїсь кишені, стала Одеса. Прихистила Одеса-мама, мабуть, з чийогось-таки дозволу, і бідних орлів, пугачів, ворон, шиншил та іншу живність, замордовану до напівживого стану ласими до грошей фотографами. Захисники тварин ледь відстояли право на свободу крилатих і чотирилапих у Криму. Тепер їхньою «в’язницею» стало наше місто.

А чи варто нагадувати про рабство людське? Коли майже під стінами мерії якась жіночка торгує різним дріб’язком на знаменитих сходах, кочуючи іноді від Дюка й до пам’ятника Пушкіну. Її виганяють, а вона знов приходить. Як з’ясувалося, за цим стоїть «циганський барон», який є «дахом» для більшості таких реалізаторів у цьому районі. «Ми намагалися владнати це питання, але він нас не чує. А якось навіть прийшов в управління і почав мені погрожувати», — пожалілася Наталія Прейгер, начальник управління розвитку споживчого ринку і захисту прав споживачів міськради. До речі, не їй одній: деякі депутати зізналися, що з подібними розмовами «барон» і до них на вогник заходив. А де ж міліція? І на що можна сподіватися пересічним одеситам, коли чиновники не дадуть ладу навіть у своїй «хаті»? Так, у приміщені міськради напівзруйновані сходи, що ведуть до «кінозалу», в малій залі от-от на голови звалиться кусок стелі, а біля входу з вулиці — намисто з бурульок… Не кажучи вже про те, що в туалетах елементарно нема ні мила, ні паперу. А під час великих нарад, через чиїсь капризи, до вбиралень узагалі не пускають. Досить кумедно було якось спостерігати, як київська чиновниця на високих тонких підборах, одягнена в норкову шубку, зі швидкістю світла вибігала з будівлі на Думській, щоб десь справити потребу...

Неподобство, яке коїться в Одесі, має лягти в основу депутатського звернення до Верховної Ради та в органи прокуратури. Чи захоче Київ порпатися в одеській білизні?

Іванна ДЕРЕВ’ЯНКО.