На вершині Свободи
Оригінальною, чистою і світлою виставкою відзначили День Свободи одеські художники, назвавши її «Одеський нефігуратив». Той нефігуратив, котрий у задушливих 1970-х прорвав липке павутиння конформізму в образотворчому мистецтві рішучим наступом на мистецтво офіційне, дозволене, наступом на несвободу у творчості. В авангарді того прориву були молоді одеські художники. За час, що минув, ані дрібки не розтрачено з їхніх порохівниць.
За широкими вікнами виставкової зали по вул. Торговій, 2, — присмерк пізньої осені, тьмаві полиски моря. Та враз міняється все, щойно обступить тебе зусібіч це ясне світло і ця чистота, ця відкритість життю і ця сповідальність кольору, і цей соняшний темперамент переважної більшості творів. Як не дивно, але це лише друга така виставка, хоч Одеса, за визначенням самих митців, є центром абстрактного мистецтва. І виставка це підтверджує: чи не кожне ім’я викликає певні спогади, асоціації, а для справжніх поціновувачів — естетичну насолоду. Хоча прикро: більшість людей цього мистецтва не розуміє. Мабуть, це нормально. Хоч і нема тут їхньої вини. Естетичні уподобання не одного покоління совєтських людей виховувалися на творах соцреалізму — штучно створеного ідеологами творчого методу, який силував до конформізму та ламав творчі, а то й життєві долі митців. Тим людям дуже важко, а почасти й неможливо, перебудуватись, бо це неабияка праця душі. Відповідно, «ці роботи не просять грошей, але вони щось таки роблять з нами, вони несуть свободу, ні перед ким не прогинаючись» (з виступу на відкритті вернісажу). Принципи побудови пластичного образу тут кардинально відрізняються від історично-традиційних. Тому споглядання таких робіт потребує і певної теоретичної підготовки. Художники ці опираються на яскраві модерні тенденції ще минулого століття. А починали вони, гай-гай, ще у 1960—1970-х роках — незважаючи на цілковито негативне сприйняття цих ідей у суспільстві. Це засвідчує і книга відгуків однієї з виставок тих часів, «а ми ж тоді ще не виставляли справжню абстракцію» (свідчення художника Валерія Басанця). І слава Богу, що у ті роки не було зроблено репресивних кроків з боку владних структур. Це вже пізніше каральні органи взяли на свій облік всіх бунтарів, котрі не бажали творити так, як було наказано митцям у всіх жанрах.
Нефігуративна образотворчість Одеси пройшла і через квартирні виставки (були й експозиції на паркані), і через еміграцію митців, котрим несила було терпіти цю несвободу. Як сказав на відкритті вернісажу один з тодішніх першопрохідців Віктор Маринюк, «суспільство не було готове до таких експериментів, хоча у середовищі інтелектуалів потреба була велика». Як на ті часи, нонконформізм художників, котрі не побоялися висловити своє розуміння мистецтва як вільного прояву індивідуальності митця у світовому контексті, був таки творчим подвигом.
Важливо, що з-поміж тих, перших, ніхто не відійшов убік, не зрадив обраного шляху. Їх об’єднувала, передусім, дружба. Єднало ідеалістичне ставлення до мистецтва живопису, який вони розуміли як феномен, гідний майже релігійного поклоніння (за визначенням когось із мистецтвознавців), як сенс і зміст свого життя. Відкритість та щирість вони протиставили фальшивій патетиці офіціозного мистецтва. В умовах несвободи митця вони почувалися вільними і були щасливі — перебуваючи поза межами Спілки художників, не сподіваючись на поліпшення своїх житлових умов чи хоч би й на отримання майстерні для своєї праці. І при цьому — без жодного перебільшення — натхненно творили. Тому що дух творчості, як відомо, живе за законами свободи, і якраз натхнення є отим пізнанням свободи. Цей дух, цю внутрішню свободу вони зберегли в собі до наших днів, і сьогодні, знані у широкому світі, яскраво виділяються своєю творчістю.
На виставці багато світла, багато відкритого кольору, ясності і виразності. Твори майстрів вирізняються вільним володінням техніками малярства, приваблює формальна довершеність живопису просвітленість душі, емоційність, що цілковито співзвучна з часом. Застановляє на собі напруга кольору, віртуозність, несподівані стилістичні ходи.
Виставка ця не випадково відкрилася саме у День Свободи. Це свято відмінене як офіційне, підкреслювалося на відкритті вернісажу, й це дуже показово, це говорить про те, що в державі нема спадкоємності влади, а буде вона лише тоді, коли прийде справді українська влада. Але дух Майдану, ідеали свободи залишилися, вони притаманні митцям, котрі спізнали це ще кілька десятиліть тому й звідтоді несуть його у своїй творчості. Й тому вони, як було завважено кимось на виставці, стоять на вершині Свободи. І справа тут зовсім не в політиці, як зазначив заслужений художник України Сергій Савченко, а в тому, проявами якого духу це свято було. І, безперечно, буде — варт би додати до цих слів...
А традицію таких виставок, започатковану минулого року, керівництво спілчанського осередку має намір продовжувати.
Роман КРАКАЛІЯ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
