№ 9-10 (21377-21378) субота 2 лютого 2013 року

Після майже 10 років розшуку і півтора року судових засідань суд нарешті виніс вирок убивці журналіста Георгія Гонгадзе. Екс-генерал «наружки» Олексій Пукач отримав довічне ув’язнення за свій злочин і після розгляду апеляції та касації, скоріш за все, буде відправлений у Менську колонію.

Пукача засуджено навіть не за статтею вбивство на замовлення. Суд так і не встановив мотиву вбивства журналіста, вказавши, що Пукач виконував наказ покійного міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка. Наразі справа екс-міністра фактично заморожена, і щодо неї давно нема новин. Але мертвого легше призначити головним замовником убивства.

Звернення Народного комітету захисту України до Президента України Віктора Януковича

Ми, члени Народного комітету захисту України і ті, хто підписався під цим Зверненням, перейняті тривогою за долю нашої Батьківщини у зв’язку з Вашими намірами, попри власні передвиборні обіцянки, зламати підтримуваний суспільством і закріплений законодавчо курс України на європейську інтеграцію.

Три роки правління керованого Вами режиму ознаменувалися зрадою національних інтересів України і системними порушеннями прав та основоположних свобод людини, внаслідок чого вся країна та більшість її громадян виявилися приреченими на жалюгідне існування в атмосфері політичних репресій, економічної сваволі олігархічних кланів та міжнародної ізоляції.

Після зустрічі з міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою високий представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кетрін Ештон зробила таку заяву:

«Моя зустріч із новим міністром закордонних справ України Леонідом Кожарою, що відбулася під час підготовки до саміту Україна—ЄС, який пройде у Брюсселі 25 лютого, стала гарною нагодою для підбиття підсумків у контексті нашого спільного залучення до розбудови політичної асоціації та економічної інтеграції України з ЄС.

1 лютого компанія K.H. Media Limited, що належить В. Хорошковському, уклала угоду про продаж 100% акцій компанії Inter Media Group Limited, виходячи з оціночної вартості 2,5 мільярда доларів. Покупцем групи виступила компанія GDF Media Limited, що належить Д. Фірташу, йдеться в офіційному повідомленні прес-служби телеканалу «Інтер».

Контроль над каналами «Інтер», НТН, К1, «Мега», «Ентер-фільм», К2,  «MTV-Україна» перейде до GDF Media Limited після отримання дозволу АМКУ.

Як уже повідомляли «Чорноморські новини», Український клуб Одеси у День української писемності та мови (9 листопада), оголосив про старт другого Конкурсу педагогів-україністів середніх загальноосвітніх навчальних закладів Одещини.

Цього разу конкурс проводитиметься для двох категорій педагогів — учителів української мови та літератури, а також історії України. Змагання освітян та їхніх учнів триватиме до кінця навчального року 2012/2013. Його результати будуть підсумовані 16 вересня, коли школярі знову повернуться за парти. Тоді ж відбудеться нагородження переможців.

Купа людей на зупинках і збій у роботі транспорту — так починався робочий тиждень в Одесі. Місто вкотре виявилося не готовим протистояти негоді. Але цього разу, переконують чиновники, збій стався не внаслідок відсутності снігоочисної техніки, а через нестачу водіїв.

Як заявив заступник голови облдержадміністрації Валерій Матковський, техніка в цілодобовому режимі відпрацювала, а ось люди — не витримали. Через сніг Одеса була відрізана від приміського сполучення. Співробітникам МНС і ДАІ довелося витягувати машини із заметів. Останніх бранців снігу звільнили десь о дванадцятій ночі. Штаб працює і досі, працює без вихідних, завдяки чому вдалося швидко зреагувати на ЧП у Дачному. Через перервану роботу електропідстанції і насосної станції у п’яти населених пунктах люди добу були без води і світла. За допомогою ДАІ доставили важку техніку, яка розчистила дорогу до підстанції, відтак «Обленерго» змогло виправити ситуацію.

«Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. От біжить мишка, влізла в ту рукавичку та й каже: «Тут я буду жити!» Коли це жабка плигає та й питає: «А хто-хто в цій рукавичці?» «Мишка-шкряботушка. А ти хто?» «Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!» От уже їх двоє. Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає: «А хто-хто в цій рукавичці?» «Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?» «А я зайчик-побігайчик. Пустіть і мене!» «Іди!» От уже їх троє…» — ось так розпочинається всім відома українська народна казка про рукавичку.

В Одесі ж є своя «рукавичка» — спеціальний пункт обігріву від МНСників у наметі військового зразка, — і розташована вона на Старосінній площі біля залізничного вокзалу. Тут завжди людно — охочих зігрітися не бракує. Прогнози від синоптиків змушують людей забути про гонор і зайти. «Три людини померло від холоду. Мороз. Мінус 15 обіцяють…» — діляться прогнозами мешканці «рукавички».

Чиновники, старі й нові, остаточно заплуталися в нормативах, що регламентують встановлення малих архітектурних форм. За останні два роки правила гри у сфері некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торгівлі змінювалися 12 разів. І це при тому, що вже більше року в державі діє порядок розміщення тимчасових споруд, затверджений Міністерством регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства. Згідно з ним на всій території країни необхідний паспорт-прив’язку можна отримати винятково в управлінні архітектури і містобудування. Проте Одеса продовжує жити за своїми, особливими правилами, видаючи дозволи в управлінні розвитку споживчого ринку.

Щодня жителі нашого міста бачать таку картину: зносять одну будку, ставлять три. А все тому, що чиновники ніяк не домовляться, хто головний. Роз’яснити ситуацію спробували на «круглому столі», в якому взяли участь представники профільних управлінь та депутати міськради. «Сьогодні управління торгівлі не видає жодних дозволів на розміщення об’єктів. Сьогодні не продовжуються жодні договори на оренду твердого покриття. Сьогодні не укладаються жодні нові договори. Це повинно бути зрозуміле всім городянам. Управління торгівлі не займається ні установкою тимчасових споруд, ні контролем за їх експлуатацією. Єдиний правильний правовий шлях — це одержання паспорта-прив’язки, який видається управлінням архітектури», — виніс вердикт голова депутатської комісії із законності, правопорядку і реалізації державної регуляторної політики Денис Балух.

У середу відбулося засідання містобудівної ради при управлінні архітектури та містобудування Одеської міськради. Фахівці та громадськість мали можливість ознайомитися з техніко-економічним обґрунтуванням будівництва швидкісної магістралі загальноміського значення безперервного руху «Північ—Південь», а також з історико-містобудівним обґрунтуванням та містобудівним розрахунком реабілітації пам’ятки архітектури та містобудування з переплануванням, надбудовою і пристосуванням під готель за адресою: вулиця Катерининська, 14. В обох випадках рада майже одностайно проголосувала «за».

Якщо конкретніше, в історичному центрі Одеси збираються зводити черговий готель. Для цього було обрано пам’ятку архітектури — будинок Вагнера, споруджений у 1814 році за проектом архітектора Франсуа Шаля і пристосований під Рішельєвський ліцей. Фасади будівлі, що виходять на вулиці Дерібасівську, Катерининську і Ланжеронівську, проект не зачіпає. Готель збираються звести в глибині одеського дворика. Планується зберегти західний фасад, а східний, що в незадовільному стані, — знести. Архітектори переконують: чотириповерховий готель розташовуватиметься таким чином, що видно його буде лише з Дерібасівської, причому з конкретної точки, тож картину міста будівля не псуватиме.

Більше 10 тисяч наших земляків, не враховуючи членів їхніх сімей, вклали власні та кредитні кошти в спорудження житла, що перетворилося на довгобуди, відтак залишилися ні з чим: ні грошей, ні помешкань. Не один рік люди шукали правди в кабінетах чиновників. Терпець урвався. Нещодавно обмануті інвестори оголосили про початок довгострокової акції «Стоп, афера в будівництві!». Люди планують робити все, аби достукатися до міської та обласної влади: звернення, відкриті листи, мітинги. Якщо ж відгуку не буде — обіцяють штурмувати центральну владу.

За приблизними підрахунками обманутих інвесторів, компанії-забудовники продали квартир на мільярди доларів. Представник організації «Об’єднання інвесторів ЖК «Золотий берег» Олег Михайлик підкреслив, що сьогодні на Одещині нараховується до 30 довгобудів, а це мільйони квадратних метрів житла, за яке люди заплатили, однак так і не отримали. Обдурені і, фактично, обкрадені люди доведені до відчаю. Кажуть, готові навіть в’їжджати в недобудовані багатоповерхівки без комунікацій, адже платити за винайняте житло і водночас гасити кредити у них нема можливості.

Є три речі, до яких треба ставитися з певною пересторогою: брехня, велика брехня і статистика. Почнемо із статистики. 25 серпня 2012 року на «5-у каналі» були оприлюднені дані соціологічних служб щодо ставлення українців до української мови, а на сторінках нашої газети («ЧН», 30.08.2012) — про ставлення українців до незалежності України та її державних символів. Отож ця статистика свідчить: «українську мову шанують 91% опитаних». Тоді виникає закономірне запитання: якщо це так, то чому в країні час від часу здіймається мовний тарарам, і його черговий спалах був спровокований «мовним» законом двох КаК і підписаний президентом?

«Шанують» — гарне слово, приємне на слух і ніжне на дотик, однак варто придивитись до нього уважніше і, за порадою Дж. Локка (1632—1704), «поставити собі за основне правило не сприймати слів замість речей і… не думати, що назви… означають саме ці речі».

Які саме речі ховаються за словом «шанують», ми будемо з’ясовувати згодом, а зараз спробуємо нашукати серед українців отих дев’яносто та ще й один відсоток шанувальників української мови.

Неподалік «Привозу» недавно відкрилася харчевня під вивіскою «У хохла».

Що ж, у хохла, то й у хохла, тут вже не доводиться дивуватись… Та все ж цікаво: чому така назва?

Заходжу, напитую господаря. Дівчина за шинквасом вказує на молодика не надто слов’янського типу (в сучасній Росії вони мають цілком конкретне визначення, але Україна, Богу дякувать, не Росія, ми шануємо всіх). Запитую: ви господар?

Біля чого потрешся, того і сам наберешся.
Приказка.

Історія має властивість повторюватися, а люди — робити ті ж cамі помилки і наступати на ті ж самі граблі. Між українським та єврейським народами, що впродовж багатьох віків жили разом, знову намагаються вбити клин. Як відомо з іcторії, ні до чого путнього це не приводило. Євреї несли багатотисячні жертви, а українці, які прагнули отримати волю та незалежність, потрапляли в рабство до Росії. Деякі авантюристи, яким вдалося пролізти до управління країною, переслідуючи свої корисні цілі, намагаються вкотре скористатися старим багаторазово випробуваним у Російській імперії методом. Своїми антисемітськими витівками вони сподіваються відвернути увагу, щоб люди не помітили, як замість свободи на них непомітно і впевнено одягають черговий хомут.

Наприкінці 2012-го в офісі Міжнародної комісії із захисту Дунаю (МКЗД)* у Відні відбулася зустріч представників мінприроди Республіки Білорусь та України з експертами МКЗД з метою вивчення досвіду роботи комісії, обговорення перспектив розвитку міжнародного співробітництва в басейні ріки Дніпро і створення Дніпровської комісії за аналогом МКЗД.

Чому виникла необхідність створення Дніпровської комісії?

Витяг з висновку експертів, які зробили транскордонний діагностичний аналіз басейну Дніпра:

«На території України Дніпро практично перестає бути повноцінною рікою. Від гирла Прип’яті до Нової Каховки сучасний Дніпро є каскадом водосховищ, з-поміж яких: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське і Каховське. Внаслідок зменшення надходження води з приток Дніпра, уповільнення течії, випаровування води, а також її забирання для господарських потреб водність ріки зменшилася приблизно на 20 відсотків. Жалюгідний стан і малих річок, які зрегульовані на 30—70 відсотків, а деякі — на всі сто. Можна констатувати перетворення функціональної річкової екосистеми в озерно-річкову, з відповідним уповільненням водообміну, а також зниженням спроможності ріки до самоочищення. Середня глибина у водосховищах не перевищує і п’ятьох метрів, відтак улітку вода прогрівається до самого дна, що зумовлює бурхливий розвиток ціан-бактерій і задихання риби.

Цими днями Одесу з робочим візитом відвідала віце-консул Посольства США в Україні Олександра Еванс. У перший день візиту вона дала прес-конференцію для ЗМІ. Зустріч відбулася в інформаційно-ресурсному центрі «Вікно в Америку», що діє в ОННБ ім. М. Горького.

Віце-консул Олександра Еванс працює у відділі не імміграційних віз при Посольстві США у Києві. Вона відповідає за надання не імміграційних віз (включаючи візи типу C1D, або візи для членів екіпажу) для громадян України згідно з усіма нормами імміграційного законодавства США. Україна є другою країною у кар’єрі дипломатичної служби пані Еванс. Розпочала вона свою дипломатичну кар’єру в м. Оттаві як помічник посла США у Канаді. Перед тим вивчала слов’янську літературу в аспірантурі Вісконсинського університету в Медісоні.

Закінчився другий (обласний) тур всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2013», у якому  взяли участь 63 педагогічні працівники Одещини.

Переможцями у відповідних номінаціях стали:

«Фізика» — Володимир Євгенович Степушин, учитель комунального закладу «Рішельєвський ліцей» Одеської обласної ради;

22 січня Україна відзначила свято Соборності. Кожен розуміє і вшановує це свято індивідуально, по-своєму: хтось іде до пам’ятника Т.Г. Шевченку, хтось — на мітинг, хтось — до церкви, щоб помолитись за Україну. Ми, учні гімназії №2, відвідали Одеський обласний центр української культури, що на вулиці Польській, 20.

У центрі Одеси ми поринули у світ прекрасного. Тут до Дня Соборності відкрилася виставка Ірини Царенко «Світ творчості». На полотнах — розмаїття фарб природи різних куточків нашої прекрасної держави.

Учні 105-ї школи напередодні роковин бою під Крутами вшанували подвиг своїх ровесників.

Цей захід відбувся у щойно відкритій  залі Козацької слави. У гості завітав заступник отамана Чорноморського козачого війська, відомий поет Дмитро Шупта. Спочатку перед козачатами виступили учениці 11-го класу Анастасія Іванова та Анастасія Князєва, які розповіли про сам бій під станцією Крути та про його значення для молодої Української Народної Республіки.

27 січня людство відзначало дві пам’ятні дати — радісну і сумну. Цього дня народився геніальний Моцарт, а також за рішенням Генеральної Асамблеї ОНН згадуються жертви Голокосту. Художній керівник і диригент Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО), заслужений артист України Хобарт Ерл представив одеситам нову, досить неоднорідну програму, у якій традиційно звучали твори австрійських і російських композиторів.

Цьогоріч ми стали свідками виконання Симфонії № 60 Й. Гайдна, концертної арії «Vado, ma dove? Oh Dei!» для сопрано з оркестром В.-А. Моцарта та Симфонії № 11 Д. Шостаковича. У концерті також взяла участь молода співачка, вихованка одеської вокальної школи, солістка нашого оперного театру Надія Сичук, вже відома своїм виконанням творів Моцарта, зокрема участю у Моцартівських фестивалях та проекті «Від Моцарта до веризму» (Румунія, Італія).

У Лас-Вегасі в «Центрі музики Лі і Тома Бімів» відбулася прем’єра нової англомовної опери композитора Вірко Балея про Голодомор.

На місці диригента — сам автор опери, відомий американський композитор українського походження. Свою оперу, повна назва якої «Червона земля. Голод», Вірко Балей писав понад три десятиліття. У ній — страждання людей під час Голодомору 1932—1933 років і зловісна постать Йосипа Сталіна, який ініціював примусову колективізацію, що була спрямована на заміну приватних селянських господарств на контрольовані державою колгоспи.

В Україні знищується Національний центр Олександра Довженка. Це золотий запас України — єдине в країні державне підприємство, що опікується збереженням, реставрацією, вивченням і примноженням національного фільмофонду.

Зараз 90 відсотків співробітників звільняють, а приміщення «окупувала» російська фірма, стверджує Gazeta.ua, посилаючись на слова колишнього головного інженера центру Сергія Бей-Безпалька.

Прем’єра дитячого фільму-казки «Чарівні історії: Еліксир доброти», знятого в Україні, відбудеться на 63-у Берлінському кінофестивалі, який пройде 7 — 17 лютого.

Трилогія — про доброго чарівника, роль якого виконує Володимир Горянський. Доктор Гольф живе у своїй підземній лабораторії, винаходить дивні еліксири, довгі століття збирає чарівні історії і записує їх у свою Чарівну книжку.

30 січня після тривалої хвороби перестало битися серце поета Валентина Мороза. Не дожив одного дня до свого 75-річчя, не дочекався своєї нової збірки поезій...

Обласна організація Національної спілки письменників України, колеги та друзі сумують і висловлюють щире співчуття його родині.

Слова підтримки і співчуття рідним покійного висловлюють друзі-художники, колектив «Чорноморських новин».

Валентин Леонідович Мороз, видатний поет-філософ, лауреат літературних премій ім. Павла Тичини, ім. Едуарда Багрицького, ім. Костянтина Паустовського тощо, керівник літературних студій, автор не одного десятка книжок і, нарешті, Поет від Бога, 31 січня мав відзначити свій ювілей — три чверті віку. Сумно, боляче, але напередодні цієї дати його серце перестало битися. Вітальним словам не судилося бути виголошеними.  Зовсім іншого відтінку набув уже і цей спогад: із вітального,  вже готового до друку, вмить зазвучав прощально, обрамлено у чорну рамку смутку. Втім, людина живе доти, поки живе про неї пам’ять. А в пам’яті колег-ровесників, багатьох, хто знав Валентина Леонідовича, назавжди збережуться такі-ось світлі спогади.

Національна пам’ять і пропаганда чужих героїв — несумісні

Не так давно випала нагода потрапити до славнозвісної чи, скоріше, сумнозвісної Бендерської фортеці, яка сьогодні — на території самопроголошеної Придністровської Республіки й належить Молдовській державі. Разом із колегами-товаришами Оленою Бачинською, Сергієм Леп’явком, Ярославом Федоруком, Олександром Кухаруком та іншими знаними істориками в межах наукової конференції «Південна Україна: козацька та післякозацька доба» (яку проводив наприкінці червня 2012 року Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова спільно з Інститутом історії України НАН України) з великою професійною цікавістю проїхалися історичним маршрутом: Одеса — Бендери — Варниця.

Чому Бендерська фортеця славнозвісна? Та тому, що від часу її заснування молдовськими князями на початку XV століття (хоча, очевидно, людські поселення тут були ще задовго до того, як Тигині, чи Тягині) українці мали великий вплив на історію міста та місцевої фортеці. Унікальну твердиню було зведено після захоплення Тягині Османською імперією, фортецю неодноразово атакувало й захоплювало українське козацтво протягом XVI—XVIII століть. На території фортеці 1806 року перебував зачинатель української літератури Іван Котляревський, який у чині майора армії Російської імперії звільняв її від турків. Але ще до нього під час чергової російсько-турецької війни такий собі корнет Карл Фрідріх Ієронім фон Мюнхгаузен, перебуваючи у складі російських військ, «облетів на ядрі» 1737 року всю Бендерську фортецю, про що власноручно і записав у своєму щоденнику. А ще до того, 1710-го, гетьман Війська Запорозького Пилип Орлик разом з іншими славними мазепинцями уклав тут знаменитий документ європейської та національної політико-правової ваги під назвою «Пакти і Конституції».

Як зауважив Євген Євтушенко: «поет в Росії — більше, ніж поет». Відкривши дебютну збірку поезій Франсуа Брюна, що «тут-і-зараз» — в Одесі — працює над черговим твором, розумієш: поет у Франції також більше, ніж поет. Аби в читача не залишилося сумнівів щодо цього, на першу ж сторінку винесений натяк-епіграф, цитата письменника Іке Хідекеля: «Для встановлення порядку нема страшнішої бомби, ніж вірш». І ні з другої, ні з будь-якої іншої сторінки «бомби» на голови читачів не падають. Вони розриваються у серці: тук-тук-тук… Пришвидшене биття серця — ознака того, що поезія діє. Як саме вона «діє» і на кого, митець пояснив «Чорноморці» за чашкою кави…

— Історія світової літератури свідчить, що поетами стають у «ніжному» віці — ще в юнацтві. Ваша перша збірка поезій «Споглядання бідняка» була видана, коли ви вже пізнали смак життя — стали успішним бізнесменом. Що спонукало вас звернути на дорогу письменства?

— Насправді я теж починав «поетувати» юнаком. Однак тоді не був упевнений, що мої твори варті уваги широкого загалу. Та коли в тебе народжуються діти, ти розумієш, що повинен зробити для них щось по-справжньому вагоме. Принаймні, так було зі мною. Я згуртував свої твори в одну збірку поезій і надіслав їх до кількох французьких видавництв. Я зробив це «навмання», «навпомацки», бо не мав на той момент контактів жодного видавця й абсолютно не розумів, як саме поети себе «популяризують». І от, за тиждень, я мав відповідь — контракт з паризьким видавництвом. Це надихнуло мене зайнятися літературою всерйоз.

Вітчизняна медична статистика (дані МОЗ України) інформує про те, що ризик захворіти на рак у нашій державі має кожен третій чоловік та кожна п’ята жінка, при цьому кожним третім хворим буде особа працездатного віку. Такі страхітливі цифри маємо, напевно, з урахуванням нашої ментальності, нашого настійливого небажання дбати про власне здоров’я та самопочуття, регулярно обстежуватися, консультуватися з лікарями, коли ще нічого не турбує, а не тоді, коли вже заносять до лікарні. А може, дається взнаки й наша бідність, адже сьогодні все дуже дорого, і ліки насамперед.

Люди й досі бояться раку. Як безвиході, вироку, тоді як це звичайна хвороба, яку можна попередити, діагностувати, вилікувати й жити, подолавши, довго та повноцінно. У цьому переконують своїх пацієнтів одеські онкологи. Про роботу онкологічної служби області йшлося на прес-конференції, приуроченій Міжнародному дню боротьби з онкологічними захворюваннями, який світова спільнота щороку відзначає 4 лютого.