Якою «війною» нас лякають?
Якраз у чергову річницю проголошення у Львові Акта про відновлення української державності (30 червня 1941 року) на 5-й станції Великого Фонтану в Одесі зденаціоналізована жіночка, заробляючи копійчину, роздавала перехожим листівки. В них містилася інформація, дуже потрібна нині українцям. На аркуші, розділеному впоперек, зверху поміщені добре виготовлені фото лідерів українського націоналістичного руху Є. Коновальця, Р. Шухевича, С. Бандери — «отцы...» та крупним шрифтом набрані слова, що саме вони прагнули, щоб в країні «правил пещерный национализм». У нижній частині — портрети «детей»: В. Кличка, А. Яценюка, Н. Королевської та О. Тягнибока (напрошується питання: «А де ж В. Ющенко? Чи ті, кого вже змішали з багном, перестали бути страшними?) і підпис, що «заради своїх націоналістичних прагнень вони готові втягти Україну у війну проти російської мови». Це В. Кличко, котрий у повсякденному житті на 90% послуговується російською? Чи Н. Королевська, яка спілкується винятково російською? Вибір портретів опозиціонерів, на мій погляд, не лише висвітлення тих імен, кого вони бояться, а й прикриття можливих клонів (хочу помилитися в цьому припущенні).
Чому я звернула увагу на цю піар-творчість? Листівка викликає багато контрзапитань, але дає поштовх до роздумів. По-перше, вороги української державності популяризують наших найбільших достойників, творців ідеології націоналізму та організаторів її практичного втілення. Націоналізм ми, свідомі своєї нації українці, розуміємо як патріотизм поневоленої нації. А от значний відсоток одеситів про цих людей знає лише те, що через ЗМІ (в т. ч. і нібито українські) нав’язують нам наші вороги. А в листівці вони всі троє поряд. З 1929 року і по сьогодні їх боїться імперія, тому не випадково вістря критики спрямоване саме проти них. Навіть найбільш задурена пропагандою людина, до рук якої втрапить ця листівка-агітка, мимоволі задумається: чому фото саме цих політиків використовують ті, хто хоче знову пробратися в український парламент? Спасибі російським політтехнологам, які добре освоїли історію нашого визвольного руху і підказали одеським хохлуям дату створення ОУН.
По-друге, як би не називали націоналізм політтехнологи, але на заробітки українці їдуть у вільні від колоніалізму національні держави. Стандарти життя людей у країнах ЄС значно вигідніші, ніж у Російській Федерації, куди нас спрямовують автори і замовники подібних листівок. Саме про високий рівень життя простого українця дбала ОУН, про що записала в своїх програмних документах І929 року: «ОУН бореться за планову організацію українською державною владою народного здоров’я, розросту й тугости української раси (тобто нації) шляхом: а) загальної, обов’язкової, безплатної лікарської опіки й використання всіх здобутків лікарських наук лікувальних заведень для цілого народу; б) допомоги багатодітним родинам; в) опіки й охорони матерів і дітей; г) піднесення стану народного відживлення, мешкання й рівня цілого життя; д) плекання фізичного здоров’я народу». Із «44-ох правил життя українських націоналістів», якими керувалися оунівці, варто тут нагадати три: «Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Нації», «Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю цілої Нації», «Твоїми ворогами є тільки вороги Твоєї Нації».
По-третє, навіть членам ЦК найодіозніших проросійських організацій в Одесі неозброєним оком видно, що 98% місцевих телеканалів послуговуються російською мовою, а на 20 — 30 друкованих видань навряд чи в кожному газетному кіоску знайдеться хоча б одне україномовне. Отож фактом залишається перевірене життям твердження митрополита Іларіона (І. Огієнка): «Нема мови — нема держави». Не за двомовність підставляє свою голову й спину нардеп — один з авторів зловорожого мовного закону. А за повернення до російської одномовності в оновленому імперському союзі та ще за те, щоб ще один термін у Верховній Раді клепати для нас закони за помахом владної руки, не обтяжуючи себе аналізом ситуації. А навіщо? Якщо навіть зміст передвиборчих агіток підготують фахівці з-за кордону, куди Україну затягують наполегливо й вперто. Адже тільки з приєднанням України стала можливою Російська імперія, без неї вона немислима й сьогодні.
Закінчується ворожа агітка цитатою А. Яценюка, що з прийняттям мовного закону в першому читанні опозиція програла лише битву, а війну вона виграє. Акцент зроблено на слові «війна». Війна буває різною. А хіба отака листівка в святий для українців день проголошення вимріяної Незалежності, щоб поставити гітлерівців перед фактом існування держави, на чию територію вони зазіхнули, не є війною інформаційною з боку нинішніх ворогів нашої державності?
Арсеній Петрович як лідер, загартований в битвах за демократичний шлях розвитку незалежної України, вірить, що війну за українську Україну на виборах ми виграємо, і хоче кожному з нас передати цю віру. На жаль, він не став ще націоналістом, хоча вже добре засвоїв 25-е правило життя українського націоналіста з цитованих вище «44»: «Будь перший в боротьбі і перемогах життя, щоб здобути для Нації вінець перемоги».
Аліна ПЛЯЧЕНКО.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
