Під знаком геніїв, у сузір’ї Водолія...

Хрестоматійним став факт, коли у 1900 році на Всесвітній виставці у Парижі Микола Миколайович за одностайним рішенням дегуста­ційної комісії, яка визначала якість елітних напоїв всліпу, не знаючи завчасно їх виробників, одержав гран-прі. Переповідають, що французькі експерти перед тим самовпевнено тішилися неперевершеним смаком свого коньяку і були вельми вражені перемогою Шустова. «Якої нагороди ви хотіли б за перемогу? — запитали його. — Золота, срібла, смарагдів?» На що той скромно відповів: «Нічого мені не треба. Єдине, що я прошу, це дозволити називати свій напій коньяком, а не бренді».

На той час марка «коньяк» вже була зареєстрована підприємливими людьми з однойменної провінції Франції, а решта напоїв такого ж класу могли називатися лише бренді.

У Парижі шустовський коньяк здобував найвищі нагороди всесвітніх виставок не раз, так було, зокрема, у 1904 і 1909 роках. Про тріумфальну ходу елітного напою Шустових свідчать і найвищі відзнаки на виставках у Глазго (1901), Турині (1902, 1911), Лондоні (1903, 1909), Льєжі (1905), Бордо (1907), Неаполі (1910). У 1912 році товариство Шустових отримало звання «Постачальник двору Його Імператорської Величності», щось на зразок «Знака якості», але з наданням престижних держзамовлень і вагомих податкових пільг. Щоб удо­стоїтися такої честі, треба було не просто спромогтися якось виготовити партію досконалої продукції, а зарекомендувати себе сумлінним виробником щонайменше впродовж восьми років.

У 1913-у, коли фірма відзначала своє 50-ліття, її річний доход становив 10000000 рублів (теперішній еквівалент — приблизно кілька сотень мільйонів доларів). Вона посідала четверте місце у світі з виробництва коньяку і перше — з розливу настоянок і наливок.

Поширенню продукції сприяли, передусім, якість та організаторський хист Шустових у її просуванні на світові ринки. І не дивно, що у різні часи їй віддавали перевагу багато відомих людей як у Російській імперії, так і за кордоном. Серед них — російський цар Микола ІІ, королева Англії Єлизавета, англійський прем’єр-міністр Вінстон Черчілль, автор знаменитих детективів Агата Крісті, співак Френк Синатра та багато-багато інших...

І тільки диктатура пролетаріату не оцінила як слід елітного напою, вірніше, бренду світового значення. Та хіба лише це? У ході жовтневого перевороту було розкрадено, зруйновано, спалено, знищено ой як багато добротного майна. Посилила цей процес іноземна інтервенція і громадянська війна.

Відродився Одеський коньячний завод аж у 1929 році. Тільки-но стали налагоджувати складний процес виготовлення коньяку, як почалася Велика Вітчизняна... До окупації Одеси підприємство постачало військам медичний спирт і пляшки з горючою сумішшю, які стали грізним засобом боротьби з ворожими танками. А коли ворог підійшов до міста, запаси спиртів вилили у каналізацію. Щоправда, група робітників, ризикуючи своїм життям, з патріотичних мотивів велику бочку зі спиртом сховала. Вчинивши так, вони проявили віру в перемогу над ворогом й у відновлення виробництва.

Так і сталося. Завод знову за­працював у 1944 році, а в 1947-у тут випустили перший одеський повоєнний ординарний коньяк.

Ординарний — означає мінімальний строк витримки винних спиртів — три роки. Для марочних напоїв цей термін становить щонайменше шість років, а для колекційних — понад десять. Для виготовлення хорошого коньяку зазвичай змішують 6 — 8 видів спиртів різної ви­тримки, і такий процес називають купажем.

Сьогодні Одеський коньячний завод є лідером виробництва елітних напоїв з часткою ринку понад 20 відсотків. Крім торгової марки «Шустов», йому належать торгові марки «Золотий Дюк», «Одеса», «Чайка», «Аркадія», «Ювілейний» тощо. Це одне з небагатьох підприємств в країні, де дотримуються повного циклу виробництва коньяку за класичною французькою технологією. Тут є свої вино­градники (щоправда, виноматеріали доводиться ще й прикупляти), один з найбільших у Європі цех з перегонки вина на спирт, найбільший парк дубових бочок. У сезон на підприємстві дистилюють до 30 мільйонів літрів виноматеріалів і за добу одержують до 5 тисяч літрів спирту. Основне виробництво розташоване за межами міста, у селі, яке мало колись ліричну назву Гросслібенталь (у перекладі з німецької — Долина Великої Любові), а зараз просто — Велика Долина. Але з перейменуванням села любов не покинула ці місця. Принаймні, працівники коньячного виробництва ставляться до своєї справи не лише високопрофесійно, а й з великою любов’ю.

До ювілею підприємства спе­ціально розроблено і випущено коньяк «Шустов-150», а наступного року до цієї дати буде відкрито перший в Україні музей коньяку.

Певно, всіх тих зірочок, якими позначені одеські коньяки за всю історію їх виготовлення, аж ніяк не менше тих, що сяють у небі. Але сьогодні на зоряному виднокрузі зареєстрована справжня зірка під іменем Шустов. Цю подію у колективі зустріли з особливою увагою. Адже не так уже й часто нам випадає бути свідками увічнення імені в такий оригінальний спосіб.

Офіційний сертифікат міжнародного зразка на право володіти назвою зірки правлінню ПАТ «Одеський коньячний завод» вручив директор з розвитку Міжнародного зоряного каталогу Максим Кузьмицький. Він розповів, що зірка для назви була вибрана не випадково. Вона розташована у сузір’ї, яке за гороскопом має таку загальну характеристику: «Знак геніїв». Сузір’я нараховує 86 зірок. З них п’ять найяскравіших нагадують контури жбана, з якого наче витікає струменем вода (звідти і ймення). Зірка Шустов, яка раніше мала порядковий номер, досить яскрава (її астрономічна величина — 12,7), але побачити її можна лише в телескоп.

Співзвучною для сучасників може слугувати й така інформація: у березні цього року завершилася епоха Риб і Земля вступила в епоху Водолія. Це дуже тривалі відтинки часу — більше двох тисяч років. Так ось, якщо попередня епоха ознаменувалася приходом на Землю Ісуса Христа, котрий показав на власному прикладі, які чесноти мають розвивати у собі люди, то епоха, що почалася, на думку астрологів, принесе повну гармонію у життя людства, відкриє нові горизонти пізнання істини, надасть можливість польотів до зірок. І хто знає, чи не відвідають, бува, у майбут­ньому наші нащадки далеку нам за відстанню, але близьку за сприйняттям зірку Шустов.

Валентин ЩЕГЛЕНКО.