Ще раз про Кінець світу, або Де бракує знань, там гуляють вигадки

Однак ми не станемо покладатися на передбачення народного синоптика чи служителя культу духів і магії. В Одесі достатньо авторитетних і компетентних вчених, які володіють інформацією, так би мовити, з перших рук і здатні внести ясність у сумнівні питання. Зокрема, маємо перший на півдні України університет, у складі якого діє кафедра астрономії, астрономічна обсерваторія та її позаміські спостережні бази у селах Маяки і Крижанівка, а також високогірна база на вершині Терскол у Кабардино-Балкарії (коли дозволяють кошти, одеські астрономи їдуть туди у відрядження).

Нашими співрозмовниками стали заступник директора обсерваторії з наукової роботи, кандидат фізико-математичних наук Микола КОШКІН, головний науковий співробітник обсерваторії, доктор фізико-математичних наук, професор кафедри астрономії Валентин КАРЕТНИКОВ, який протягом багатьох років очолював цей колектив, і вчений секретар обсерваторії, кандидат фізико-математичних наук Аліна ДРАГУНОВА.

Хто грає на струнах людського страху

— Отже, що таке парад планет і чого слід насправді очікувати від нього?

Микола Кошкін:

— Такого поняття, як парад планет, в астрономії не існує. Планети неухильно рухаються по своїх орбітах і ніколи такого не було і бути не може, щоб вони шикувалися в один ряд. Це нісенітниця. Хіба що візуально інколи можна помітити, що космічні тіла розташовані в одному сегменті і близько одне від одного. Але це лише на перший погляд. Насправді, одні з них перебувають ближче, а інші — набагато далі, і така конфігурація аж ніяк не може означати пряму лінію.

— А звідки ж взялося таке привабливе — парад планет?

Аліна Драгунова:

— Цю назву придумали, певно, лірики, але аж ніяк не фізики. Ось подивіться на карту денного неба, розраховану на 21 грудня (показує на монітор комп’ютера). Сатурн, Венера, Меркурій, Сонце, Плутон і Марс — на передньому плані. Все врівноважено, ніякого сум’яття... А потім, я розумію, коли говориться про Сонячну систему, яка більш-менш вивчена, але хто і яким чином міг визначитися щодо поведінки планет інших систем і галактик? Це нонсенс, плід хворої уяви.

Микола Кошкін:

— Для спеціалістів ті псевдофакти, які наводять провидці щодо наближення кінця світу, не мають ніякого наукового підґрунтя і здорового глузду. Все це із сфери вигадок. І дуже прикро, що знаходяться негідники, готові грати на струнах людського страху.

Астероїд 2012 ХЕ 54, лети і не повертайся!

— А що б ви могли сказати про таємничу планету Нібіру, яку ще називають планетою Ікс чи Диявола? Кажуть, нині вона, мандруючи Сонячною системою, небезпечно наближається до Землі і може призвести до зміни її полюсів...

Аліна Драгунова:

— Змушена розчарувати всіх, хто так вважає. Ніякої планети Нібіру не існує. Це об’єкт з легенди, казки, міфу... За той час, відколи проводиться моніторинг космічного простору, ніхто ніколи її не бачив. Отже, і говорити тут нема про що.

— Гаразд, нехай Нібіру — планета гіпотетична. Але хіба у Космосі мало астероїдів, які теж здатні завдати біди? До речі, жерці майя мали своє бачення світу, за яким ми живемо у кінці п’ятого циклу. Кожен такий цикл закінчувався катаклізмами. І кінець п’ятого теж не буде винятком. За їхньою уявою, очікувати біди треба з неба... Чи ж часто неподалік від Землі пролітають астероїди, або, як їх ще називають, малі планети?

Валентин Каретников:

— Цього року астрономи завчасно знали про 21 такий астероїд. Несподівано з’явилося ще 6 тіл, які пролетіли мимо нашої планети на відстані меншій, ніж до Місяця. На жаль, від таких несподіванок ми не застраховані. Тим більше, що кожного року з’являються нові й нові астероїди, ще не відомі нам.

Аліна Драгунова:

— Ось зовсім свіжий приклад. 9 грудня було виявлено астероїд діаметром 40 метрів під номером 2012 ХЕ 54, який увійшов до списку потенційно небезпечних. Сьогодні, 11 грудня, перед нашою з вами розмовою, він промчав повз Землю на відстані 224 тисячі кілометрів. Ви відчули це?

— Ні. А що він міг би заподіяти, якби, не приведи Боже, зіткнувся із Землею?

Валентин Каретников:

— Це були б руйнування, аналогічні тим, які завдав Тунгуський метеорит.

— А яким був розмір небесного тіла, падіння якого, за однією з версій, призвело до вимирання мамонтів?

— Діаметром з кілометр й навіть кілька кілометрів.

— А чи є у нас своєрідний патруль, який би спеціально відстежував рух астероїдів і міг вжити якихось запобіжних заходів у випадку простування астероїда до Землі?

— В Україні, зокрема і в Одесі, такої служби не існує. Про що мова, якщо останнім часом штат обсерваторії скоротили із 182 осіб до 82, та й то частина з них працює не на повну ставку?

Але на Заході такі служби є, і можу вас запевнити, що у випадку загрози земляни знайшли б спосіб попередити зіткнення.

Зірки складаються з... газу і пилу

— Повернімося до передбачень. Серйозні неприємності у 2013 році нам обіцяють ще й внаслідок небувалої сонячної активності. За деякими прогнозами, вийдуть з ладу комунікаційні і комп’ютерні системи, супутниковий зв’язок та інші пристрої. Чи ж справді слід чекати чогось екстраординарного?

— З моменту моніторингу це вже 24-й пік активності Сонця, що повторюється через кожні 11—12 років. І є підстави вважати, що нинішній пік менший за попередні. Очікуються звичайні магнітні бурі, які трапляються завжди, але не більше. Сказати щось конкретніше складно, оскільки спалахи на Сонці виникають і на тиловій стороні, і на боках світила, а вони безпосередньо на Землю не впливають.

— Які дослідження проводять вчені кафедри астрономії?

Микола Кошкін:

— Це комплекс робіт, з яких слід виділити дослідження великої групи затемнених подвійних зірок. Доведено взаємозв’язок та еволюційні шляхи розвитку зірок цього класу, обчислено для них модель газових утворень, вивчено й змодельовано низку катаклізмічних і новоподібних зірок, описано їхню природу. Вчені кафедри (Сергій Андрієвський, нинішній очільник обсерваторії, та інші) вперше запропонували ударно-хвильовий механізм генерації хромосферної емісії зірок певного типу тощо. З астрономічної точки зору це дуже важливо.

Валентин Каретников:

— Дозвольте додати. З чого утворюються зірки? З газу і пилу. По 10, 20, 30 штук... Але легко утворюючись, вони так само легко розпадаються. А ось дві зірки, які обертаються одна довкола другої (звідси — подвійні), як правило, тримаються міцно. І не випадково саме вони складають 90 відсотків зоряного населення. Чи знаєте ви, що наше Сонце і Юпітер колись теж були таким симбіозом? Але згодом Юпітер втратив ознаки зірки і відійшов від Сонця, перетворившись на планету.

— Скільки іще світити Сонцю?

— Йому вже 4,5 мільярда років, і, за підрахунками спеціалістів, воно сяятиме ще п’ять мільярдів.

— А що буде потім?

— На той час люди знайдуть можливість переселитися на іншу планету, придатну для життя.

Пустіть астрономію за парту

— Чим живе обсерваторія, окрім суто наукової роботи?

Микола Кошкін:

— Клопотів не бракує. Ви, певно, начувані про будівництво по сусідству з нами, у Центральному парку культури і відпочинку, потужної електропідстанції. Ми, як могли, протестували проти цього, доводили, що сповп тепла, який підніматиметься від неї в небо, заважатиме нашим спостереженням. Але в когось, мабуть, були сильніші аргументи. Немало зусиль потребує й оформлення акта на територію, яку ми займаємо і яка належить нам по праву. У нас відібрали планетарій і давно обіцяють виділити кошти на будівництво нового астрофізичного центру з планетарієм, але досі це питання не вирішене і теж потребує дій.

— Закінчимо тим, з чого почали. Як на вашу думку, звідки ж береться у людей цей хворобливий психічний стан, коли страх, спричинений байками про Кінець світу, стає сильнішим за розум?

Аліна Драгунова:

— Від незнання. У нас виросло покоління неграмотних людей. Я досі не можу забути випадку, коли при черговому затемненні Сонця до нас в обсерваторію телефонував переляканий чоловік і запитував, як треба поводитися при цьому явищі, чи можна виходити з дому... А він же не один. За відсутності обсерваторії ми відкрили в себе лекторій, де знайомимо відвідувачів з Космосом, намагаємося ліквідувати прогалини у їхніх знаннях, але цього мало.

Валентин Каретников:

—Яка може бути освіта в країні, якщо у 1993 році у школах ліквідували викладання астрономії?! Я добре пам’ятаю, скільки зусиль нам коштувало, щоб хоч трохи виправити становище. Я, на той час займаючи посаду віце-президента Української астрономічної асоціації, разом з колегами написав низку листів на адресу і президента, й уряду, і міністра освіти... Лише через п’ять років нам вдалося повернути астрономію до школи, але не як основний, а лише як додатковий предмет. Тобто хочеш — вчи, не хочеш — не вчи. То чи ж варто дивуватися з того, що далеко не кожен знає, що таке зоряне небо, як влаштована Сонячна система тощо.

— Дякую за розмову.

Розпитував
Валентин ЩЕГЛЕНКО.