Місія моря і його поетів – об’єднувати і кликати до свободи

За словами Віталія Абрамова, наш музей володіє третьою за кількістю, після Феодосії і Києва, колекцією творів художника. Окремі роботи подаровані місту автором, зокрема пейзаж, написаний за одним присідом на очах учнів місцевої рисувальної школи. Є тут твір із зображенням О. Пушкіна, фігуру якого написав І. Рєпін. Прекрасну колекцію полотен живописця зібрав свого часу меценат О. Руссов, який відкрив власну загальнодоступну картинну галерею по вул. Торговій, 6. Якби свого часу одеські музейні зібрання не розпорошували по Союзу, то сьогодні ми мали б найбільшу колекцію творів Айвазовського в Україні. Зокрема, багато робіт митця потрапило до Миколаївського художнього музею.

Із сотень виставок мариніста кожна десята з успіхом проходила в Одесі. Незабутнє враження на юного М. Врубеля, на той час учня одеського Рішельєвського ліцею, справили полотна саме Айвазовського. Остання прижиттєва виставка талановитого майстра також відбулася саме в Одесі у 1897 році. Вона була благодійною: кошти від проданих робіт Івана Айвазовського передали для потреб грецької і вірменської громад Стамбула. Про цей факт під час відкриття нагадав куратор проекту, краєзнавець Армен Петоян.

На зв’язках з греками, захопленні елліністичним мистецтвом Айванеза Айвазяна (саме так вірменською звучить ім’я художника) акцентував увагу присутніх віце-консул Греції Андреас Цакас. Повідомлення про тісні зв’язки Айвазяна (Айвазовського) з Одесою, про які йшлося в урочистій частині, ви-знав для себе справжнім відкриттям генеральний консул РФ в Одесі  Олександр Грачов, про що зізнався у своїй короткій промові.

Культурі якої країни належить Айвазян-Айвазовський? Польщі (батьки взяли прізвище в умовах Речі Посполитої в Галичині як «Гайвазовський»); Росії, у підданстві якої він був; Україні — батьківщині його батьків, країні, яка шанує і береже його духовний спадок; Вірменії, з якою художник завжди відчував генетичний зв’язок? Можна ще згадати про турецьке коріння митця по материнській лінії, на які вказували його біографи. Айвазян-Айвазовський, звичайно, не був «людиною світу» у сучасному космополітичному трактуванні цього вислову, але він був, перш за все, гуманістом і прагматиком з великою дозою честолюбства; людиною, яка в умовах імперії поєднувала досягнення різних культур і співчувала збереженню «малими народами» своєї національно-культурної і релігійної ідентичності.

Місія моря і його поетів — об’єд-нувати і кликати до свободи. Твори Айвазовського прикрашали палац турецького султана, а груди — султанські ордени. Але в трагічний 1895 рік, рік геноциду проти вірмен, усі ці нагороди митець викинув у море, як тільки дізнався про цей злочин. Ми не можемо заперечувати того очевидного факту, що достатньо поміркований Айвазовський в умовах Росії зумів реалізувати себе як митець світового масштабу, що, за висловом згадуваного вже Абрамова, вивів російський пейзаж на рівень найпередовішого на той час англійського (Тернер, Констебл, Гейнсборо). Але ми не можемо сумніватися й у тому, що, попри всі перипетії долі, в умовах наддержавного утворення, він таки залишався вірменином і Людиною з великої літери.

Іван Айвазовський — це не тільки «русский мир», ідея якого сьогодні набула характеру не стільки культурного, як політичного — як прагнення надати особливі преференції Росії на теренах колишніх союзних республік. Айвазовський актуальний своєю живою особистістю, своєю терпимістю до інших народів і нетерпимістю до виявів нелюдяності. Це була особистість безкомпромісної моральної позиції. У цьому контексті я б згадав наших сучасників Ліну Костенко і Василя Шкляра, які з вищих міркувань відмовилися від державних нагород з рук недостойних і вивищилися над аморальним офіціозом.

Організатори обіцяють нам також проведення прес-конференції, присвяченої згаданій події, на якій буде презентований альбом з роботами Айвазовського із зібрання Одеського художнього музею, а це 29 творів графіки і живопису. Лише три роботи, дві з яких перебувають на реставрації, не увійшли до експозиції виставки. Тож вшанування видатного митця у період передвиборної кампанії проведено потужно. Можна лише уявити собі, з яким розмахом у 2017 році (за умов збереження подібної святкової інерції) відзначатиметься 200-річчя від дня народження видатного мариніста.

Володимир КУДЛАЧ.