Країною управляєш Ти, або Владу — народу!

Рух «Український вибір» проголосив: треба змінювати не владу, а систему!

І першим етапом запровадження у країні реального народовладдя ми пропонуємо прийняття нового законодавства про всеукраїнські і місцеві референдуми, що дасть можливість громадянам безпосередньо ухвалювати рішення з ключових для країни питань. Як це і передбачено статтею 5 нашої Конституції.

У новій історії України було лише дві спроби, коли рішення більшості громадян могло змінити долю країни, до яких я мав безпосереднє відношення. Але в обох випадках влада у підсумку не дозволила це зробити. У першому випадку — коли не були імплементовані парламентом результати всеукраїнського референдуму 2000 року. Де серед інших були поставлені питання зняття депутатської недоторканності і скорочення депутатських крісел до 300. У другому випадку, вже в 2006-у,

був ініційований збір підписів за проведення референдуму з питань вступу України в НАТО й участі в ЄЕП. Як відомо, після довгих митарств і виграних нами судів затверджений Центрвиборчкомом протокол і рішення, у якому значилося, що більше чотирьох з половиною мільйонів українців підтримали проведення референдуму, запроторили припадати порохом в Адміністрацію президента, де вони і донині перебувають. Через недосконалість законодавства навіть після рішення суду про бездіяльність президента Ющенка референдуму він не оголосив.

Зрозуміло, що той збір підписів все-таки зіграв свою роль. Тодішня влада побачила думку народу щодо планів Ющенка втягнути країну у військово-політичний блок. І ми довели, що вплинути на владу все-таки можна. З іншого боку, всім стало очевидно: влада не соромиться використовувати у своїх цілях недосконалість законодавства.

Інститут реального народовладдя

Нічого не змінилося і після того, як Ющенко заслужено покинув посаду президента України. Система залишилася колишньою. Влада не зацікавлена в тому, щоб народ брав особисту участь в упралінні державою.

Поширюється міф: начебто особисту участь народу в прийнятті державних рішень неможливо організувати суто технічно. Або що громадяни не в змозі приймати важливі державні рішення. Відповідно, це слід довірити спеціально обраним людям — політикам, мінистрам, депутатам, чиновникам. Але це нісенітниця й абсурд: чиновники — відповідальні і готові, народ — все ще не готовий! «Єдиний носій суверенітету» (відповідно до Конституції України) — не здатний управляти!!!

Насправді можна створити механізми реального народовладдя, оскільки влада народу має пріоритет над владою органів держуправління. Усе вирішується шляхом винесення питань, які цікавлять суспільство на всеукраїнський або місцевий референдуми.

Для цього ми і розробили концепцію змін чинного законодавства щодо проведення всеукраїнських і місцевих референдумів з народної ініціативи.

Ми переконані, що народ, який є «єдиним джерелом влади» у країні, має право приймати Конституцію України і стратегічно важливі закони. Безпосередньо!

Питання про прийняття Конституції за результатами всенародного волевиявлення я пропонував поставити ще на референдумі 2000 року. Проте тоді Конституційний Суд, на мій погляд, неправомірно зняв це питання з загальнонаціонального обговорення. Мовляв, не народна це справа.

Хто вповноважив органи державної влади приймати рішення від імені народу? А тим більше — відмовляти народу в праві приймати рішення? У 1993 році Росія ж не побоялася приймати свою конституцію на всенародному референдумі.

Контроль і відповідальність

Простий приклад: ми всі бачимо, як депутати Верховної Ради щодня нехтують Конституцію України, голосуючи чужими картками «за того хлопця». Мало того, що це порушення Основного Закону — вони ганьблять самому ідею представницької демократії. А приклади бездіяльності Верховної Ради або прийняття рішень, які явно суперечать думці більшості громадян?! Чому парламентарі не несуть за це ніякої відповідальності? Нам кажуть, пробачите, «нема проти нас механізмів». І уряд відповідальності перед народом за скоєне не несе! Знову ж — нема процедури відставки Кабміну шляхом винесення йому народної недовіри. І так далі, аж до керівника держадміністрації і сільського голови — стоять, як стіна! Народ — «єдине джерело влади», але управляти йому не можна. Тільки, кажуть, через посередників — депутатів і чиновників.

Наша позиція: пряма демократія — це можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради, процедура відставки уряду — на всеукраїнському референдумі.

Саме така ж загроза відставки повинна висіти над усіма посадовими особами — сільськими, селищними і міськими головами, головами районних та обласних державних адміністрацій. І, звичайно, радами всіх рівнів — від сільської до обласної.

Я переконаний, що реалізація народної волі не може бути поставлена в залежність від бажання або небажання представників влади її виконувати. Якщо на референдумі йдеться про винесення недовіри уряду, парламенту, органу місцевого самоврядування або посадовій особі, то відповідний суб’єкт у встановлені законом терміни відсторонюється від покладених на нього обов’язків, оголошуються нові вибори, призначаються інші посадові особи. Якщо в ході народного волевиявлення приймається новий закон або скасовується старий, то юридично він починає діяти з дня опублікування результатів референдуму.

Зниження бар’єра

Ми не бачимо жодного сенсу у збереженні явно завищеного числа підписів, необхідних для ініціювання всенародного референдуму. Зараз установлений поріг — три мільйони! Тримільйонний ценз не дозволяє громадським організаціям, групам активістів реалізувати ініціативу щодо розгляду важливих і потрібних питань.

Бачиться, що цифра в п’ятсот тисяч підписів для загальнонародного референдуму є оптимальною для країни з такою чисельністю населення, як Україна. Скажімо, у 60-мільйонній Італії, щоб ініціювати референдум, потрібно 500 тисяч підписів, а в 10-мільйонній Португалії — 75 тисяч. Питається: звідки взялася ця явно завищена цифра — три мільйони — для України?

Якщо йдеться про місцевий референдум, прийнятним буде 10% підписів громадян, що мають право голосу, від числа відповідної територіальної громади. Цього достатньо, щоб продемонструвати підтримку тої чи іншої ідеї у суспільстві, але при цьому збір підписів не перетворюється на бар’єр, який не підкорити без серйозної фінансової підтримки.

Мінімум адміністрування

Є питання, що відповідно до Конституції не можуть розглядатися на референдумі, або, наприклад, ініціативні групи запропонують нормативні акти, за формою і змістом не відповідають встановленим вимогам. Безумовно, це повинно бути предметом вивчення й оцінки. Проте я категорично проти того, щоб у цих випадках функції контролю передавалися в руки державної влади. Цим повинні займатися фахівці і вчені, а не чиновники. Допустимість питання (нормативно-правового акта), що виноситься на референдум, повинна визначатися незалежною правовою установою, якою є Національна академія правових наук України. І це виключить адміністративне втручання з боку органів влади.

Загальне адміністрування процесу з боку державної влади можна і потрібно мінімізувати, а відповідні функції передати ініціативним групам, територіальним і лічильним комісіям. Власне, Конституція України, ст. 143, недвозначно говорить про те, що «територіальні громади... забезпечують проведення місцевих референдумів і реалізацію їх результатів». Це в теорії, а не на практиці, хоча це — норма прямої дії. Необхідно, нарешті, дати територіальним громадам механізми для реалізації їхніх конституційних повноважень.

Звісно, я виклав запропоновану нами концепцію у дещо спрощеному вигляді. Кожен, хто побажає, може детально ознайомитися з нею на сайті громадського руху «Український вибір» (vybor-ua.org.ua). Мені здається, вона достатньо відпрацьована. Але, як і обіцяв, хочу, щоб майбутній законопроект став результатом зусиль усіх, хто поділяє наші погляди. Тому з вдячністю ми приймемо ваші пропозиції, вислухаємо коментарі і критику.

Я реаліст і розумію, наскільки складно змусити владу реалізувати запропоновану нами концепцію і запустити реальне народовладдя. Але я вірю, що разом ми зможемо. Тому що це реальний і єдиний шанс змінити нашу країну.

Віктор МЕДВЕДЧУК,
ініціатор громадського руху «Український вибір».
«Комсомольская правда
в Украине», 15.06.2012 р.
(http://kp.ua/daily/150612/342385)