Дитячі очі — дзеркальця надії
Як стверджують педагоги, у віці до п’яти років особистість дитини набуває тих основних рис, які потім практично не піддаються перевихованню. А якщо у молодих батьків робота, домашнє господарство, та ще й відпочити, звісно, хочеться?.. Чи вистачить часу на виховання малечі? У великій пригоді тут стають бабусі з дідусями (якщо вони поряд), наймані вихователі та психологи (якщо на то є гроші) і, звичайно ж, громадські дитячі садки. Та чи є такі зараз у наших селах?
На відміну від десятків інших поселень Любашівського району, у Бобрику Першому садок діє. За словами завідувачки цього закладу Олени Шендерук, зараз тут 28 дітей, хоча збудований він з розрахунку на 25. Та нехай і в певній тісноті, але нічим не скривджені ці дітки. І теплом, і затишком забезпечені. Харчування, виховання, навчання — на належному рівні. Й не тільки тому, що райвідділ освіти та санстанція все це перевіряють, а й тому, що в селі — як на долоні: громада садок утримує, вона ж і контролер найсуворіший. Треба зазначити, що не лише податками з бюджету сільради живе дошкільний заклад. Чимало допомагають у його господарській діяльності місцеві фермери. Особливо вдячна завідувачка садка Олегові Білецькому, Миколі Бодяну та іншим. До речі, у багатьох з місцевих доброчинців власні діти вже набагато старші, аби відвідувати дошкільний заклад, але фермери вважають, що їхня підтримка дитсадка є хоч маленькою, але важливою справою для відродження села.
Найбільшою проблемою для Олени Михайлівни нині є черга до закладу. А це 17 душ! І їх він уже не вмістить. Сільський голова Павло Шмаленюк покладає надії на ремонт колишнього колгоспного дитсадка у Бобрику Другому. Приміщення там ще досить пристойне, але, на жаль, з розвалом господарства «осиротіло», і якщо його терміново не відремонтувати, то розвалиться вслід за іншими покинутими колгоспними будівлями. Наразі зроблено кошторис витрат на ремонт, досягнуто домовленості з одним із благодійних фондів Одеси про виділення коштів на цю справу. Зрозуміло, що потім, після ремонту (якщо він таки буде зроблений), знадобляться солідні гроші на утримання нового закладу. Але вихід є.
Розраховувати можна на зростання прибуткової частини сільрадівського бюджету від оренди землі, що вже цього року стане надходити від Заплазького цукрозаводу, який, нарешті, відновлює свою роботу. Із заводом вже навіть укладено договір на 200 тисяч гривень. Доведеться помізкувати та напружено попрацювати місцевій владі й над іншими резервами бюджету. А це і легалізація робочих місць, і повніше оподаткування орендних відносин. Було б добре також, якби податок з прибутку громадян сплачувався за місцем їх проживання, а не роботи. Для покращення добробуту сіл це дуже важливо, оскільки чимало селян сьогодні їздять на роботу у міста. Це можна вирішити на рівні бюджетної політики країни. Хоча для бухгалтерів підприємств таке нововведення, звичайно, стало б проблемою: спробуй розіслати за кожного робітника у різні села той податок! Легше і правильніше, мабуть, було б, якби більше підприємств реєструвалися на територіях сільрад. Та це, на жаль, поки що лише мрії для селян. Основним же резервом доходу сільського бюджету залишається все те, що надходить від оренди землі, і дещо від того, що «крутиться» навколо неї.
Аби відродити своє село, кожній сільській громаді на рівні з багатьма іншими завданнями вже сьогодні треба дбати про належне кадрове забезпечення дошкільних та інших місцевих закладів й установ. Слід усіляко допомагати місцевій молоді зі вступом до ВНЗ, потім — із забезпеченням житлом та нормальними комунальними умовами. На все це потрібні кошти. І вони знаходяться нині у сільських громад таких країн, як Ізраїль, Угорщина та інших, де існує орієнтований на розвиток села спосіб організації сільгоспвиробництва і переробки сільгосппродукції (детальніше про це — у статті Павла Зброжка «Український Доусон — Саврань» у «ЧН» за 21 квітня). Якби наша держава, навіть особливо не напружуючись із якимись грандіозними програмами відродження села (а ті кошти все одно розікрали б на шляху до того ж села), стала стимулювати, а не гнобити тих дрібних та середніх підприємців, які хочуть розвивати сільськогосподарський і переробний бізнес на територіях сільрад, то сільські бюджети враз перестали б бути дотаційними. Над українським селом знову розвиднилося б. Завдяки розвитку місцевого самоврядування і виробництва воно б ожило. Від уряду, власне, для посильної фінансової підтримки села згодилися б, наприклад, хоч на перших порах пільги на енергоносії та водопостачання для сільських дошкільних закладів.
...Вдивімося в очі діток, що на фотографії. У них — відкритість, щирість і віра у щасливе майбутнє… А те майбутнє залежить від нас.
Олександр ВИНОГРАДІВСЬКИЙ.
Любашівський район.
НА ЗНІМКУ: вихователь Лілія Гавдзинська, помічник вихователя Людмила Зарванська з дітками села Бобрик Перший.
Фото автора.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
