Отак «любимо» наше місто
Напередодні Дня міста багатьом людям я ставила одне й те ж запитання: «Ви любите Одесу?». І чула у відповідь: «Так, дуже». Тому спробувала проаналізувати, що кожен особисто зробив чи робить задля того, аби місто ставало гарнішим, не занепадало від нашої бездіяльності чи й діяльності.
Коли буваю у Міськсаду, на центральних вулицях, радію, що люди ходять прокладеними доріжками й не псують зелень. Про наш закуток (біля вулиці 25-ї Чапаєвської дивізії) такого не скажеш. Хоч мешканці й намагаються впорядкувати прибудинкові території, захистити їх вдається не завжди. Не допомагає й наш бідняцький винахід — парканчики із закопаних у землю автомобільних покришок.
Із сумом спостерігаю, як люди прямують по зеленому моріжку, хоч тверда доріжка зовсім поруч. Як їх зупинити? Іноді прошу, переконую, та здебільшого зіштовхуюся з байдужістю. У лісі звірі теж прокладають свої стежки, але ж для них тротуари ніхто не постелив...
Ще більшу «любов» до нашого міста щодня спостерігаю на стадіончику сусідньої школи. Через зелене футбольне поле протоптані дві широкі стежки, які порівняно з тротуаром на півхвилини скорочують шлях. Люди снують сюди-туди навіть під час шкільних матчів. Нема сумніву, що юні футболісти чинитимуть так само.
Та що там пішоходи! Володарі автомобілів вирішили, що їм дуже зручно залишати свій транспорт на бігових доріжках стадіону. Приїздять увечері, розвертаються на зеленій траві й зупиняються — двома колесами на газоні й двома на біговій доріжці. Коли таке бачу, підходжу, пояснюю, що так робити не можна. Гадаєте, водій хоч засоромиться? Де там! Винним себе абсолютно не почуває. Звичайна реакція — здивування й роздратування.
Таку роз’яснювальну роботу я вже не раз проводила з власником авто «ВН-50-50-ВМ». Одного разу поруч тренувалися двоє підлітків. Я до них, мовляв, підтримайте, бо сама нічого вдіяти не можу. Засміялися й побігли далі. Я — до жінки середнього віку (як потім з’ясувалося, з вищою освітою, психолог): «Скажіть і ви йому хоч слово». Теж пішла далі мовчки. Втім, щось таки допомогло, бо вже кілька вечорів поспіль не бачу того авто.
Зате у свято Незалежності України прямо посеред футбольного поля з’явилося інше — «АА-84-39-СР». Підходжу, як завжди ввічливо запитую, що цей автомобіль тут робить. Мама за кермом пояснює, що навчає своє чадо водити машину. Водії-чоловіки мою появу зустрічали запитанням: «Вам что, скучно?». А от водій-жінка виявилася категоричнішою: «Не мешай, а то сейчас позвоню — и тебе не поздоровится».
Зрозуміла: правдивість гасла «Ми любимо Одесу» дорівнює нулю. Якби ж хоч хтось пам’ятав відому істину: коли ми безцільно зриваємо бодай травинку, здригається Всесвіт.
Віра БОРИСЮК.
м. Одеса.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
