Не дати згаснути надії
День Соборності і Свободи — офіційне, державне свято. Але в якій державі ми живемо, саме собою виникає питання, якщо доводиться заздалегідь просити правоохоронців забезпечити порядок у місті під час святкування? А саме з такою заявою до обласних управлінь Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ напередодні свята звернувся народний депутат України Павло Кириленко.
Ніхто не кликав людей прийти до пам’ятника Тарасові Шевченку того святкового дня, хоча багато хто знав про віче біля монумента. Зазвичай вони приходять сюди за велінням серця, з потреби свого патріотичного обов’язку. Приходять, щоб запитати у свого Пророка, чому й досі живуть вони «на нашій, не своїй землі», хоча відповідь лежить на поверхні, й кожен добре знає цю відповідь.
Так і цього разу. Серед тих, хто прийшов на це воістину вічове місце, чулася і українська, й російська мова, були люди різних національностей, що живуть в Одесі, й кожен розуміє, що не в тому річ, якою мовою ти спілкуєшся зі своїм краянином, а в тому, хто і що говорить. Без перебільшення можна сказати, бо це очевидні речі, що одеситам уже добре-таки набридла вся оця українофобія в місті, роздмухування міжнаціональної ворожнечі. Це не в традиціях вільнолюбивого міста, з життя якого цинічно витісняється все українське. Згадаймо Дерібаса, котрий писав свого часу про те, що «громче всех тут звучала малорусская речь» (за царату, як знаємо, слово «українська» не вживалося). То тут, то там посеред люду, що виповнював майдан, виникали стихійні суперечки, й можна було почути, як хтось російською мовою доводить опонентові, що він голосував за «Свободу», чи про особисте позитивне ставлення до УПА та Бандери, до свята Соборності…
Але ті, що згрупувалися на східцях біля пам’ятника ще до приходу патріотичних сил, навряд чи й знають щось путнє про ту історичну подію, яка відбулася на Софійському майдані в Києві 22 січня 1919 року. Та їх це й не цікавить, вони борються з «фашизмом», «нацизмом», зрештою, з націоналізмом — це так у їхньому середовищі називають українців, котрі розмовляють рідною мовою та шанують свою правдиву історію, а не їхню, «совкову» та неправдиву. Вони сповнені ворожості до всього українського, а передусім — до самої держави — незалежної, вільної української України, якої поки що нема, але вона постане так само, як після ночі приходить світанок. Дехто з них тримав портрети ката українців (а хіба тільки українців?) Сталіна, криваві комуністичні штандарти, багато прийшли з біло-синіми прапорами, під якими українців хочуть повернути в імперське минуле, розчинити працьовитий народ, котрому, нарешті, усміхнулася воля, на просторах Зауралля.
О 10.30 підійшла колона «Свободи», підтягнулися представники інших опозиційних, демократичних сил. Майдан цілковито заповнився людьми. Маргінали з антиукраїнських, проросійських організацій вдалися до провокаційних дій, до шарпанини. Але спроба не вдалася, бійка не була спровокована. Й тут потрібно віддати належне охоронцям правопорядку, котрі спрацювали фахово і спокійно, не дали зіпсувати свято.
У своїх виступах представники «Батьківщини», «Свободи», «УДАРу», ПРП, НРУ, громадських організацій говорили про історичне значення події 22 січня 1922 року та про 95-у річницю ІV Універсалу Центральної ради, яким було проголошено незалежність України, та пов’язували ту подію і той час із нинішньою ситуацією в країні. Тоді, проголошуючи державну самостійність, політики все ще оглядалися на Росію, а вже по дуже короткім часі Україна була окупована російськими більшовицькими військами. Говорили про те, що Одеса дала державотворенню багатьох визначних діячів, завжди залишаючись містом, у якому вільно почуваються люди різних національностей, культур, віросповідань, але сьогодні, на жаль, цього не скажеш: у місті запанувала відверта українофобія, тут ще гостріше, ніж деінде, стоять проблеми української ідентичності, бачимо цинічний наступ на нашу соборність, мову, культуру, — говорили політики та громадські діячі. Треба захищати єдність, соборність, захищати свою ідентичність, наголошували промовці.
Згадали і про те, що рівно рік тому представники опозиційних сил підписали на Софійському майдані угоду про співпрацю, й тоді далеко не всі вірили, що вони таки зможуть діяти злагоджено та конструктивно. А проте всі й досі тримаються разом, і в цьому — запорука перемоги, запорука того, що ця система влади буде змінена. Люди отримали найголовніше: віру в те, що в державі усе-таки щось можна змінити, й тепер дуже важливо, щоб вони не втратили цієї віри.
Мітинг з нагоди свята завершився спільним виконанням Державного Гімну України.
Того ж дня відбулася конференція «Свободи». Її учасники переглянули документальний фільм «Особливий погляд», який розповідає про значення дня 22 січня 1919 року в контексті цієї політичної сили. «Ми як активна меншість, — йшлося на конференції, — ставимо перед собою завдання бути в постійному контакті з неактивною більшістю, виправдати людські надії на позитивні зміни в державі та суспільстві. Сьогодні у Верховній Раді вже був би неможливим сценарій ухвалення ганебних Харківських угод, опозиція здійснює жорсткий контроль над «кнопкодавами», в парламенті
утверджується державна мова. Наголошувалося: ЗМІ й далі будуть перекручувати інформацію, спотворювати факти, і певна частина суспільства піддається на цю навалу інформаційної неправди проти патріотичних сил. Але «совка» витісняє молодь, й це молоде покоління налаштоване патріотично, хоч молодим і намагаються засмічувати мізки всілякою міфотворчістю. Але воно хоче жити в європейській країні. Й тому майбутнє — за нашою українською молоддю.
Іван ПРУТ.
Фото
Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206