У пошуках справжньої України
За даними статистики, три чверті українців ніколи не перетинали кордони Батьківщини, а половина з них не виїжджала й за межі рідної області, отже, не знає навіть своєї держави. Саме це породжує міфи й стереотипи про відмінність українського Сходу і Заходу, про насильницьку українізацію першого та русифікацію другого, про неспроможність українців порозумітися, про…
Про сучасну Україну без прикрас — з дірявими дорогами, із затягнутими поліетиленом вікнами у сільських хатах, з повсюдним безробіттям — книга Артема Чапая «Подорож із Мамайотою у пошуках України». Це була подорож від Коломиї до Луганська і назад, яку можна назвати «сковородуванням», бо саме про такі мандри Сковорода говорив, що вони можливі й без грошей. Упродовж двох місяців автор об’їздив усю країну на старенькому мопеді, ночував «де приймуть» та їв «що Бог дасть», аби тільки дізнатися нарешті, про що мріють пересічні українці та якою вони бачать свою країну — такі питання чув від нього кожен зустрічний.
«Ця історія майже нікого не залишить байдужим: людям з тієї чи іншої області напевне здаватиметься, що про їхній край сказано надто мало, упереджено або пропущено щось надзвичайно важливе. Прихильники так званої об’єктивності плюватимуться від неприхованої авторської небезсторонності. Втім, ця історія задумана саме так», — таким попередженням починається книга.
Пригоди, що трапилися з автором в Галичині, на Буковині, Поділлі, Черкащині, Поліссі, Сіверщині, Слобожанщині, у Києві, Донбасі, Запоріжжі, Криму та на Одещині, — і стали основою сюжету. Пригодницького роману? Роману-подорожі? Роману-репортажу? Над визначенням жанру твору Артем Чапай не розмірковував, а на закиди критиків — «це типове блогерство» — не зважає, бо... Хіба сьогодні блогери не вважаються альтернативою класичному письменництву та журналістиці, тобто — повноцінними учасниками так званого «літературного процесу»?
Охочим подискутувати щодо жанру в назві книги криється натяк, адже вона є калькою зі стейнбеківської «Подорожі із Чарлі у пошуках Америки»: у Стейнбека Чарлі — це собака, а у Чапая Мамайота — це мотоцикл. Якщо продовжити порівнювати, на думку спадають Гантер Томпсон, засновник ґонзо-журналістики, та бітник Джек Керуак і його «В дорозі». Щоправда, бітники до політики та соціальних викликів були байдужі, а от герої Артема Чапая навпаки: умовно ділять українців на «ми» — прості люди, народ та «вони» — багатії, влада, і роблять це часто-густо брудно лаючись, та «цензурувати мат із прямої мови звичайних людей нечесно як з літературної, так і з соціологічної точки зору», — така авторська позиція. Переважна більшість з них — мешканці провінційних міст та містечок, поселень та сіл. Не спілкуватися з «владу ймущими» — принципова умова, яку поставив собі автор, вирушаючи у цю творчу подорож. Адже це була подорож у пошуках справжньої України, такої, якою вона є для кожного з «нас», бо для кожного з «них» вона є споживацьким раєм на Землі.
До речі, споживати та виживати-жити Чапаєві під час подорожі допомагали друзі й ті ж таки зустрічні-перехожі: саме вони надавали йому і фінансову підтримку, і хліб-сіль, і притулок, і поради. Така чуйність українців робить їх схожими на заокеанських латиноамериканців, які так само безкорисливо, від усього серця допомагали авторові під час його життя-буття в Південній Америці. Про його тамтешні пригоди попередня книга — «Авантюра». І то була справжня авантюра — жити у «чорному» кварталі в Новому Орлеані (та ще й після урагану Катрін!), брати участь у заворушеннях у Мексиці, будувати зруби «в лапу» в Гватемалі, копати котлован у Нікарагуа. Але це вже інша історія…
«Одещина здивувала мене Бессарабією — це ніби «внутрішня Молдова», на кшталт «внутрішньої Монголії», Миколаївщина — повністю роздовбаною дорогою, яку чомусь називають «трасою», — ділиться спогадами Артем Чапай. — Загалом, я знайшов Україну, де люди мають спільні як проблеми, так і інтереси, мають більше схожостей, ніж відмінностей. Порівняно з 1990-ми побут українців, звісно, став кращим, та ці зміни на краще надто повільно відбуваються».
Продовження його сповіді — у книзі, яку в Одесі можна придбати в «Книгарні-Кав’ярні» на Катерининській, 77, якщо пощастить — навіть з автографом автора, бо саме там Артем Чапай нещодавно книгарив-кавував…
Олена МИЛОСЕРДНА.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
