№ 47 (21311) субота 16 червня 2012 року

Переглядів: 993

Тому, що я — українка!

Багато різних думок викликала у мене телепередача російського журналіста Дмитра Нагієва з циклу «Ми всі свої» про конфлікт на одній з одеських вулиць між звичайним водієм і працівником ДАІ щодо української мови. Пригадуєте, як зневажливо і пихато цей державний службовець називав державну мову телячою? Тоді розгорівся скандал і даішника нібито з роботи звільнили, та щось мало цьому віриться, судячи з того, яким «героєм» він виступав на телеекрані у передачі «Ми всі свої». Привіз до Києва з Одеси солідну «групу підтримки», яка, на мою думку, зовсім непереконливо захищала свого «героя» у дебатах з опонентами. Скільки заплатили журналістові за цю передачу, не знаю, але, думаю, мети своєї він не досяг. Бо ніяк не втиснути в рамки замислу «Ми всі свої» таку болючу тему. Ой, не свої і не єдині, коли йдеться про рідну мову. Не треба плутати грішне з праведним. І якими б доводами нас не годували ті, хто тоді на телепередачі захищав грубого стража вуличного порядку, багатьох з нас не переконали.

Мені ж пригадується давня-давня історія, що ні-ні та й спливає в пам’яті. Наша сім’я переїхала до Одеси на початку сімдесятих. (До того жили довго на західному кордоні, де військовим командиром служив мій чоловік.) Стояв кінець літа, і я зі своїм старшим синочком, який у вересні мав іти в перший клас, знайомилася з містом, зі школою на вулиці Середньофонтанській, однією з небагатьох, де заняття велися українською мовою. Давно нема тієї школи, що вже тоді була старенькою (там син навчався чотири роки), та згадуємо її з теплом. Поверталися додому трамваєм. Тут мій син уперше побачив африканців. Двоє темношкірих хлопців про щось тихо розмовляли й сміялися, а мій син по-дитячому безпосередньо вигукував: «Мамо, дивись, негри! Звідки вони тут взялися?» Пасажири в салоні сміялися, звернувши увагу на мого дзвінкоголосого хлопчика. Я ж міцно стискала його руку, щоб не говорив так голосно і не смішив людей. Уже перед виходом рудоволоса немолода жінка звернулася до мене суворим голосом: «Учите своего ребенка говорить по-русски. Считаете, люди смеялись из-за того, что он впервые увидел африканцев? Они смеялись, что он говорит на своей провинциальной селянской мове. Хотите чувствовать себя уверенно в Одессе, учите ребенка и сами учитесь русскому». Останні слова вона буквально прошипіла.

Переглядів: 913

Перший удар по м’ячу у матчі за демократію

Відкритий лист народу України

Упродовж наступних тижнів Україна буде нести почесний обов’язок співорганізатора чемпіонату з футболу «Євро-2012», а отже, опиниться під «прицілом» міжнародних засобів масової інформації. Я сподіваюся і переконаний, що тисячам відвідувачів, які приїдуть в Україну, буде наданий теплий прийом і що «Євро-2012» змінить імідж України в очах усього світу.

Європейський Союз та його держави-члени простягли руку дружби вашій країні, демонструючи готовність до вільної торгівлі, безвізового режиму і допомоги українській владі в модернізації та реформуванні законів і суспільних послуг для того, щоб протистояти викликам ХХІ століття.

Переглядів: 872

Не те болить...

Усупереч намаганням політиків нав’язати суспільству думку, що, змінюючи статус мови в Україні, вони задовольняють найнагальніші прагнення українців, найсвіжіше опитування громадської думи засвідчує: статус російської мови актуальний тільки для 3,9% громадян.

А болять українцям матеріальні проблеми: безробіття, криза, ціни на продукти. Звісно, впоратися з цими бідами нашої держави нинішній «вертикалі», як бачимо, не до снаги, тож і шукає вона легких трофеїв на ідеологічних фронтах. «Людям їсти нічого, щодень більшає тих, хто вимушений порпатися у смітниках, а вони у мене вимагають якісь підписи ставити на підтримку російській мові. А хто людей підтримає, врятує від вимирання через злидні і неспроможність придбати найнеобхідніші ліки?» — обурювалася одеситка, що завітала у п’ятницю вранці до редакції.

Переглядів: 1137

Фактор небезпеки

Нещодавно, 7 червня, незалежно одна від одної, сталися дві події (міжнародна і внутрішньодержавна), які об’єднує однаково різка негативна оцінка правової системи України. Цього дня у Брюсселі єврокомісар з питань розширення та європейської політики Штефан Фюле заявив, що Україна «провалила верховенство права». Одночасно в Києві були презентовані результати загальнонаціонального опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» та Центром Разумкова, які засвідчили переважно негативне ставлення українських громадян до правоохоронних органів і судів України.

Кожна з цих оцінок є по-своєму важливою і «сигнальною» для вітчизняної влади. Але якщо перша оцінка щодо правової системи України з боку міжнародних інституцій стала вже традиційною (періодично змінюються хіба що суб’єкти оцінки та її формулювання) та навіть звичною для влади, то друга останнім часом у формі результатів соцопитування давалася не часто. Тому на ній слід зупинитися окремо, адже це своєрідне вираження «голосу народу». І те, що говорить сьогодні народ про свою владу (нехай лише про її частину), має серйозно занепокоїти політичне керівництво держави. Бо цей голос — недобрий і тривожний. Він говорить про великі проблеми в діяльності влади та необхідність їх нагального розв’язання. Нехтувати думкою народу не розумно і не раціонально, не кажучи вже — не по-державницьки.

Переглядів: 894

Наталія Королевська: Чергова провокація перед черговими виборами

У четвер в Одесі побувала лідер партії «Україна — вперед!» Наталія Королевська. Вона презентувала програму «Нова економіка — нова країна» і зустрілася з журналістами.

Наталія Королевська впевнена, що економіку України необхідно перебудувати таким чином, щоб пенсії становили не менше 500 євро, а заробітні плати — не менше 1000 євро. Для цього у нас є потенціал, який безсовісно розкрадається і використовується тими, хто при владі. Один із шляхів реалізації економічного потенціалу — розвиток транзитних можливостей нашої держави через грамотне використання портів, які повинні стати привабливими для перевізників. Держава має створити умови для залучення інвестицій у модернізацію портової інфраструктури, спорудження нових терміналів.

Переглядів: 951

Німі прем’єри на морвокзалі

Як уже повідомляли «ЧН», в Одесі стартував третій міжнародний фестиваль німого кіно та сучасної музики «Німі ночі». У програмі — 5 класичних німих стрічок із живим музичним супроводом у виконанні колективів з України, Великої Британії, Італії, Польщі та Німеччини. Усі саундтреки були спеціально написані для фільмів фестивалю самими виконавцями.

Започатковану торік традицію демонстрації відреставрованих німих фільмів — продовжено: у нинішній програмі — реставровані версії свого часу заборонених українських стрічок «Мірабо» (1930) Арнольда Кордюма та «Шкурник» (1929) Миколи Шпиковського. І це — світові репрем’єри...

Переглядів: 975

За моральність чи за безсилля?

Учора у рамках діяльності Українського народного університету з лекцією «Український націоналізм: історія і сучасність» в Одесі виступив керівник Науково-ідеологічного центру ім. Д. Донцова Олег Баган. Пропонуємо вашій увазі одну з його програмових статей.

Минуло півроку, відколи була оприлюднена декларація ініціативної групи «Першого грудня», яку створили авторитетні люди — науковці й громадські діячі, зіпершись на звернення трьох основних українських церков: УПЦ, УПЦ КП та УГКЦ. Головний акцент, який поставили учасники групи, звучав як потреба моралізації українського суспільства, без чого воно й надалі скочуватиметься у прірву деградації. Позиція церков цілком зрозуміла: в усі часи, за будь-яких обставин християнська церква повинна закликати зростати духовно, любити ближнього. Тому і це концептуальне звернення з наміром примирити, ушляхетнити сучасну політику можна лише вітати. На перший погляд, і прагнення громадських діячів зробити моральнішим політичне життя треба б теж вітати, хоча при цьому вартує враховувати, на які тенденції ці заклики до моралізації в суспільстві можуть вплинути.

Переглядів: 5972

Не все те золото, що блищить

У Мирона Вітряка було дві дочки — Горпина й Килина. Доки зростали, ніби й клопоту з ними ніякого. Обидві тихі, чемні, роботящі. Трохи повчилися в школі, але батькові дівчача наука була ні до чого. На просторому й таки досить заможному обійсті завжди прірва всілякої роботи. Доньки разом з матір’ю від досвіта до смерку майже не розгинали спин. Коли стали на порі, ледь викроювали годину-другу, аби побігти на вигін, послухати гармошку, а може, й потанцювати.

Невдовзі у молодшої Килини, як жартували дівчата, з’явився «хвостик» — кремезний жвавий хлопець з іншого кутка села. Весну й літо походив на побачення, а на осінь сватів заслав. Старшій Горпині тільки й було радіти за сестру, бо їй залицяння навіть непоказних парубків не судилося. З дитинства знала, що, на відміну від молодшої, вродилася негарною: ніс картоплиною, низьке чоло, грубі кошлаті брови. Ще й як на гріх після якоїсь тривалої простуди почала недочувати. Сама розмовляла голосно, того вимагала й від інших, часто перепитуючи непочуте слово. А загалом, вважала за краще мовчати.

Переглядів: 1256

...А починав в Ананьєві

До вісімдесятих роковин пам’яті Модеста Левицького

Живе той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
Василь СИМОНЕНКО.

Коли мовиться про забутих українських письменників, художників, композиторів та й взагалі талановитих людей, які зробили значний внесок у розвиток демократичної думки, захист і розвій української мови, культури, науки, які всім своїм серцем вболівали за незалежність України, боролися за неї — і стали в ній забутими, мене завжди охоплює моторошний сум: як це може бути?

До проголошення Незалежності все, начебто, було ясно: всі «забуті» були «буржуазними націоналістами». А сьогодні, після двадцяти років незалежної України, кому, даруйте, під хвіст заглядаємо? Якій буржуазії — своїй чи сусідській?

Думаю, що радянське політичне словоутворення «буржуазний націоналіст» ще не втратило свого україноненависницького змісту, воно лише адаптувалося до сучасних політичних вимог і вимовляється вже без «буржуазної» частини — НАЦІОНАЛІСТ.

Переглядів: 894

Душа гітари

В Одеській філармонії відбувся вечір пам’яті Анатолія Шевченка. Друзі, колеги та, власне, всі, хто був відданий його творчості за життя, зібралися докупи: одні — в залі, інші — на сцені. Цілий вечір звучала його музика. Й варто було заплющити очі, щоби легко уявити собі: ось він знову отут перед нами, зосереджений на своїй гітарі, весь — у своїй музиці... А він — вже з великого портрета — летів понад морем, над сценою, міцно тримаючи кохану свою гітару, усміхнений та щасливий, — вже десь там, вже у позапросторі, в позачассі...

Людині мистецтва, особистості творчій, неординарній, з таким прізвищем в Одесі не надто затишно. Нелегко утверджуватися, творити, завжди бути самим собою, зберігаючи в серці любов до рідного краю, до його культури. Анатолій Шевченко не зраджував собі ніколи, завжди робив те, що любив. За що б не брався, все у нього виходило однаково талановито. Він жив своїм мистецтвом. Жив гітарою, і вона була — разом з ним — справжньою чарівницею. Жив улюбленою музикою, й це були не лише пристрасні ритми фламенко, в якому він досяг досконалості та зрівнявся зі щонайкращими виконавцями світового рівня; це була мелодика рідного краю, та музика, що завжди жила в народі; і це були оті особливі, неповторні синкопи Причорномор’я, Одеси, яку він — як, мабуть, ніхто інший, — оспівав у своїй творчості. Він жив і своїм малярством — дві музи, наче дві сестри, допомагали одна одній. Можливо, що тільки на тому вечорі люди побачили багато його графічних творів — бодай лиш на відео. Жив своїми музикознавчими дослідженнями: над його книжками, розвідками та розробками ще довго сидітимуть теоретики музичного мистецтва гітари, яку він підняв на немислиму до цього висоту. Йоганн-Себастьян Бах і Вольфганг-Амадей Моцарт були його вчителями.

Переглядів: 954

Олег Блохін: «Якщо не ставити на перемогу, то на що ж ставити?»

У середу збірна України провела на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського відкрите тренування. Перед його початком головний тренер команди Олег Блохін відповів на запитання журналістів. Йшлося, передусім, про плани і настрої на гру, результат якої вам, шановні читачі, уже відомий. І все ж, сподіваємося, це інтерв’ю не втратило своєї актуальності.

— Чи присутнє ще відчуття ейфорії від перемоги над збірною Швеції і чи позначається це на підготовці команди до матчу з Францією?

— Так, ми виграли перший матч. Але якщо дві наступні зустрічі програємо, то вся робота піде нанівець. Тому ніякої ейфорії нема.

— Вже вирішили, де перебуватиме команда між матчами з Францією та Англією?

— Залишимося в Донецьку.

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net