Конституційна аварія

Очевидно, справа в тому, що ПДР не лише турбуються про водіїв та кожного пішохода. Вони водночас забезпечують їхню рівність. Кожен з них може сподіватися на дотримання цих правил іншими. І поки це виконується, машини злагоджено рухаються дорогами, уникаючи аварій. Якщо хтось постраждав унаслідок невиконання правил іншими, то він, здебільшого, розраховує на покарання винних. А ось у випадку з Конституцією для величезної маси людей, задекларовані в ній права і гарантії залишаються порожнім звуком. Її статті не відповідають тій дійсності, в якій ми з вами живемо. Наприклад, навіщо в Конституції писати, що всі люди мають право на житло, коли молодь вимушена скитатися по гуртожитках, комуналках і найманих квартирах, віддаючи більшу частину зароблених грошей на оренду помешкання? Тобто, ст. 47 Конституції України, по суті, не виконується, не даючи можливості збудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Через те багато молодих людей не мають можливості створити сім’ї, а вже створені родини часто розпадаються. От вам і турбота держави про захист генофонду українського народу, про що йдеться у ст. 16 Конституції. Те ж стосується і права молоді на робочі місця. То чи ж варто дивуватися тому, що вона виїздить за кордон? Настільки ж «тверді» гарантії на охорону здоров’я, пенсійне забезпечення.

Смисл закону в тому, і лише в тому, щоб усі його виконували. А якщо цього не відбувається, то й закону нема, бо нема його смислу. У нашій дійсності скрізь бачимо, що значна частина населення країни не виконує закон. Чиновники беруть хабарі. Міліціонери, замість того, щоб охороняти закон, самі ж його порушують. Бізнесмени ховаються від сплати податків, торгують зіпсованим товаром, не дотримуються трудового законодавства. Маса молоді працює без трудових книжок і на пенсію піде жебраками, навіть якщо працює і заробляє більше від робітника в Радянському Союзі.

Тобто ми, по суті, живемо в умовах суцільного «конституційного ДТП», яке сталося внаслідок невиконання Основного Закону громадянами країни, коли ніхто не шукає винуватців такої пригоди. І від цього страждає більшість.

То якою ж має бути Конституція? Насамперед — раціональною, до­цільною і правильною для всіх громадян відразу. Щоб її виконання було посильним і контрольованим.  Щоб виконуючи її, кожен отримував комфорт та зручність. Саме такими правилами мали б керуватися політики при написанні будь-якого закону. Передусім це має гарантуватися неухильністю його виконання всіма без винятку і справедливістю для всіх. Найголовнішою і найпершою гарантією Конституції має стати гарантія її виконання. Якщо в законі йдеться про те, що людина має право, то треба, щоб вона не просто «мала право мати право», а щоб вона могла скористатися цим правом. Тільки тоді з’явиться надія на те, що люди виконуватимуть закон, поважатимуть його, не порушуватимуть самі і стежитимуть за тим, щоб інші його також не порушували.

Антон ЛУКОВЕЦЬ.
Молодіжне крило обласної організації партії «За Україну!».