Ідеї і смисли мистецької мислі

Віднині така література — такі антології з докладним описом, публікаціями тощо з’явилася й у нас. Уперше в Україні вийшла друком антологія у двох частинах «Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: Українська теоретична думка ХХ століття». Фундаментальна праця видрукувана у Львові — Національною академією мистецтв та Інститутом народознавства НАН України. Автор, чи, вірніше, упорядник, — проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв, професор Роман Яців. А перша презентація відбулася недавно в Одесі.

Звістка ця зібрала того дня в Музеї західного і східного мистецтва художників, мистецтвознавців, представників профільних навчальних закладів, музейників.

— Історією мистецтва не може бути тільки Париж, чи тільки Нью-Йорк, чи тільки Москва, — сказав Роман Яців, представляючи об’ємні фоліанти загальним обсягом понад 1000 сторінок. — Читаючи, наприклад, британську антологію, складається враження, немовби все найцікавіше у мистецтві відбувалося лише там. А де ж Україна, деякі інші країни Європи?

Далі продовжив:

— Я зробив спробу зібрати, систематизувати окремі, розрізнені масиви, фрагменти, які працюють на мистецьке мислення. Усе це було зібране самотужки з різних джерел, яких виявилося дуже багато. Упродовж двадцяти років маю постійні контакти з українською діаспорою, з Українською вільною академією наук. Проте мій погляд — не з позицій галичан, а чи сходу. Представлено весь світ, яким є Україна.

Перший том містить вибране з теоретичних праць класиків української науки і мистецтва, з яких дізнаємося про різні сторони образотворчого мистецтва. Це і питання витоків, психології, досвідів українського модернізму в літературі та мистецтві в умовах культури постмодернізму. Тут можна ознайомитися з найцікавішими зразками української теоретичної думки, які рідко згадуються у сучасних мистецтвознавчих чи культурологічних дискусіях. Знаходимо в антології імена відомих мистців-практиків поряд з іменами поетів та мислителів.

Том другий одразу ж заглиблює нас у праці або фрагменти книг визнаних мислителів свого часу, знаних мистців. А також знайомить з низкою маловідомих праць у різних жанрах — оглядів, рецензій, полемічних, інформативних матеріалів, авторами яких є відомі постаті культурно-мистецького процесу. Є у книзі й роздуми сучасних авторів про мистецтво. Знайомить вона і з важкодоступними книжками про славетних українських творців. Вміщено у ній серію публікацій автобіографічного характеру.

Після презентації Роман Яців люб’язно відповів на кілька запитань.

— Що подвигнуло вас на таку важку, хоч і дуже вдячну, працю?

— Все робилося поступово. Працюючи у мистецтвознавстві третє десятиліття, я багато послуговувався різними архівами, дошукуючись в українському мистецтві того, що було закрите від нас. Заглиблюючись у цю історію, відчував певний дефіцит наявності тих чи інших ресурсів та постійно думав про те, що вони мають бути у певний спосіб опрацьо­вані і доступні.

— Що ви при цьому відчували?

— На початку ХХІ століття це велика ганьба для нації, коли найважливіші інтелектуальні набутки лежать десь і не працюють на певні перспективи. І, зокрема, у мистецькій галузі. Тим більше, коли маємо нині справу з процесами глобалі­зації. Не раз доводилося зустрічатися з певними імітаціями творчості. Коли дуже легко можна ошукати якоюсь новацією в сенсі формальних пошуків і дуже важко відрізнити справжність мистецького пошуку. І тому в мене з’явилося бажання звернутися до тих великих теоретичних напрацювань, щоби представити їх як певні антології. Такі досвіди існують у світі. Зокрема, американці уклали дві потужні антології, одна з них — мистецтво, інша — теорії. Там дуже уважно витягнуто все з французьких, американських, німецьких, італійських ресурсів, і вони активно працюють, коли досліджуються мистецькі процеси, при написанні енциклопедій, історій тощо.

— І що, у тих енциклопедіях не згадується про жодного українця, адже стільки наших краян працювало в діаспорі?

— З погляду цих теоретичних робіт Україна нібито взагалі не мала нічого у цій сфері. Хоча українці дали дуже багато для реформування мистецтва у світі. Згадаймо хоч би Малевича, Богомазова, Андрієнка, Бойчука… Й тому я прагнув навести певний такий лад у тих ресурсах. По-перше, для того, щоби нові покоління могли взоруватися на ці речі, щоби мали можливість зробити вірний наступний крок. У нашій мистецтво­знавчій літературі ще й по сьогодні до­мінує описовий метод. Або ж якісь такі речі, що є приблизними, дуже опосередковано торкаються питань спеціальних, а більше акцентують на темі, на зображенні, а не на глибших якихось механізмах передачі досвідів в естетичній площині. Отож ці книги для того фактично й вибудувані, щоби підтягнути весь той величезний багаж.

— На презентації ви сказали, що триває праця над третім томом антології...

— Не певен, чи третьою частиною обмежиться у мене цей видавничий задум, може бути ще й більше. Але я вже знаю, що третя частина — це певна така цілісність, бо підтягую вже вагомі суто українські персоналії.

— Ці книги, як мовиться, не для до­звільного читання...

— Фактично ця моя праця адресується як новим поколінням мистецтвознавців, так і практикам мистецтва. Тому що, пізнаючи більш прискіпливо досвіди минулого, можна в належний спосіб впорядкувати їх і вибудувати певні нові концепції в мистецтві. Це вже справді буде вища якість пошуку.

Роман Яців подарував свою книгу Музеєві західного і східного мистецтва та Національній науковій бібліотеці ім. М. Горького.

Роман КРАКАЛІЯ.