Надзвичайно серйозно, але не безнадійно

Про найважливіше у профілактиці недуги та її лікуванні розповідає головний позаштатний онколог управління охорони здоров’я облдержадміністрації, завідуючий мамологічним центром комунальної установи «Одеський обласний онкологічний диспансер», заслужений лікар України Сергій БОНДАР.

— Проблема раку — одна з найважливіших проблем охорони здоров’я в Україні, актуальність якої визначається стійким зростанням ураження населення, складністю своєчасної діагностики та лікування, значною вартістю, високим рівнем інвалідизації і летальності хворих.

На обліку в Одеському обласному онкодиспансері станом на 1 січня перебувало більше 66 тисяч пацієнтів. Маємо 372 випадки захворювань на кожних 100 тисяч населення (для порівняння: в цілому по Україні — 340—347). Позаминулого, 2011 року було 368,5 випадка захворювання на 100 тисяч населення. Люди частіше хворіти не почали — ми стали більше виявляти хворобу, завдячуючи якісним профоглядам, масовій диспансеризації, яка пройшла торік в усіх районах області. Свою позитивну частку внесли й громадські організації, які, відповідно до своїх статутних пріоритетів, займаються питаннями здорового способу життя, вільного від надмірностей і залежностей. Ми посилили діагностику, оснастивши новими рентгенапаратами більшість районних лікарень. Все це спрацювало.

І все ж — Одеська область залишається однією з найпроблемніших з онкології. Щороку виявляємо більше 8 тисяч нових випадків захворювання. Понад 4 тисячі людей втрачаємо. Найпоширенішими у нас залишаються рак шкіри (щороку — 1150—1200 нових випадків), рак молочної залози (900) та рак легенів (830—850).

Наша спільна біда — це запущені форми хвороби, які лікуються надзвичайно складно, фінансово затратно й тривало в часі. Мета, до якої йдемо, — профілактика захворювання та раннє виявлення хвороби.

Я розумію, що наведена статистика лякає людей. Нам, онкологам, доводиться чути й бачити різне. Дехто, навіть почувши про необхідність отримати консультацію профільного фахівця, навідріз відмовляється від послуг медиків («мене це, сподіваюся, обійде», «хочуть видурити гроші», «якщо звернуся до онколога — щось неодмінно знайдуть»). Психіатри підтвердять, що з року в рік зростає кількість тих, хто страждає на канцерофобію, тобто патологічно боїться захворіти на рак. Настороженість людей, якщо вона не набрала характеру фобії, — це не так вже й погано. Десь 80—85% пацієнтів, які приходять до нас на обстеження, стривожені якимись симптомами, повертаються додому спокійними, адже тривога виявляється даремною. Кажуть, варто було прийти на обстеження, щоб не перейматися чорними думками.

А дехто переконаний в тому, що онкологічні захворювання невиліковні, якщо в родині хтось мав рак, то неодмінно на нього захворіють усі члени сім’ї, рідні по крові. Керуючись цим хибним уявленням, доволі часто люди, яким діагностовано рак на початковій стадії, відмовляються від лікування, мовляв, як Бог дасть, так і буде, не хочу сам йти на муки, приймаючи «хімію», не мучитиму рідних, не витрачатиму останніх грошей, адже порятунку все одно не буде. І програє хворобі, заганяючи її в складнішу стадію, яку лікувати доводиться довше і складніше. Трапляються й такі, хто відверто соромиться своєї хвороби, до останнього відкладаючи лікування, а хтось чинить геть нерозумно, шукаючи порятунку в знахарів чи вичитуючи диво-рецепти зцілення в інтернеті.

Рак самотужки не вилікувати. Зволікання ж — це ваш програш.

Принагідно хочу сказати про те, що наш заклад оснащений сучасним медичним обладнанням, яке дозволяє якісно діагностувати онкозахворювання, проводити складні операції за допомогою ендоскопів, тобто без розтину тканин, через невеличкі отвори. Наші лікарі мають можливість переймати кращі європейські практики. Ми постійно вчимося, шліфуємо свій фах. З року в рік, навіть попри фінансову скруту, яку переживаємо, фінансування онкодиспансеру посилюється бюджетними коштами і грішми доброчинців.

Що треба знати кожному про рак? Що це — хвороба, яка лікується, що усіляко треба намагатися не підпустити її до себе. Часто профілактикою є розумна поведінка та адекватна реакція людини на життєві моменти.

Рак шкіри. Першопричиною захворювання є надмірне сонячне опромінення, яке дозволяють собі любителі засмаги. Великої шкоди завдають і солярії, послуги яких останнім часом дуже популярні, особливо серед молоді. Скоро весна, зваба підставити обличчя чи голі плечі під перше сонячне проміння. Не робіть цього. Весняна засмага — небезпечна.

Знайте, що сонячні опіки, отримані навіть у дитинстві, можуть спровокувати рак шкіри. Для того, щоб з передракового стану утворився рак — потрібен час. Такий період вираховується роками. Може пройти і сім, і навіть більше років, поки хвороба заявить про себе.

Це ж так просто: відмовитися від засмаги, приймати ощадливі сонячні ванни винятково до 10-ї ранку та після 5-ї вечора, коли сонце менш активне й не таке агресивне, і неодмінно слідкувати за родимками на своєму тілі. Останні ж можуть зреагувати навіть на стрес, який переживає людина.

Рак молочної залози щороку забирає від нас сотні жінок. Втрати величезні, оскільки часто залишаються сиротами діти. Якщо раніше рак грудей вважався хворобою жінок, яким далеко за 60, то сьогодні недуга зачіпає навіть 30-річних.

Ми вміємо виявляти передраковий стан, успішно лікуємо рак молочної залози на початкових стадіях. Жінкам треба дбати про себе, не боятися обстежень і лікування. Нині в обласному онкодиспансері виконують органозберігаючі втручання, тобто груди буде збережено.

Минулого року нові мамографи змонтовані в Березівському, Любашівському, Великомихайлівському, Біляївському районах, у місті Ізмаїлі. Доступ до якісного обстеження отримали всі жінки нашої області.

Ще одна проблема громади — рак легенів. Доведено, що паління є головною причиною захворювання. Як активне, так і пасивне куріння, це коли людина перебуває поблизу того, хто курить, і постійно вимушена дихати цигарковим димом. На рак легенів курці хворіють у вісім разів частіше, ніж люди, які мають мудрість не торкатися цигарки. Заборона паління в громадських місцях, як і інші протитютюнові заходи, сподіваємося, зменшить кількість таких хворих.

Хто працює з азбестом, з бетоном, з бензином, з іншими паливно-мастильними матеріалами, з побутовою та технічною «хімією», з сипучими речовинами, в загазованих чи задимлених приміщеннях, — один раз на рік неодмінно проходьте флюорографічне обстеження. Всі інші особи — робіть це раз на два роки.

Не відмовляйтеся і від послуг оглядового кабінету, який є при кожній поліклініці. Там, оглядово, спеціаліст здатен виявити перші симптоми онкології, про які ви можете навіть не здогадуватися. Це важливо, адже необхідно вхопити хворобу на початковій стадії, щоб вилікувати її.

Онкологія — це надзвичайно серйозно, але, повірте мені на слово, — не смертельно. З боку пацієнта — віра в одужання, з нашого боку — фаховість і добросовісне виконання своєї роботи. Не треба боятися раку. Робіть усе для того, щоб не захворіти на нього, а в разі чого — не зволікайте і довіряйте тільки спеціалістам.

Підготувала
Ніна ЗАЛЕВСЬКА.