Дослідження Голодомору: внесок діаспори
На основі фонду «Закордонне українство» ОННБ ім. М. Горького
Чи можливе? Чи таке можливе?!
Чи колись повірить чоловік:
Щоб родючі українські ниви
Народили 33-й рік?..
Кожну четверту суботу листопада Україна поминає жертв Голодомору. У цьому році минає уже 80 літ від тих жахливих подій — подій, що своєю жорстокістю і звірячістю в людській подобі не знаходять прикладу в історії людства. Тоді було винищено понад 7 мільйонів українського народу, які загинули в страшних муках голоду, через навмисно влаштований мор в Україні. Цей голодомор 1932—1933 років — «неопалима купина» — кущ, який ніколи не перестає горіти, рана, що ніколи не загоюється. З кожною жалобною річницею ця рана відновлюється й з’являються нові й нові документальні спогади свідків тих жорстоких подій, народжуються прозові й віршовані твори, які передають ті жахіття. З їхніх сторінок 7 мільйонів українських душ кличуть до кожного словами поета Юрія Клена:
Це Я, душа твоя забута,
В стальні я обручі закута.
О, відкопай і відчини
Чавунну покришку труни!
Сектор «Закордонне українство» Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького зібрав у своєму фонді багато документів, які висвітлюють історію України, починаючи з її праісторії і до сьогодення. Цінність цих книжок і періодичних видань у тому, що вони розповідають про такі сторінки нашої історії, яких не торкалися вітчизняні історики, письменники, поети. Якщо ж вони торкалися цих сторінок, то закінчували своє життя у нестерпних муках, затавровані та закатовані тоталітарним режимом.
Тим цінніші для нас кожна книжка, кожен журнал, кожна газета, які були подаровані бібліотеці канадійським Товариством приятелів України, завдяки чому було відкрито Канадійсько-український бібліотечний центр, що через 15 років свого існування став сектором «Закордонне українство» в межах відділу обслуговування користувачів бібліотеки.
Сьогодні, у вісімдесяту річницю найбільшого в історії людства штучного голодомору, ми хочемо ознайомити користувачів бібліотеки з тими документами, які, написані українцями й надруковані за межами нашої країни в усіх кінцях світу, розповідають страшну правду про Голодомор 1932—1933 років ХХ століття.
Перші книги побачили світ у 1952—1953 роках. Одна з них — «Стежка на Голготу: винищення в Україні мільйонів людей терором та штучним голодом у 1929—1933 роках» Дмитра Соловія з переднім словом Матвія Стахіва, видана у Нью-Йорку, Детройті та Скрентоні у друкарні «Народної Волі» в 1952 році.
Дмитро Соловій — перший дослідник мільйонного народовбивства, який науково передав нам не лише точний образ голоду в одній сільській раді на Полтавщині з усіма найменшими подробицями, але й при тому зафіксував у письмовій формі душевні переживання усіх осіб цієї історичної драми. Праця Дмитра Соловія — це єдиний такого роду історичний документ. Великою заслугою автора є не лише те, що він зберіг його для історії, а й те, що дав приклад, як треба збирати і зберігати історичні матеріали, котрі пропадають разом з послабленням людської пам’яті і відходять зовсім із закінченням життя колишніх живих свідків драми.
Дуже цікавою є книга Михайла Вербицького «Найбільший злочин Кремля: запланований штучний голод в Україні 1932—1933 років: фактичний матеріал зібрано серед членів ДОБРУС’у у В. Британії — живих свідків голоду». Видана вона у Лондоні Демократичним об’єднанням бувших репресованих українців совєтами у 1952 році.
Видання подає в загальних рисах, коротко огляд трьох епох в Україні: військового комунізму, НЕПу й, особливо, розкуркулення та колективізації з голодом 1933 року. Книжка написана в’язнями совєтських концтаборів, розкуркуленими і переслідуваними з України. Вона не претендує ні на повноту, ні на вичерпність теми, але все, що написано в ній, — правда, бо всі свідки, а також дійові особи на час її написання були ще живими.
У 1953 році в Лондоні коштами Спілки української молоді та комітетів осередків з Болтона, Брадфорда, Галіфакса, Бері, Рочдейла, Лондона, Ковентри, Сток-он-Трента, Мідлетона і Гуддерсфілда була видана книга Олекси Воропая «В дев’ятім крузі…». Їй передують слова Юрія Клена: «Останній в пеклі круг — дев’ятий круг…».
Автор книги схиляє чоло перед могилами мільйонів мучеників, які були замордовані комуністичною Москвою найстрашнішою голодною смертю в 1933 році. Він розповідає про те, що він бачив власними очима, коли працював агрономом Укладівської МТС на Вінниччині, понад річкою Бугом. Оповідання про голод у селах Одещини і Вінниччини Олекса Воропай записував від селян ще по свіжих слідах в Україні, а потім — в еміграції, у переходовому таборі міста Мінстер (Німеччина) у 1948 році. Саме він написав про голод у селах, де народився і жив ще хлопцем наш Великий Тарас…
У 1953-у в двох великих містах одночасно вийшла друком книга Олени Звичайної «Миргородський ярмарок»: у Мюнхені — накладом Ліги українських політичних в’язнів, у Вінніпезі — накладом видавничої спілки «Тризуб». Своєю назвою і початком вона ніби перегукується з великим Гоголем та його «Сорочинським ярмарком», але лише цим… Авторка присвячує свій твір «мільйонам українців, що впали жертвами штучного голоду, організованого в Україні Москвою у 1932—1933 роках». На відміну від пишного гоголівського ярмарку, де буяють кольори, пахощі, рікою ллється щасливий гомін людей, які привезли на продаж щедрі дари української землі, на миргородському ярмарку цілими рядами не сидять, а лежать знесилені від голоду люди, котрі за шматок хліба ладні віддати вишивану сорочку, плахту, килим — все те, що прикрашало хату в спокійному родинному житті… І стоїть над ярмарком моторошна тиша…
Шістдесяті роки знайомлять нас з трьома книжками про Голодомор: Василь Гришко. Москва сльозам не вірить: трагедія України 1933 року з перспективи 30-річчя (1933—1963). Нью-Йорк: Видання ДОБРУС’у в США, 1963. — 67 с.; Комар Антон. Наша валка: голод в Україні 1932—1933. — Торонто, Канада: Накладом автора, 1966. — 32 с.; Галій Микола. Організований голод в Україні 1932—1933. — Чикаго, Нью-Йорк: Український публіцистично-науковий інститут, 1968. — 40 с.
Ці видання розповідають про те, що навіть через 30 років після Голодомору, а також після «розвінчання» Сталіна в УРСР заборонено було згадувати і писати про тодішній голод. Через те молоде покоління мало що знало про брутальну розправу червоно-фашистської Москви з українським народом. Викриваючи злочини періоду «культу особи», М. Хрущов ані словом не згадав про голод 1932—1933 років — той найбільший злочин московських партійних убивців, як не скасував насильств сталінсько-московських гнобителів над українською культурою, зокрема мовою, наукою, освітою. І тому українська політична еміграція вважала своїм святим обов’язком вшанувати пам’ять померлих від голоду і винести страшну правду про голод на люди, на суд всього світу.
У 1972 році у Нью-Йорку накладом Петра Страдника вийшла книга «Правда про совєтську владу в Україні» з такою присвятою автора: «У 40-річчя штучного голоду 1932—1933 років та у 45-річчя примусової колективізації сільського господарства 1928—1932 років в Україні». У 1978 році видавництвом ДОБРУС-СУЖЕРО у Нью-Йорку — Торонто вийшла друком книга Василя Гришка «Український «голокост», 1933». Це видання цінне ще й тим, що подає вибрану бібліографію матеріалів, які стосуються української трагедії 1933 року. Досить подивитися на обкладинки цих двох книжок, щоб зрозуміти весь жах того, про що вони розповідають: на одній з них — селянин тримається за чепіги плуга, в який замість худоби впряжені чоловік, жінка та дитина, а поле всіяне кістками та черепами людей; на другій — кістяк жінки, яка притискає до грудей кістяк дитини…
Цілу низку книжок про Голодомор подає діаспора у 1980-х. Серед авторів — Павло Макогон, Василь Гришко, Вальтер Душняк, Степан Ярмусь та інші.
Одним з найцінніших видань діаспори є книга Галини Сенишин «Бібліографія голоду в Україні 1932—1933», надрукована в Монреалі у 1983-у. Вона вміщує понад 100 описів документальних творів, близько ста белетристичних творів прозових, 20 — віршованих, близько 100 англомовних праць, а також опис творів про Голодомор, вміщених в альманахах, календарях, відозвах, зверненнях, заявах, журналах і газетах.
Кожна з названих книжок, які представлені на книжково-ілюстративній виставці сектору «Закордонне українство», не має ціни. До наших днів долинає біль і невимовний жаль за тими людьми, яких скосила жахлива коса сталінщини. Продовжується написання статей, спогадів про Голодомор. Такими є книга Веселова О. М., Марочко В. І., Мовчан О. М. — «Голодомори в Україні (1921—1923, 1932—1933, 1946—1947): злочини проти народу». — Київ; Нью-Йорк, 2000; книги «Голод — геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз соціально-демографічних та морально-психологічних наслідків» і «Геноцид українського народу: історична пам’ять та політико-правова оцінка», видані 2000 року на основі матеріалів міжнародних науково-теоретичних конференцій. Видання згаданих книг фінансував М. П. Коць — член ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні, представник ради асоціації у США (діаспора).
За душі тих, хто загинув у страшні часи Голодомору, моляться віряни усього світу. 9 жовтня 1983 року на площі Манітобської легістратури у Вінніпезі відбулася панахида за спокій душ, замучених голодом у 1932 — 1933 роках, у рамках відзначення трагічних роковин — 50-річчя Голодомору в Україні в час ХІV конгресу Комітету українців Канади. Текст цієї панахиди надрукований з благословення Церковних проводів накладом Вінніпезького відділу Комітету українців Канади.
Ганна Єфимова,
завідувачка сектору
«Закордонне українство» відділу обслуговування користувачів ОННБ ім. М. Горького,
заслужений працівник культури України.
(З бібліографічним списком видань діаспори на згадану тематику можна ознайомитися на сайті бібліотеки: http://odnb.odessa.ua)
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
