Це — спрадавен наша земля
Зауваження до статті Павла Шубарта «Білгородська фортеця на сторінках історії та в легендах» (Чорноморські новини», 29.12.2012).
Позитивно оцінюю зміст статті в цілому, її пізнавальне значення та широкий фактологічний матеріал. Змусила ж мене взятися за цей допис одна фраза з неї. А саме: «З розпадом Радянського Союзу 1991 року Білгород-Дністровський перебуває у складі України». Це викликає подив своєю неточністю. Наведу цитату із статті П. Коришковського та Р. Кудрявіної «Білгород-Дністровський» з енциклопедичного довідника «Історія міст і сіл Української РСР (Одеська область)» 1969 року видання: «28 червня 1940 року стало поворотним пунктом в історії Акермана, місто було визволене Червоною Армією. Акерман став важливим господарським та культурним центром новоутвореної Ізмаїльської області, яка увійшла до складу Української РСР» (виділення мої).
Хочу звернути увагу на невипадковість цієї події, враховуючи слов’янський період історії міста і всього Північного Причорномор’я. Для цього наведу текст із даної статті П. Коришковського та Р. Кудрявіної:
«З VIII — IX століть розпочинається новий, слов’янський період історії міста. Ще в V — VI століттях пониззя Дунаю і величезна територія далі на схід були заселені слов’янськими племенами антів. У другій половині І тисячоліття Дністро-Бузьке Причорномор’я заселяли східнослов’янські племена тиверців і уличів. Археологами відкрито багато їх селищ і укріплених городищ, які розміщувалися на схилах балок і лощин. Слов’янське місто того часу називалося Білгородом. Візантійці іменували його Левкополем, тобто Білим містом.
В часи Київської Русі Білгород, як слов’янське місто, відігравав особливе значення на її південних кордонах. Київські князі, вирушаючи в похід на Царград, поповнювали тут свої дружини людьми і запасалися провіантом. Через Білгород проходили дружини Олега, Ігоря, Святослава. Проте в останнє десятиріччя X століття південний кордон Русі перемістився далеко на північ, а у придністровських степах надовго закріпилися кочові тюркомовні племена: печеніги, половці, узи та інші.
В період феодальної роздробленості Київської Русі (XII — XIII століття) землі тиверців та уличів увійшли до складу Галицько-Волинського князівства. Ще більшого значення набув торговий шлях по Дністру до моря. У пониззі зростає кількість руського населення, підіймаються міста — Малий Галич, Берлад, Романів-торг, серед яких перше місце належало Білгороду. Внаслідок монголо-татарської навали цей край зазнав великого спустошення. Степи Південної Бессарабії стали володіннями татарського хана Ногая».
На мій погляд, приведені факти з цієї історичної розвідки дають чітку відповідь на питання багатовікової належності Білгорода-Дністровського і всього Північного Причорномор’я до Київської Русі та України в наші часи. Не слід віддавати наші землі будь-кому, тим більше брати приклад з деяких наших політичних провідників, які без референдуму подарували Молдові майже півкілометра українського берега Дунаю.
Володимир ШЛАПАК.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
