Переглядів: 1491

Різдвяні послання

патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
преосвященним архіпастирям, боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву та всім вірним Української православної церкви
Київського патріархату

Дорогі браття і сестри!

Христос народився! Славімо Його!

Людина завжди шукала й донині шукає миру і радості на землі. Марксисти і ленінці мріяли побудувати без Бога рай на землі. До цього «раю» вони йшли шляхом руйнації і десятків мільйонів смертей невинних людей. У наш час людство теж шукає миру і радості, а в результаті опустилося до крайньої бездуховності, дійшло до глибокої аморальності, де панують наркоманія і пияцтво, розпуста і статеві збочення, неправда і владолюбство, немилосердя і жорстокість, непомірне багатство і бідність.

У чому полягає причина відсутності миру і радості? Причиною є гріх, який панує в людській природі. Для того, щоб знищити гріх і наслідок його — смерть, Сину Божому треба було стати людиною. Сьогодні ми святкуємо день народження від Пресвятої Діви Марії Сина Божого. Заради нас, грішних, Бог підкорив Себе законам природи. Він принизив Себе, був розіп’ятий на хресті, щоби знищити в нашій природі гріх. Він помер, щоби Своїм воскресінням знищити наслідок гріха — смерть.

Якщо ми вдумаємося як слід у земне життя Ісуса Христа, починаючи від Його народження у Вифлеємі, то помітимо, що зовнішньо все в Ньому було вбоге і скромне. Творець всесвіту явився на землі не в царській порфирі, не в сяянні Своєї Божественної слави. Усе Його земне життя було подвигом хреста. Він зцілював хворих, воскрешав мертвих, виганяв бісів, а юдеї говорили, що все це робиться силою бісівською. Він прощав гріхи, а Його звинувачували в богохульстві.

Ніколи людина не говорила про гріх так, як Христос. За вченням Христа, гріх — це причина всіх бід на землі і на небі. Гріх руйнує не тільки душу, а й тіло. Тому справедливо вважається, що гріх є призвідцем майже всіх хвороб.

Ніколи раніше людина не говорила про сім’ю, як Ісус Христос. До Христа в сім’ї панували найгрубіший деспотизм, розбещеність пристрастей, багатоженство. За вченням Христа, шлюб — це не тимчасовий контракт чи договір, а злиття двох сердець в одне (Мф. 19: 5). Він підніс жінку зі становища безправної рабині чоловіка до її первісного призначення бути матір’ю. Він повернув сім’ї взаємну любов і повагу. Сім’я як Божественне установлення має бути священною і чистою.

Ніколи людина не говорила так про земні блага, як Христос. Він не був філософом, економістом, ученим-фізиком, політиком або дипломатом. Він також не був людиною, яка тікає від реальностей навколишнього життя; Христос не відкидав значення земних благ, але показував, у чому сенс людського життя на землі. Він дав золоте правило: «Люби ближнього твого, як самого себе»; і: «Як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм». Це заповіді Господні всім людям: багатим і бідним, молодим і старим, знатним і простим. Він із сумом говорив: «Як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже» (Лк. 18: 24); «Горе вам, багаті, бо ви не одержали свою втіху» (Лк. 6: 24). Христос не осуджував земних благ, але завжди підкреслював, що правильно ставитися до багатства здатен лише той, хто не поневолений ідолом користолюбства, для кого земні скарби не мають визначальної цінності.

Христос учив, що істинна мета земного життя людини не на землі, а на небі; і тимчасове життя слід осмислювати і розцінювати через вічне, духовне, нетлінне життя. Він не лише говорив, а й на Собі показав, що земне подорожування починається колискою і за­кінчується могилою. А між першим і останнім етапами життя — неминучі скорботи і радощі, хвороби і насолоди земними благами.

Які дивовижні протилежності поєднуються в людському житті! Щастя і сльози, любов і ненависть — усе це безладно змінює одне одне, і часто несподівано. Ще не встигли затихнути радості ангельського співу на честь Сина Божого Господа нашого Ісуса Христа: «Слава у вишніх Богу і на землі мир», — як по всьому Вифлеєму і його околицях пролунав невтішний плач матерів, у яких, за нелюдським повелінням Ірода, відібрали і знищили немовлят чоловічої статі.

Здавалося б, із пришестям Христа, Який приніс на землю мир і любов, повинна була б припинитися людська злоба. Але, як бачите, людська злоба не знає ні часу, ні меж. Навпаки, немов глузуючи і знеславлюючи любов Божу, вона саме тепер і виявилася в такий жахливий спосіб. І це слід сказати про всяку злочинну пристрасть, бо кожна злочинна пристрасть осліплює людину і штовхає її на криву дорогу. Ми обурюємося цими та по­дібними беззаконнями і неправдою, особливо коли це стосується християн.

Господь наш Ісус Христос не соромився називати нас братами (див. Євр. 2: 11). Якщо це так, то ми зобов’язані усім своїм життям показувати свій духовний зв’язок з Господом. У протилежному випадку ми тільки ганьбимо високе звання християнина і виключаємо себе з родинного зв’язку з Христом. Недостатньо носити ім’я християнина: треба бути справді християнином — за способом життя, за душею і серцем; інакше ім’я християнина виявиться пустим звуком. Особливо важливо замислитися про це в наші дні, коли суспільство потребує духовно-морального відродження.

Цього святкового дня сердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, і всіх християн України з Різдвом Христовим і Новим роком! Поздоровляю зі святом Президента України Віктора Януковича, Верховну Раду, Уряд і Збройні сили України. Вітаю зі святом усіх наших земляків українців по всьому світі: в Америці і Канаді, в Латинській Америці і Австралії, в Європі і Азії.

Різдво Христове закликає нас творити діла милосердя і любові. Нам треба поспішати до хворих, самотніх, до всіх, хто потребує нашої допомоги.

Підносячи подяку Богові за всі Його благодіяння і милості в минулому році, будемо старанно просити, щоб Він зберіг нас в єдності і однодумності, дарував нашій Українській державі силу і мудрість подолати всі труднощі, зберегти нас у братолюбстві, щоб послав удосталь плодів земних і подав Україні Своє небесне благословення.

Нехай Бог миру і любові буде з усіма нами!

Христос народився! Славімо Його!

блаженнішого митрополита Київського і всієї України
ВОЛОДИМИРА,
предстоятеля Української православної церкви
архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам
Української православної церкви

«Велика благочестя тайна:  Бог явився у плоті».
1 Тим. 3: 16.

Возлюблені у Господі архіпастирі,  високошановні пастирі, чесне у Христі чернецтво,  боголюбиві миряни — брати і сестри!

Сердечно вітаю вас із Різдвом Господа і Бога і Спаса нашого Іісуса Христа. Для віруючого серця нинішня різдвяна ніч така сама незабутня й урочиста, як і дві тисячі років тому.

Ще задовго до Різдва Свята Церква почала підготовлювати нас до цього великого торжества. Очищаючи душі молитвою, покаянням і добрими справами, ми, як старозавітні праведники, з вірою і надією очікували пришестя у світ Спасителя — Сонця Правди Христа.

Апостол Павел, розкриваючи значення Різдва Христового, посилаючись на старозавітні пророцтва, говорить, що закон сам собою, без правди Божої, неспроможний спасти людину (див. Рим. 3: 21). Апостол указує на рабство гріху й дияволу, в якому перебувало людство до приходу у світ Господа нашого Іісуса Христа. Рабство гріху породжувало в людях страх перед смертю. Але цей страх переміг Христос. Він прийшов у цей світ і зробив нас рабами праведності (Рим. 6: 18). А нині, — каже апостол, — коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, плід ваш є святість, а кінець — життя вічне (Рим. 6: 22). Ця блага звістка надає нам сили у життєвих випробуваннях, у боротьбі з гріхом. «Коли ж Бог став з людьми, — говорить святитель Іоанн Златоуст у Слові на Різдво Христове, — нема чого вже боятися й тремтіти, але потрібно бути спокійним за все».

Для Української Православної Церкви минулий рік був ювілейним: ми відзначили двадцяту річницю історичного Харківського Архієрейського Собору і Нашого перебування на давній кафедрі Київських Митрополитів. Підносячи всемилостивому Богу подячні молитви за Його благодіяння, Ми радіємо за чад Церкви Христової, які спасаються, перебуваючи у повноті Дому Божого, і сумуємо за наших братів, які залишаються поза церковним спілкуванням.

Минулий рік благості Божої ознаменувався тим, що українську землю відвідали великі православні святині. Єпархії нашої Церкви благоговійно зустрічали Плащаницю Пресвятої Богородиці зі святого Града Єрусалима, а також чесну главу великомученика і цілителя Пантелеймона, прибуття якої було приурочене до відкриття у Києві Свято-Пантелеймонівського монастиря, що на Святій Горі Афон.

У новому, 2013 році, ми святкуватимемо 1025-ліття Хрещення Русі, яке відкрило нову еру в історії нашого народу. Води Дніпрові стали нашою хрестильною купіллю, запорукою спасіння у Христі Іісусі. Прийняття християнства сприяло духовному й культурному розвитку українського народу, становленню його самосвідомості. Тому не тільки Свята Церква, але й уся Україна відзначає День Хрещення Русі як своє національне свято.

Нині я щиросердно дякую пастві, духовенству, співбратам-архієреям за вірність і молитовну підтримку, які не тільки допомагали мені підвестися з одра хвороби, але й упродовж двадцяти років зміцнювали на нелегкому шляху Предстоятельського служіння.

Христос, прийнявши людське єство, відновив, оновив і освятив природу людини. «Слава й хвала на землі Христу Богові нашому, Який народився і обожив природу земнородних!» — співає цього дня Свята Церква (сідальний на 1-й кафізмі). І цей великий дар освячення спонукає нас до чистого служіння Богові, вільного стояння перед Ним із сповненим подякою серцем. Найвищим проявом нашої подяки є Божественна Євхаристія, через яку ми вступаємо в найтісніше спілкування з Богом, стаємо спорідненими Йому й народжуємось для нового, духовного життя, прикрашаючись Христовою красою. І не зовнішня, тілесна, а саме ця духовна краса повинна бути головною метою нашого життя. «Христос не вимагає пишного вбрання, — повчає святитель Амвросій Медіоланський, — а прихильності душі; не дивиться на красу тіла, а бачить серця тих, хто служить Йому» (Слово про те, як слід зустрічати день Різдва Христового).

Тож давайте в ці світлі, різдвяні дні разом із смиренними серцем пастухами та мудрими волхвами поклонімося Народженому Богонемовляті Христу. Світло Вифлеємської зірки й благовоління Боже до людей нехай буде дороговказом для нас на всіх дорогах нашого земного життя й на шляху до обителей Небесної Слави. Ангельська пісня: «Слава у вишніх Богові і на землі мир, у людях благовоління» (Лк. 2: 14), — нехай завжди лунає у наших серцях. Амінь.

блаженнішого Святослава
до вірних Української греко-католицької церкви

«…в ньому бо ті, що звіздам служили,
від звізди навчилися поклонятися Тобі — Сонцю правди,
і пізнавати Тебе — Схід з висоти…».
Тропар Різдва.

Високопреосвященним і преосвященним архієпископам та митрополитам, боголюбивим єпископам, всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам, в Україні та на поселеннях у світі сущим!

Дорогі в Христі!

У цей святковий і радісний день Різдва Христового засилаю всім вам найщиріші вітання з нагоди цього великого празника християнської віри. Різдво — це день, коли вічний і невидимий Бог зволив увійти в людське життя як новонароджене Дитя. Різдво — це час, коли могутній та незбагненний Уседержитель, котрий тримає у своїх руках життя і долю всього, що існує, Сам зволив віддати себе людині, покластися в обійми своєї дівственної Матері та шукати захисту в Її обручника Йосифа. Різдво — це святкова хвилина, коли самотня сучасна людина відчуває трепет невимовної Божої близькості та уваги до себе, коли небо і земля, ангели й люди, небесні світила та земні звірята збираються в єдину родину довкола вифлеємських ясел, в яких сьогодні спочиває новонароджений Цар віків, та радісно співають: «Славімо Його!»

…в ньому бо ті, що звіздам служили…

Багато різних доріг ведуть сьогодні до убогої стаєнки у Вифлеємі Юдейському та сходяться перед таїнственними яслами, на яких спочиває новонароджений Христос-Господь. Про одну таку подорож, її початок, непросту дорогу та вінець розповідає нам сьогодні євангелист Матей. Ідеться про мудреців зі Сходу, ведених зорею. Коротка згадка про цих людей приховує в собі глибоку дійсність. Ці дивні подорожні, яких звемо також східними царями чи волхвами, що згідно з церковним переданням називалися Каспер, Мельхіор і Бальтазар, правдоподібно, були вавилонськими астрономами, високоосвіченими людьми свого часу. Спостерігаючи за рухом небесних світил та вивчаючи довколишній світ, вони дійшли висновку, що Всесвіт не є сумішшю випадковостей, навіть більше: усе, що існує, має якусь мету, до чогось прямує, на Когось очікує. Зрушені науковим пошуком, урешті-решт ці східні царі пішли за зорею, щоб дізнатися, куди вона прямує і де є Той, на кого чекає Всесвіт. Мудреці є уособленням людства, яке, основуючись  на здатності людського розуму пізнати Істину, щиро її шукають, — того людства, яке має знання, але не має розуміння всього того, про що знає.

Дивним був шлях волхвів до Істини — до пізнання правдивого Бога: Творця і Спасителя світу. Дорогою вони, напевно, вступали до не одного земного правителя, зокрема й до царя Ірода, проходячи його володіння. Лише прибувши за зорею до Вифлеєма, знайшовши того Єдиного, до якого прямують і кому поклоняються і небесні світила, і земні істоти, вони у Христі-Ісусі збагнули зміст усього, що існує, зрозуміли сенс своєї подорожі: від служіння зорям прийшли до служіння Богові. «Господь наш Ісус Христос, — навчає св. Іриней, — Він є Словом Божим, який у повноті часів став людиною між людьми, щоб поєднати мету із їхнім початком, тобто людину з Богом» (Проти єресей 4, 20, 4—5). Будучи приведені до віри в єдиного Бога самою зорею, вони поклонилися убогому Дитятку. Саме в цьому Маляті очима віри вони побачили всемогутнього Царя віків, склавши Йому в дарі золото; саме в Ньому впізнали незбагненного і вічного Бога-Творця, піднісши Йому ладан; саме в Ньому знайшли воплоченого Спасителя-Месію, Сина Божого, від віків помазаного Святим Духом, жертвуючи Йому дорогоцінне пахуче миро.

…від звізди навчилися поклонятися Тобі — Сонцю правди…

У день Різдва Христового кожна віруюча людина спішить до вифлеємського вертепу, щоб побачити в яслах на сіні маленького Ісусика та віддати Йому поклін і славу як своєму Богові та Спасителеві. Для того щоб гідно пережити цей празник, кожен із нас покликаний віднайти свою дорогу до Бога, який прийшов до людини у людському тілі. До цієї особистої дороги віри кличуть нас сьогодні небесні ангельські хори, що благовістують цю велику радість світові,  співаючи: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир в людях благовоління!» Вифлемська зірниця запрошує нас стати поруч з мудрецями, що йдуть із дарами, та з вірою особисто зустріти Христа-Господа, який видимо присутній між нами.

Це Різдво ми святкуємо в році, який Христова Церква проголосила Роком віри, який збігається із ювілеєм 1025-ліття Хрещення Русі-України, що його ми разом відзначатимемо всецерковною прощею на березі древнього Дніпра при Патріаршому соборі в Києві 18 серпня 2013 року. Метою цієї нашої спільної подорожі є відновити вукраїнському народі дар Христової віри, яка була впродовж століть для нас силою і мудрістю, що допомогла нам не тільки піднятися на вершину культурних і загальнолюдський надбань, котрі лягли в основу християнської цивілізації на Сході Європи, а й не дала втратити з очей єдине Сонце правди — Христа-Господа, перед яким меркнуть і небесні світила, і земні володарі, що не навчилися Йому поклонятися. Христова віра є тим безцінним скарбом,за допомогою якого ми, подібно до євангельських мудреців, сьогодні можемо розпізнати у цій новонаро­дженій Дитині нашого Царя, Творця і Спасителя, не втратити істинного змісту Різдва, а навпаки збагнути мету всього, що існує: правду про наше минуле, значення нашого сьогодення та шлях у майбутнє.

Різдво — це особливе родинне свято. Наш Бог і Спаситель забажав покласти себе, як мале Дитя, в руки сім’ї: чоловіка і жінки, Йосифа та Пречистої Діви Марії.

Святіший Отець Венедикт XVI, закликаючи сьогодні вірних Христової Церкви особливо дбати про передавання віри новим поколінням, ділитися своєю вірою із ближніми, покладає найбільшу надію на християнську родину. Адже сім’я, як домашня Церква, завжди була тим осердям, в якому від початків християнства передавалася віра в Бога від батьків до дітей. Нині її завдання не змінилося: Господь вкладає в руки родини віру Церкви, закликає батьків передавати своїм дітям власну віру в Бога, виховувати їх на добрих християн. На жаль, у сучасному світі не бракує ворогів, які з усієї сили намагаються знищити традиційну родину, а найголовніше — убити осердя передавання віри в нашому народі, подібно до вбивства вифлеємських дітей. Просімо сьогодні у новонародженого Спасителя, щоб кожен батько, на взірець св. Обручника Йосифа,захищав свою сім’ю, чував над збереженням у ній дару Христової віри, а мати особливо дбала про християнське виховання свої дітей.

…пізнавати Тебе — Схід з висоти…

Історичні обставини народження Ісуса Христа, можливо, належали до найважчих в історії старозавітного Божого народу. Хоча Ізраїль і потрапив до єдиного римського простору, однак втратив свою незалежність і тисячі людей повинні були підкоритися перепису населення за наказом імператора Августа. Місцева влада була деспотичною, розмовляла із своїм народом мовою меча. Тому євангелист Матей пише: «Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: в Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішити, бо їх нема» (Мт. 2,17—18). Щоб врятувати життя родини, Йосиф із Дитятком та Марією змушені були обрати долю емігрантів та втікати до Єгипту.

Але ці обставини суспільного розпачу наче лише акцентують на тому, що джерело різдвяної радості має неземне походження. Не земний володар, а Божественний Спаситель, Схід з висоти, є Той, хто народився і перетворив цю хвилю темряви, розгублення та плачу на центр і кульмінацію історії спа­сіння Всесвіту. Бо ж у цій Дитині, за словами апостола Павла, «спочиває вся повнота Божества» (Кол. 1, 19).

Порівнюючи обставини нашого сьогодення, в яких небесне різдвяне світло пробивається крізь темряву нашої ночі та кличе нас святкувати народження Спасителя, ми віднаходимо багато спільного із часом народження Христа у землі Юдейській. Різдво Христове показує нам, що нашим Спасінням є не людина, а наш Бог, який приходить сьогодні до нас: це Спасіння само ніжно вкладається в наші обійми у вигляді маленької Дитини. Це про Нього пише пророк Ісая як про Еммануїла, що значить «З нами Бог», коли каже: «Бо хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано, влада на плечах у нього, і дадуть йому ім’я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру»(Iс.9, 5). Спасителем був не тодішній імператор Август чи якийсь сучасний можновладець, а Христос-Бог. Лише Він є нашим Господом, Джерелом нашого життя, сили, вічного миру і щастя, — неземної різдвяної радості, що усуває страх, дає надію на світло життя: стає радістю всіх людей (пор. Лк. 2,10). Лише Ісус Христос, що навіки з’єднався із повсякчасною хвилиною людського життя, є тим Сходом із висоти, пізнавати якого силою християнської віри та поклонятися якому кличе нас сьогодні вся Вселенна.

Дорогі в Христі! Нехай у своєму Різдві новонароджений Спаситель наблизиться до кожного із вас та завітає із своїм небесним світлом до кожної оселі, де чекають на Нього!

Нехай неземна ніжність самого Бога зворушить та зігріє серце усіх нас: тих, хто вдома, і тих, хто в дорозі, тих, хто далеко від рідної землі, і тих, хто шукає саме в ній достатку, миру і злагоди для своєї родини. Нехай небесна радість від того, що Господь об’являється там, де людська влада й сила є безсилими, подарує нам віру й надію на кращу долю нашої України.

Нехай різдвяна коляда стане для нас сьогодні, як і колись, могутньою силою, через яку ми будемо ділитися своєю вірою, обновляти наше суспільство та єднатися із всім Усесвітом, що прославляє сьогодні свого Творця і Господа.

Христос рождається! Славімо Його!

блаженнішого Мефодія,
митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Української автокефальної православної церкви
священству, чернецтву і всім вірним
Української автокефальної православної церкви

Христос Рождається!

Преосвященні владики, всечесні отці, возлюблені у Христі Ісусі брати та сестри!

Більше двох тисяч років минуло з тої дивної ночі, коли поблизу Вифлеєму, у невеличкій печері сталася найважливіша подія та найбільше диво історії людства — Син Божий став Сином Людським, Бог став людиною. Божественне Слово прибралося у шати людської природи.

«Різдво Твоє, Христе Боже наш, осяяло світ світлом розуму, бо ті що служили зіркам, зіркою вчилися поклонятися Тобі, Сонцю правди, і Тебе знати з висоти Сходу: Господи, слава Тобі». Для сучасного вуха ці рядки можуть прозвучати дещо несподівано, адже ми звикли протиставляти розум і віру. Утім, для церковної свідомості у виразі «світло розуму» немає жодного протиріччя. Адже для людей стародавнього світу розум був вищою частиною душі — її оком, тим органом, за допомогою якого людина може спілкуватися з Богом: пізнавати та бачити Бога. Тому в деяких сучасних перекладах «світло розуму» перекладається як «світло Богопізнання».

Саме Різдво Христове й відкрило людству можливість безпосереднього Богопізнання. Звісно, й до народження Богонемовля Христа осереддям людського життя був релігійний досвід. Однак до приходу у світ Спасителя цей досвід був неповним. Людство ніби блукало у пітьмі, ведене лише надією на порятунок та живучи надією на Бога невідомого, Який врешті має відкритися людині та спасти її від страждань. Грецькі філософи скептично дивилися на людину, вважаючи її істотою слабкою і жалюгідною. «Що є істина?» — ці слова Пилата є ніби підсумком античної мудрості, яка прагнула, але не могла збагнути Бога. Але ось прийшов у світ Христос, народився Месія — і розум людський осяяло світло. Незбагнений та невидний Бог відкрився у Сині Божому.

Ми так звикли до благ, які дарував нам Господь, що часто забуваємо про значення перевороту що стався в людській свідомості. Але уявімо собі на хвилину сліпого, якому повернули зір. Яку радість, яке щастя має він відчувати! Так само і Різдво, зціливши пошкоджене гріхопадінням око душі, повернуло людині зір. Волхви, навчені зіркою, як співається у кондаку, при­йшли поклонитися Сонцю правди, аби пізнати Господа з висоти Сходу.Тому Різдво від початку пронизане радістю. Цієї радості століттями чекав Ізраїль, але її ж чекали і язичники. «Філософія, — казав один з вчителів Церкви Климент Олександрійський, — була таким точно дітоводителем еллінів до Христа, яким був закон для іудеїв».

Звичайно, Ізраїль мав тверду обітницю про Христа, язичники ж плекали, як ми говорили вже, лише невиразну надію на порятунок. Але тим сильнішою була радість і благоговіння останніх. Тим більшою радістю було для них світло Різдва. Волхви принесли з собою дари, котрі на тодішньому Сході належали лише царям: золото, ладан і смирну. Людська язичницька мудрість смиренно схилилася перед Богонемовлям, і це було початком прозріння і спасіння язичників.

Сонце правди осяяло людство з маленької печери поблизу Вифлеему. І це світло Богопізнання сяє й донині, даючи кожному з нас реальну можливість залучитися до Божої благодаті. Виповнимо ж своє життя Цим дивним Живим Світлом. Дамо ж Богонемовляті Христу місце у своєму серці. Виповнимо ж його благодаттю Святого Духа.

Вітаючи усіх вас у цю спасительну осяйну ніч зі світлим днем Різдва Христового, від щирого серця зичу усім спасіння та довгих літ життя. Нехай виповнить Богонемовля Христос наше життя світлом Богопізнання та Істини. Нехай жодна християнська душа не лишиться сьогодні без повноти радості. Нехай благодать народженого нині Богонемовля Христа рясно покриє нашу святу землю, зміцнюючи та об’єднуючи у єдиній Помісній Церкві благочестивий український народ.

Христос Рождається! Славімо Його!

Із Різдвяного послання високопреосвященного архієпископа Одеського
і Балтського Української православної церкви Київського патріархату ЯКОВА

Різдво Христове — найрадісніше свято в житті кожного християнина. Воно підносить нас духовно, зміцнює у надії і вказує нам, що тільки Новонароджене Дитятко може поєднати нас усіх у вірі, в любові і в Правді Божій.

У Різдвяні свята поспішаймо брат до брата, позабудьмо, що нас розділяє, що нас відводять від нашої мети — Неба. Не забуваючи про те, що тільки в правді сила нашої Церкви, сила нашого народу.

Дорогі пастирі Церкви Христової, брати і сестри Української православної церкви Київського па­тріархату та інші однодумці одного Святого Православ’я, пора нам створити одну християнську родину, вийти зі складу Московської Патріархії і стати рівноправними членами Всесвітнього Православія. Весь Український народ і весь християнський світ чекають від нас цього акту миру, бо й Сам Спаситель говорить, що царство, яке розділиться, не втримається, не існуватиме.

Надихаймо себе на мужність і рішучість, це для нас важливий спасенний крок. Не лякаймося сильних світу цього — вони вже не здатні нічого доброго зробити для нашої Церкви і для нашого народу, тому що посіяли багато неправди і розбрату. Історія і Український народ вже засудили їх, і вони підуть у небуття.

Улюблені в Господі! Минулий рік був для всього нашого народу роком зміни законодавчої влади в Україні, приведи ж, Новонароджений Спасителю Світу, наш багато вистражданий Український народ до порозуміння у вищих чинах державності, дай Церкві спасати людські душі, а в державотворенні спасати Україну від падіння економічного, політичного, національного турування людини людиною. Бо найбільша боротьба — це боротьба самого з собою. Всім чиновникам потрібно чесно і правдиво працювати для блага розвитку країни, викорчовувати злодійство, гріх, зло та інші беззаконня, які засіває злий падший диявол. Християнська совість, Божа любов повинні царювати в наших душах і в наших умах. Сьогодні на нас, пастирях Церкви Христової і всіх віруючих, лежить велика відповідальність; тільки своєю духовною, молитвенною силою ми зможемо долати всі труднощі, біди, незгоди та злидні, які створені штучно в християнському світі «ворогом — руками злих падких людей».

Благочестиві миряни — всі вірні нашої УПЦ КП в Одещині і за її межами, вітаю вас з великим і ра­дісним святом — Різдвом Христовим, Новим 2013 роком, бажаю усім вам міцного здоров’я, сил духовних, вдосконалення і благословення у Новонародженому Божому Христові Спасителеві. Світло Вифлеємської зірки, що показало волхвам дорогу до Божої Дитини, нехай завжди осяює всім нам шлях нашого життя, нехай просвітлює воно наші віруючі серця і ніяка темрява не торкнеться душ наших, бо ми «покликані бути дітьми світла», за словом апостола Павла, а Господь Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же.

Нехай же Новонароджене Дитятко Боже пошле нам багато радості, щастя, вимріяної долі і Своє щедре небесне благословення на добрі задуми наші, на Церкву нашу, на родини наші й на увесь народ наш Український.

Миру вам, щастя і Божого добра на многії і благії літа!

Із Різдвяного послання екзарха Одесько-Кримського
Української греко-католицької церкви ВАСИЛЯ (Івасюка)

Дорогі в Христі брати і сестри! З милості Божої зустрічаємо Різдво Христове — перше свято в Новому 2013 році! Церква висловлює невимовну радість, тому що небо і земля, ангели і люди сьогодні торжествують, бо Слово Боже прийняло на себе тіло і принесло світло тим, хто сидів у темряві. Свічка, запалена господарем дому в Навечір’я Різдва Христового, символізує світло Христове, принесене до кожної родини. Спільна вечеря, прибрані святково оселі, сіно під обрусом на столі, дідух (сніп збіжжя) у куті кімнати та гарно прикрашена ялинка — це віками освячена неповторна традиція в українській сім’ї.

Така святкова атмосфера в домі нагадує нам, що ми є маленькою родинною Церквою. Всі ми молитовно згадуємо подію приходу Месії на землю у м. Вифлеєм. Він взяв на себе людське тіло, став людиною, відкупив нас від гріха та подав любов у людські серця. І тому в наших храмах співаємо «З нами Бог…». Бо Бог був з нами тут, на землі, через втілення, перебуває у наших душах через Святе Причастя, та в серці кожного, якщо не відкидаємо Його самі.

Завданням Церкви сьогодні є проповідати Добру Новину всім людям, іти до людей з чистим серцем та нести їм у подарунок хліб (Різдвяний калач) та благовість про Різдво Месії, тобто істину, що «З нами Бог…».

При нашому святковому столі завжди повинно знайтися місце для несподіваних гостей, котрі потребують теплої страви. На теренах екзархату люди потребують не тільки «голодного накормити, подорожнього в дім прийняти, спраглого напоїти», але поряд із цим маємо приказ Христа: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав».

Живемо в суспільстві, в якому більшість людей охрещені в ім’я Пресвятої Трійці. Та, на жаль, бачимо наскільки охрещені люди далекі від практичного християнського життя. Гріхи обману, очорнення, насильства, вбивства, наркоманії, продажі людей у рабство, неякісно виготовленої продукції, корупції прошивають наше суспільство зверху донизу. Можна сказати, що гріх став неначе чеснотою, заробітком, бізнесом людини. З іншого боку Господь нас щедро обдарував, посилаючи нам в порятунок свого Сина Єдинородного. Звідси виходить питання до нас: «Кого ми повинні обдаровувати і до кого нести звістку про Різдво Христове?».

Нехай через Різдво Господа нашого Ісуса Христа оновляться наші духовні сили до добрих справ і на подолання всіх труднощів сьогодення.

Схиляючись сьогодні у молитві, поручаю Божому милосердю кожну християнську душу, щоби ці Різдвяні святкування для всіх нас стали справжнім духовним відродженням. Бажаю усім Вам, щоби в цих днях ви якнайповніше скористали зі щедрих Божих ласк.

Нехай Новонароджений Ісус благословить всіх вірних Одесько-Кримського екзархату, засилає свою ласку до всіх людей доброї волі, зміцнює наші сім’ї, допомагає нашій молоді самоутвердитися та визначитися в їхньому житті, покращує життя Українського народу, подає мир у людські серця та благословить всю Україну.

Благословення Господнє на вас!

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net