Слова вселенської ваги

Нещодавно Україна відзначала день народження свого сина (народився 7 листопада 1936-го), дорогого всім творця, який збагатив культуру рідної Вітчизни.

У затишній, святково вбраній залі навчально-виховного об’єднання (школа № 4) імені В’ячеслава Чорновола міста Южного зібралася творча інтелігенція, щоб згадати Вінграновського теплим проникливим словом, ще раз відчути недосяжну глибінь справжньої поезії, поділитися спогадами, збагатити власну душу й думи бодай дотиком до високого слова.

Вечір відкрив директор навчального закладу, президент клубу творчої інтелігенції міста Тарас Прокопечко. Людина творчо обдарована, що кохається в мистецтві та щиро служить своєму покликанню, він захоплено розповідав про народження яскравої зірки на ймення Микола Вінграновський. Про рідне його містечко Первомайськ Миколаївської області, яке нещодавно вразило країну протестним духом своїх громадян, що вийшли на вулиці (після несправедливих виборів), виступивши проти владного ошуканства й насилля. Вони відстоювали своє незаперечне право називатися людьми, бути господарями рідної землі. Високий дух поета відгукнувся в душах земляків. Вони довели, що є гідними його спадкоємцями, — підкреслив пан Тарас.

А з кіноекрану дивився на присутніх живий поет: високе розумне чоло, глибокий погляд хвилюючих чорних очей, красиве мужнє обличчя. Невловимо чимось нагадував О. Довженка. Такою й повинна бути зовнішність генія — напрошувалася й хвилювала думка.

Неповторним голосом з неспокійними поривчастими інтонаціями він читав нам свої вірші, бесідував із земляками, з однодумцем та однокласником Олексою Різниковим. Ми слухали й переносилися у світ поета, у тодішній час, у його творчість.

Сонячну хвилю вносять до зали юнаки-старшокласники — учасники шкільного театру «Мандрівні дяки». Замріяно ллється з-під дівочих тонких пальчиків Юлії Колодчиної фортепіанна музика, а на її тлі звучать молоді голоси Дмитра Бойка, Віктора і Дениса Скориків, Миколи Короленка й інших, хто із своїх сердець у наші зворушливо переливав настрої поетової інтимної лірики: «Синій сон у небесному морі...», «Ти — вся любов...», «Вас так ніхто не любить. Я один...»

Ніжно-прозорим, ніби білий пух, танком розпочали другу частину композиції «Ангели» Єлизавети Боцури і Єлизавети Стратулат — «Колискова України». Ллється чарівна мелодія пісні «Ніченька іде» у виконанні неперевершеної Ніни Матвієнко і вбігають дітки молодших класів. Безпосередні, дуже схвильовані, вони передають світ казки, яку створив для них поет: «Іде кіт через лід...», «Новорічна колискова», «Вві сні наш заєць знову задрімав»...

Завершує композицію патріотична лірика Майстра — «Ні, цей народ із крові і землі...» «Прощальний час надій прощальних! Ми тут. Ми є. Ми — всі. Ми — гурт». Життєстверджуюча, патетично піднесена, вона будить чуття, закликає бути небайдужими.

Після виступів дітей спогадами про поета поділився його однокласник та побратим, письменник Олекса Різників. З теплотою й ніжністю згадує він незабутній час, проведений з Миколою Вінграновським у Первомайську. Переносить присутніх на зелені пагорби понад Бугом, де проходила їхня юність, де Микола мріяв стати знаним актором, досягти вершин кіномистецтва й літератури. Про пізнішу (вже у Києві) зустріч Вінграновського зі світовим генієм і сином України Олександром Довженком. Ця зустріч стала для юнака доленосною. «...Стояв, задумливо зіпершися на тин, з чолом Вітчизни білий мій учитель...» — вдячно згадуватиме пізніше у вірші «Олександру Довженку» гідний великого вчителя учень.

Олекса Різників читав багато поезій свого побратима. Читав щиро й майстерно. Закінчив виступ власним віршем про неповторний талант поетового художнього виконання та трагічну самотність генія.

Як він читав! Слова іскрили
і розлітались навкруги.
Вуста обвуглено жахтіли
від слів вселенської ваги.
І горло зболено шаліло,
вірша виштовхуючи в світ.
І тіло, як у породілі,
то в холод кидало, то в піт.
Душа, немов душі осердя,
за вінця променила біль.
А очі вперті і одверті
шукали відгуку в юрбі.
...Напівбайдуже, мов підкова,
юрба поета облягла,
не розуміючи ні слова..,
бо іншомовною була.

На вечорі був присутній небіж поета Сергій Спіцин (головний механік порту «Південний»). Він поділився родинними спогадами про геніального митця, щиро пишаючись своєю кровною причетністю до нього. Поет Олександр Чайківський (мешканець Южного) прочитав прекрасну посвяту — вірш «Вінграновському». Хороше, гаряче прочитав, передавши своє оригінальне сприйняття образу митця та його творчості.

До дня народження поета в школі була відкрита виставка творів живопису талановитих майстрів пензля заслужених художників України Анатолія і Галини Кравченків та їхньої доньки Галини. Підготувала  її віце-президент клубу творчої інтелігенції, живописець (член Національної спілки художників України Лариса Дем’янишина). Відкриття виставки передувало початкові урочистого вечора. Прекрасні картини живописців витворили вдячне емоційне тло, на якому й звучали виступи. Присутні схвально, а часом і зачаровано сприйняли полотна «Андріївська церква», «Вижгородська Божа Матір. Повернення», акварелі «Одеса. Березень», «Соняшники», «Карпати»...

Закінчився вечір спільною молитвою разом із священиком Свято-Покровської церкви отцем Миколою Віщуном за упокій душі слуги Божого Миколи.

Наталя ШАТАЛОВА.
м. Южне.