№ 34 (21298) субота 28 квітня 2012 року

Президент Янукович веде Україну до міжнародної ізоляції. Так оглядачі прокоментували відмову президентів Німеччини та Австрії відвідати саміт глав держав Центральної Європи, запланований на 11 — 12 травня у Ялті, повідомляє Deutsche welle.

Саміти глав держав країн Центральної Європи збирають щороку у травні лідерів країн регіону. Цей форум, хоч і не має формального характеру, є важливою міжнародною подією — торік у саміті у Варшаві взяли участь 20 президентів, у тому числі почесний гість форуму — президент США Барак Обама. Щоправда, не обійшлося і без демаршів — лідери кількох країн, у тому числі Сербії і Румунії, відмовилися приїхати, протестуючи проти запрошення на зустріч президента Косова, державність якого ці країни не визнають.

18-й саміт глав держав Центральної Європи у Ялті, ймовірно, теж відбудеться за відсутності низки європейських лідерів. Нинішня проблема — політична ситуація в Україні. Першим про свою відмову їхати на саміт до Ялти заявив президент Німеччини Йоахім Ґаук. Про те, що Ґаук не прийняв запрошення Віктора Януковича, у відомстві німецького президента повідомили одразу після того, як стало відомо про голодування ув’язненої лідерки опозиції Юлії Тимошенко, котра заявляє про знущання і побиття її співробітниками харківської тюрми. У відомстві федерального президента повідомили, що рішення глави держави не їхати до Ялти було ухвалене саме з огляду на поводження з Юлією Тимошенко та іншими політичними в’язнями.

«Українська правда» у п’ятницю опублікувала фотодокази тілесних ушкоджень Юлії Тимошенко.

Як зазначається на сайті видання, фотографії зробила омбудсмен Ніна Карпачова або її уповноважений, які відвідували екс-прем’єра. Вони стверджують, що знімки датовані середою, 25 квітня. Тобто — через п’ять днів після транспортування Тимошенко до лікарні, коли, за її словами, й завдали тілесних ушкоджень. Ці фотографії та висновки експертів, зроблених на основі знімків, Ніна Карпачова поширила серед дипломатів країн Європейського Союзу.

Майже місяць знадобився чиновникам Державної агенції з питань кінематографії України, щоби прийняти рішення: видавати чи ні прокатне свідоцтво провокаційному фільму «Матч» (режисер А. Малюков, відомий також скандальною стрічкою «Мы из будущего»). Після важких «роздумів» наші неукраїнські урядовці все-таки дозволили демонстрацію антиукраїнського фільму в кінотеатрах незалежної держави.

Йдеться про фільм, в основу якого покладено т.зв. «матч смерті» між київськими динамівцями та німецькою командою, після якого українських футболістів було страчено — за те, що перемогли.

Міф цей давно розвіяний у дослідженнях українських істориків, але російським кінематографістам, а вірніше — політтехнологам від кіно, він знадобився, либонь, для того лишень, щоби вкотре дискредитувати Україну, та й нагода ж яка — «Євро-2012» (а виробники фільму від самого початку не приховували, що готували його саме до цієї події). Тож як не скористатися можливістю в черговий раз навішати совкам, а паралельно й гостям футбольного чемпіонату, побільше локшини про «український колабораціонізм» у Другій світовій війні чи показати «українських поліцаїв» у Бабиному Яру та їхнє знущання над євреями.

Європейський Союз — більше, ніж просто конфедерація країн. Це новий унікальний тип об’єднання держав, який не підпадає під жодне традиційне правове визначення. Україна почала вибудовувати свої відносини з ЄС одразу після набуття незалежності в 1991 році. Сьогодні наша держава — пріоритетний партнер Євросоюзу у рамках Європейської політики сусідства та Східного партнерства. Та чи можна сказати, що за більш ніж 20 років стосунків ми далеко просунулись?

Факт залишається фактом — вступ України в ЄС навіть не на горизонті…

Кажуть, сьогодні ми на порозі підписання Угоди про асоціацію (УА). Документ уже написано і навіть парафовано, та чи буде він підписаний, і якщо буде, то коли?..

Учора людними місцями Дніпропетровська прокотилася хвиля вибухів. На час здачі цього номера вже повідомлялося про десять вибухів (офіційно підтверджували чотири), що пролунали в різних районах міста практично один за одним. Є потерпілі.

Дуже швидко у Дніпропетровську почалися проблеми з мобільним зв’язком. Ймовірно, силовики наказали операторам його відключити, остерігаючись, що сигнали на «пекельні машинки» посилають саме через мобілки, а також, щоб призупинити вал паніки, яка охопила місто. До Дніпропетровська вилетіло керівництво МВС, ГПУ та СБУ. Місцева прокуратура порушила справу за статтею «тероризм», а Віктор Янукович назвав ситуацію «викликом для всіх».

Народний депутат України, заступник голови парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Ксенія Ляпіна презентувала представникам малого та середнього бізнесу Одещини аналітичну доповідь «Зелена книга малого бізнесу в Україні», підготовану за участі Інституту власності і свободи, Міжнародного фонду «Відродження» та інших організацій.

«Зелена книга малого бізнесу в Україні» — проект, покликаний підказати українським підприємцям реальні шляхи вирішення проблем. «Це посібник для підприємців, з допомогою якого вони можуть орієнтуватися в океані бізнесу, у податковій системі, у системі страхування», — зазначив на зустрічі з народним депутатом Олександр Сомов, підприємець і керівник Суворовської районної організації «Фронту змін».

Порядок денний дванадцятої сесії обласної ради, яку провів її голова Микола Пундик, налічував майже 100 пунктів, з якими обранці громади, власне, й упоралися. Щоправда, були неприємні перипетії, пов’язані, зокрема, з присутністю на сесії самих депутатів (зверху четвертого поверху, де розташовуються журналісти, дехто з колег поголовно рахував присутніх у залі, яких час від часу під час голосування було чи не на половину менше від цифри на табло), але на те в президії не зважали. Більше того, коли лідер фракції «Родина» Костянтин Грінченко назвав сесію нелегітимною через відсутність кворуму, головуючий пригрозив, що викличе до депутата міліцію...

І все ж засідання відбулося. Ось кілька робочих моментів.

Насамперед слід зауважити, що ті жителі Одещини, які голосували за «Сильну Україну» тепер, з волі керівництва політичної партії, яка саморозпустилася, залишилися без окремої фракції в обласній раді: «сильноукраїнці» влилися у фракцію «регіоналів».

Останнім часом стараннями теперішньої влади наше розніжене під щедрим сонцем місто стало не на жарт мілітаризованим. Біля входу до парку Перемоги з’явилися якісь страховинні гармати, високо майорить кривавий червоний прапор. А з десятків величезних реклам стріляють в очі слова «Мы вернули правду истории». Та невже? Скільки з’явилося глибоких  наукових досліджень, а народу продовжують забивати мізки скам’янілими міфами, що нині звуться «правдой истории». Одне слово, брехня зодяглася правдою.

Ще зі шкільних підручників добре пам’ятаємо, що під час війни визволення Києва було приурочене до чергової річниці Жовтневої революції. Саме у «красный день календаря» треба було прозвітувати — і край. Знайшлися сміливці, котрі пробували переконувати маршала Жукова, що це неможливо, що нема необхідних засобів для форсування Дніпра. І що відповів уславлений полководець? «По хохлам пройдете. Больше утопим, меньше надо будет вывозить в Сибирь».

На гербі старовинного міста Ананьєва намальовані три лелеки, які ходять мальовничими луками…

Місто Ананьїв (за легендою) мало ще у XVI столітті 300 дворів. Різні письменники зображували його по-різному. У часи Петра Ніщинського, коли Ананьїв лише одягався у шати, видавався йому заштатним. А ось у часи малолітства Степана Олійника, який приїздив з батьками на ярмарок, здавався великим і дуже гарним після його рідного села Пасицели на Балтщині. І не дивно: сім ресторанів, спиртзавод, пивзавод, цегельний завод і т. ін. У кількох готелях свого часу зупинялися О. Пушкін, М. Горький та багато української письменницької інтелігенції… Краєвиди Ананьєва змальовував академік живопису Євген Столиця, про що свідчить меморіальна дошка на його родинному будинку. Під час руйнації «старого світу» більшовиками у ньому півроку заробляв на хліб чемпіон світу з греко-римської боротьби Іван Піддубний, тренуючи місцевих аматорів…

Добридень, шановне товариство!

Хочу відгукнутися на ваші публікації. Дуже добре, що газета розповідає правду про історію України, про її славних героїв, висвітлює гострі проблеми, що ви не боїтеся ставити акценти на важливих темах.

Хотілося б також висловити свою думку про нових людей, які повинні прийти в політику і змінити суспільство. Наближаються вибори до парламенту, але де гарантія, що серед нових депутатів не буде брехунів, злодіїв, шахраїв, хабарників, зрадників, пристосуванців та їм подібних? Більшість людей зневірилися у порядності політиків і не йме їм віри. Треба щось робити! У гонитві за владою і грошима люди втрачають моральність і гідність. Прикро дивитися, як державні діячі поливають брудом один одного, у запалі боротьби ними опановує злоба, ненависть, влаштовують бійки, роздмухуючи ворожнечу і насилля. Водночас не помічаємо головного ворога, який ховається за наші спини і сіє зло в людські душі.

Обурений діями, вчиненими щодо моєї 90-річної матері, матері-героїні, учасниці Великої Вітчизняної війни, ветерана колгоспної праці — Марії Григорівни Соцької — працівниками Красноокнянського РЕМу.

Проживає старенька в селі Мирони. Сама себе обслуговує, ще й порається на городі, до нас, дітей, не квапиться переїжджати. Якось сказала, мовляв, як же я покину оце виплекане, власноруч вирощене?! А найдорожчою пам’яттю для неї були два горіхи, які 18 років тому перед смертю посадив їй і всім нам на добру згадку мій батько Іван Андрійович Соцький.

Капітан, який розробив безаварійний метод судноводіння, відзначає своє 85-річчя

Капітан Олексій Морозов досі ставний і підтягнутий, шляхетний, з відкритим поглядом і ясним розумом. І хоч вже давно не стоїть на капітанському містку, не може жити без моря, відсторонитися від проблем судноплавства, тому нерідко заходить до редакції, щоб поділитися думками про розвиток морської галузі. І це цікаво. Зважте й на те, що він став першим у колишньому СРСР, чи й у світі, капітаном далекого плавання у 25 років і першим капітаном, який зійшов з містка, коли вже йшов 71-й.

Йому, загартованому вітрами і штормами на різних широтах Світового океану, переслідуваному за свою принциповість компартійною системою, завжди є про що розповісти. Ще у 1952 році винайшов метод безаварійного судноводіння в екстремальних умовах без зниження швидкості. Цьому передувало оснащення флоту судновими радіолокаційними станціями. Морозов, як людина жадібна до нових знань, швидко збагнув, що використовувати таку техніку лише як далекомір, замало. За цяткою на екрані, яка вказує на зустрічне судно, можна заздалегідь розрахувати, як з ним коректно розминутися, на якій швидкості і які маневри виконати. Це ж стосується крижаних полів, айсбергів чи інших навігаційних перешкод. Правильність своїх суджень він блискуче довів на практиці. Зокрема, у 1957 році на танкері «Молодечно» у снігову бурю, коли інші судна кинули якір в очікуванні кращої погоди, пройшов протокою Босфор з постійною швидкістю 10 вузлів із Мармурового моря у Чорне без ускладнень. У 1959-у цей же танкер всього за 5 днів, незважаючи на маневрування серед крижин та слабку видимість, не збавляючи швидкості, подолав Північний морський шлях — від Берингової протоки до Мурманська.

Представляти Юрія Андруховича якось незручно. Адже про нього вже стільки написано і сказано, що й годі. Його поетичні та прозаїчні твори, переклади і публіцистика постійно обговорюються, критикуються, цитуються. Про письменника говорять, говорять, говорять…

Останні два тижні він перебував у турі містами України, де презентував нову книгу «Лексикон інтимних міст. Довільний посібник з геопоетики та космополітики» — 111 історій про 111 міст, у яких йому довелося пережити приємні й не дуже, але завжди унікальні інтимні — в широкому значенні цього слова — моменти.

Одеський національний театр опери та балету порадував глядачів новою подією — гала-концертом «Феєрія балету», створеним молодими хореографами та артистами театру. Цей концерт поєднав у собі номери класичного та сучасного репертуару, фрагменти класичних балетів у постановці великих майстрів минулого, роботи іменитих сучасних хореографів і постановки молодих танцівників театру.

«Феєрія» у перекладі з французької — чарівна країна, й одесити отримали непересічну можливість проникнути у чарівну країну цього виду мистецтва, побачити його багатогранність, відчути розмаїтий і неповторний світ танцю, завісу до якого відкрили для нас одеські артисти.

Молоді солісти Одеського національного театру опери та балету Терада Мідорі та Окава Коя стали лауреатами ХІІ відкритого конкурсу артистів балету імені Катерини Максимової «Арабеск-2012», що проходив у російському місті Перм у квітні, повідомляє прес-служба театру.

Окава Коя отримав першу премію серед чоловіків, Терада Мідорі стала лауреатом премії імені Галини Уланової за духовність танцю, а також розділила другу жіночу премію з танцівницею Христиною Андреєвою з Казані. Окрім того, їх дует отримав спеціальну премію Катерини Максимової та Валентина Васильєва.

Одеський театр опери та балету наважився поставити одну з найскладніших з-поміж найпопулярніших опер — «Дон Жуан» В.-А. Моцарта. 28 квітня, 4 і 16 травня, а також 3 червня у рамках Міжнародного фестивалю мистецтв відбудуться прем’єрні покази.

Постановкою спектаклю займався один з найзатребуваніших у світі оперних режисерів, народний артист Росії Юрій Александров спільно з художником, заслуженим артистом Росії В’ячеславом Окунє­вим. Музичний керівник постановки — головний диригент театру Александру Самоїле.