«Душа, неначе птах, до вас летить...»

А вона — мовби й не про неї йдеться. Може зібрати біля себе зграйку малят і підлітків та співати й галасувати разом з ними, готуючи смішні сценки до свята, а то зненацька просльозитися під час лекції в недільній школі для дорослих при церкві Різдва Хрстового, розповідаючи про події хтозна якої давнини, або на вчительських курсах аналізуючи життя та творчісь котрогось із письмеників... З нею затишно, легко і світло, стверджують всі, хто її добре знає. Ці думки наче узагальнила у своєму вітанні Марія Войтик з Теплодара:

Ділити хочу з вами я, рідненька,
Завжди і світлу радість, і жалі...

Усе це — про Галину Анатоліївну Могильницьку, лауреата престижної Всеукраїнської премії ім. Василя Стуса, заслуженого працівника освіти України, відзначену Грамотою Кабінету Міністрів та грамотами Одеської облради, письменницю, що є авторкою п’яти поетичних збірок (у тому числі й для дітей), вірші з яких увійшли до низки антологій та до читанок початкових класів і дошкільних дитячих закладів, чотирьох навчальних посібників з української мови та кількох брошур, присвячених проблемі адекватного прочитання творів україської класичної літератури, а також авторкою багатьох статей з філології, суспільно-політичної, моральної, релігійної тематики. Вона першою заявила на цілий світ: «Українська православна церква у 1687 році була приєднана до Московського патріархату не на канонічних засадах, а силою імперської влади, і тому відповідно до правил (канонів), встановлених Вселенськими Соборами, Московський патріархат не має в Україні жодного квадратного метра канонічних територій!» Її науково-популярні книги, присвячені історії Української церкви та російсько-українських міжцерковиих взаємин («Літос, або Камінь із пращі правди на розбиття митрополичого блудословія», «Хроніка великого ошуканства», «Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства»), дві з яких перекладені та видані в Канаді англійською мовою, викликали в Україні та в світі великий інтерес до проблеми, що досі була відома лише в російській версії, й сприяли більш толерантному ставленню світового православ’я до необхідності створення Української помісної православної церкви. Галина Могильницька відзначена двома церковними орденами — Святого Володимира та Святих Кирила і Мефодія.

З ювілеєм Вас, догрога і шановна Галино Анатоліївно! Довгих і нев’янучих Вам весен і плідних літ! Нехай колосяться Ваші ниви на радість Вашим дітям та онукам, на добро людям і на прославу нашої рідної України!

Християнсько-демократична партія України, Одеський обласний центр української культури,  парафіяни церкви Різдва Христового Київського патріархату, працівники методкабінету Роздільнянського райвідділу освіти, вчителі української мови та літератури району, рідні та друзі.

До привітань на адресу ювілярки приєднується колектив «Чорноморських новин». Зичимо Вам, Галино Анатоліївно, здоров’я незрадливого ще на многії літа, цікавих творчих знахідок та покровительства муз усіх ваших талантів, шани від людей, злагоди, любові і достатку у родині.