Ми такі різні і такі схожі, або Про роман Таллінна з Одесою

Те, що Раймонд Паулс цілком заслужено може вважатися одеситом, підтвердив і концерт, велику частину якого складали пісні з недавнього, чергового шедевра маестро — мюзикла «Одеса — місто чаклунське» за мотивами «Одеських оповідань» Ісака Бабеля у виконанні прекрасних латвійських вокалістів Інтарса Бусуліса та Айї Андреєвої. Це не була музична стилізація, це було абсолютно точне попадання в те, що називається одеськими мелодіями. І, як з’ясувалося, нічого надзвичайного в цьому нема. Адже, як зізнався сам композитор, його роман з Одесою вже дожив до «золотого весілля». Пояснення цієї фрази — просте: дружина Раймонда Паулса — одеситка, й рік тому вони відсвяткували «золоте весілля».

Світлана Єпіфанова — нині Лана Паулс — приїхала на концерт із 16-літньою внучкою Монік-Івонн. Саме Лана 52 роки тому підкорила серце 25-річного майбутнього маестро, коли той був на гастролях в Одесі. Саме вона була його постійною, хоч і невидимою для публіки, музою. І в молодості, і в розквіті його таланту, коли композитор творив для «перших леді» радянської естради.

Після концерту, на якому Аннє Вескі в супроводі Раймонда Паулса та його музикантів виконала всі свої знамениті хіти, співачка поскаржилася, що лише з нею шляхи маестро ніколи не перетиналися: «Вас, маестро, тоді цікавили руді, а я завжди була блондинкою». От і гадай, скільки суперпопулярних пісень могло б з’явитися, якби їм вдалося попрацювати разом. Зате тепер, напевно, новоспечені члени Всесвітнього клубу одеситів спільно створять, може, й не один музичний шедевр про Одесу. Лана Паулс, у свою чергу, зауважила, що зараз у них із Раймондом сформувалася повноцінна одеська сім’я.

На церемонії вручення членських квитків клубу Валерій Хаіт за­значив, що фестиваль «Одеса їде до Таллінна» розвінчав багато міфів про одеситів та естонців, а також виявив у них масу спільних рис. Скажімо, естонці зрозуміли, що одесит — поняття не тільки географічне. Це, скоріше, національність, а тому одесити з естонцями — малі, але дуже горді й близькі за духом приморські народи, при цьому майже рівні за чисельністю. Естонців трохи більше мільйона, основна маса їх живе в Таллінні. Одесити також, в основному, зосереджені в Одесі, а щонайменше півмільйона їх розсіяні по усьому світу. Одеса і Таллінн — міста-побратими. Їх контакти, які з кожним роком стають інтенсивнішими, наочно демонструють, як вони, ці побратимські зв’язки одного міста з іншим, повинні виглядати в ідеалі. Одесити, у свою чергу, переконалися, що за темпераментом естонці мало чим відрізняються від них. Й анекдоти про себе, свою легендарну повільність, складають самі ж. Втім, як і одесити — про свої різні «національні» риси. Загалом фестиваль «Одеса їде до Таллінна», який тривав з 13 по 17 червня, показав, що й одесити, й естонці хочуть спілкуватися між собою якнайчастіше.

— Одеситам потрібно, щоб хтось пригальмовував їхній темперамент, а естонцям — щоб хтось вносив пожвавлення у їхнє розмірене життя, — жартував у Таллінні ерудит і кулі­нар Борис Бурда. На фестивалі він був особливо бажаним гостем у талліннських ресторанах, і в деяких місцях навіть з’явилися спе­ціальні страви — форшмак або баклажанна ікра від Бориса Бурди. У ресторані «Одеса», який нещодавно відкрився в естонській столиці деруни, щучі котлети, знамените одеське шампанське і найпопулярніша тутешня страва — борщ — завжди в меню. А от у талліннському ресторані італійської кухні «Зебра» спе­ціально до фестивалю ввели одеське меню з форшмаком, українським борщем, салом з часником тощо. Й воно одразу почало користуватися таким успіхом, що господарі подумують зробити це меню по­стійним.

Приємним моментом для автора цих рядків, також члена одеської делегації в Таллінні, було те, що на доповнення до моїх фотографій із жанровими одеськими сценками, які додають колориту ресторану «Одеса», я представив там свою нову виставку «Прості чоловічі радощі». Вона стала частиною фестивалю й була урочисто відкрита перед виступом Михайла Жванецького в концертному залі «Нокіа» разом з виставкою карикатур «Місто і Море», підготовленою головою Асоціації одеських карикатуристів і головним редактором газети ««Деловая среда» Петром Сигутою. А ще одесити порадували талліннців концертом піаніста Олексія Ботвинова у міській ратуші, що пройшов у рамках офіційного прийому делегації мерії Одеси, та міні-виставою Йосипа Райхельгауза за мотивами книги спогадів, що готується до друку, вдови Ісака Бабеля Антоніни Пирожкової, концертом Ірини Апексимової «Одеситка» і дегустацією одеських вин ТМ «Колоніст», представленої особисто її фундатором і керівником Іваном Плачковим. Крім того, спеціально до візиту одеситів у Таллінн була приурочена презентація книги Ісака Бабеля естонською мовою.

У складі одеської делегації в Таллінні була також «Міс Одеса-2012» Аліна Біблева й організатор конкурсу одеських красунь Тетяна Савченко. Вони приїхали на запрошення відомого підприємства «Liviko», яке виготовляє один із символів Естонії — знаменитий лікер «Ванна Таллінн». Справа в тому, що «Liviкo» був офіційним партнером одеського конкурсу краси і як нагороду подарував володарці титулу «Міс Одеса-2012» поїздку в Таллінн. А посприяв цьому постій­ний партнер «Liviko» в Одесі — торгова компанія «Вінфорт».

У спілці письменників Естонії пройшла презентація трьох перших книг нової серії «Одеська бібліотека», яку провели координатор проекту Іван Ліптуга та головний редактор Фелікс Кохріхт, а також останнього випуску альманаху «Дерибасовская — Ришельевская». Набори книг про Одесу, одеситів, наш оперний театр тощо, випущених видавництвом АТ «ПЛАСКЕ», були подаровані спілці письменників, бібліотекам і ВНЗ Естонії. Делегація відвідала також виставку живопису одеського художника Юрія Горбачова, яка відкрилася ще наприкінці травня, ставши першим заходом фестивалю «Одеса їде до Таллінна», і користувалася величезним успіхом.

Крім офіційних і суто культурних заходів, у рамках фестивалю знайшлося місце і для бізнес-семінару, у якому взяли участь одеські й естонські підприємці, правознавці, керівники центрів розвитку туризму та піар-агентств. А кульмінацією фестивалю став концерт Михайла Жванецького. 16 червня президент Всесвітнього клубу одеситів, народний артист Росії, видатний письменник-сатирик як завжди виступав при повному аншлазі в най­більшому концертному залі Естонії «Нокіа». Відкриваючи програму, він нагадав, що ще 40 років тому в Таллінн приїхала за розподілом велика одеська делегація — випускники Інституту інженерів морського флоту. Вони залишилася тут назавжди, і тепер 90% майже тритисячної одеської діаспори в Естонії складають випускники нашого «водного». Чи був відсоток одеситів у залі такий же, не відомо, але про­йшов концерт дуже успішно.

І хоч про післяконцертні бенкети писати не прийнято, проте грандіозне afterparty, по-нашому — бенкет з концертною програмою, під назвою «Одеса гуляє», що відбулося того вечора, було настільки незвичайним і масштабним, що про нього не можна не згадати. Місцем його проведення став... колишній ливарний цех судноремонтного заводу Ноблессера. Мода на проведення в таких місцях масових заходів не проходить в Естонії з початку 1990-х. Цех завбільшки з футбольне поле і заввишки кілька десятків метрів умістив за білосніжними круглими столами понад 700 осіб, включаючи нашу делегацію, членів талліннського Всесвітнього клубу одеситів і десь півтисячі представників естонської ділової, полі­тичної і культурної еліти. Почалося «Одеса гуляє» з виступу ансамблю «Сусідки», створеного представниками української діаспори в Таллінні у 2004 році. Колектив блискуче виконує як улюблені всіма українські народні пісні, так і музичні твори, написані його учасниками. «Сусідки» приємно здивував гостей вечора, зокрема, запальними єврейськими піснями «Сім-сорок», «Тум-балалайка» і «Хава нагіла», виконаними українською мовою. Як зауважив Борис Бурда, глобалізація в дії — це коли талліннці співають «Хава нагіла» українською мовою. Перед присутніми також виступили зірка естонського джазу Сільві Врайт (у позаконцертний час — вчителька англійської мови в коледжі) у супроводі легенди естонського року — ансамблю «Фікс», «новоспечена» одеситка Аннє Вескі і молода одеська співачка, що живе в Німеччині, Кіра Кафт.

Завершився фестиваль концертом «Новий одеський гумор». Цього разу на сцені талліннського Російського театру виступили Роман Карцев, Валерій Хаіт, Борис Бурда та Маріанна Гончарова. І теж при повному аншлазі. На прощальній вечері талліннці, які приймали нас, й одесити почувалися вже компанією добрих, старих друзів. З ресторанної естради одеські пісні співали віце-президент Всесвітнього клубу одеситів Валерій Хаіт та автор цих рядків, а на роялі грала випускниця талліннської консерваторії, екс-міністр культури і нинішній віце-спікер парламенту Естонії Лайне Рандьярв.

Залишається лише нагадати, що, як і першу, минулорічну, акцію «Таллінн їде в Одесу», так і нинішню «Одеса їде до Таллінна» задумав і бискуче втілив у життя власник естонської PR-фірми Corpore Мееліс Кубітс. Роман з нашим містом для нього почався з благословення співголів Талліннської філії Всесвітнього клубу одеситів Райво Райдама та Віталія Зініченка, які уже 30 років є найвірнішими друзями Одеси в Естонії. Обидві акції стали яскравим проявом справжньої народної дипломатії і були здійснені без залучення бю­джетних коштів з обох сторін. Левову частку всіх організаційних зусиль і фінансових витрат узяв на себе сам Мееліс Кубітс, який торік офіційно став членом Всесвітнього клубу одеситів.

З одеською безпосередністю, вражені розмахом проведення днів Одеси в Естонії, члени нашої делегації неодноразово запитували: «Меелісе, навіщо тобі це потрібно?» і щоразу чули просту і щиру відповідь: «Робота, яку я роблю постійно, не завжди мені подобається. І тому мені просто хочеться іноді робити те, що дарує мені задоволення». На наступний рік плани Мееліса Кубітса ще грандіозніші: він хоче провести спільні дні Таллінна й Одеси в... Мінську. «Треба ж і їм подарувати трохи радості»,— пояснює свій задум.

Ось такі вони, ці чудові і не­збагненні, гарячі естонські хлопці, які, судячи з успіхів і досягнень Естонії, по-справжньому люблять свою країну і при цьому вміють по-справжньому любити й інших!

Олег ВЛАДИМИРСЬКИЙ.

Одеса — Таллінн — Одеса.