№ 76 (21340) четвер 27 вересня 2012 року

Сьогодні низка українських видань, підтримавши ініціативу журналу «Кореспондент», вийдуть з пустими першими шпальтами на знак протесту проти ухвалення закону про наклеп.

Загальноукраїнська акція протесту «Захисти своє право знати. Скажи «НІ» закону про наклеп» розпочалася 25 вересня. Цього дня багато інтернет-видань вийшли з банером, в якому опубліковано контакти (http://osvita.mediasapiens.ua/material/10549) всіх 244 депутатів, котрі проголосували в першому читанні за законопроект, яким за посягання «на честь і гідність людини» (не важко здогадатися, хто саме має намір захищатися) можна буде й за ґрати загриміти.

Під тиском суспільства автор законопроекту депутат-«регіонал» Віталій Журавський вирішив відкликати своє «дітище». Водночас його «партайгеносе» Сергій Ківалов упевнений, що до «наклепу» нардепи ще повернуться, але вже у новому складі парламенту.

Українське суспільство вступило у відповідальну пору: йдемо до виборів. Засоби масової інформації аж захлинаються, закликаючи, агітуючи, рекламуючи. З білбордів посміхаються знайомі обличчя політиків. Усі зустрічі, ток-шоу за участі кандидатів у народні депутати просякнуті самовихвалянням, часто — безкультур’ям і, найгірше, — паплюженням опонентів.

Німецький канцлер О. Бісмарк колись писав: «Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання й до виборів». А хіба ж ми цього не знаємо? Що й казати, пережили вже не раз розчарування, а все одно в розмовах тільки й чуєш: «Я їм не вірю», «Мені він не подобається». Та хіба політик — це панночка, яка повинна подобатися? Аналізувати треба, шановний виборцю! Яка життєва позиція того чи іншого політика? Скільки разів перебігав він з партії в партію? Як голосував у парламенті? Як часто взагалі з’являвся у залі Верховної Ради, займаючись під прикриттям депутатського мандата «нахапуванням» мільйонів?

Цього року народу повернули мажоритарку. Це нововведення ви­кликало хвилю бажаючих спробувати щастя і самостійно потрапити в парламент. Когось жене на вибори жага влади, когось жорстка бізнес-необхідність, для когось після закриття казино це унікальна можливість викинути накопичений адреналін.

І якщо «партійці» усіх мастей давно засвоїли деякі найважливіші правила гри в нашій політичній реальності, то серед мажоритарних претендентів можна зустріти наївних Дон-Кіхотів і самовпевнених червоних директорів, які вважають себе настільки унікальними і бажаними, що думають домогтися народної любові не надто за неї за­плативши. На жаль.

Не будуйте ілюзій, що вибори можна виграти на одній харизмі, умінні гостро й актуально вкладати великий зміст у палкі промови і жаркі суперечки. Не покладайтеся на привабливий для пенсіонерів «чесний погляд» і спортивну фігуру, якою захоплюються домогосподарки. Навіть натренована за голлівудськими посібниками посмішка — це ще недостатньо для перемоги в битві за голоси електорату.

Вибори «накриють» Україну лише через місяць, однак уже сьогодні потенційні депутати ВР бачать фальсифікації. Оскільки такі речі краще попереджати, кандидати в одномандатних виборчих округах Одеської області від Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Володимир Усов, Сергій Шумський, Олександр Борняков та Олександр Сомов за участю юриста Оксани Добровольської провели прес-конференцію «Фальсифікація результатів майбутніх виборів починається сьогодні», на якої розповіли про масові порушення при жеребкуваннях з формування комісій.

Так, за їх словами, на Одещині під час проведення жеребкувань для формування дільничних виборчих комісій мали місце грубі порушення законодавства з боку представників органів влади і самих членів окружкомів. Якщо ж жеребкування пройшло відносно чесно й опозиційним силам вдалося отримати по чотири — п’ять представників у комісії, результат не влаштовує Партію регіонів, тож уповноважені особи вже висловлювалися за його повторне проведення. Крім того, протоколи результатів жеребкування часто не видаються під надуманими приводами, відтак у представників опозиції є з чим іти до суду.

П’ятнадцятеро одеських школярів нещодавно повернулася з Німеччини, куди їх запрошували на канікули активісти благочинної організації «Журавлі в окрузі Майн Кінціг-крайз», які не перший рік опікуються дітьми ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованих та переселенців.

Багаторічна дружба дорослих людей і тих, хто не бачив самої аварії, бо народився вже після неї, але став неповносправним через згубний вплив радіації, переросла в серйозну опіку іноземних громадян над українськими дітьми.

Сама організація, яку очолює добросердечна Ірмгард Лебкюхнер, проста німецька вчителька, існує на пожертви немолодих за віком людей, які віддають частину своїх заощаджень на те, щоб діти з України, визнані інвалідами, мали чим оплатити навчання в музичних школах, на курсах іноземних мов; а комусь на прислані з Німеччини гроші батьки купують шкільну форму, взуття, а то й вітамінні соки та фрукти, вельми необхідні ослабленим хворобами організмам. Не в копійку обходиться й організація щорічних поїздок на канікули, яку для наших дітей сповна оплачують доброчинці.

У суботу, 29 вересня, гостем  Вільного університету Українського клубу Одеси буде відомий журналіст, людина активної життєвої позиції, громадський діяч Сергій Рахманін.

Чи здатна журналістика впливати на державну по­літику? Чи потребує суспільство об’єктивної інформації та професійної журналістики? Яким буде майбутнє вітчизняної політичної журналістики? Ці та схожі питання ляжуть в основу лекції «Журналістика епохи постмодернізму. Політика епохи постжурналізму», яку прочитає Сергій Рахманін.

Уходили в поход партизаны,
Уходили в поход на врага…
Із популярної пісні другої половини ХХ ст.

Боротьбу радянського народу проти фашизму неможливо уявити без її важливої складової — партизанського руху на окупованих ворогом територіях. Загальну характеристику партизанської боротьби в тилу ворога дано в радянській історіографії. «Важнейшая особенность борьбы советских людей в тылу фашистских захватчиков состоит в том, что ею безраздельно руководила Коммунистическая партия. Окруженная безграничной поддержкой народа, располагавшая богатейшим опытом руководства широкими трудящимися массами, вооруженная научно обоснованной программой борьбы с сильным и коварным врагом, ленинская партия идейно и политически направляла народную партизанскую войну, придала ей невиданно высокую организованность». («Война в тылу врага: О некоторых проблемах истории советского партизан­ского движения в годы Великой Отечественной войны». — М., Политиздат, 1974).

Молодому читачеві наведені вище рядки ні про що не говорять, а от люди старшого покоління змушені будуть ще раз повернутися подумки у минуле і ще раз переконатися, в якому тумані стереотипів пройшло наше життя…

Черговий концертний сезон Національний одеський філармонійний оркестр розпочав, як свідчать офіційні заяви, у ювілейний — 75-й — рік своєї діяльності. Під керівництвом заслуженого артиста України, художнього керівника і диригента Хобарта Ерла були виконані популярні твори, що давно не звучали у стінах Одеської філармонії — «Серенада для струнного оркестру», Симфонія № 6 («Патетична») Петра Чайковського (1840—1893) та Adagietto із Симфонії № 5 молодшого сучасника російського романтика, австрійського композитора і диригента Густава Малера (1860—1911).

Представники ЗМІ, запрошені на прес-конференцію, були свідками інтенсивної підготовки оркестру до відповідального виступу. Кожна фраза шліфувалася багаторазово, що дало привід одній журналістці (яка, вочевидь, мало посвячена у таємниці «музичної кухні» Хобарта Ерла), чи то здивовано, чи то з докором диригенту, зауважити: «А ви суворий!..».

Після репетиції, спізнившись (ситуація небувала), диригент помітно нервував. Можливо, підготовка до відзначення ювілейної дати в умовах передвиборної кампанії стала справою… самого оркестру. Що­правда, за якихось п’ять хвилин перед нами був звичний Хобі (як ласкаво його називає оточення) — комунікабельний, відкритий, доброзичливий.

Під такою назвою 23 вересня в рамках благодійної культурно-просвітницької акції «Золота осінь миру-2012» відбувся концерт, який організували активісти Одеської обласної Ради миру.

Автор програми і ведуча заслужений працівник культури України Анна Розен провела присутніх у чарівний світ українськорї пісні й музики, розповіла про сторінки життя і творчості славетних українських композиторів і виконавців Дмитра Бортнянського, Степана Гулака-Артемовського, Анатолія Кос-Анатольського, Миколи Лисенка та багатьох інших.

З 21 по 23 вересня в Одесі вдруге пройшов Міжнародний джазовий фестиваль Odessa JazzFest, що зібрав як всесвітньо відомих легенд джазу, так і молодих музикантів із 11 країн світу. З більшістю учасників фестивалю одеська публіка зустрілася вперше.

Так, на нинішньому Odessa JazzFest вперше виступив із своїм квінтетом, який належить до зірок першої величини у світі джазу, легендарний польський саксофоніст Збіґнев Намисловський. Також уперше на одеській сцені виступили і номінанти на премію Grammy — німецьке тріо Klazz Brothers, котре представило свій спільний проект із грецькою співачкою і піаністкою Марією Маркезіні.

«Всі невеликі гроші, які потрапляли мені до рук, я відкладав на придбання нових книг», — щиро розповідає в автобіографії Бенджамін Франклін. І так та щирість припадає до душі, що аж до сліз. Можливо, нічого сокровенного нам і не одкрив автор, проте сьогодні такі вчинки викликають особливі почуття. Бо в час, коли практично будь-яку літературу можна прочитати безкоштовно, ми, здобувши колись титул «читаючої нації», зараз і не згадаємо, коли востаннє брали до рук книжку...

Юнак або дівчина, котрі відтоді, як навчилися читати, не розстаються з книгою, — то для інших «ботани». Як швидко сплинув час і змінилися пріоритети! Виявилося, читати вже не модно! Ну, максимум, для вишівських іспитів можна проштудіювати в Інтернеті щось у скороченому варіанті. Або скачати на мобільник електронну книгу і проялозити її за півроку… одну…

Що таке масова бібліотека? Це бібліотека для всіх і кожного, в якій можна знайти книжку на будь-який смак і потребу. Народившись ще у 1957 році на проспекті, який нині носить ім’я Юрія Гагаріна, книгозбірня, про яку наша мова, достойно увійшла до системи культосвітніх закладів Одеси і, сподіваємося, ще довго житиме на радість наступних поколінь. Принаймні, цього їй зичимо ми, читачі.

У рік заснування бібліотеки Рита Ісаївна Кафель закінчила Харківський інститут культури, і так склалося, що саме вона, молодий спеціаліст, підібрала книгу першому читачеві щойно відкритого закладу. Людей, які полюбили бібліотечну справу, Рита Ісаївна зуміла об’єднати в дружний колектив професіоналів і керувала ним, аж поки не вийшла на заслужений відпочинок. Вона була віддана не тільки бібліотеці та рідному, єдиному для неї трудовому колективу, а й взагалі — Приморському району Одеси, адже саме в той період співробітники книгозбірні багато працювали з літературою краєзнавчого напрямку і створили картотеку «Культурний та економічний профіль району».

Закінчення. Початок у номерах за 8 та 22 вересня.

Пугар

Це староукраїнське слово надзвичайно цікаве, колоритне й певною мірою загадкове. Загадковість слова полягає у тому, що його походження наші мовознавці виводять то з латинської, то з грецької, то з угорської мов. На жаль, немає вагомих доказів для підтвердження чи заперечення цих здогадів. Відомо, що слово «пугар» утвердилося в багатьох споріднених східноєвропейських мовах: польській, чеській, словацькій та ін. й означає воно кубок, келих, склянка, велика чарка, чаша, банка, кухоль, а, наприклад, у словенській мові — це солом’яний кошик, схожий на миску; у болгарській — глибока миска.

Дивні цикади, пізні солов’ї

Отож, народне повір’я — як проведеш новорічну ніч, так і проживеш увесь рік — спрацьовує: моя наступна подорож (про попередню див. статтю «Спочатку була Анталія...» у номері за 22 вересня) невдовзі пролягла вже до Чорногорії. Що я досі про неї знала? Практично нічого, крім того, що це була одна з республік колишньої Югославії, близька нам сло­в’янська країна. Я щиро вдячна своїй давній, з юних літ, подрузі Раї з чарівним дівочим прізвищем Щебетаха, котра загітувала мене на цю мандрівку.

Комфортабельний лайнер авіакомпанії Windrose через дві години з Києва приземлився у невеликому аеропорту, а звідти автобусом прямуємо до курортного міста Будва, розташованого в Будванській Рив’єрі. Туристичний автобус розвозить нас по готелях, приватних віллах та апартаментах.

Нам випало поселитися у «Alet-MOC». Трохи розчаровуюся: ні, це не з фешенебельних зіркових готелів, у яких три місяці тому довелося розкошувати в турецькій Анталії. Скромна чотириповерхова будівля, що притулилося до підніжжя гори, на якій вище ніби терасами стояло ще кілька таких самих будівель. Облаштовуємося у двомісному номері, де з усіх очікуваних зручностей — гаряча й холодна вода, душ у туалетній кімнаті. Ні холодильника, ні телевізора, ні телефона. Економклас. Не інакше, як у колишній Югославії тут було щось на зразок піонерського табору. Подруга ловить мій розчарований погляд і радить не панікувати — тут матимемо інші переваги: чисте гірське повітря, відносна тиша, бо житимемо не в самій Будві, а в прилеглому до неї невеличкому селищі Бечичі, де немає того багатолюдного курортного гамору. Одне слово, відпочинемо тут від усього. Зате які ж краєвиди відкривалися з нашого балкона: ліворуч — вкрита густим лісом гора, а праворуч — котить лазуреві хвилі Адріатичне море, найчистіше в світі!

Важливим етапом підготовки до сезону, крім тренувальних зборів, для кожної команди є ігрова практика, яка допомагає молодим баскетболістам апробовувати набуті звання. Саме такою перевіркою для одеських команд став турнір «Золота осінь», що проходив в ігровому залі СДЮСШОР №2 м. Одеси з 19 по 23 вересня.

Організатор змагань — Одеська обласна федерація баскетболу — зібрав п’ять юнацьких колективів 1996 року народження: три українських команди та гості з Росії і Молдови (СДЮСШОР №2-«Хімік», Одеська баскетбольна школа ім. О. Білостінного, БК «Азовмаш» (Маріуполь), БК «Хімки» (Московська область, Росія) та збірна клубів Молдови «Sportquest»).

Зважаючи на те, що практично всі команди знайомі за зустрічами на змаганнях різних рівнів, цей турнір став гарною перевіркою готовності наших юнаків перед стартом у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі та в Європейській юнацькій баскетбольній лізі.