№ 86 (21350) четвер 1 листопада 2012 року

«Характерною рисою парламентських виборів в Україні є відсутність однакових правил гри для всіх учасників. Головним чином це проявляється у зловживанні адміністративним ресурсом, непрозорості кампанії та фінансуванні партій, а також у відсутності збалансованого висвітлення з боку медіа», — йдеться у попередньому звіті, спільно підготовленому учасниками місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ.

Голова делегації Європарламенту зі спостереження за виборами, що працювала у рамках місії ОБСЄ/БДІПЛ Павел Коваль звернув увагу на ув’язнення двох важливих лідерів опозиції, на нове виборче законодавство та на відсутність можливостей для кандидатів у народні депутати змагатися у рівних умовах. Він також підкреслив, що Європейський парламент має особливе зобов’язання перед українським народом — порушити всі питання, що постали під час кампанії, та прояснити всі сумніви. «Ми також маємо намір пильно слідкувати за тим, яким чином партії, що перемогли на виборах, працюватимуть з опозицією у Верховній Раді», — підкреслив Павел Коваль.

Високий представник ЄС у справах зовнішніх відносин і безпекової політики Кетрін Ештон та Європейський комісар з розширення та Європейської політики сусідства Штефан Фюле також висловили незадоволення тим фактом, що судові процеси, які не шанували міжнародних стандартів, стали на заваді участі представників опозиції у парламентських виборах. «Ми закликаємо українську владу розв’язати цю проблему та вдатися до подальших кроків реформування судової системи, аби уникнути повторення подібної ситуації», — йдеться у їхній спільній заяві.

Спостерігачі від Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Євросоюзу та парламентських асамблей ОБСЄ, Ради Європи та НАТО провели спільну прес-конференцію, на якій розкритикували непрозорий, на їхню думку, підрахунок голосів, закриті за­сідання Центральної виборчої комісії, повідомлення про напади на кандидатів та активістів, підкуп виборців з боку чиновників чи кандидатів, тобто на те, що в Україні називають «адміністративним ресурсом». Усе разом, як підсумували спостерігачі, стало «кроком назад» порівняно з попередніми загальнонаціональними виборами в Україні. Вони також вважають, що зафіксовані порушення ведуть до «небезпечної зневіри» людей у вибори як один з основних елементів демократії.

Маю мудрого, небагатослівного сусіда. Та ось уведення закону про двомовність навіть його розговорило. Розповів він мені епізод із його життя піввікової давнини.

Народився й виріс мій знайомий в українському селі, у нашому Березівському районі. Випало йому на долю пройти фронтами Великої Вітчизняної. Після перемоги над Німеччиною, а за нею і Японією, поїхав служивий у відпустку. Вийшов в Одесі з поїзда та й вирішив провідати тітку, що жила там. Розповідаючи про окупацію, вона тоді показала племінникові досить цікаву довідку, що була оформлена двома мовами: російською (мовою окупованої території СРСР) та румунською (мовою окупантів). Як відомо, в 1942 — 1944 роках при владі у місті були румуни і їхню мову одесити досить швидко опанували у життєво необхідних обсягах. Усілякі документи, оформлені двома мовами, як і ота довідка, такому процесу добре сприяли. Отож розповів мені сусід про той випадок та й питає: «А як гадаєш, якщо за два роки ті, що називають себе корінними одеситами, вивчили румунську, то чи могли вони вивчити українську за двісті років?». Я відповів, що всі вони давно вже і добре її розуміють. «То навіщо ж їм нові печатки з двома мовами?» — примружився лукаво сусід.

Громадські організації, правозахисники та науковці звернулися до Президента Віктора Януковича з відкритим листом-закликом не допустити обмеження свободи віросповідання в Україні, повідомляє Інститут релігійної свободи.

«Ухвалений закон передбачає внесення суттєвих змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», щодо яких свої заперечення висловила Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій… Незважаючи на це, під час розгляду у другому читанні законопроект № 10221 був поспішно проголосований без будь-якого обговорення та за відсутності таблиці поправок до другого читання з боку профільного ко­мітету», — зазначається у відкритому листі. Представники громадськості висловили переконання, що до зазначеного закону, прийнятого 16 жовтня 2012 року, голові держави слід застосувати право вето та повернути його на доопрацювання у Верховноу Раду.

Цьогорічну премію Європарламенту «За свободу думки» ім. Андрія Сахарова отримали іранські активісти — юрист Насрін Сотуде і кінорежисер Джафар Панахі.

Коментуючи присудження премії, президент Європарламенту Мартін Шульц підкреслив, що вона є проявом «солідарності та визнання жінки і чоловіка, які не підкорилися страху й залякуванням, вирішивши, що доля країни вартує більше за їхню власну».

«Ми хочемо жити нормально. Жити, як усі. Жити повноцінним життям. Жити так, аби на нас не показували пальцем і не цуралися», — крізь рясні сльози каже Сергій Мельник.

Сергій — інвалід, від самого наро­дження страждає на складну форму ДЦП. З тим, що прикутий до інвалідного візка, змирився давно. Але з людською безсердечністю і навіть злобою ніяк не звикнеться.

Єдине місце, де на нього не показують пальцем і де він хоч трохи почувається впевнено, — Товариство інвалідів Суворовського району. В цій організації Сергій від самого її заснування. Ще добре пам’ятає, скільки шляху доводилося долати, аби доїхати в Лузанівку, де раніше розміщувалася організація. Але те минулося: звідти інвалідів давно виселили, а приміщення віддали під аптеку. Тепер товариство значно ближче до його будинку — на вулиці Героїв Сталінграда. Добратися туди від Заболотного, де мешкає наш герой, значно простіше.

Альона Кучанська із Слюсаревого Савранського району стала призеркою конкурсу Всесвітнього поштового союзу

Школярка з «глибинки» Одещини Альона Кучанська (на знімку) перемогла у загальнонаціональному конкурсі епістолярного жанру, а потім стала призеркою щорічного міжнародного конкурсу, який проводить Всесвітній поштовий союз (у змаганні, а проводилося воно вже 41-й раз, взяли участь понад мільйон юнаків і дівчат з 55 країн). Цього разу дітям було запропоновано написати листа спортсменові, розповісти йому про своє ставлення до Олімпійських ігор. На недавньому IV Всеукраїнському форумі поштових працівників Альоні Кучанській вручили бронзову медаль Всесвітнього поштового союзу й диплом.

Наша землячка — одна з кращих учениць слюсарівської школи Савранського району. Закінчивши 9-й клас, навчається в сусідньому селі Дубиновому. Втім, краще нехай вона сама розповість про себе: «...Проживаю з батьками. Село наше віддалене від райцентру: залізниця теж далеко, автобус ходить раз на тиждень, дороги мали б бути кращими. Але все компенсується тим, що моє село надзвичайно мальов­ниче, оточене листяними та хвойними лісами, багатими на ягоди, гриби, звірину. І земля у нас родить багато хліба, й вода у нас цілюща, і повітря чисте, й небо безкрає. Краса! У кожній хаті — телевізор! А в багатьох є ще й комп’ютери, підключені до Інтернету...»

Я завжди був акуратним платником комунальних послуг. Ось і цього разу 21 жовтня отримав пенсію, а вже наступного дня попрямував до філії «Приватбанку», що на вулиці Щорса (навпроти супермаркету «Ельдорадо»), де не беруть за послуги комісійні, як в інших банках. Це ж бо 4—5 гривень, які для нас, пенсіонерів, малоімущих, далеко не зайві. Та ніхто мій платіж у цьому банку не прийняв: віконце, через яке я завжди сплачував, було зачинене, а в чотирьох інших видавали пенсію.

Прийшов другого дня і побачив таку саму картину. Як і протягом кількох наступних днів. Спробував з’ясувати у керівництва банку, касирів, у чому тут річ. Відповіли: все просто — через низьку зарплату ніхто з касирів не пого­джується займатися ще й комунальними платежами.

Благодійний фестиваль для інвалідів

Одеська обласна філія Союзу організацій інвалідів України звернулася до бізнесменів, меценатів і просто чуйних громадян, не байдужих до страждань ближнього, допомогти людям з обмеженими фізичними можливостями, які через хворобу і матеріальне становище не можуть самостійно реалізувати свій творчий та інтелектуальний потенціал на благо держави й суспільства.

Мабуть, не варто зайве пояснювати, як це вплине морально на людей з особливими потребами, коли вони відчують свою самостійність, здатність творити добро для себе та інших, можливість віддячити суспільству, на утриманні якого нелегкою долею випало їм перебувати. Не слід також забувати, що значна частина інвалідів володіє суттєвим креактивним потенціалом, конче потрібним сьогодні нашій країні.

Ось уже майже рік (з грудня 2011-го) всі українці можуть дивитися телепро­грами у новій, кращій якості зображення та звуку. Таку можливість надає цифрове телемовлення. Щоб скористатися ним необхідно підключити до свого телевізора спеціальну приставку — телетюнер.

Цього року уряд передбачив кошти для реалізації програми забезпечення малозахищених громадян телетюнерами, які приймають цифровий сигнал. Реалізатором цієї програми є Державний комітет телебачення та радіомовлення.

В Одеському вільному університеті відомий історик та публіцист, екс-директор Галузевого архіву Служби безпеки України Володимир В’ятрович прочитав лекцію про розвиток ідеології та програми ОУН у 1920—1950-і роки.

Свою лекцію Володимир В’ятрович почав з необхідної преамбули, щоби ввести слухачів у специфіку теми, яка ще й сьогодні перебуває не лише у науковій, а й, здебільшого, у політичній площині.

— У науковій літературі, — зазначив дослідник, — як українській, так і зарубіжній, досі бракує серйозних, зважених розвідок щодо розвитку ідеології Організації українських націоналістів. Натомість для тих робіт, які існують, характерний певний вибірковий підхід. Для того, щоб довести авторитарний характер ідеології ОУН, здебільшого використовують цитати з творів ідеологів ОУН 1930-х. А щоби довести демократичну суть українського націоналізму, переважно використовують постанови ІІІ Надзвичайного збору ОУН 1943 року та ідеологів 1940-х років. Бажання розглянути одні й другі разом, в цілості, на жаль, практично відсутні. В роботах, які з’явилися останнім часом, автори намагаються підкреслити вплив на ідеологію україн­ського націоналізму з боку таких європейських ідеологій, як фашизм та нацизм. Безперечно, що такий вплив мав місце. Адже становлення українського націоналізму відбувалося у 1920—1930-х роках, це той час, коли ці ідеології перебували на піку своєї політичної популярності, ними захоплювалися багато людей. Проте, на мою думку, цей вплив сьогодні переоцінюється. І робиться це, передусім, з політичних міркувань. Доведення схожості ідеології ОУН з ідеями соціал-демократичних рухів важливе для закріплення за українськими націоналістами старого радянського стереотипу про колабораціоністів, зрадників, про тих, які воювали проти свого народу.

В Одесі стартувала нова сертифікатна програма «Християнська ідентичність і сучасні суспільні виклики».

Ініціатором цієї програми виступив Український католицький університет (м. Львів), залучивши до активної участі в ній Одесько-кримський екзархат (УГКЦ), Школу апостольства мирян (РКЦ) і Німецьку євангельсько-лютеранську церкву в Україні, Київську духовну академію (УПЦ МП), Християнський гуманітарно-економічний відкритий університет (м. Одеса).

В умовах бездержавності Україна була начеб у тіні Росії. Українські видатні імена, інтелектуали й досі представлені в очах світу як російські. Та навіть і дотепер світ усе ще часто сприймає наше як російське. Достатньо бодай прикладу (якого не хочеться й згадувать) представлення українських спортсменів на недавній Олімпіаді у Лондоні. Ще гірше, коли подібні речі трапляються з нашими науковцями, відомими мистцями минулого.

Певна річ, вина у цьому передусім держави. Але завжди були інтелектуали, котрі докладали немало зусиль, щоби українське у світі звучало. Тоді вони не мали права голосу — можливостей, іншими словами. Сьогодні — засобів. Україна і світ стали взаємно відкритішими, й тут з’ясувалося, що, десь, для прикладу, у Великій Британії, можна зайти до книгозбірні та почитати цілковито все про мистецтво, науку, загалом про культуру країни. До останнього часу у нас це було річчю неможливою. Мовби й не було українських імен, видатних досягнень, концепцій, ані найменшої участі у світовому процесі, у тих чи тих течіях та напрямках, скажімо, у мистецтві.

Продовження. Початок у номері за 27 жовтня.

За наведеними вище розцінками кожному з мешканців Березівки надається право придбати в свою власність ділянки садибних місць, що перебувають під їхніми будинками, причому міське громадське само­управління зобов’язується видавати їм встановлені законом купчі».

За результатами подворового перепису, проведеного в Ананьївському повіті десять років до того, Березівка мала приватних: 131 будинок, 190 хат, 331 землянку (тобто хату, дах якої щоліта змащувався глиною, змішаною з соломою та кізяком), кімнат 974, холодних господарських будівель 529, господарств-дворів 751. Порівняно з 1859 роком це було — за 19 літ! — п’ятиразове зростання, зокрема й по населенню (чоловіків стало 1818, жінок — 1690). Налічувалися вже 127 торговельних закладів, 15 — промислових, одна лікарня, яка обслуговувалася першим берегівським лікарем Яковом Степановичем Яценком і чотирма фельдшерами, одна школа, одна церква й чотири синагоги, 77 криниць, включаючи й величезну з журавлем — при в’їзді в містечко з боку Вікторівки.

Завершився п’ятий Міжнародний конкурс піаністів пам’яті Еміля Гілельса

Конкурс проходив при повних залах: одеська публіка тепло вітала учасників змагання — піаністів, що прибули з 13 країн світу. Зважаючи на високий рівень підготовки учасників, члени журі назвали його «конкурсом лауреатів конкурсів».

27 жовтня у залі Одеської філармонії відбулося вручення нагород переможцям. Першу премію та золоті медалі отримали одразу троє учасників — Хідака Шіно з Японії, Лев Терсков та Анна Цибульова з Росії.

Слов’янська класика в інтерпретації відомого віолончеліста

Програма чергових концертів Національного одеського філармонійного оркестру (НОФО) під орудою заслуженого артиста України Хобарта Ерла, який відбудеться 5 і 6 листопада в Одеській обласній філармонії, побудована на творах представників слов’янської і німецької музики: Петра Чайковського, Антоніна Дворжака та Йоганна Брамса. Відповідно звучатимуть у першому відділенні «Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром», «Концерт сі-мінор для віолончелі з оркестром» та Перша симфонія німецького романтика — у другому. Соліст — віолончеліст і органіст, заслужений артист Росії Олександр Князєв (Москва, РФ).

Олександр Князєв (його ви бачите на знімку) неодноразово мав виступи з НОФО. Він входить до десятки найбільш затребуваних віолончелістів у світі. Це виконавець з яскраво вираженим індивідуальним стилем гри, музикант, що значно розширив віолончельний репертуар, здійснивши інструментовку для обожнюваного ним інструмента багатьох творів для скрипки чи для альта та кларнета. В особі Олександра Князєва маємо приклад артиста, який самовіддано, я б сказав подвижницьки, служить музиці. В одному з інтерв’ю Олександр зізнався, що пережив у житті травму, яка унеможливлювала його подальшу концертну діяльність, ставила хрест на творчості. Однак він не впав духом і знайшов у собі сили побороти фізичну недугу, з успіхом продовжити музичну кар’єру. До речі, освоїв орган — інструмент, який вважається чи не найсклад­нішим для опанування.

Звечоріло… Закінчивши всі справи, сім’я заходить до хати. Повечерявши, кожен займається своєю справою. Дідусь щось стругає, ми, дітлахи, вовтузимося на печі. А бабуся сідає до столу, біля образів, дістає заполоч і вишиває. І розквітають на тканині маки, троянди, волошки…

Мені стає цікаво і я запитую:

— Як гарно! Бабусю, що вишиваєте?

Бабуся гладить мою голову шорсткою долонею:

— Це для тебе оберіг. Ось вишию гарні квіти на рушникові, і ніяка біда тобі не буде страшна.

Колись у кожній хаті на рушниках, скатертинах, сорочках квітли яскраві маки, оспівана калина, дубове листя. Дуб був священним деревом слов’ян. Червона калина уособлювала молоду дівчину. Її кетяги є символом нашої рідної України.

Природоохоронці вважають схвалення закону про спрощення землевідведення загрозою національній безпеці України. Про це вони повідомили на прес-конференції, присвяченій проблемам деградації довкілля, яке відбудеться, якщо президент підпише законопроект під номером 11116 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення» (внесений народним депутатом від ПР Юрієм Мірошниченком).

«Народні депутати, які проголосували за підтримку законопроекту Мірошниченка, або зовсім не розуміють, що роблять, або ж свідомо зраджують Україну, ставлячи їй такий вирок, — пояснює Яро­слав Мовчан, голова Національного екологічного центру України. — Запропонований механізм вилучення та передачі земель природно-заповідного фонду без участі природоохоронних органів знищить рештки заповідних земель, яких і так наполовину менше, ніж потрібно для здорового життя українців». «Цей закон суперечить вимогам екобезпеки як одного з основних принципів земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України. — Прим. Ред.) та порушує встановлене статтею 50 Конституції України право громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля», — переконаний еколог.

Морський фітопланктон, як відомо, відіграє надзвичайно важливу роль в екосистемі нашої планети. Навіть якщо не враховувати, що він є основою харчової піраміди і, по суті, годує море, завжди варто пам’ятати: киснем у земній атмосфері ми зобов’язані багато в чому саме фітопланктону. При цьому про розподіл фітопланктону в океані відомо досить мало. І ще менше — про те, як він поведе себе в умовах глобального потепління.

Дослідники з Мічиганського університету (США) провели масштабну роботу, проаналізувавши екологічні особливості понад 130 видів фітопланктону. Насамперед вчених цікавили температурні умови, яким віддає перевагу той чи інший вид. У результаті вдалося встановити цікаву закономірність. З’ясувалося, що планктон, який живе у приполярних водах і морях помірного кліматичного поясу, найкраще розмножується при температурі, вищій від середньо­річної, характерної для його ареалу. А от тропічний планктон, навпаки, оптимально розмножується при средньорічній або навіть нижчій температурі, свого ареалу. Це означає, що тропічні види фітопланктону більш вразливі до глобального потепління.