Переглядів: 868

«Якщо збереже мене для вас доля...»

На порозі стояв 1945-й — найобнадійливіший рік тієї триклятої війни, бо стрімко наближався її кінець. Наше військо вже гнало фашистську нечисть з територій чужих, сусідніх з нами земель. Ось і останні листи від нашого татка надходили зі Східної Пруссії. Просто не вірилося, а так же хотілося, що наступний Новий рік, перший повоєнний, зустрінемо без постійного остраху насамперед перед нашим сільським листоношею, старим Миколяшкою, як його на кутку прозивали, не знаючи, яка звістка для нас прихована у його сірій потертій поштовій сумці через плече.

Наш татко завжди знаходив час у вільну від бою хвилинку, аби повідомити нам коротко найочікуваніші слова: «Живий, здоровий». Найчастіше з приписом: «Пишу після жорстокого бою».

Скільки вже тих боїв пережив! Не обминули його фронтову долю ні Орловська битва, ні Курська дуга, ні страшний котел поворотної Сталінградської битви, ні тяжка робота фронтової піхоти заради визволення Білорусії, Прибалтики, й ось уже чужа Східна Пруссія на шляху до фашистського лігва — Берліна.

Писав короткі листи татко і щоразу дивувався, що досі залишився живим. Нерідко у тих фронтових повідомленнях зустрічалася непевна, сумна фраза: «Якщо збереже мене для вас доля…» Навіщо було тобі, любий татку, так писати? Невже бентежило щоразу душу недобре передчуття, щось тобі його віщувало?

Та передноворічний лист з фронту додав нам радості. До речі, одразу на нашу адресу надійшло аж два «трикутнички» з неодмінним тієї пори чорними штампом: «Проверено военной цензурой». Один — то акуратно складена невеличка репродукція невідомого автора, сентиментальний натюрморт: кошик з яскравими квітами, на дужці його сидять, притиснувшись одна до одної, дві птахи-ластівки, а нижче злітають на своїх ще не зовсім дужих крильцях двоє ластів’ят. Хто ж тут не відчує, що то натяк і на нашу сім’ю — татко з мамою і ми, малеча, — я з молодшим братом Женьком.

На звороті тієї репродукції знову та сакраментальна фраза: «Якщо збереже мене доля…» А далі продовження. І тоді «...ми зустрінемося наступного року у нашому сімейному гніздечку, як на звороті цього».

Другий «трикутник» — його новорічний подарунок з побажаннями нашій матері. Красивим, стислим почерком батька виструнчилися рівні рядки його улюбленої пісні «Землянка». Просив тільки добре вивчити її слова і при зустрічі наступного після війни Нового року обов’язково заспівати йому за святковим столом у сімейному колі.

У нашої матері був дуже гарний голос і бездоганний слух. Уже на найближчому шкільному святі, а на нього сходилися і дорослі односельці, мама заспівала зі сцени прості й такі проникливі слова:

Бьется в тесной печурке огонь,
На поленьях смола, как слеза,
И поет мне в землянке гармонь
Про улыбку твою и глаза…

Спокійно слухати цю пісню було неможливо. Западала мертва тиша, зволожувало очі. Бо всі ніби зримо уявляли ті далекі ліси, поля, глибокі холодні сніги. Всі розуміли жорстоку реальність, коли:

До тебя мне дойти нелегко,
А до смерти четыре шага…

Не вберегла-таки недобра доля нашого татка. Січень переможного 1945-го був останнім у житті 37-річного солдата: 6 лютого поліг у бою за село Ленжице, що під Гдинею у Польщі.

Ще довго поверталися нам з фронту відіслані на адресу батька (досі пам’ятаю її — Польова пошта 08928) наші листи з не зовсім зрозумілим написом: «Адресат выбыл. Доставить невозможно».

Куди вибув, чому? Питання залишалися без відповіді. Нема людини — нема й проблеми.

…Досі в старій хаті вже покійної нашої матері у скромній рамочці висить та репродукція з ластівками, надіслан      а батьком з фронту. І вибачте, добрі люди, що досі не стає сили спокійно слухати ту фронтову «Землянку», яку так любив мій батько, як і тисячі його бойових побратимів. Вони тяжко просувалися вперед, до Перемоги, коли кожен крок міг стати останнім. І тим болісніше, що це може трапитися так несправедливо наприкінці війни. Як сталося з моїм татком…

На те вона й війна, щоб бути такою абсурдною і жорстокою. Чи ж їй вибирати наші долі? Дбати б тільки людям, щоб такого ніколи не сталося…

Оксана ПОЛІЩУК.

 

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net