Радон: ризик і захист

Радон поширений повсюдно, але в різних ґрунтах він має різну концентрацію. У 70-х роках минулого століття вчені встановили, що найбільша його інтенсивність напряму пов’язана з геодинамічними активними зонами, зумовленими розривними процесами в корінних породах Землі. Особливо велику небезпеку становлять розриви, локалізовані в неглибоких покладах гранітів.

Виявляється, радон існував завжди, навіть до виникнення життя на нашій планеті. Ще не було найпростіших одноклітинних тварин — амеби чи інфузорії-туфельки, а радон вже був. Однак лише порівняно недавно стало відомо, що він є основним природним джерелом радіації. Дослідження, проведені в різних країнах, показали, що саме цей газ дає половину тієї дози опро­мінення, яку отримує людина з усіх інших таких джерел.

У найбільших обсягах радон зустрічається в уранових копальнях. Але постраждати від нього можуть і ті, хто ніякого стосунку до урану не має, хто живе у благополучному місті чи в селі, яке потопає в яблуневих садах. Річ у тім, що радон у сім з половиною разів важчий за повітря, тому часто накопичується у підвалах, одноповерхових будинках, на перших поверхах висоток. Але це не означає, що мешканці квартир на вищих поверхах убезпечені від нього. Ситуацію ускладнюють сьогодні модні і, що й казати, дуже зручні металопластикові вікна, які в закритому положенні не мають жодної шпаринки для хоч якоїсь вентиляції. За таких обставин, як кажуть дослідники, на будь-якому поверсі концентрація радону збільшується у кілька разів.

Тут варто додати, що цей газ не перебирає місцями. Від нього, якщо не дотриматися запобіжних заходів, не застраховані ні дорогі котеджі, ні убогі хатинки. Не щадить він ні шкіл, ні дитсадків, ні будь-яких інших будівель. У Росії, скажімо, на одному з байкальських курортів було виявлено його концентрацію, яка у чотири рази перевищувала допустиму. Ще страшніші показники прилади зареєстрували в одному із шведських соборів, де покоїться прах королів і королев...

Мов диверсант-невидимка

Цей, образно кажучи, диверсант-невидимка проникає в приміщення кількома шляхами: з підстилаючих ґрунтів, будівельних матеріалів і конструкцій, з водою, що видобувається з підземних джерел, з блакитним паливом, завдяки якому ми готуємо страви на газовій плиті. Присутній він і в складі атмосферного повітря. Фахівці наводять такі дані: із землі і будматеріалів надходить 78 відсотків, із зовнішнього повітря — 13, з води — 5, з природного газу — 4 відсотки радону.

І не випадково експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я переконані, що якість повітря всередині житла є важливішою для здоров’я людини і її благополуччя, ніж поза ним. Особливо, якщо зважити, що в середньому ми проводимо в ньому 80 — 90 відсотків часу.

Одним з основних показників, який характеризує житло, є необхідний об’єм повітря на кожну людину. Зазвичай ми звикли оцінювати квартиру за метражем. Але в цій справі ще й дуже важлива висота. Фахівці вважають, що оптимальною є оселя площею не менше 17,5 квадратного метра на людину і висотою не менше трьох метрів. За таких умов об’єм повітря на одну людину дещо перевищує 50 кубічних метрів. У старих будинках, нерідко зведених ще за царату, таку висоту часто й маємо. Її взято, даруйте, не зі стелі, а внаслідок розумних підрахунків. Вважається, що забруднене повітря, за деяким винятком, концентрується під внутрішнім покриттям і його товщина може сягати 0,75 метра і більше. Якщо додати сюди середній зріст людини — 1,7 метра і ще півметра, які б слугували захисним проміжком між головою і забрудненим шаром, то й вийде близько трьох метрів.

У радянські часи, аби швидше розв’язати житлову проблему, норму висоти квартири знизили. Тим часом кількість джерел канцерогенних і токсичних речовин постій­но збільшується. За підрахунками спеціалістів, у 1986 році їх налічувалося понад 900. Певно, зараз їх не менше, якщо не більше. Це той же радон і продукти його розпаду, азбест, бензол, сажа, окисли азоту, вуглецю тощо. У приміщеннях з поганою вентиляцією вони практично присутні постійно.

Цікаво, коли і чи будуть переглянуті норми висоти квартир?

Попереджений —
отже, озброєний

Атоми радону приєднуються до частинок пилу й утворюють у приміщенні такий собі радіоактивний аерозоль. Вдихаючи його, за одну хвилину легені людини бомбардують мільйони радіонуклідів. Тому дихальна система є найвразливішою. Багато вчених вважають це опромінення другою за значенням (після куріння) причиною виникнення раку легенів. Розчинюючись у крові та лімфі, радон і продукти його розпаду швидко розносяться по всьому тілу і здатні викликати лейкемію.

Крім того, злісні атоми вибірково накопичуються в деяких органах і тканинах, особливо в гіпофізі і корі надниркових залоз, які визначають гормональну активність організму та регулюють діяльність вегетативної нервової системи, концентруються також у серці, печінці та інших життєво важливих органах. А ми нерідко дивуємося: і звідки ті хвороби приходять? А їм, виявляється, і ходити далеко не треба.

Особливо радон небезпечний для малечі, оскільки дитячий організм вразливіший.

За матеріалами Празької конференції з питань радонової небезпеки (2010), в усіх країнах Європи, Америки, більшості держав Азії проведено чи проводиться карто­графування території з метою ви­значення зон з високою концентрацією радону. З тією ж метою обстежуються сотні тисяч будинків. У США, наприклад, чи не в кожному домі встановлено датчики вимірювання рівня радону. У низці держав оформлюються радіаційні паспорти чи сертифікати, без яких не укла­дається жодна угода купівлі-продажу будівель. Звісно, приміщення, що несуть радонову небезпеку, коштують значно менше.

В Україні ж такі дослідження — лише на початковій стадії. Створено, зокрема, загальну карту, масштабом 1:5000000, зон екологічного ризику, проводяться дослідження геодинамічних розривних процесів у детальніших вимірах — в межах окремих районів, населених пунктів, локальних ділянок.

Відчутну допомогу в цій роботі в Україні, і зокрема на Одещині, надають шведські спеціалісти. Як уже повідомляла наша газета, у рамках міжурядової науково-практичної радонової програми Шведське управ­ління з радіаційної безпеки і державна установа «Інститут гігієни й медичної екології ім. О.М. Мар­зєєва Академії медичних наук України» на базі Одеської обласної держсанепідемслужби провели теоретичні і практичні заняття та заходи з питань захисту населення від радону. Протягом чотирьох років було проведено чотири семінари для фахівців з питань санітарії, гігієни та екології. На четвертому семінарі, що відбувся недавно, вони, повторивши отримані знання на попередніх заняттях, навчилися практично вимірювати ґрунтовий радон і виконувати гамма-спектрометрію ґрунтів з подальшим розрахунком вмісту радону та основним прийомам його картографування.

У рамках такої роботи було створено карту радонових ризиків у Савранському районі.

Там, де тече Савранка...

Попередній координатор проекту, старший радник з охорони навколишнього середовища шведської організації Vattenfall Ольга Герман, представивши карту, розпо­віла про особливості роботи над нею. Вимірювання радону у ґрунтовому повітрі робилося на глибині 80 сантиметрів. Для цього треба було у польових умовах викопати сотні ямок, й учасники експедиції, нерідко переборюючи примхи погоди, добре справилися з цим. Не підвели також прилади і транспорт.

На карті чітко проглядається смуга, яка проходить вздовж річки Савранки через села Пужайкове, Концебу, райцентр і Вільшанку. У цій місцевості виявлено найменші концентрації радону, які вважаються пониженими. Це Ольга Герман пояснила так: наявний вздовж річки пісок дуже добре перекриває вихід радону з-під землі на поверхню. Гірше це вдається чорноземам, глинистим ґрунтам. До того ж товщина перекриття по берегах Савранки сягає ста метрів. Після проходження кожних п’яти його метрів радон втрачає до 10 відсотків своєї сили. Подалі в обидва боки від зазначеної смуги концентрація радону зростає до нормальних і підвищених рівнів.

Варто обмовитися, що зроблено лише попередню оцінку, а для ґрунтовнішого висновку потрібне детальніше обстеження.

Слід також знати, що концентрація радону залежить не лише від ґрунтів, а й пори року, часу доби, погоди, клімату тощо. Наприклад, у нашому кліматі радіоактивного газу у житлі менше влітку і більше взимку, бо за холодної пори кімнати гірше провітрюються. А якщо взяти, ска­жімо, Калмикію, то там маємо зворотну картину: глинисті ґрунти літом від спеки тріскаються і через щілини газ вибирається нагору, а будинки тим часом щільно закривають, щоб зберегти прохолоду.

Та повернімося до обстеження Савранського району. Крім вимірювань на відкритій місцевості, члени експедиції провели їх також в окремих приміщеннях — оселях, дитсадках та школах, де виявили суттєві перевищення концентрації радону. Господарям осель та ке­рівникам установ надали практичні рекомендації з проведення протирадонових заходів. Підраховано, що завдяки допомозі шведських фахівців попереджено переопро­мінення радіонуклідом радон-222 більше 300 осіб.

Важко переоцінити зроблене. Це дуже важливо. Хотілося б лише знати, коли з’явиться карта радонових ризиків усієї області.

Все геніальне — просте

А тепер про те, що ми повинні робити, аби убезпечити від впливу радону себе і своїх близьких. Найперше, це виявити небезпечні рівні речовини прямим вимірюванням. Як це краще зробити, можна з’ясувати в санепідемслужбі. В Україні безпечні такі норми: 100 Бк/м3 для існуючих будівель і 50 Бк/м3 для дитячих закладів і новобудов.

Якщо, не дай, Боже, ваш дім побудований на радононебезпечній ділянці, то це не означає, що жити там не можна чи без респіраторів не обійтися. Зовсім ні. Насамперед, підлогу будинку, як радять спеціалісти, треба добре ізолювати від землі. Для цього згодяться плити, бітум, лінолеум, червона глина. Слід також надійно герметизувати підвали і напівпідвали. Водночас треба взяти за правило регулярно й ефективно провітрювати приміщення. Чим частіше в оселі відкриваються кватирки, тим швидше газ вивітрюється.

Від найпростіших рішень можна перейти до інженерних. Зокрема, за кордоном є досвід встановлення спеціальних колодязів з примусовою вентиляцією.

Не слід забувати й те, що про нас піклується й держава. У 1998 році було прийнято закон «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», який вимагає досліджувати рівень виділення радону із землі при виборі земельних ділянок під забудову, враховувати засоби захисту при проектуванні і будівництві різних споруд, контролювати вміст радіонуклідів у будівельних матеріалах тощо. Порядок проведення радіаційних вимірювань та оформлення відповідної документації визначаються «Системою норм та правил зниження рівня іоні­зуючих випромінювань природних радіонуклідів у будівництві».

Ще не всі таємниці розгадано

Вчені успішно розгадують нові і нові загадки природи, але їх залишається ще багато. До однієї з них на українсько-шведському семінарі привернув увагу присутніх доктор медичних наук, професор, завідуючий кафедрою загальної гігієни та екології людини Одеського національного медичного університету Микола Надворний. Ознайомившись з картою радонових ризиків Савранського району, він поінформував, що недавно група медиків обстежила північні райони Одещини на предмет виявлення причин підвищеної захворюваності тамтешнього населення. «Чомусь саме в тій смузі, де витоків радону найменше, — сказав він, — реєструється найбільше хвороб, у тому числі злоякісних, і відхилень у розвитку дітей, що характеризується невідповідністю зросту і ваги. Я не беруся стверджувати, що це вплив радону. Але в такому разі що це? Певно, ми маємо справу з цілим комплексом шкідливих речовин, і це потребує додаткового вивчення».

Валентин ЩЕГЛЕНКО.