Цукровий діабет — не вирок, а особливий стиль життя

«Захворюваність на цукровий діабет в Одеській області. Профілактика та особливості лікування хвороби» — такою була тема планового брифінгу головного позаштатного ендокринолога управління охорони здоров’я облдержадміністрації, головного лікаря Одеського обласного ендокринологічного диспансеру Ольги Агафонової (на знімку).

Для початку — коротка довідка. Цукровий діабет — це група ендо­кринних захворювань, які розвиваються внаслідок абсолютної або так званої відносної недостатності гормону інсуліну в організмі людини, в результаті чого підвищується рівень глюкози в крові (гіперглікемія). Захворювання характеризується хронічним перебігом і порушенням всіх видів обміну речовин: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального і водно-сольового. Ще одне тяжке ускладнення хвороби — це «діабетична стопа» — ураження стоп хворого на цукровий діабет у вигляді гнійно-некротичних процесів, виразок і кістково-суглобових уражень, виникає на тлі зміни периферичних нервів, судин, шкіри і м’яких тканин, кісток та суглобів. Ускладнення є основною причиною ампутацій кінцівок.

Хвороба може виникнути у будь-якому віці (наймолодшому хворому в нашій області — лише піврочку) і вимучувати людину впродовж усьо­го життя. Саме вимучувати, якщо не тримати хворобу на контролі. А це важливо і можливо.

Розрізняють цукровий діабет 1-го типу (інсулінозалежний) і цукровий діабет 2-го типу (інсулінонезалежний). Катастрофічне зростання захворюваності пов’язане з цукровим діабетом 2-го типу, частка якого складає понад 85% всіх випадків і який протікає повільно, довго не видаючи себе, чим, власне, й небезпечний. У хворих на діабет простежується зниження реактивності імунної системи і важкий перебіг інфекційних захворювань.

Лікарі чітко простежують спадкову схильність до діабету: якщо хворий один з батьків, то ймовірність успадкувати діабет

1-го типу дорівнює 10%, а діабет 2-го типу — 80%, на що неодмінно треба зважати. Однак реалізація цього ризику залежить від дії багатьох факторів, серед яких перші — ожиріння та гіподинамія, тобто малорухливість людей, особливо молоді, котра годинами просиджує за комп’ютерами.

Ось наскільки усе це серйозно.

Ольга Іванівна детально розпо­віла про роботу служби (у нас в області працює 69 ендокринологів, і цього допоки достатньо, адже контроль за хворобою також здійснює терапевтична служба), акцентувавши увагу на тому, що всі хворі на цукровий діабет сьогодні (а таких на Одещині станом на 1 січня 2012 року 69856 осіб) охоплені диспансерною увагою. Інсулінозалежних — 10097 осіб, які, за словами Ольги Агафонової, стовідсотково забезпечені необхідними ліками, при­дбаними за бюджетні кошти. Причому хворі отримують ліки як вітчизняного, так і імпортного виробництва, найновітніші інсуліни 5-го покоління.

На цукровий діабет частіше хворіє міське населення.

Головний лікар ендокринологічного диспансеру також зупинилася на особливостях перебігу хвороби, яка вимагає від людей контролю за власними діями та постійних консультацій з фахівцями, розповіла про профілактику цукрового діабету, в основі якої лежить рухливий спосіб життя, відмова від надмірностей, найперше в їжі, повна відмова від куріння та вживання алкоголю.

Дуже важливу роль у протидії хворобі, зазначила Ольга Іванівна, відіграють знання пацієнта, який мусить розуміти, що таке цукровий діабет, чим він небезпечний, що йому слід зробити у разі епізодів гіпо- та гіперглікемії, як їх упере­джувати, як самостійно контролювати рівень глюкози в крові і мати чітке уявлення про характер допустимого для нього харчування. Одне слово, хворий мусить чітко усвідомлювати, що цукровий діабет — це не вирок, а особливий стиль життя, який треба виробити і якого слід дотримуватися.

При обласному профільному за­кладі діє школа медико-соціальної адаптації для хворих на цукровий діабет, де цьому вчать. Часто на заняття приходять і родичі хворих, які усіляко підтримують їх. Хто за­цікавився — може скористатися контактним телефоном: 720-02-61.

До слова, термін «діабет» вперше застосував римський лікар Аретеус у 100-у році нашої ери. «Діабет» фактично означає «цукор, який втрачається», що відображає одну з характерних рис захворювання — втрату цукру з сечею. То не вигадка, що колись лікарі куштували сечу хворих на смак, але тільки й того, адже хвороба впродовж тисячоліть не піддавалася вивченню, а відтак — і лікуванню.

11 січня 1922 року лікарі Бантинг і Бест вперше зробили ін’єкцію інсуліну підлітку, який мав цукровий діабет. Відтоді й розпочалася ера інсулінотерапії. Відкриття інсуліну — видатне досягнення медицини ХХ століття, яке у 1923 році удо­стоєне Нобелівської премії. Хворобу було взято під контроль.

Що мусить насторожити людину? За словами лікарки — свербіж шкіри та слизових оболонок (вагінальний свербіж), схуднення, сухість у роті та нестримне бажання постійно пити, загальна м’язова слабкість, головний біль, запальні ураження шкіри, які важко піддаються лікуванню, порушення зору, дратливість та відчуття страху. Це стосується і маленьких, і дорослих людей.

Дієта при цукровому діабеті та при його профілактиці є необхідною складовою життя людини, як і вживання цукрознижувальних препаратів або інсулінів, що мусить суворо контролюватися лікарем. Ольга Агафонова зазначила, що в деяких випадках при діабеті 2-го типу для компенсації вуглеводного обміну достатньо лише дієти, особливо на ранніх стадіях захворювання.

Важливою умовою успішності дієтотерапії є ведення хворим щоденника харчування, до якого вноситься вся їжа, спожита впродовж дня, і розраховується кількість хлібних одиниць, вжитих у кожен прийом їжі і загалом за добу. Немедикаментозна терапія при цукровому діабеті, яка, власне, радить лікарка, буде не зайвою для кожного, вимагає зниження споживання легкодоступних вуглеводів, контроль кількості вуглеводної їжі, надання переваги продуктам, які містять харчові волокна, а також включає в себе дозовані фізичні навантаження (забезпечення адекватного режиму праці та відпочинку, що забезпечує зниження маси тіла до оптимальної для даної людини, контроль енергоспоживання та енерговитрат). І, як уже мовилося, повна відмова від куріння та алкоголю.

Оскільки неможливо постійно тримати хворого в стаціонарі, то моніторинг стану і незначна корекція доз інсулінів короткої дії покладається на хворого.

Ольга Агафонова детально розповіла про глюкометри, прилади для самоконтролю рівня глюкози крові, які є у вільному продажу. Всі хворі на цукровий діабет діти та підлітки нашої області ними забезпечені безоплатно: в основному, придбані вони за бюджетні кошти та за гроші, зібрані в рамках благочинних акцій. Складніше з дорослими, адже не кожен може такий придбати самотужки, хоча ціна його не надто й висока. Справа в індикаторних пластинах, які люди називають «смужками», — їх потрібно не менше 500 на рік. Вартість однієї — від 5 гривень.

Напевно, годі сподіватися, що знайдеться добродій, який купить усім глюкометри та постійно забезпечуватиме «смужками». Ця справа була б під силу громадському об’єднанню діабетиків, яке, хоча й зареєстроване в області, практично не діє.

Приклад же плідної громадської активності демонструють от хоча б сусіди-росіяни, де на допомогу медикам стали громадські організації, які приєдналися до Міжнародної федерації діабету, що незрівнянно розширило можливості в турботі про своїх.

Ольга Агафонова неоднораз наголошувала на тому, що тільки лікар може встановлювати діагноз і призначати саме лікування. Усілякі «народні методи» терапії (настоянки зі стручків квасолі, горіхів, трави стевії…), нарекомендовані сусідами та вичитані в журналах, можна застосовувати тільки після консультації з фахівцем.

Підготувала
Яна СТАСІНА.