Філософія «Чорноморських новин»

В Одесі 68 відсотків населення — етнічні українці, а нам розповідають казки про те, що наше місто — російськомовне. Проблема в тому, що наша влада — антиукраїнська, вона робить все, щоб загальмувати розвиток української мови. За часів існування Російської імперії та радянської влади було видано сотні державних актів, спрямованих на знищення нашої мови. Сучасна українська влада продовжує цю ганебну традицію, протиставляючи себе суспільству та народу, загрожуючи самому існуванню нації.

Слушно зауважила Ліна Костенко:

Нації вмирають не від інфаркту.
Нації вмирають,
коли в них забирають мову.

Боротьба за рідну мову — це не проблема окремих фахівців, це справа всього народу, і це усвідомлюють всі українці. Для них мова — основа самого існування окремих людей та всієї нації. Сотні років національного та соціального поневолення негативним чином впливали та впливають на ситуацію в Україні, на самосвідомість багатьох наших громадян. Психологія «совка», манкурта призводить до зневажливого ставлення до української культури та мови. Карл Маркс писав: «Особа, що не володіє мовою народу, на землі якого мешкає, — гість або окупант, або раб цього окупанта».

Українське життя не можуть будувати люди з психологією окупанта. Для багатьох з них ідеалом є минуле комуністичної держави. Згадаймо російського письменника Івана Буніна, який ще під час громадянської війни жорстко та вичерпно охарактеризував сутність більшовицького режиму: «Одна кровавая скука». Василь Розанов, російський філософ, монархіст та ксенофоб, написав на початку XX століття: «Всё русское печально». Можна поділяти смуток Розанова, але це не може слугувати підставою для того, щоб псувати життя іншим народам та країнам. Федір Достоєвський зауважив: «Россия — это игра природы, а не игра ума». Звідси, мабуть, її незбагненність.

Україна — це фантомний біль Росії. Вже розійшлись, а змиритися Росія з цим не може, а слід було б уже, тут жодний «русский мир» не допоможе.

Блаженнійший Любомир Гузар каже: «Ну який мені брат Іоан Грозний, чи Петро І, чи Катерина ІІ, або навіть теперішні Медведєв чи Путін? Вони є синами свого народу. Вони люблять свій нарід, ми — свій. Тим більше, якщо згадати, що вони впродовж століть діяли супроти нашого народу. Твердити про «єдиний народ» — дуже й дуже, так би мовити, натягувати дійсність. Це якось навіть смішно звучить». Слід зауважити, що Катерина ІІ зруйнувала Запорізьку Січ, а після цього, 3 травня 1783 року, своїм указом запровадила кріпацтво в Україні. Невже саме за такі «заслуги» одеська влада поставила пам’ятник жорстокому ворогові українського народу?

«Чорноморка» послідовно та наполегливо пропагує українські цінності, любов до рідної землі. Англійський поет Джордж Байрон писав: «Якщо людина не любить свою Батьківщину, то кого ж вона взагалі може любити?» Протягом століть нас вчили любити Російську імперію та радянську владу, натомість любов до України переслідувалася. Згадаймо Володимира Сосюру, який у ненадрукованих рядках відомого вірша писав:

Любіть Україну, довіку любіть,
Як вітер, як трави, як води —
Та тільки нікому про це не кажіть,
Бо вб’ють вас при першій нагоді!

Газета свідома культуртрегерського значення своєї діяльності. Професор Томаш Масарик, перший президент Чехословаччини, слушно зазначав: «Великий урок історії в тому, що культура, освіченість є міцною політичною силою, є тривалішою, ніж сила держави, війська та економіки». Саме пропагандою культури займається наша газета, і в цьому її великий позитив.

Для досягнення бажаного результату необхідні безперервні зусилля. Коли Олександр Македонський просив Евкліда швиденько й без особливих зусиль навчити його геометрії, вчений відповів: «Немає царських шляхів у геометрії».

Іван Володимирович полюбляє цитувати Ліну Костенко: «Ти храм збудуй, а люди в нього прийдуть!»

Ольга Сіра з властивою їй резолютністю повторює заклик Івана Франка: «Говори, хоч до німої стіни, а говори!»

Ерудит Валентин Щегленко цитує Євангеліє від святого Луки (ІІ, 9): «Pulsate et aperietur vobis!» — «Cтукайте, й відчинять вам!»

Творчість — це територія свободи. Колись я написав про нашого національного генія: «Мазепа — це наш прорив у вічність».

Великий мислитель, прем’єр-міністр Індії Джавахарлал Неру зауважив: «Після тривалих міркувань я дійшов висновку, що лише дві властивості — доброзичливість та стриманість — відрізняють цивілізовану людину від дикуна». Cаме ці риси притаманні редактору «Чорноморських новин» пану Івану Мельнику.

Друзі, треба жити так, щоб все найвагоміше було б ще попереду!

Антоніо Грамші, видатний італійський політичний філософ, написав: «Bisognerebbe far qualcosa»fщr ewig» — «Треба було б зробити що-небудь для вічності».

Зичу Івану Мельнику та всьому колективу редакції подальших успіхів у шляхетній діяльності на благо України. З роси й води вам!

Євген АКИМОВИЧ,
кандидат філософських наук.