Музей сучасного мистецтва Одеси: перезавантаження

Нагадаю, Музей сучасного мистецтва Одеси (МСМО) «увійшов у поле гравітації» 10 квітня 2008-го на чергову річницю звільнення міста. Після відомих політичних подій всеукраїнського і місцевого масштабів, зміни «еліт», музей залишив приміщення у КБ «Південний», що у Сабанському провулку. Це те, що поза кадром, а у кадрі говорять особи, які відіграли вирішальну роль як у створенні, так і в «перезавантаженні» МСМО.

Вадим Мораховський:

— На першому етапі розвитку музею була надзвичайно важливою підтримка банку «Південний». Згодом, коли виникло питання, де саме розташується Музей сучасного мистецтва, мій великий друг і поціновувач прекрасного, меценат Роберт Гулієв запропонував приміщення, яке надав «Французький бульвар». Таким чином, сьогодні ми відзначаємо друге народження МСМО. Ще кілька місяців тому обстановка цих приміщень пригнічувала, була повна руйнація. Сьогодні ми маємо музей, який провадить наукову роботу і виконує головну функцію щодо збереження мистецтва нашого міста. Цьому значною мірою сприяє і спрямовуюча роль громадської ради, яка діє при музеї. Сподіваюся, що до тих десяти тисяч шанувальників мистецтва, які відвідали музей у минулі роки, приєднається багато нових. Ми також свідомі своєї місії підтримки нової генерації митців, бо в місті майже відсутні галереї чи музеї, які опікуються нашою художньою молоддю.

Семен Кантор, директор МСМО:

— У наших найближчих планах — створення експозиції у парадній, яку так і назвемо — «Парадна виставка — передчуття музею». Зараз цілком офіційно оголошую конкурс на краще оформлення парадної, що втілить озвучену ідею, яку ми плануємо реалізувати до Дня міста, 2 вересня. Сподіваємося, це буде цікаво нашій молоді.

Як було сказано, значне місце відведено живописним та графічним творам Світлани Юсим. Це найбільша персональна виставка мисткині за останній час, яка охоплює основні періоди її творчості. Деякі роботи утворюють серії, що формуються впродовж тривалого часу. Художниця знайшла свій неповторний стиль, який синтезує текст з елементами «чистого» живопису — кольором, лінією, плямою, геометричною або примхливою формою. Абстракції Юсим набувають нової якості як контекстуальний живопис. Вони ліричні у діапазоні від медитативної споглядальності до драматичних візій. Коли дивишся на її твори, хочеш, щоб цей потік емоцій, почуттів і свідомості перманентно мав продовження до безкінечності. Юсим вдало поєднує синтетичне бачення монументаліста і станкову камерність картини, у якій виступає як майстер нюансу.

Звичайно, таке багатолюдне зібрання, яке відбулося у той день, не дозволяло, на жаль, насолодитися сповна виставковою експозицією чи поспілкуватися з автором виставки.

Вичерпну характеристику творчості Світлани Юсим, як завжди з чітким методологічним підходом, дала мистецтвознавець, співробітник МСМО Любов Заєва:

— Світлана Юсим, живописець, монументаліст, член НСХУ, багато років віддала викладацькій роботі в Одеському художньому училищі ім. М. Грекова. Вона — володар почесної премії виставки «Видатні художники України — 1998». Твори мисткині зберігаються у музеях і приватних колекціях України, Росії, Німеччини, Франції та США. Представлені роботи, що поєднали традиції класики абстракціонізму з тенденціями розвитку мистецтва останніх десятиліть, — яскравий приклад індивідуального бачення світу та емоційності автора… Вона поєднала у собі глибоке знання літератури, широку ерудицію. Її тексти і слова, що вплетені у контекст живописної поверхні, — це своєрідний автограф почуття та емоції. Роботам художниці притаманна впевнена динаміка іноді ледь вловимих плям, колір і рух яких набувають філософського змісту…

Насамкінець зазначу, що увага до творчості Світлани Юсим, свідками якої ми стали, переконує: мисткиню люблять і розуміють у її рідному місті, а цей факт, звичайно, окрилює і відкриває певні перспективи.

Володимир КУДЛАЧ.