Чи стануть чиновники поліглотами?
Ну ніяк не можуть українські політики напередодні виборів обійтися без питання про мови! Це, так би мовити, безпрограшний варіант загострення ситуації в країні та відволікання населення від нагальних проблем, який спрацьовує з року в рік на виборах будь-якого рівня. Причому свої дивіденди з цих скандалів отримують як провладні партії, так й опозиціонери, незалежно від того, хто сьогодні в опозиції. Здавалося б, мусування цього питання людям вже набридло, однак політики знаходять нові й нові можливості зачепити за живе.
От і нещодавно український парламент у першому читанні проголосував за законопроект «Про засади державної мовної політики». Голосування проходило в кращих традиціях: «тушки», «мертві душі»… Та як би там не було, його результат вважається дійсним і цього тижня законопроект мали розглядати у другому читанні, однак з порядку денного він зник. Голова ВР Володимир Литвин на брифінгу в Києві, відповідаючи на запитання журналістів, зазначив, що станом на ранок 18 червня надійшло більше 400 поправок до законопроекту, і, судячи з настроїв, їх може бути, припустив, близько тисячі. (Як написала у середу на своїй сторінці у фейсбуці Ірина Геращенко, до законопроекту вже запропоновано 2600 поправок, причому ініціатором 50 з них є співавтор самого законопроекту Вадим Колесніченко. Мабуть, так квапилися закласти мовний динаміт, що не все встигли вписати). От і виходить, що на розгляд парламенту документ тепер попаде не скоро: спочатку його має відпрацювати профільний комітет, потім відбудеться експертиза головного юридичного управління Верховної Ради, після цього він потрапить в руки депутатів для ознайомлення і вже потім — у сесійну залу.
Усі небезпеки прийняття закону про мови годі й перераховувати. Опозиціонери дедалі більше говорять про поділ так розірваної на шматки країни та тотальну русифікацію. Мовляв, законопроект Колесніченка — Ківалова цілковито згубний для української мови як державної і практично спрямований не стільки на дотримання прав тих людей, які не здатні вивчити державну українську, скільки на забезпечення можливості вживати інші мови (насамперед — російську) навіть не поряд, а замість державної. Водночас розробники законопроекту твердять, що він, мовляв, тільки зміцнить позиції державної мови. Більше того, прописані там норми, на їхнє переконання, відповідають принципам, проголошеним у Міжнародному пакті Організації Об’єднаних Націй про громадянські і політичні права та духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основоположних свобод людини.
Один з головних документів, яким прикриваються розробники законопроекту, — Європейська хартія регіональних мов, що почала діяти в 2006 році. Але ж хартія покликана зберегти давні мови національних меншин (зверніть увагу: зберегти давні, а не знищити державні). У законопроекті про мови так і написано: «У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька». Далі йдеться, що до кожної з цих мов застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому законі, за умови якщо кількість осіб — носіїв регіональної мови, які проживають на території, де поширена ця мова, складає 10 відсотків і більше чисельності її населення. Це означає, наприклад, що всі документи місцевих органів влади і самоврядування прийматимуться як державною, так і регіональною мовою та офіційно публікуватимуться цими мовами, відтак закон дозволяє вживати мови нацменшин не поруч, а замість державної. Експерти застерігають, що за таких умов українська мова може практично зникнути в більшості регіонів за якихось 20 років.
Окрім того, чиновники з регіонів, де проживає вищезазначений відсоток нацменшин, повинні володіти їх мовами. Що ж до молодих представників регіональних мовних груп, вони зможуть обирати, якою мовою хочуть вчитися. Як вплинуть такі норми на ринок праці вже через кілька років — прогнозувати важко, однак можна точно сказати, що ще більша частина молодих спеціалістів в Україні готуватиметься «на експорт». Що ж до чиновників, то частина з них і державною ледь може розмовляти, а що вже казати про мови нацменшин? Експерти підрахували: вчителі, методична база, перекладачі, подвійний документообіг тощо коштуватиме бюджету мінімум 5 мільярдів гривень. Чи справді так потрібен Україні той закон? Про це «Чорноморка» спробувала розпитати у представників самих національних меншин.
За словами представника бюро німецьких громадських організацій Олександра Димчеса, закон потрібен. Він переконаний, що це не лише правильний, а й необхідний крок на шляху до європейської інтеграції, особливо якщо взяти до уваги підписані Україною конвенції. Щоправда, панові Димчесу не подобається прописаний у проекті мінімальний відсоток представників нацменшин в окремому регіоні для того, аби норми закону вступили в силу. За його словами, 10% — забагато: «Це означає, що практично лише для російського населення на Донбасі, в Криму, ще десь цей закон працюватиме», — зазначив він. Що ж стосується інших національних меншин, за словами Олександра Димчеса, 10% може набратися хіба що в невеликих локальних поселеннях. Не схвалює він також спробу розділення населення в рамках цього закону на корінне й інше. За словами представника німецьких громадських організації, у такій поліетнічній країні, як наша, подібні питання у правовому полі просто не повинні порушуватися. Загалом же, Олександр Димчес вважає, що законопроект зроблено в «кращих європейських демократичних традиціях» і головний фактор, який його псує, — це політична складова.
Президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес ромен України» Петро Григориченко у телефонній розмові розповів, що не має нічого проти прийняття закону про мови, однак бачить значно кращий варіант вирішення ромських проблем. «Всеукраїнська спілка громадських організацій «Конгрес ромен України» протягом довгого періоду лобіює питання включення мови романі в перелік мов, захищених Європейською хартією регіональних мов. Ми зацікавлені саме в такому рішенні наших мовних проблем», — підкреслив він. Що ж до переведення навчання ромів рідною мовою в регіонах, де їх кількість перевищує 10%, він переконаний, що зробити це практично нереально: методична база для цього повністю відсутня, та й з кадрами будуть величезні проблеми. Водночас забезпечити підростаючим ромам вивчення рідної мови, за його словами, хотілося б, і для цього буде достатньо ввести факультативи. Своїм правом отримувати відповіді чиновників на різноманітні запити рідною мовою, на думку Петра Григориченка, роми, скоріше за все, не користуватимуться, адже давно цілком і повністю асимілювалися і такої потреби нема. Тож чиновники в районах компактного проживання ромів можуть зітхнути з полегшенням — мову романі їм вивчати не обов’язково.
Дещо іншу позицію з приводу прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» висловили в телефонній розмові представники Спілки поляків України. На думку директора спілки Антона Стефановича, приймати черговий закон, який потім ніхто не виконуватиме, нема необхідності. Він розповів, що сьогодні в Україні не виконуються вже існуючі закони, які мали б забезпечувати комфортне проживання національних меншин. Більше того, за словами Антона Стефановича, коли перед Верховною Радою стояло питання про призупинення виселення громадських організацій національних меншин із займаних приміщень, за нього майже ніхто не голосував. Саме такі дії влади можна вважати реальним показником ставлення до нацменшин, а не написання й схвалення чергових законів. «Нам Україна практично нічого не дає, хоча Польща для чисельної української меншини виділяє мільйони», — підкреслив він. Що ж стосується можливості навчатися рідною мовою, представник Спілки поляків зазначив, що, справді, хотілося б збудувати польську школу, де вивчення мови й літератури було б поглибленим, а також окремо вивчали б географію, історію Польщі тощо, однак для цього законопроект «Про засади державної мовної політики» не потрібен.
На жаль, з представниками інших національних меншин поговорити було важче. В багатьох випадках не вдалося додзвонитися, але й навіть вдалі телефонні дзвінки не завжди були інформативними: на іншому кінці слухавки часто відповідали, що всі компетентні особи кудись виїхали і повернуться невідомо коли. Що це — пересторога, небажання обговорювати болючі питання чи страх висловлювати власну думку, якщо вона йде врозріз з політикою правлячої вертикалі?
Людмила ІВАЩЕНКО.
Замість післяслова. У вже загаданому записі на фесбуці Ірина Геращенко також повідомила, що лідер кримських татар Мустафа Джемільов на засіданні парламентського Комітету з питань культури (який і розглядає мовний законопроект) назвав цей документ загрозливим національній безпеці і територіальній цілісності країни. За словами Мустафи Джемільова, в Криму є 546 середніх шкіл, з них тільки сім українських, і 15 можна умовно вважати кримсько-татарськими, бо там є відповідні класи. У цих школах навчається всього 10% учнів, а всі інші школи — російські. То як же потрібно захищати російську мову і від кого?
А ще, повідомила Ірина Геращенко, що, за словами голови правового комітету Сергія Міщенка, мовний закон — перший у практиці роботи комітету документ, який має стільки норм порушення Конституції.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206