Переглядів: 1087

Наша мова — наша зброя у боротьбі за Україну

Продовження. Початок у номерах за 1 та 6 вересня.

Позиція
екс-президентів

Схоже, що Колесніченко і Ківалов зовсім не переймаються тим, що три екс-президенти України — Л. Кравчук, Л. Кучма і В. Ющенко — одностайно виступили проти їхнього закону.

Леонід Кравчук, який у 2004 році закликав з білбордів голосувати за Віктора Януковича, а сьогодні на його прохання очолив Конституційну асамблею, розкритикував «закон Ка-Ка», вважаючи, що він прийнятий з метою «розширити застосування мови російської за рахунок української». Л. Кравчук повідомив, що він надіслав Президентові В. Януковичу два листи щодо першого і другого «мовних законів», у яких «аргументував фактично, політично і морально, що ці документи небезпечні для України, що підстав для їх прийняття немає жодних». За словами Л. Кравчука, В. Янукович подзвонив йому і сказав, що призначені ним фахівці виправлять вади закону, «аби українська мова мала всі можливості для розвитку». Як висловився перший президент Незалежної України, Колесніченко і Ківалов є «політично-лігнвістичними бойовиками, які в мовному питанні нічого не варті, але виконують стратегічне завдання (Москви) — щоб тут, на території «Малоросії», панувала російська мова».

У свою чергу Віктор Ющенко повідомив, що він пропонував Леонідові Кучмі та Леонідові Кравчуку підписати спільного відкритого листа на ім’я Віктора Януковича з вимогою не підписувати «закон Ка-Ка», але його попередники відмовилися скласти йому компанію, і Ющенкові довелося підписати цього листа самому. При цьому він ще й застерігав, що у разі, якщо В. Янукович підпише «закон Ка-Ка», то він «як громадянин і екс-президент» змушений буде оскаржити цей документ у Конституційному Суді. Але щось не чутно, щоб Ющенко це зробив.

Найбільш зросійщений екс-президент Леонід Кучма, слід віддати йому належне, завжди послідовно виступав на підтримку української мови і проти надання російській статусу другої державної. На його думку, «закон «Про основи державної мовної політики» не працює на національну ідею і незалежність української держави. Я весь час був прихильником того, що державна мова має бути одною, і не мав у цьому плані жодних сумнівів. Проблема регіональних мов дуже політизується і вирішується несвоєчасно». Л. Кучма також вважає, що цей закон викликає немало питань і «його потрібно уважніше подивитися, тому що коли ми сьогодні говоримо, що протягом трьох місяців вноситимемо до нього зміни, то виникає питання: він працює чи не працює?». Л. Кучма пропонує «шукати з цього всього якийсь цивілізований вихід, сісти за стіл і знайти щось конструктивне».

На наш погляд, трьох екс-президентів об’єднує щире бажання допомогти чинному главі держави В. Януковичу знайти оптимальний вихід із цієї складної ситуації. І це похвально. Добре, що хоча б у мовному питанні екс-президенти зайняли однакову позицію.

Оцінки ОБСЄ

Скоріш за все, що у відповідь на вищезазначені претензії і критику «закону Ка-Ка» В. Колесніченко і С. Ківалов скажуть, що це упереджені інсинуації та політичні заяви, або просто емоції, які не мають нічого спільного з юридично оформленими фактами і зауваженнями. Добре, але ж Колесніченко і його співавтор Ківалов мали можливість ознайомитися з бездоганно юридично оформленими оцінками ОБСЄ і висновками Венеціанської комісії Ради Європи.

Так, 24 — 26 липня ц.р. Верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллебек здійснив візит в Україну, в рамках якого обговорював «мовний закон» 9073 з українськими урядовцями, зустрівся з лідером об’єднаної опозиції А. Яценюком, депутатами від більшості і від опозиції, з представниками національних меншин, громадянського суспільства і дипломатичного корпусу. Підсумовуючи свій триденний візит в Україну, К. Воллебек зазначив, що ситуація навколо нового мовного закону, прийнятого Верховною Радою 3 липня, вносить «глибокий розкол» в українському суспільстві.

Раніше нинішнього ж року К. Воллебек уже висловлював українській владі свої критичні зауваження стосовно законопроекту 9073 і радив не ухвалювати його у такому вигляді. На його думку, «надання непропорційних переваг російській мові з одночасним усуненням більшості стимулів до вивчення чи вживання української на значній частині території України потенційно здатне підірвати єдність держави». Окрім самого закону, єврокомісар гостро розкритикував недемократичний спосіб його ухвалення парламентською більшістю. Комісар ОБСЄ у справах нацменшин застеріг: «У нинішній передвиборній атмосфері пристрасті навколо мовного закону можуть призвести до швидкої ескалації напруги, тому я закликаю всі сторони розпочати ґрунтовний діалог з питань, порушених цим законом, та знайти компроміс, прийнятний для всіх».

Під час зустрічі з К. Воллебеком у Києві В. Колесніченко заявив, що ніякого розколу через «мовний» закон в українському суспільстві нема, а «невдоволення висловлює лише купка політиків». Депутат звинуватив Верховного комісара у намірі «дестабілізувати ситуацію в Україні» (з хворої голови на здорову!). Він також відмовив посланцю ОБСЄ в праві оцінювати законопроект, заявивши, що це прерогатива винятково Венеціанської комісії Ради Європи. Ну що ж, проаналізуємо висновки цієї комісії.

Висновки Венеціанської комісії

Передусім слід зазначити, що автори «закону Ка-Ка» неодноразово безпідставно, якщо не сказати брехливо, заявляли, що Венеціанська комісія Ради Європи нібито цілком позитивно оцінила їхнє творіння. Так, один з авторів цього закону В. Колесніченко звинуватив деякі українські ЗМІ, зокрема «Дзеркало Тижня» та «Українську правду», у «масовому перекручуванні висновків Венеціанської комісії (№651/2011) від 19 грудня 2011 р.» (http://vlasti.net/news/135644).

Але ж саме В. Колесніченко маніпулює висновками Комісії, не звертаючи уваги на її критичні зауваження. Радник Президента України, член Венеціанської комісії Марина Ставнійчук на це відреагувала так: «У висновках Венеціанської комісії щодо законопроекту 9073 налічується 69 пунктів, у яких, як можна пересвідчитись, є об’єктивні оцінки, які не так вже й однозначно вкладаються в озвучений Вадимом Васильовичем «одобрямс». Але законотворцю, який перебуває у ейфорійному стані, вистачає 5 пунктів для того, щоб робити однозначний висновок! До речі, стан цей загрожує втратою об’єктивності, що і відбувається далі у цій «святковій» історії. Будь-які думки, що не вкладаються у координати ставлення автора до свого творіння, оголошуються крамольними. А носії цих думок — або не вартими уваги, або просто «врагами народа» (http://aakina.livejournal.com/221445.html).

На думку М. Ставнійчук, «прийняття закону відбулося з грубим порушенням вимог статей 47, 116 — 122, 130 закону «Про Регламент Верховної Ради», а значна частина положень закону не узгоджується з відповідними положеннями Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейської хартії регіональних мов і мов меншин. Окрім того, радник Президента стверджує, що закон суперечить рішенню Конституційного суду від 14 грудня 1999 року № 10рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції щодо застосування державної мови.

Вже згадуваний С. Головатий, донедавна член Моніторингового комітету ПАРЄ та представник цього органу у Венеціанській комісії, заявив: «те, що говорить про мовну хартію Колесніченко, — підла брехня».

Чомусь «гаспадін» Колесніченко думає, що ніхто, крім нього, не зможе ознайомитися з висновками Венеціанської комісії, розміщеними на сайті Верховної Ради України — http://portal.rada.gov.ua/rada/document/297162/Strasb.pdf.

Хто має бажання, може ознайомитись з ними у повному обсязі, але тут ми наведемо лише кілька найсуттєвіших зауважень комісії у скороченому вигляді:

«п. 5. Нинішній проект Закону про засади державної мовної політики чітко базується на попередньому законопроекті. Він у дуже великій мірі підтверджує попередній проект та містить численні положення, які відтворюють положення зі старого тексту. (Йдеться про попередній проект закону «Про мови в Україні» № 1015-3 (автори — народні депутати С. Гриневецький, О. Єфремов і

П. Симоненко), представлений у вересні 2010 року, який був в цілому негативно оцінений Венеціанською Комісією. Завдяки масовій протидії з боку патріотичних сил українського суспільства цей проект закону був знятий з розгляду 1 лютого 2011 року — Прим. авт.).

п.17. Комісія також відзначила, що у нинішньому проекті закону залишається двозначність у територіальній категорії захисту регіональних мов чи мов меншин... Може статися, що мова отримає більше 10% у меншій одиниці, але не відповідатиме необхідному відсотковому показнику на вищому адміністративному рівні… Захист гарантується на рівні найнижчої адміністративної одиниці, але законопроект мовчить щодо того, як ця мовна група представлена на даній території на вищому рівні. Здається, це означає, що там, де група не досягає необхідного порогу на вищому адміністративному рівні, то вона взагалі не користується жодним захистом.

п. 20. Окрім того, незважаючи на той факт, що ст. 10 Конституції визнає державною тільки українську мову, в кількох статтях проекту закону (ст.14.1; ст.16; ст. 21.2; ст. 21.8; ст. 21.11; ст.21.7; ст.26.2) російська мова отримує той самий рівень захисту, як і українська мова…

п. 21. Таким чином, для багатьох аспектів державного управління російська мова стає «на рівних» із державною мовою. Хоча вивчення української мови залишається обов’язковим і має забезпечуватися, згідно з проектом Закону про мови можна пройти всю програму від дошкільного до університетського рівня російською мовою. Визнання мовної свободи у ЗМІ та культурній сфері може ще більше призвести до домінування російської мови завдяки ринковим чинникам.

п. 31. Комісія вітає пропоноване розширення захисту на всі регіональні мови та мови меншин. Тим не менше, комісія вважає, що якщо впровадити це зобов’язання недискримінаційно стосовно різноманітних регіональних мов та мов меншин, то виникне серйозна проблема ресурсів (фінансових, людських та інших)…

п. 38. Венеціанська комісія відзначає, що у ст.10.1 та кількох інших положеннях (див. також ст. 18.3 або 28.3) даного проекту закону російська все ще залишається єдиною мовою серед регіональних та мов меншин, яка вказана окремо. Такий вибір, як здається, знов надає російській мові спеціальне місце і не цілком застосовує підхід, описаний у ст. 37.

п. 41. Отже, залишається питання, чи та роль, яку має відігравати українська мова у багатомовному українському суспільстві як єдина державна мова, не підпадає під загрозу і чи її інтеграційна сила не принижується захистом, на тому ж самому рівні, регіональних та мов меншин у всіх вищезазначених сферах. Комісія нагадує, що у специфічному контексті України обрання збалансованої політики у цій сфері має ключове значення, і комісія вважає, що такий підхід, між іншим, вимагає додаткових гарантій для збереження державної мови як інструмента інтеграції всього суспільства…

п. 42. У своєму попередньому висновку Венеціанська Комісія радила українським законодавцям визначити найоптимальніші рішення для підтвердження переваги української мови як єдиної державної мови та передбачити додаткові заходи для консолідації її ролі в українському суспільстві.

п. 45. Зрештою, залишається питання, чи відповідає проект закону статті 10 Конституції? Одне із доповнень видається зробленим з наміром підтвердження позиції державної мови… Одночасно, у статті 1 проекту закону державна мова визначається як «закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодстві, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку та інформатики», без відсилки на індивідуальні права та обов’язки індивідууму. Із тривогою зазначаємо, що хоча українська мова має вважатися єдиною державною мовою, як передбачено Конституцією, в цій же самій статті 1 проекту закону, в контексті нового визначення «регіональних мов та мов меншин» згадуються «офіційна мова (мови) цієї держави».

п. 46. Венеціанська Комісія в цьому контексті нагадує про рішення Конституційного Суду України 10-рп/99, від 14 грудня 1999 р., згідно з яким стаття 10 Конституції передбачає, що «публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо». Конституційний Суд також постановив, що «поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України». Венеціанській комісії видається сумнівним, що паралельне використання державної мови та регіональної мови чи мови меншини, а на практиці переважно російської мови, — у широких сферах громадського життя і не тільки на місцевому рівні — може все ще розглядатися як відповідне статті 10 Конституції, як роз’яснив Конституційний Суд.

п. 66. Як уже відзначалося в цьому висновку, враховуючи ситуацію в Україні, залишається питання, чи достатніми є гарантії, передбачені даним проектом закону, для консолідації української мови як єдиної державної мови і для тої ролі, яку вона має відігравати у багатомовному українському суспільстві. Венеціанська комісія може тільки знову повторити свій заклик із попереднього висновку щодо справедливого збалансування захисту прав меншин з одного боку та збереження державної мови як інструменту інтеграції суспільства — з іншого боку. Це важливе питання може вирішити лише український законодавець».

Критика зліва

Від В. Колесніченка відвернулися навіть його колишні товариші по КПРС Леонід Грач і Геннадій Москаль, які згадують, що до 1997 року той носив вишиванку і розмовляв винятково українською мовою, що викликало велике роздратування у його російськомовних шовіністично налаштованих колег по кримському парламенту. Згодом, зрозумівши, що на цьому нічого, крім великих проблем в умовах Криму, не заробиш, Колесніченко вирішив змінити українську вишиванку на російську косоворотку і став великим поборником і рятівником російської мови, будівником «Руського міра» в Україні, керівником правозахисного громадського руху «Русскоязычная Украина». Ось така метаморфоза: був товаришем, паном і зрештою став «гаспадіном».

За час роботи у парламенті Колесніченко представив більше 20 законопроектів про захист російської мови, є автором альтернативної доповіді для Ради Європи «про порушення прав російськомовного населення в Україні», за що у 2008 році, як і його співавтор Ківалов, отримав орден Дружби із рук президента РФ Д. Медвєдєва. Скажи, хто тебе хвалить та винагороджує, і я скажу, хто ти...

Лідер кримських комуністів Л. Грач закликає мешканців Севастополя «не вірити нардепові Колесніченку, який напередодні виборів активізувався в ролі захисника російської мови». Як вважає Л. Грач, «у Колесніченка немає ідеологічних принципів. То він бандерівців захищає, то росіян. Його закон про мову — це сурогатний виріб. Це незграбний хід, половинчаста спроба виконати передвиборну обіцянку Партії регіонів зробити російську мову другою державною». З Грачем солідарна і прогресивна соціалістка Наталія Вітренко: «Колесніченко дуже зручний для тих, хто розподіляє гроші, що виділяються на російськомовний рух. Ці гнойові жуки розбазарюють ці гроші, нічого не роблячи для російськомовних».

Проте, слід розуміти, що і Л. Грач, і Н. Вітренко закидають Колесніченкові те, що він мав би просувати проект закону про російську мову як другу державну, а не «половинчастий закон». Не будемо забувати, що навесні 2010 року ПСПУ проводила в Донецьку збір підписів під зверненням до В. Януковича з вимогою надати російській мові статусу другої державної. Не будемо забувати також, що 9 березня 2010 року Президент В. Янукович, перебуваючи на святій для України могилі Тараса Шевченка у Каневі, заявив про те, що в Україні може бути лише одна державна мова — українська.

Перли депутатської «толерантності і  культури»

«Великий лінгвіст» В. Колесніченко виступає проти «львовско-галицких диалектов, которые засорили сегодня средства массовой информации», назвавши їх «отрыжкой той части Украины, которая когда-то была постоянно под чьим-то гнетом», ніби схід і південь України не були 360 років під «чьим-то гнетом». Йому навіть невтямки, що в усьому світі мовні діалекти вивчаються і зберігаються. На їх захисті стоїть, зокрема, та ж таки Європейська хартія регіональних мов і мов меншин.

Коментарі до «закону Ка-Ка» свого колеги по фракції С. Головатого, який двічі очолював Міністерство юстиції України, Колесніченко називає «бредом сивой кобылы и национал-фашиста», а його самого «юридическом глупцом». Представляючи свій закон у Верховній Раді 24 травня, В. Колесніченко назвав представників опозиції «национал-фашистами, которые готовы расстрелять человека за то, что он говорит не на том языке». Колесніченко назвав «ідіоткою» завідувачку відділу Міністерства фінансів, яка підрахувала, що на імплементацію «закону Ка-Ка» знадобиться не менше як 17 мільярдів гривень щорічно, і зажадав звільнити її з Мінфіну.

На думку Г. Москаля, нині члена партії «Фронт змін», «якби Колесніченко робив все щиро, він би стільки ляпсусів в цьому законопроекті не зробив. Він все робить кон’юнктурно». У відповідь на це Колесніченко обізвав Г. Москаля на «веліком і могучєм русском язикє» «хамом и недоумковатым политиком».

Коментуючи неприйняття більшістю населення України його скандального закону, В. Колесніченко пихато і зарозуміло патякає: «Мы имеем дело с безумной глупостью огромного числа людей, которые пытаются сделать из закона проблему». Отже, до числа людей, які вражені «безумной глупостью», Колесніченко зараховує щонайменше половину населення України. Якщо ви не погребуєте і зайдете на сайт «Русскоязычной Украины» (http://r-u.org.ua/akt), то побачите чимало таких «перлів», які свідчать, м’яко кажучи, про не дуже високий культурний рівень «гаспадіна» Колесніченка. Думаю, що більшості порядних російськомовних українців має бути соромно за такого «захисника» їхніх мовних прав.

Іван ПІДКОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net