Потрібно, щоб вона була на вустах!
День української писемності і мови — свято, встановлене указом Президента України в 1997-у, відзначається щороку 9 листопада, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, монаха Києво-Печерського монастиря, давньоруського письменника й літописця, одного з авторів «Повісті временних літ». Та чи свято це сьогодні? Якщо так, то для кого?
Українська —
мати слов’янських мов
За традиційною версією походження східнослов’янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов’язковою, вважалося, що після завершення праслов’янської епохи розпочався спільний східнослов’янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI—XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов’ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов’янські — українська, російська та білоруська — як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом — радянської епохи. Сьогодні, коли нарешті існує можливість відходу від усталених ідеологічних догм, науковці вносять істотні корективи в цю схему.
Поміж різноманітних концепцій походження української мови суттєво виокремлюється одна, не схожа на інші, нова і навіть революційна в українській лінгвістиці. Це гіпотеза Олександра Царука, який на основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів доводить: дві, за традиційною класифікацією, «східнослов’янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов’янськими мовами, які найяскравіше відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп. На думку вченого, ці мови не вичленовуються з одного «давньоруського» тіла, а лише певний час взаємодіяли, що й призвело до виникнення певних ізоморфних ознак. Отакої!
Оскільки територія сучасної України переважно збігається зі східним ареалом слов’янської прабатьківщини, то, за іншою версією, цілком ймовірно, що нинішня територія України була центром, навколо якого формувалися слов’янські мови. Прихильники цієї версії стверджують, що саме українська мова найбільшою мірою і в найбільш чистому вигляді успадкувала ту мову, яка лягла в основу всіх слов’янських мов, яка, стикаючись з іншими мовами інших племен, набувала відмінних рис і започатковувала нові слов’янські мови.
Крізь вогонь заборон
та воду зросійщення
У 1989 році українське слово не просто заявило про своє воскресіння, а довело на повний голос, що не підвладне ні русифікації, ні полонізації, ні мадяризації, ні румунізації, що воно — велике слово великого народу. І це незважаючи на те, що українській культурі (особливо у XX ст.) під пильним наглядом і тиском імперських ідеологічних й каральних служб відводилася «примітивна» культурна ніша. Дві грандіозні, багатоаспектні хвилі русифікації (царська, пік якої припав на другу половину XIX ст., і радянська з перервою на «українізацію» 1920-х) породили масштабні проблеми, котрі українці поки що не спромоглися подолати. Так, в Україні існують закони, які декларують необхідність відродження мови, вказують шляхи та надають умови для такого відродження; однак влада нехтує цими законами, а громадськість за цим нехтуванням незворушно спостерігає…
Згадаємо долю чеської мови, стосунки котрої з німецькою такі ж складні, як української з російською чи польською. У середині XIX ст. у чеських містах панували «вищі» німецькі мова й культура. Тотальне онімечення дійшло до того, що народилася відома притча: якби в будинку, де збиралися чеські «змовники»-будителі, впав дах, то від чеської мови не залишилося б і сліду. Однак уже на початку XX ст. чеські мова й культура повернули належні їм провідні місця в суспільстві. Загалом же через таку саму мовну ситуацію пройшли Греція 1829 року (звільняючись від турецького панування як у державному, так і в мовному сенсі), Італія 1870-го (завершення боротьби за об’єднання країни та закріплення державного статусу італійської), Польща 1917-го (здобуття незалежності розірваної між імперіями країни й піднесення польської), Ізраїль 1948-го (створення держави і відповідний статус івриту) та інші країни на початку їхнього незалежного існування. Тепер греки, італійці, чехи, поляки, євреї розмовляють рідними мовами, а не колись панівними турецькою, німецькою, російською, англійською...
Чи повторить українська мова цей шлях відродження?
Коли День української
писемності та мови — свято
За багаторічною традицією, до Дня української писемності та мови співробітники Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького організували поетичний марафон. Майбутні історики та філологи — студенти ОНУ ім. І. І. Мечникова та ПУНПУ ім. К. Д. Ушинського — декламували вірші своїх улюблених українських поетів, де «поміж рядків» звучав заклик оберігати рідну мову.
Як саме — про це розмірковували присутні там одеські історики та письменники. Скажімо, Тетяна Ананченко зазначила: «Чинна влада робить усе для знищення української мови. Я — доказ тому. Останні роки я працювала в Інституті удосконалення вчителів, де була куратором єдиної в Україні освітньої програми для вчителів — представників національних меншин. Згідно з її умовами, викладачам, що не володіють українською мовою уповні, надавалася можливість вивчати її безкоштовно, за рахунок держави, аби потім вони могли працювати в українських школах без проблем, за нашими підручниками. Торік надійшла вказівка згорнути цей проект… Мені досі телефонують вчителі з районів і запитують, чому так сталося, і бідкаються, як їм не вистачає подібної фахової перепідготовки. Викладачам регіонів Одещини, славетній національним розмаїттям, ця програма дуже допомагала і допомогла б, але…»
Заклик пані Тетяни оберігати українську мову викладач ПУНПУ ім. К. Д. Ушинського Володимир Сподарець не підтримав: «Вона сама себе вбереже, сама себе захистить, бо це така могутня мова, якій не потрібна стороння допомога. Про її силу і непереможність говорить історія… Єдине, що їй потрібно, — щоб вона була на вустах. І тоді вона буде, вона житиме! У цьому передвиборному бедламі, у цій білбордовій порнографії я знайшов такі слова: «Говори на родном языке». Золоті слова! Якщо кожен з нас, усі 47 мільйонів українців, спілкуватимуться рідною мовою — все зміниться на краще! Буде і мир, і злагода, і порозуміння…»
Та чи звучить українська мова поза межами державних установ у сьогоднішній Одесі? Звучить. А ще ллється, муркоче, клекоче, журчить, шумить, гелготить… Так, у Приморському ліцеї існує мовознавчий гурток «Дивослово», де усі охочі поглиблено вивчають українську культуру — відвідують класичні українські вистави Одеського українського академічного музично-драматичного театру ім. В. Василька, подорожують до літературних пам’яток України — сіл Гоголове, Диканька; вивчають мову та закони її милозвучності — складають вірші та пишуть твори публіцистичного характеру. До Дня української писемності та мови ліцеїсти-старшокласники з ініціативи вчителів української мови та літератури Оксани Матвієнко та Тамари Михайлиної провели власне (маленьке, та все ж наукове) дослідження генезису української мови, на основі якого пройшов відкритий урок — засідання гуртка…
Хто винен та що робити, українці?
Україна має на державному рівні створити механізм захисту власного культурного простору від експансії інших країн. Сьогодні сусідні держави та США йдуть наступом на українську культурну індустрію, що є цілком зрозумілим, якщо врахувати неконкурентоспроможність вітчизняного культурного продукту. Оскільки вкладати кошти у створення власне українського продукту невигідно, масова українська культура просто не створюється.
З огляду на це сьогодні вкрай потрібен комплекс протекціоністських заходів для розвитку власної культури, аби вона стала достатньою для самоідентифікації українського народу. Всі виробники вітчизняних кінофільмів, телевізійного продукту, друкованої продукції мають стимулюватися податковими пільгами. Крім того, потрібна послідовна боротьба з піратством у культурній сфері для захисту нашої інтелектуальної власності й створення джерел фінансування митців.
Подібними заходами можна створити систему виховання і поширення власних національних цінностей, котра буде найнадійнішим захистом перед будь-якими хвилями русифікації, американізації тощо. Зрештою, доки наша держава не зосередить усю свою інформаційну потужність — через радіо, телебачення, пресу, книгодрукування — на захист нашого інформаційного і культурного простору, доти не буде поступу в сфері економіки. Але це вже інша історія…
Олена МИЛОСЕРДНА.
НА ЗНІМКУ: урок-засідання гуртка «Дивослово» Приморського ліцею.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
