Сенатор Інцитат, мер Стаббс і депутат Мурко

Нарешті, Калігула оголосив свого коня «втіленням всіх богів» і наказав його шанувати. Після вбивства імператора на захист Інцитата було сказано, що він, на відміну від інших сенаторів, нікого не вбив і не дав імператору жодної поганої поради. Сенатори також зіткнулися з проблемою: за римськими законами до закінчення терміну повноважень нікого з сенату, навіть коня, не можна було вигнати. Тоді імператор Клавдій знайшов вихід: Інцитату скоротили платню, і він був виведений зі складу сенату як непрохідний за фінансовим цензом.

І хоч доля Інцитата описана до деталей, багато істориків усе ж вважають її вимислом. А от цілком достовірний факт: румунський президент Ніколає Чаушеску настільки обожнював подарованого йому в Англії лабрадора Корбу, що присвоїв йому армійське звання полковника. Пса возили в окремому лімузині з закріпленим водієм, а годували спеціальним собачим печивом, яке румунський посол в Лондоні купував у тамтешньому супермаркеті і відправляв на батьківщину дипломатичною поштою.

Це не єдиний випадок подібних забаганок у світовій практиці. В 1958 році в місті Сан-Паулу кілька журналістів, вирішивши пожартувати, виставили на вибори місцевої міської ради 5-річну самку носорога по імені Какареко. «Краще проголосувати за носорога, ніж за осла!» — з таким закликом звернулися активісти до жителів Сан-Паулу. У той час виборці самі вписували ім’я кандидата на паперових бюлетенях. У результаті Какареко набрала 100 тисяч голосів, або 15%. Вибори скасували і провели заново, вже без носорога.

Через п’ять років ця історія надихнула канадського лікаря і фізика Жака Ферона на створення Партії носорогів. Його підтримала Квебекська творча інтелігенція. Засновники партії обрали своїм лідером носорога із зоопарку Гренбі. Відтоді він увічнений в офіційному логотипі партії. На думку Ферона, носороги і політики мають багато спільного: вони товстошкірі, тупі, а коли відчувають небезпеку, тікають зі страшною швидкістю.

Торік у США кіт Хенк (на знімку) балотувався на посаду сенатора від штату Вірджинія. В Інтернеті з’явилися ролики, в яких чотирилапий, одягнений у краватку, позиціонується як кандидат на виборах до сенату. В 2010-у кандидатом на посаду губернатора Техасу був висунутий пес Вудроу. А в Каліфорнії пес Боско займав почесну посаду мера цілих 13 років, з 1981-го по 1994-й.

Але не у всіх тварин «політична» кар’єра закінчувалася добре. Нещодавно кота Ларрі, який працював на посаді головного мишолова при прем’єр-міністрові Великої Британії, звільнили за неробство. Як повідомляє The Daily Mail, прем’єр-міністр застав Ларрі сплячим у кріслі в той час, як по кімнаті гасала миша. Девід Кемерон спробував розбудити кота, але той лише ліниво розплющив очі і навіть не поворухнувся, пише видання. У результаті інциденту Ларрі звільнили з поста головного мишолова резиденції уряду Великої Британії, а на його місце взяли смугасту кішку канцлера казначейства на кличку Фрея.

За інформацією The Daily Mail, за півроку служби Ларрі зміг зловити всього одну мишу. Кота повністю усунуть від охорони резиденції, але наразі його залишили на півставки. Відзначимо, що необхідність завести тварину виникла після того, як в Інтернет просочилося відео, на якому чітко видно щура, який за­бігає в будівлю резиденції.

Та Ларрі і Фреї ще далеко до кота Стаббса, який у 1997 році був обраний мером американського міста Талкітна, населення якого складає 900 осіб. Тоді жоден з кандидатів передвиборної кампанії не влаштував городян, і вони без вагань призначили головою населеного пункту милого домашнього вихованця. Нещодавно мера Стаббса знову переобрали на керівну посаду, яку він посідає практично все своє життя — ось уже 15 років.

Як у кожного поважного політика, у Стаббса є своя сторінка на Facebook. Кількість друзів мера суттєво перевищує число жителів Талкітни. Яка ж користь від чотириногого мера, запитаєте ви? З появою Стаббса туристична популярність міста підскочила у рази. До рудого політика водять екскурсії: той спокійно лежить на подушках у будівлі міської адміністрації, і гостям надається унікальна можливість погладити посадовця. Перед ним стоїть фужер для вина, наповнений котячим кормом. Жителі Талкітни обожнюють свого мера, бо він ніколи не бреше і любить всіх городян без винятків. Велику частину часу вусатий градоначальник лежить в міському універмазі і розмірковує про свої обов’язки.

Віднедавна в України з’явився свій кіт-символ, на якого бабуся, образившись на внука за підтримку «регіоналів», переписала хату. Популярності, якою користується поки що безіменний смугастик у соціальних мережах, можуть позаздрити багато вітчизняних політиків і навіть цілих партій. То, може, й справді пора до Верховної Ради котів висувати? Там вони точно не нашкодять, на відміну від багатьох тих, хто нині має мандати чи прагне ними заволодіти.

Інна ЯКИМЕНКО.