Музика світу крізь призму живопису

Потрапивши у виставковий зал (сьогодні увесь музей, що перебуває на перманентному ремонті, — поле для виставкових проектів), вловлюєш цю музику у фарбах. Предметна статичність, ясність, простір і кванти потужної життєстверджуючої енергії епічного Юрія Єгорова змінюють романтичні візії у відторгнуті циві­лізацією світи неспокійного Євгена Рахманіна. «Швендяючи горами, я сягнув Гімалаїв», — зізнався художник. Його полотна приваблюють своїм похмурим, майже ірреальним, драматичним колоритом. Як безпосередній художник, він зберігає перше враження від побаченого і навіть у маленьких етюдах досягає відчуття масштабності. Його природа сповнена величі. У віддаленому залі представлена інтелектуально-філософічна і витончена графіка естета Соколова, що «перехворів» свого часу сецесією.

Ідея виставки народилася під час семінару «Одеської гуманітарної традиції» — дітища філософського факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова. Належить вона Неллі Івановій-Георгієвській. «Під час семінару, — зауважила науковець, — мова йшла про те, що усі види мистецтва, так чи інакше, звертаються до прихованої музики Космосу, яка здобуває мову завдяки художнику. Про це писали піфагорійці, визначаючи «музику сфер», споріднену «музиці душі», про це знаходимо у Ніцше як про «діонісійське устремління світу». По-своєму дане поняття трактував поет Мандельштам та інші.

Проект колективний. Його здійснили Віра Савченко (куратор), Володимир Островський (директор музею), Анатолій Димчук (галерея «НТ-арт») та інші так чи інакше причетні особи. Крім робіт зі згаданих установ, чимало творів з приватних колекцій. Виставка знайшла своє продовження в експозиційному просторі галереї «НТ-арт».

Володимир Островський нагадав, що в стінах Музею західного і східного мистецтва Олег Соколов організував свого часу клуб імені Чюрльоніса — литовського композитора і художника, «синтетика мистецтв». Його почесним членом був американський астронавт Ніл Армстронг — землянин, яким першим побував на Місяці.

Під час відкриття виставки про філософічність творчості трьох митців мовилося лише загальними фразами. Як виняток — емоційний виступ Олени Шелестової про роботи її чоловіка Олега Соколова:

— Соколов працював як у чуттєвій, фігуративній, так і в абстрактній манерах. Він був ще й космістом на рівні «гравітаційних бульбашок», що зникають. Зауважте, це був час відкриття чорних дір. Білий світ Соколов писав у реалістичній манері, а у чорний космос виходив якимись «кротячими норами», які Ейнштейн називав транспортними шляхами між галактиками. Соколов, перш за все, інтуїтивний художник. Питання: як виглядають чорні діри? Погляньте навколо — це і є чорна діра, лише зсередини. Олег Соколов поєднав науку та мистецтво, адже «любив науку задля мистецтва»…

Поза увагою промовців у даному контексті, як це не дивно, залишився Юрій Єгоров. Спробую дещо заповнити цю прогалину. Єгоров через чуттєвий досвід шукав у природі певну константу. Залишаючись безпосереднім митцем, зводив багатоманітність світу до таких категорій, як простір, форма і світло, опановуючи їх за допомогою кольору. Через «пластичний образ півдня» (О. Савицька) у нього бачимо Всесвіт у мініатюрі. Юрій Єгоров, у певному сенсі, живописець-платонік, адже виражав ідейну сутність речей, «річ у собі». У цьому, на мою думку, і полягає філософічність його підходу. Щодо назви виставки — «Музика світу», то це ще й красива і достатньо мобілізуюча метафора.

19 травня в галереї «НТ-арт» відбудеться «круглий стіл», присвячений теоретичним питанням, пов’язаним з «музикальністю живопису», та іншим проблемам синтезу мистецтв.

Володимир КУДЛАЧ.