Фундуковий джек-пот

Закарпатська
«золота жила»

Цілий фундуковий ліс виростив удома 59-літній Іван Федак із села Тарнівці, що на Ужгородщині. Вже 15 років довгими рядами на обійсті господаря «шикуються» майже чотири сотні фундуків. З однієї рослини Іван Іванович збирає 4—5, а то й 8 кілограмів плодів. Аби краще вродило, радить людям садити фундук на півдні і підживлювати старим перегноєм. А ще — добре поливати й обрізати молоді гілочки, щоб міцно кущі зростали.

«Фундук привіз зі Словаччини та Угорщини, — розповідає. — Са­джаю, як вітер гуляє — щоби запилювалися гарно. Добре було б людям культивувати фундук в гірській місцевості і де ліс вирубали та нічого не росте. Горіхові кущі дають гарний прибуток. Наприклад, закарпатці горіхи могли б збувати кондитерським фабрикам і за кордон».

Квітнути фундук починає наприкінці зими — ще в січні-березні зацвітає «сережками». Плодоносить на четвертий рік після посадки. І хоч особливих ґрунтів не потребує (росте навіть на гірських схилах, по дну балок, у заплавах і річкових долинах), все ж краще культивувати його на орних родючих землях.

Якщо господар свої кущі добре догляне, вони даватимуть плоди років 75—100, а то й більше. Тим паче, що особливої уваги рослина не потребує. Найкраще на закарпатських землях почуваються, насамперед, європейські великоплідні сорти — барселонський, варшавський червоний, галле, які здавна відомі українським садівникам і добре себе зарекомендували. Достигають у вересні-жовтні, можуть як запилювати одне одного, так і самозапилюватися.

Вчені довели, що фундук на диво стійкий до морозів — на Кубані, коли термометри фіксували майже —40, деревина не померзла! Горіхові кущі, посаджені в Україні в 1970—1980-х роках, витримали 30-градусні морози.

Горішки дуже калорійні, містять олію, білки, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі та мікроелементи. Фундук зміцнює імунітет, розчинює каміння в нирках, очищає організм, допомагає при варикозі, анемії, покращує роботу головного мозку, серця, сприяє росту м’язів. Фундуком приправляють м’ясо, овочі, з горішків отримують пасту, борошно, смажать їх, цукрять, солять… Ласувати ними дозволяють навіть хворим на цукровий діабет. Фундук добре відновлює сили: ще на початку нашої ери плоди включали до раціону римських вояків. А щоби в холодну пору вранці зігрітися, на сніданок до омлету лікарі радили додавати товчених горішків з чорним перцем.

Нині ж диво-горіх може порятувати закарпатське село. Садівники й підприємці порахували: аби засадити фундуком один гектар, треба не більше 20 тисяч гривень. Зате як вродить — у рік на горіхах можна заробити 200—250 тисяч. Якщо ж «офундукувати» 20 тисяч гектарів українських земель, то вже незабаром на експорті наша держава матиме щороку понад 5 мільярдів гривень.

Горіх дає «капусту»

Наразі Туреччина та Італія — лідери експорту фундука, зокрема й на ринок України. Цьогоріч саме фундук вивів Грузію на друге місце в світі — лише торік тут зібрали 35 тисяч тонн горішків й експортували їх більш ніж на 130 мільйонів доларів. Збувають плоди грузини до європейських країн, Азербайджану, Ірану, Китаю, США, Канади. Взялася за фундук і наша сусідка Молдова — валовий збір тут зріс на 70%. Поляки теж не забарилися — вже на 4 тисячах гектарів вирощують горіхові кущі. Почали культивувати фундук й австралійці, чилійці, аргентинці, африканці. Як у воду дивилися — фундук нині дуже дорогий, а попит на ці лісові горіхи щороку у світі зростає на два відсотки.

У Грузії навіть цілі фундукові фабрики є, де працевлаштовані сотні людей. До того ж, USAID (Агентство міжнародного розвитку США) і компанія АgriGeorgia за підтримки міністерства сільського господарства Грузії і місцевої влади розробили проект, за яким за три роки навчать понад 2 тисячі фермерів, як вирощувати фундук за сучасними технологіями.

Майбутнє економіки України, кажуть експерти, за фундуками. Адже горіховий ринок у державі пустує, і це при тому, що і клімат, і земля вирощувати цю культуру дозволяють. Попри це, 99% фундука до нас завозять із-за кордону. Нині в Україні імпортних горіхів — на 800 мільйонів доларів! А ці гроші ми могли б заробляти самі… Зараз в Італії викорчовують оливкові гаї і саджають замість них фундукові, бо вони більш рентабельні, українські ж ґрунти заростають бур’янами.

Фундук — не дундук

Фахівці Української горіхової асоціації вважають фундук одним із пріоритетів горіхівництва й закликають перетворити державу на головного експортера горіхів на внутрішньому і євроринку. Тому й розробили національну Програму розвитку горіхо­­п­лідних культур до 2025 року.

«1000 гектарів деградованих земель, засаджених цими культурами, зможуть, починаючи з четвертого року, давати понад 120 мільярдів гривень прибутку на рік.

Потенціал України складає понад 170 мільярдів гривень на рік», — зауважує голова ради асоціації Володимир Пахно. Громадські активісти переконані: треба залучати інвесторів, відмінити закупівельні акти з імпортерами і підтримати вітчизняного горіхівника. І хоч на українському ринку нині горіховий дефіцит, однак прогнози втішні. Якщо малі й середні підприємці закладуть плантації фундука і зачекають кілька років, то зможуть заробляти чимало грошей.

Заохочують саджати фундук і українські пасічники. Порода є добрим медоносом, а оскільки цвіте рано, живить бджіл пилком і не дає їм голодувати. Вітчизняні ж зимостійкі високоврожайні сорти вже понад 50 років виводять в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства й агролісомеліорації імені Г. Висоцького.