№ 83 (21347) субота 20 жовтня 2012 року

Багато членів дільничних виборчих комісій навіть не знають, кого в ній представляють, і не уявляють, що і як повинні робити

У період з 8 до 16 жовтня активісти Комітету виборців України відвідали понад 200 виборчий дільниць, а точніше — 63 населених пункти, у всіх виборчих округах Одеської області і провели моніторинг їх готовності до виборів, стану списків виборців, а також роботи дільничних виборчих комісій. З результатами моніторингу журналістів ознайомив голова Одеської обласної організації КВУ Анатолій Бойко (на знімку) на прес-конференції.

За його словами, в середньому лише 50% членів ДВК мають досвід роботи у виборчих комісіях. Викликає занепокоєння і загальний явно низький рівень компетентності та підготовленості членів ДВК, багато з яких часто не володіють на належному рівні не тільки специфічними нюансами виборчого законодавства, а й навіть його базовими аспектами. «Так, на одній з дільниць голова комісії на запитання, скільки постанов з початку своєї роботи прийняла ця комісія, дістала і гордо продемонструвала стос постанов ЦВК, отриманих з Києва», — розповів Анатолій Бойко. Водночас від компетентної допомоги у деяких ДВК відмовляються. Скажімо, окружні комісії 139-го і 142-го округів відхилили пропозицію КВУ про проведення безкоштовного навчання членів дільничних комісій. Голова Роздільнянської райдержадміністрації Олег Кураков був особливо категоричним — відмовився надати КВУ приміщення для проведення тренінгів.

П’ятий міжнародний конкурс піаністів пам’яті Еміля Гілельса стартував в Одесі урочистими акордами прелюдії сі мінор Й.-С. Баха у виконанні Еміля Гілельса (прозвучав аудіозапис).

Ім’я Еміля Гілельса відоме у всьому світі. Корінний одесит, випускник Одеської консерваторії, народний артист СРСР, професор Московської консерваторії, лауреат Державної та Ленінської премій, почесний член Лондонської королівської академії музики. Його ім’ям названий міжнародний конкурс піаністів, що вже вп’яте проводиться в Одесі.

Ніщо не обходиться так дешево й не цінується так дорого, як профілактика. Це — медичний постулат, дотримуватися якого людям настійливо радять хороші лікарі. Щоб бути здоровим і жити довго, часто достатньо не торкатися алкоголю, наркотиків, не палити, не піддаватися стресам, уникати надмірностей у їжі, бути посильно активним, доброзичливим у ставленні до інших, бачити життя позитивним, яскравим і... знати про стан власного здоров’я. Та чи багато з-поміж нас дослухаються до цих порад?

Наша зайнятість (а часто й лінь), як і нелюбов до лікування, яка гніздиться на рівні ментальності, призводять до того, що ми хворіємо багато і часто, живемо не так довго, як могли б. Особливо це стосується жінок, котрі, найперше, дбають про здоров’я дітей та благополуччя близьких, згадуючи про себе в останню чергу. На жаль, часто це закінчується трагічно — сім’я втрачає рідну людину, яка турбувалася про всіх, забуваючи про себе.

За сім місяців, тобто з моменту прийняття, програма «Народний бюджет» в Одесі виконана лише на 27%, стверджує «Демократичний Альянс» на основі попередніх результатів проведеного моніторингу.

Заплановані на програму витрати у розмірі 64 мільйонів гривень упродовж року навіть збільшили до 83 мільйонів (як-не-як — на носі — вибори), та через відсутність коштів у казні міська влада виявилася неспроможною виконати широко розрекламований «Народний бюджет». Як підрахували в «ДемАльянсі», на початок жовтня фактично профінансовано робіт на суму трохи більше 22 мільйонів, що менше, ніж третина від запланованого.

25 жовтня Одеський вільний університет запрошує на лекцію «Від містики до політики», яку прочитає кандидат історичних наук, публіцист, дослідник  минувшини визвольного руху, громадський діяч, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (2003—2008), екс-директор галузевого архіву Служби безпеки України (2008—2010) Володимир В’ятрович.

Наскрізна тема, що пропонується до дискусії, — ідеологія ОУН у 1920—1950 роках.

Рідні, друзі та колеги вітають доктора фізико-математичних наук, професора Валерія Тимофійовича Швеця з нагородженням його найвищою освітянською відзнакою — Петра Могили — за плідну наукову, викладацьку й організаторську роботу в царині вищої освіти України.

Валерій Швець — автор близько 200 наукових робіт з фізики конденсованого стану речовини, зокрема її екстремального стану, надрукованих у провідних журналах України, Росії та Західної Європи, трьох монографій, п’яти навчальних посібників. Викладачі і студенти Одеської державної академії холоду з приємністю і пошаною згадують працю Валерія Тимофійовича на посадах декана факультету базової освіти, проректора їхньої альма-матер.

«Найкращий боксер елітного чоловічого дивізіону-2012» — такого титулу удостоєний український боксер Олександр Усик, ставши переможцем в однойменній номінації найпрестижнішої церемонії нагородження найкращих боксерів світу, яку щорічно проводить Міжнародна асоціація аматорського боксу (AIBA).

Як зазначає сайт «Чемпіон», харизматичний та неймовірно талановитий боксер з Сімферополя вразив увесь спортивний світ своїми яскравими та беззаперечними перемогами на іграх XXX Олімпіади в Лондоні. А переможний гопак, який Олександр продемонстрував після перемоги у фіналі Олімпіади над італійцем Клементе Руссо, не залишив байдужими нікого.

Компроміс між «Батьківщиною» й «УДАРом» покращить шанси опозиції в окремих округах, але не допоможе сформувати більшість у майбутній Раді. Зняття «УДАРом» та «Батьківщиною» по 26 кандидатів-мажоритарників на користь одне одного викликало різні оцінки – від захоплення самим фактом того, що нарешті політики зробили хоч щось адекватне, до обурення тим, що узгоджено кандидатів лише в 52 округах і критики способу, в який опозиційні партії приймали своє рішення. Так чим вважати підсумки переговорів між «УДАРом» і «Батьківщиною» – успіхом чи поразкою?

Південні та східні області

«УДАР» зняв 5 своїх кандидатів у Харківській і по одному – в Одеській та Херсонській областях, що, втім, навряд чи завадить «регіоналам» у всіх цих округах здобути перемогу.

«Батьківщина» зняла на південному сході 14 кандидатів – по 4 на Донеччині й Харківщині, 3 – на Дніпропетровщині, 2 – на Одещині та 1 – на Херсонщині. У більшості випадків це так само не вплине на перемогу «регіоналів».

Безпомильно можна сказати: більшість виборців України — з тих, що твердо визначилися у симпатіях до опозиційних сил й антипатіях до партії влади та її сателітів — дуже непокоїть питання, якою буде парламентська опозиція. Неможливо уявити її без Всеукраїнського об’єднання «Свобода», важко спрогнозувати, яким тоді буде парламент.

— Сьогодні наш рейтинг становить щонайменше 5—7 відсотків, тож нема сумніву у тому, що «Свобода» — серед п’яти партій, котрі потрапляють у Верховну Раду.

Про це сказав позавчора в Одесі член політради ВО «Свобода», заступник голови партії, кандидат в народні депутати Ігор Мірошниченко. Зустріч відбувалася у цілковито заповненій залі Одеського культурного центру. Люди прийшли, щоб послухати Олега Тягнибока, котрий у першій половині дня спілкувався з жителями Балти. Та, як повідомив, розпочинаючи вечір, представник одеської «Свободи», лідер партії Олег Тягнибок одразу ж з Балти терміново виїхав до столиці підписувати остаточні домовленості з керівниками об’єднаної опозиції. Натомість до Одеси прибув з Кіровограда Ігор Мірошниченко.

Радикальна партія Олега Ляшка. Що це таке? Чергова зграя політиків, які витрясли з олігархів купу доларів, щоб пробитися до парламенту і затягнути туди ж своїх спонсорів? Цілком логічне питання. Зазирніть у виборчі списки будь-якої партії. Будь-якої, від лівої до правої. У першій десятці чи двадцятці ви обов’язково побачите прізвища тих чи інших політичних пенсіонерів, а поміж ними приховалися рідні і нерідні дітки Пінчуків, Ахметових, Коломойських чи Березовських. Політики розплачуються зі своїми спонсорами недоторканністю. Навіть останній злодій, вбивця, педофіл, сексуальний маніяк може стати повністю непідсудним.

І це далеко не все. Купивши парламентську фракцію і власний партійний квиток, олігархи купують не тільки власну безпеку, вони кладуть у свою кишеню майбутнє. Вони монополізують право розпоряджатися життям десятків мільйонів людей на покоління вперед. Вкравши завод, родовище корисних копалин, порт,  шахту і, насамперед, землю, вони привласнюють не тільки майно, а й долі  людей, що напряму залежать від заводів, портів чи землі. Це страшніше за кріпосне право.

Коли в школі оголосили, що з наступного року дівчат за бажанням братимуть до армії, Марина від радості мало не до стелі підстрибувала. Байдуже, що зватимуться ті дівчата вільнонайманими, але ж як хочеться покрасуватися в гімнастерці з погонами! Втім, цього слід було ще почекати, бо попереду — дев’ятий, десятий класи. Марина вирішила: обов’язково дочекається. Їй завжди здавалося випадковістю, що народилася дівчиною. А тут хоч якась компенсація її забаганкам.

Дні минали за днями. Разом з ними пригасали й тьмяніли вчорашні пристрасті. Маринка розцвіла, округлилася, все частіше, зашарівшись, ловила на собі гарячі хлопчачі погляди. Під тими поглядами менше й менше хотілося у застебнуту на всі ґудзики гімнастерку, а праглося у світлі, легкі, звабливі платтячка. Однак омріяна військова служба до кінця не полишила дівчину навіть після заміжжя.

Сказати, що Одеса — одне з улюблених міст Григорія Гусейнова, значить — образити цю даму. Отож, це таки улюблене місто українського письменника та редактора з Кривого Рогу. «Кур’єр Кривбасу» — так називається створений ним уже далекого 1994 року журнал (література, культурологія, політика, народознавство). Наші читачі, безсумнівно, знають про цей часопис — бодай з публікацій у газеті. Та нагадати не зайве. І можна лише подивуватися,  беручи до рук нову книжку Григорія Гусейнова або ж свіже число журналу «Кур’єр Кривбасу», подивуватися й захоплено подумати: та коли ж він усе це встигає? А таки ж встигає!

Зовсім недавно Григорій Гусейнов знову побував в Одесі. Цього разу — не в пошуках слідів перебування тут славетних українців (або ж відомих діячів, чиє життя і творчість пов’язані з Україною) для нової книги-дослідження. У книгарні-кав’ярні по вул. Катерининській, 77, просякнутій пахощами доброї кави та книжковим духом (українських книжок, завважимо), а точніше — у конференц-залі на третьому поверсі Українського клубу Одеси, у прихильному колі одеських колег, друзів, допитливої молоді, письменник і редактор презентував свіже число журналу «Кур’єр Кривбасу».

Галерея НТ-Арт (Лідерсовський бульвар, 5) презентує виставку нових творів відомого одеського нонконформіста Віктора Павлова — «останнього із могікан андеграунда», як нині визначають його унікальність на тлі постмодерного мистецтва початку ХХІ століття.

У Віктора Павлова є своє коло шанувальників серед одеситів. Його люблять, а кого любиш, то, певною мірою, привласнюєш, вважаєш частинкою себе, відповідно і розумієш предмет любові по своєму. Було цікаво спостерігати, як під час відкриття виставки мистецтвознавці, колекціонери й особи, не надто наближені до мистецтва, у змагальному режимі характеризували персону і творчість художника, який сторониться об’єднань та спілок і справді є неповторним, феноменальним явищем на горизонті сучасного мистецтва Одеси й України.

Творчість Віктора Павлова через індивідуальний досвід своєрідно акумулює естетику і філософію архаїки, античності і Ренесансу, християнську міфологію і Фройдівське вчення психоаналізу. Він не сприймає час лінійно, всі епохи у нього переплітаються із сучасністю. У минуле митець вживається, осягаючи тип мислення і цінності попередніх епох. Він сприйняв ренесансну концепцію художника-універсала, який не знає обмежень у своєму прагненні пізнання світу: філософія, література, історія, психоаналіз, дарвінізм, музика — це далеко не повний перелік сфер інтересів цієї людини неспокійного, допитливого розуму. Але провідним залишається мистецтво. Давню суперечку митців Павлов вирішив на користь живопису.

Вийти у море на стародавньому човні? Чому б і ні! Пригоди — справа рукотворна: команда невгамовного мандрівника, доктора історичних наук, директора Центру дослідження історії мореплавання одесита Ігоря Мельника відтворила давньоруський човен «Анна Ярославна» й вирушила на міжнародний морський фестиваль до французького Бреста…

Народити сина, посадити дерево, збудувати… корабель

Перш ніж узятися за будівництво, авантюристам довелося провести справжнє розслідування — відтворити проект судна за згадками про подібні кораблі у літописах, вивчаючи археологічні артефакти і спрощені зображення човнів на середньовічних мініатюрах. Відтворювали човен у Рені під керівництвом тамтешнього корабельного майстра Андрія Соболенка, для якого це вже 92-е судно, найбільше. За рік репліка старослов’янського човна була довершена. І за це капітан судна Сергій Рябоконь особливу подяку висловив саме Андрієві Федоровичу: «Без нього наші домисли та гіпотези про конструкцію стародавнього човна так і залишилися б домислами та гіпотезами…».