№ 103-104 (21367-21368) субота 29 грудня 2012 року

Перефразувавши слова російського класика, законстатуємо з подивом: усе змішалося в домі одеськім. Властиво, в Одесі. Ті, хто відмовляє українцям у праві на рідну мову, культуру, на правдиву, не скомунізовану та орадянщену, історію, у праві увічнювати імена славних українців-одеситів у назвах одеських вулиць, хто продовжує шовіністичну імперську політику русифікації (перелік тут довгий!), — ті чомусь називають себе антифашистами.

А хто ж, за їхньою логікою, фашисти, нацисти, ксенофоби тощо? А якраз ті, хто захищає національні та винятково людські, пов’язані зі щоденним життям, права українців. Тому що нема в Україні, у тому числі й в Одесі, ніякої ксенофобії, окрім однієї — українофобії. Тобто в Одесі можна публічно, з телеефіру, ганьбити Українську державу та її символи, принижувати український народ, а слова «титульна нація» супроводжувати такими епітетами, що авторами могла б і прокуратура зацікавитись, бо це вже пряме розпалювання національної ворожнечі. Так звані «антифашисти» влаштовують свої збіговиська та розбурхують одеситів погрозами створювати гурти спортивно розвинутих молодиків для своєї «боротьби». Термін «фашизм» вони впровадили у повсякденну політичну риторику. Вже навіть ідеться про якісь «антифашистські» «круглі столи», зокрема в Національному університеті ім. І.І. Мечникова. Вельми небезпечна для суспільства гра поняттями!

Павло  КИРИЛЕНКО:
«В  Одесі  влада  провокує  міжнаціональний  конфлікт»

В Одесі влада штучно створює міжнаціональне та соціальне протистояння, цинічно використовуючи працівників бюджетної сфери, чиновників різного рівня, пенсіонерів та студентів. Про це заявив народний депутат України, голова Одеської обласної організації ВО «Свобода» Павло Кириленко, коментуючи провладну акцію спрямовану проти «Свободи», зорганізовану владою 26 грудня біля стін обласної ради.

Посол України при ЄС Костянтин Єлісєєв вважає: «2013-й стане, без перебільшення, вирішальним роком для євроінтеграційного курсу України».

«Не кожного року в нас був шанс підписати Угоду про асоціацію. Як колишній керівник переговорної команди, скажу, що у 2013-у цілком реально це зробити. Наступного року Україна опиняється на найближчій відстані до підписання цього доленосного документа», — заявив посол в інтерв’ю проекту «УНІАН — Новини ЄС».

Колектив «Чорноморських новин» щиро вітає усіх читачів, авторів та благодійників, які були з нами нинішнього, ювілейного для газети (бо ж 95-ліття відсвяткували!), року.

Він добігає кінця, залишивши позаду багато непростих хвилин, чимало хвилювань і клопотів. Але ж були у житті кожного з нас і радісні миті, і приємні набутки. Тож візьмімо саме їх із собою у майбутнє і нехай у прийдешній рік множиться добро і достаток у кожного з Вас, дорогі наші друзі. Сподіваємося, що на сторінках «Чорноморки-2013» значно частіше з’являтимуться приємні новини про життя-буття нашої держави, нашої громади, кожного з нас.

Скільки себе пам’ятаю, я — з «Чорноморкою». Ще відтоді, коли газета носила назву «Чорноморська комуна». Тому про себе сказав так: «З дитячих літ і до сивин — читач «Комуни» і «Новин». Не просто читач, а постійний передплатник, який дуже болісно реагує на випадки, коли в поштовій скринці не виявлялося якогось номера. Бо це все одно, що скасована зустріч з дорогою тобі людиною.

Вже стало своєрідним штампом твердження, що газета — друг і порадник (маємо ж «Друг читача», «Порадницю»). Це справді так, коли видання виправдовує настільки високу оцінку. Приємно відзначити, що «ЧН» — та газета, на сторінках якої завжди представлені читацькі думки найрізноманітнішого спектру (рубрики «Прошу слова», «З редакційної пошти» й т. ін.).

Перший тиждень, який минув з дня повної заборони паління в громадських місцях, показав, що, перефразовуючи класика, дим — і нині там: у кожному п’ятому одеському барі, кафе, ресторані досі курять. Такі результати перевірки, проведеної координаторами руху «Одеса без тютюнового диму», ініційованого громадською організацією «ДемАльянс».

Цими днями громадські активісти відвідали п’ятдесят закладів ресторанного типу, з яких для дев’яти закон писаний вилами по воді: шість з них і сьогодні умовно діляться на зони для тих, хто «за» і «проти» паління, в трьох ще існують так звані «курилки» і стільки ж, як і раніше, пропонують своїм відвідувачам кальян.

Уже другу зиму наші редакційні приміщення не опалюються. Керівництво Одеської обласної ради і КП «Видавництво «Чорномор’я» рік тому обіцяли вирішити проблему, але досі нічого не зроблено. Ми знову мерзнемо. Коли припиниться знущання?

Колектив «Чорноморських новин».

12 січня року Божого 2013 у виконанні хору храму Різдва Христового (м. Одеса,  вул. Пастера, 5) відбудеться концерт різдвяних колядок за участю школярів недільної школи.

Початок о 17.00. Вхід вільний. (Телефон для довідок — 723-82-25).

Політичні події останніх кількох місяців, пов’язані здебільшого із парламентською виборчою кампанією, суспільством та експертним середовищем сприймалися, переважно, фрагментарно та емоційно. Це цілком зрозуміло, оскільки пристрасті в ході перегонів розпалювалися і до моменту підрахунку голосів та встановлення результатів сягнули максимальної температури. Той факт, що на Сході країни були округи, де імена щасливих фінішерів були відомі ще до старту, лише підтверджують тезу, що вже стала зужитою: після п’ятирічного перепочинку вибори знову перетворилися зі змагання на битву. А воля виборця часто зовсім не впливала на процес визначення переможця.

Хвиля емоцій накрила тих, хто цікавиться політикою, і тоді, коли недоукомплектована, але формально легітимна Рада зібралася під куполом. Телекартинка була ефектною. Прихильники опозиції насолоджувалися тим, як їхні обранці всипали розм’яклим від уседозволеності провладним депутатам. Електорат останніх переймався агресивністю «націоналістів», які зазіхнули на святе — російську мову в стінах українського парламенту. Політологи вже вчаться визначати сценарії розвитку подій, відштовхуючись від кількості та якості зуботичин.

Ті, хто хоче, аби Україна стала членом Митного союзу та Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕС), у південних регіонах України наразі в меншості. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Центром зовнішньополітичних досліджень ОПАД в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях.

На запитання «Як Ви ставитеся до того, щоб Україна стала членом Митного союзу та ЄврАзЕС?» 18,2% відповіли, що повністю підтримує, 30% — скоріше підтримує, 31,5% — скоріше не підтримує і 20,3 % — повністю не підтримує. Натомість на запитання «Як Ви ставитеся до того, щоб Україна стала членом ЄС?» 28% респондентів відповіли, що повністю підтримують, 31,7% — скоріше підтримують, 21,4% — скоріше не підтримують і 18,9% — повністю не підтримують.

У рамках конференції Всесвітньої асоціації міжнародних експедиторів FIATA нас, учасників, повезли майже на півдня з ознайомлювальною екскурсією в американські контейнерні порти західного узбережжя — Лос-Анджелес і Лонг-Біч. Щоб зрозуміти мій інтерес до цієї теми, досить сказати, що в далекому 1980-у я писав диплом про контейнерний трафік Чорноморського пароплавства, потім майже 10 років відпрацював з контейнерами в портах Владивосток, Одеса і решту свого бізнес-життя був постійно пов’язаний з роботою портів. А це вже понад 30 років! Тобто інтерес «а як у них?» був у мене непідробний.

Порти: Лос-Анджелеса і Лонг-Біч розташовані поруч — «через стінку», а саме «через міст» — найбільш жвавий контейнерний міст у світі, по якому  вивозиться (і ввозиться) 60% контейнерних вантажів західного узбережжя США. А всього контейнерооборот цих портів 14 мільйонів TEU за 2011 рік. Нинішнього буде не менше. За  добу це в середньому близько  40 тисяч контейнерів! Порізані бухти з природними глибинами до 80 футів ідеально підійшли для розвитку і розширення портів, для прийому найбільших суден у світі,  організації руху гігантського потоку контейнерів як з моря, так і в море. 40 тисяч контейнерів за добу! А це десятки тисяч великовантажних машин, тисячі вагонів, мільйони документів і десятки мільйонів чітко організованих дій щодо супроводу цього потоку, який не припиняється ні на хвилину.

Багатостраждальний будинок Русова в Одесі може не пережити зиму, адже вже не перший рік перебуває в аварійному стані. Про це заявив на брифінгу заступник міського голови Сергій Подгайний, пообіцявши, що порятунком пам’ятника архітектури місто займатиметься вже після Нового року.

На січень заплановане засідання містобудівної ради при управлінні архітектури Одеської міськради, де спеціалісти обіцяють розглянути проекти реконструкції будинку Русова. За словами Сергія Подгайного, свої варіанти реконструкції представлять три компанії. Місто затвердить замовника на виконання робіт, щойно визначиться з кращим проектом. Варто зазначити, що сьогодні понад 90% квартир у будинку Русова належать компанії «Інкор-груп», якою керує колишній депутат міськради Руслан Тарпан. Сергій Подгайний у цьому особливої проблеми не вбачає. Мовляв, будинок належить місту, а питання викупу квартир у компаній Руслана Тарпана вирішуватиме новий реставратор.

У цій сім’ї їх збирали кілька років: сім’я середньостатистична, отже, кожна копійчина тут — величина. Тому й було заведено: щороку докуповувати дві-три іграшки. Так і назбиралася велика коробка всілякої всячини. Її сьогодні ввечері, коли з роботи повернеться мама, врочисто виймуть із схованки, щоб прикрасити ялинку. Мама вранці попередила татка й бабусю: доки не прийдуть, іграшки дітям не давайте, бо ще посваряться за якусь цяцьку.

А надворі, замість новорічного снігу, — ляпавиця. Дерева чорні, дороги чорні, низьке од важких хмар небо...

Скільки високих слів сказано про материнство, про любов-пуповину, яку не здатна обрізати у породіллі жодна обслуга. Бо дається та любов не земними потугами, а самим Господом Богом. Тим, що значно сильніше за нас. Назавжди вона лишається незбагненним дарунком долі. Ось лежить дитя у колисці. Малесеньке, абсолютно безпомічне, нічого не здатне тобі заподіяти, і ти прикута до нього, ніби велетенськими ланцюгами. На все життя, до останнього подиху.

Першим виявом всеосяжної любові є материнська колискова над ліжечком немовляти. Потім — уже й старшенької дитини. Мабуть, кожному з нас давно відома істина про те, що жорстокість породжує жорстокість. Отже, любов повинна породжувати взаємну любов? Проте в повсякденному житті це твердження іноді втілюється з точністю до навпаки. Мимоволі зринає думка: навіть таке прекрасне почуття повинно бути якимсь дозованим чи уміло застосовуваним, аби не обернутися відвертим злом.

Ім’я Тетяни Шевченко широко відоме у музичних колах не лише Одеси та України. Її вихованці класу спеціального фортепіано стають лауреатами міжнародних конкурсів, на її сольні концерти приходить стільки публіки, що в залі бракує місць, а на майстер-класи, які пані Тетяна проводить у Польщі, завчасу записуються учні та студенти. За вагомі творчі досягнення та примноженння традицій фортепіанної школи торік Тетяна Іванівна була удостоєна почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України». У травні нинішнього року одержала подяку прем’єр-міністра України — за вагомий особистий внесок у забезпечення розвитку національного мистецтва та високий професіоналізм.

Чарівна жінка, що блискуче поєднує в собі різні грані музичного таланту, зовсім не виглядає на солідного професора, хоча її знають як серйозного й глибокого музиканта, якому під силу складні концертні програми різних стилів та форм.

Бо  мудра  і  все  розставить  на  місця

Перед Новим роком і Різдвом ми так само будемо бігати по магазинах у пошуках подарунків, наряджати ялинки, веселитися на вечірках і намагатися закінчити все незакінчене... А що ж буде потім? А буде просто зима, просто січень... Але світ навколо нас дуже зміниться, та й ми самі станемо іншими. Тільки зрозуміємо це трохи пізніше, коли святковий гамір залишиться позаду і нам стане трохи сумно від усвідомлення того, що в 2013-у до звичних, здається, речей ми не зможемо ставитися так, як раніше.

Дракон, під знаком якого пройшов 2012 рік, — міфічна тварина, якої не існує в природі, тому й рік ми з вами пережили непередбачуваний. Домагатися мети стандартними шляхами вже не вдавалося, нам доводилося вчитися робити те, чого ми ніколи не робили, — нам здавалося, що в цьому нема ніякої логіки... Але не поспішайте з висновками: трохи підступний, але дуже мудрий символ 2013 року — Змія — усе розставить на свої місця, і нехай вас не лякає присутність чортової дюжини в цих чотирьох цифрах.

Одна зі святинь Балти — храм Святого Миколая, старовинна споруда, зведена у XVIII сторіччі. Попри всі лихоліття і гоніння, вона діяла, зостаючись часами єдиним духовним осердям у місті.

З цією святинею балтських православних пов’язане ім’я шанованого вже понад два століття священного ієрея Феодосія Левицького, який у наш час зарахований до лику святих. Його мощі перебували в Миколаївській церкві до 2006 року. Місце, де вони зберігалися, вважається особливо священним. (Детальніше і про святого, і про храм, і про інші пам’ятки Балти та району «Чорноморські новини» розповідали у номері за 6 жовтня — див. статтю «У краю цілющих джерел».) Нетлінність мощів була підтверджена виїзною комісією на чолі з намісником одеського Свято-Успенського чоловічого монастиря архімандритом Алексієм. У жовтні 2009-го митрополит Київський і всієї України Володимир здійснив урочисту літургію і прославляння Феодосія у лику святих.

В обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Грушевського відбулася творча зустріч з майстринею української іграшки-мотанки Оленою Овчинниковою.

У наш час зростає інтерес до різних видів народної творчості, до предметів ручної праці. Дедалі більше людей цікавляться народним мистецтвом. Наукова бібліотека ім. М. Грушевського проводить серію зустрічей з умільцями. Остання була присвячена темі української народної іграшки.

У саратських центральній районній і дитячій бібліотеках, Плахтіївській бібліотеці-філії №6 та Зорянській бібліотеці-філії №9 відбулися урочисті церемонії з нагоди відкриття пунктів публічного доступу до інтернету та початку надання нових послуг.

Відтепер мешканці цих населених пунктів зможуть безкоштовно пройти курси комп’ютерної грамотності, надсилати й отримувати електронну пошту, спілкуватися у програмі «Skype», користуватися веб-ресурсами для пошуку роботи, покупки товарів, організації відпочинку, мати доступ до інформації органів влади і соціальних служб тощо. Під час презентації було продемонстровано на практиці, як телефонувати рідним та близьким за допомогою «Skype» в інші міста та за кордон, надсилати повідомлення електронною поштою, шукати друзів та однокласників через соціальні мережі.

21 грудня учні 6—9-х класів одеської загальноосвітньої школи № 105 пройшли посвяту в козачата.

У церемонії взяли участь козаки на чолі з отаманом Чорноморського козачого війська, генерал-отаманом Анатолієм Івановичем Петьком. Перед посвятою юні козачата показали свої знання історії козацького руху, вміння, силу і спритність. Організували і підготували захід учителі української мови і літератури Надія Петрівна Білошкура та Лілія Олександрівна Ішкова за підтримки козаків.

Саме так називається постійна благодійна акція, яку проводить Чорноморське козацьке з’єднання уже понад 10 років.

Ось і з нагоди дня святого Миколая козаки Чорноморського козацького з’єднання направили десант з подарунками для школярів, дітей-сиріт та з малозабезпечених сімей, котрі проживають в с. Баштанкове Татарбунарського району.

У Музеї західного та східного мистецтва триває персональна виставка одеського живописця Костянтина Калиновського.

Кожна персональна виставка є святом для художника, попри всі труднощі й клопоти. Для Костянтина Калиновського це свято ще й тому особливе, що саме ця виставка є достатньо великою і, сказати б, підсумковою. Художник довго чекав цієї події, готувався творчо. Вже не ті сили, щоби їздити на природу, писати з натури. Та все ж митець продовжує працювати. Тож йому дуже важливо було показати людям свою творчість у різних її проявах.

«Гамлет» в Українському театрі: божевілля, роздуми і трохи Андруховича

Із темряви виникає Гораціо, друг Гамлета. Блідий і напівпрозорий, наче привид, він промовляє голосом, що йде немов із потойбіччя. У лице віє могильним холодом. Незрозуміло, чи це погане опалення в театрі, чи почала діяти велика сила мистецтва. Як би там не було, але вже перша хвилина дійства вводить у транс, з якого виходиш лише після завершення вистави.

Вражає, перш за все, те, як київський режисер Дмитро Богомазов зумів зробити «Гамлета» видовищним та достатньо легким для перегляду, зберігши при цьому всю глибину й трагічність шекспірівського тексту.

Серед буджацького степу, в цьому, як здавалось ще у ХХ сторіччі, одвічному трикутнику слов’янсько-румунсько(молдовсько)-турецької боротьби, над берегом Дністровського лиману і за 20 кілометрів від чорноморського узбережжя розкинулося місто, знане нині як Білгород-Дністровський. На тлі розташованих поблизу курортів з явно вираженим сезонним характером — Затоки та Кароліно-Буґазу — Білгород у вигіднішому становищі. Адже попитом серед туристів він користується цілорічно. Завдяки... Тільки не кажіть, що ви не чули про середньовічну фортецю у цьому місті. Так, саме цим фортифікаційним шедевром Білгород вабить до себе тисячі мандрівників щороку. І ця увага з боку шанувальників старовини цілком виправдана. Цю фортецю за грандіозністю, величністю, потужністю та станом збереженості на цілком заслужених підставах ставлять в один ряд з українськими твердинями у Кам’янці-Подільському, Хотині та Судаку.

Якщо вже на цьому етапі ваше серце почало прискореніше битися, думки скерувались у напрямку найближчих вихідних, а рука потяглася до кишені рахувати гроші, значить, не все ще втрачено — будуть з вас люди, тобто туристи. І щоб такий неосвічений турист стосовно півдня України, як ви, не ламав голову не так, як не треба, не втрачав надії без сподівань і не піддався блудові у незайманому місті, спробую вам допомогти. Плата — куплена вами газета. Погодьтеся, майже задарма.

До 400-ліття від дня народження Юрія Немирича

Юрій Немирич народився в 1612 році в с. Черняхові Овруцького повіту на Житомирщині в сім’ї одного з найбагатших магнатів Речі Посполитої. Його батько, Стефан Немирич, був київським підкоморієм й овруцьким старостою. Юрій був охрещений у протестантській вірі. Замолоду отримав блискучу освіту в університетах Лейдена, Амстердама, Базеля, Парижа (в Сорбонні слухав лекції видатного реформатора Гуго Гроція), Оксфорда, Кембриджа, Падуї.

Під впливом ідей Реформації Юрій Немирич стає прихильником республіканської форми правління (найкращий приклад для нього — Швейцарська конфедерація та Голландія), що здатна забезпечити громадянські свободи і релігійну толерантність. Ці погляди знайшли відображення у найвідомішому його творі — трактаті «Discurs de bello Moscovitico» («Роздуми про війну з московитами»). 20-літній(!) юнак досліджує державний устрій і військо московитів: «Непідконтрольний законам священний характер країни так зміцнює владу, що, сповнені забобонної шани, вони ні свободи не прагнуть, ні неволі, само собою зрозуміло, дарованої Богом і царем, не відчувають і не уникають. Звідси цар такого схильного до забобонного страху народу втішається надмірними славослів’ям і найбільшою, порівняно з іншими, могутністю». Юрій Немирич віддає перевагу державному устрою Речі Посполитої — становій монархії з виборним королем, всесильним сеймом (сенатом), хоча вона теж не без недоліків. Він також видав друком у Парижі латинською мовою трактат «Опис і виклад духовного арсеналу християн».

У Національному музеї історії урочисто презентували (після реставрації) середньовічний меч, якого знайшли нещодавно на дні Дніпра неподалік від Хортиці. Меч має 94 сантиметри в довжину і близько одного кілограма ваги. Його руків’я інкрустоване міддю, мосяжем та сріблом. Робота ювелірна, надтонка.

Деякі історики вважають знахідку мечем Святослава Хороброго — батька Володимира Хрестителя — і пропонують зробити національною святинею.

В українській народній традиції до одних з найвеличніших у річному календарі свят — різдвяних — прийнято готуватися заздалегідь. Ще від дня Спиридона (25 грудня) господині прибирали оселі, білили їх, прали одяг, а господарі тим часом порядкували в хлівах, заготовляли вдосталь корму для худоби, дров для обігріву домівок. Усі ті клопоти мали закінчитись до настання свят-вечірнього дня. Навіть сільський реманент (коси, граблі, вила, плуги і т. ін.) складали в стодолах так, аби створилося враження, що й він відпочиває...

Уранці 6 січня господар або господиня (залежно від місцевості) розкладали в печі вогонь дровами, які відкладали по одному поліну щоденно, починаючи від дня Спиридона. Залежно від місцевих традицій і достатку родини кожна господиня намагалася приготувати від 7 до 14 страв. З-поміж них по всій Україні обов’язковими були узвар і кутя.

Одещина в очікуванні Нового року. На Думській площі, як і в районах міста та області, прикрашені ялинки. В самій Одесі святковими ілюмінаціями ваблять вулиці Пушкінська, Рішельєвська, Дерібасівська, Приморський бульвар...

Святкові дні будуть насичені розмаїтими заходами, розвагами. Так, на Дерібасівській впродовж найближчого тижня вируватиме святковий ярмарок, а в театрах та культурних центрах можна буде поживитися духовно, відвідавши вистави, концерти.