№ 30 (21294) субота 14 квітня 2012 року

Із  великодніх  послань  глав  християнських  церков  України

«Ще вчора ми розпиналися і погребалися разом з Христом, і серця наші були сповненні співчуття до Розіп’ятого. А сьогодні ми сповнені радості та тріумфу, бо повстав із мертвих наш Спаситель і Переможець пекла! До цього торжества ми прийшли через співчуття Страстям Господнім, бо «той, хто не став співпричасником у Страстях Христових через покаяння й послух і не зробився співучасником Його смерті, — за словами преподобного Симеона Нового Богослова, — не буде також співучасником у духовному воскресінні й не отримає Святого Духа»…

Святкуючи Світле Христове Воскресіння, ми маємо пам’ятати, що те торжество духу, яке ми отримали, проходячи Великий піст, не повинно закінчитися з приходом Пасхи, але навпаки — ще посилитися і зрости. «Будьмо уважні, — закликає нас преподобний Феодор Студит, — щоб нам провести це свято світло і боголіпно, бо це Пасха — перший і найбільший дар Божого Домобудівництва. За допомогою благоговіння приборкаємо своє тіло так, щоб, хоч і зміниться їжа, не змінився наш духовний стан. У цьому полягає для нас сенс таїнства: померти для світу (тобто гріха) і жити тільки для Бога», — йдеться у Великодньому посланні митрополита УПЦ (МП) Володимира.

Страсна п’ятниця, та ще й 13-го, почалася для народних депутатів справж-німи стражданнями: вони, бідолашні, аж до світанку кректіли над ухваленням Кримінально-процесуального кодексу.

Розглянувши, точніше сказати, заслухавши перелік понад 3700 поправок до початкового проекту документа (більшість з яких не підтримали), о 4.13 ранку 271 картка проголосувала «за» КПК. Як повідомила «Українська правда», на той момент у залі фізично були присутніми десь 50 представників більшості. Опозиція залишила зал ще до півночі.

Верховна Рада внесла зміни до держбюджету-2012, які, планується, наберуть чинності 1 травня. Відповідний законопроект, який має забезпечити коштами, зокрема, виконання соціальних обіцянок президента, подав у парламент Кабмін. Відповідно до урядової пропозиції, видатки бюджету збільшено на 33,3 млрд грн, з яких 18,2 млрд — на «поліпшення життя людей».

На переконання урядовців, додатковий 21 млрд грн до бюджету надійде завдяки зростанню економіки та її виходу з тіні. А от економісти щодо такого сподівання висловлюються песимістично. Так, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко впевнений, що для підвищення соцвиплат будуть друкувати гроші, але таємно. Щоправда, він вважає, що це завдасть економіці менше шкоди, ніж її знекровлення підвищеними податками і неповерненням ПДВ.

Президент УЄФА Мішель Платіні висловив обурення високими цінами на номери в українських готелях, водночас назвав нормальною ситуацію з вартістю проживання у польських готелях.

«Можу сказати, що я був розлючений в Україні, бо нема жодного зв’язку з цінами, які були предметом розмов кілька років тому, та нинішніми цінами... Не можна організовувати турнір, а потім вимагати від людей якихось надзвичайних оплат (за житло)», — сказав Мішель Платіні на прес-конференції у Варшаві, додавши, що під час останнього візиту в Україну звернув увагу представників нашої влади на цю проблему, які запевнили: докладуть всіх зусиль до виправлення ситуації.

Рейтинг туристичної привабливості світових міст залежно від привабливості їх мешканок склало авторитетне гонконзьке інтернет-видання Travelers Digest.

На думку азійських фахівців, найпрекрасніші у світі жінки живуть у Києві. «Важко повірити, що подібна краса взагалі буває, — захоплюється гонконзьке видання. — Прогуляйтеся по Києву літнім днем, загляньте в Гідропарк. Там на березі Дніпра ви зможете споглядати небувалу кількість українських красунь». Крім зовнішньої привабливості, українські жінки також вкрай цікаві співрозмовниці: «Вони добре освічені і завжди готові підтримати розмову про літературу та філософію».

До 18 квітня в дев’яти містах України, і в Одесі зокрема, триватимуть Дні польського кіно, в рамках яких демонструється сім стрічок, створених кінематографістами держави-сусідки за останні два роки.

У списку фільмів, які можна переглянути в рамках показів, є і дебютні роботи: Ґжегожа Зґлінського «Заскок», Марека Лехкого «Ерратум» та Лешека Давіда «Кі». «Це зовсім нова продукція. Таке кіно не є комерційним, воно дуже заангажоване. Ці режисери дуже цікаво «копаються» у польському суспільстві, історії. Ми обрали ці стрічки, бо хочемо показати, в якому напрямку сьогодні йде наше кіно», — цитує «Україна молода» Ярослава Ґодуна, директора Польського інституту, який є ініціатором «днів».

Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Одеса» має намір узяти 116 мільйонів доларів кредиту для реконструкції підприємства, яке у липні минулого року було передано в руки приватних інвесторів. Відповідний проект рішення внесли на сесію міськради, запланованої на 19 квітня, члени бюджетної комісії міськради Юрій Преснов, Олег Дудник, Марина Клюєва та Павло Вугельман.

Як повідомляє інтернет-видання «Думская.net», кредит пропонується взяти на 14 років під 11% річних. Борг погашатиметься з 2019-го щомісяця за рахунок «прибутків від госпрозрахункової діяльності КП». До того моменту він сягне суми 217 мільйонів доларів. Відтак щомісяця доведеться віддавати 3,4 мільйона доларів.

Ті, хто пересувається містом у трамваях і тролейбусах, добре знають маршрути, де всі давно забули про кондукторів. Здавалося б, невелика прикрість: яка різниця, кому заплатити за проїзд — водієві чи кондуктору? Однак різниця є. Ще й суттєва. Чому пасажири автобусів можуть, передавши гроші, виходити на двоє дверей, а в удвічі довшому трамваї відчиняється вихід тільки біля кабіни водія? Стоїш, переступаєш з ноги на ногу, чекаєш своєї черги, аби вибратися назовні.

Втім, нетерплячка мучить не одного мене. Позаду трамвая накопичується така ж довжелезна черга автомашин. Буває, у когось нерви здають, і він не може вистояти до останнього трамвайного пасажира. Немов застояний кінь, рушає з місця. Люди опиняються прямісінько під колесами. Так було зі мною на кінцевій (вулиця Тираспольська) зупинці трамвайного маршруту № 21. Зухвала «баришня» на красивому авто добряче стусонула мене у стегно й помчала далі. На щастя, тим ударом усе обійшлося. А могло ж бути страшніше.

Майже 78% українців готові взяти участь у парламентських виборах (43,1% — «обов’язково» і ще 34,5% — «скоріше за все»), про це свідчить дослідження, проведене з 30 березня по 4 квітня соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

Як зазначають соціологи, основні причини, що спонукають громадян до участі у виборах, — відчуття громадянського обов’язку (45%), побоювання, що хтось інший може скористатися їхнім голосом (34%), та наявність серед партій та кандидатів тих, кого б хотілося підтримати (22%). Основними причинами відмови від участі у виборах є насамперед те, що ці люди не бачать жодної партії чи кандидата, за яких було б варто голосувати (39%), невіра у чесність виборів (22%), відсутність інтересу до політики (19%), впевненість, що Верховна Рада все одно нічого не вирішує (19%).

Тільки вашій газеті можу довірити своє наболіле, свої думки про те, як ми живемо і хто винен у тому, що влада така байдужа до нас, простих громадян. Не маю наміру глибоко занурюватися у цю проблему, а хочу торкнутися таких речей, які, вважаю, ми самі, громадяни, можемо змінити на краще.

Я живу в Одесі, люблю своє місто, свій район, свій будинок, люблю, коли щось тут поліпшується, радує око. Але тепер, на жаль, коли мером вибрали, а точніше, нав’язали нам Костусєва, все почало занепадати. Як не лає нинішня влада свого попередника Е. Гурвіца, але при ньому по вулицях їздили підмітальні машини, прибиралися двори, опоряджувалися будинки, поліпшувалися дороги. А що бачимо зараз? Дороги й узбіччя засмічені, прибудинкові палісадники, особливо біля п’ятиповерхівок, захаращені різним мотлохом, непотребом. Порядку ніде нема.

Приватне акціонерне товариство «Стальканат-Сілур» відбилося від спроб рейдерського захоплення підприємства. Про це розповіло агентству «Інтерфакс-Україна» джерело, близьке до керівництва заводу.

За словами співрозмовника агентства, наразі у структурі підприємств, пов’язаних із заводом, триває реорганізація, яка дасть змогу закріпити його власність за нинішніми власниками. Співрозмовник також зазначив, що стосовно слідчого ГУ МВС України в Одеській області, яка ініціювала проведення слідчих дій щодо заводу, його власників і керівництва, найближчим часом може бути порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення. «Наразі відбувається перевірка, 13 числа вона вийде з відпустки, й тоді вирішуватиметься її доля», — сказав співрозмовник агентства, додавши, що перевірка триває і щодо слідчого прокуратури Одеської області, який розслідував цю справу й ініціював обшуки на підприємстві.

Нинішній міністр оборони України Дмитро Саламатін, який одержав українське громадянство лише у 2005 році, незаконно потрапив у парламент в 2007-у. Про це заявив депутат від «НУ — НС» Володимир Стретович в ефірі «5-го каналу».

Володимир Стретович нагадав, що згідно з законодавством, депутатом може бути обрана людина, яка є громадянином не менше 5 років. «Якби тоді Центральна виборча комісія звернула на це увагу, а вона, мабуть, не просто так закрила очі на цей ганебний факт, то, можливо, не було тих ганебних фактів на екрані, коли Саламатін просто займається побиттям», — сказав нардеп, додавши, що відповідальність за це порушення несе ЦВК.

Кожного 7 квітня, у річницю загибелі атомного підводного човна «Комсомолець», що затонув 1989-го у Норвезькому морі, моряки-підводники пострадянських країн вшановують пам’ять загиблих колег. І нема нічого дивного в тому, що підводники з України послуговуються російськими датами: свого підводного флоту Україна ще не мала, як не має і зараз. Можна з певною натяжкою вважати підводний човен (ПЧ) «Запоріжжя» елементом підводних частин

ВМС України, та навіть цей човен лише в середині квітня, ймовірно, вийде в море — вперше за більш ніж 20 років.

Про пам’ять, історію та сучасність підводного флоту, перспективи українських ВМС на цьому напрямку — наша розмова з досвідченим підводником, капітаном першого рангу запасу Олександром КАЛІНІЧЕНКОМ.

Любов — це життєдайний вогонь у душі людини. Засідання літературної вітальні «Любові пам’ять незабутня» підготувала зі студентами Білгород-Дністровського державного морського рибопромислового технікуму викладач української мови та літератури Оксана Матієнко, щоб на прикладах поетичних шедеврів інтимної лірики Тараса Шевченка показати красу і складність людських почуттів.

— Підготовка тривала кілька тижнів, — розповідає Оксана Анатоліївна. — Це детальне дослідження життя Шевченка, сценарій, костюми, зачіски, декор сцени і ще багато дрібниць, щоб створити атмосферу життя поета, і до того ж — щоденні репетиції.

Це була цікава розповідь про муз Тараса Шевченка, що надихали великого поета і художника на створення геніальних літературних творів і невмирущих полотен. Сцену актового залу технікуму прикрасили репродукції жіночих портретів Шевченка-художника та його автопортрети різного періоду життя.

В експериментальному центрі сучасного мистецтва «Чайна фабрика» відкрилася виставка фотографії фотохудожниці з Румунії Мирони Раду.

Молода гарна жінка фотографує... самітність. Фотографує вона тому, що є фотохудожником. Відомою своїми працями у жанрах документального кіно, художньої фотографії. І це зрозуміло. Але зображувати на фотографіях самітність? Це може наштовхнути на певні роздуми.

«Аb ovo» — від яйця, спочатку — говорили древні. У Давньому Римі був звичай урочисту трапезу починати з яйця — символу започаткування життя. Згідно з легендами, світ виник з велетенського яйця, що плаває у морській безодні.

Не дивно, що і для наших предків воно було магічним атрибутом. І щоб дія яйця проявлялася сильніше, люди почали розмальовувати шкаралупу різноманітними символами.

Сьогодні писанка стала символом Воскресіння Ісуса Христа. Хоча з’явилася вона набагато раніше, аніж християнство прийшло в Україну. Наші давні предки поклонялися Сонцю. Для них воно було символом відродження природи. У яйці також таїться зародок нового життя, і за формою воно нагадує Сонце. Коли його почали розмальовувати — народилася писанка.

Українець-екстремал Денис Щербина готується обігнути світ під вітрилами. Зробити це збирається за тридцять місяців на яхті-тримарані і зараз підбирає корисних попутників. Саме з цією метою моряк-мрійник завітав до Одеси, де вже встиг знайти однодумців — майбутніх членів екіпажу.

Експедиція, за його задумом, повинна стартувати на початку червня з Франції. Звідти мореплавці візьмуть курс на Англію, потім — на Канари, в Америку, через Панамський канал, Галапагоські острови, далі мандрівників чекає перехід через Тихий океан, після чого вони підуть на Таїті, в Полінезію, Австралію, Нову Зеландію, Азію, Індію, Африку і повернуться в рідну Україну. Сміливці не бояться ані шквального вітру, ані сомалійських піратів на шляху. Стежити за їхніми пригодами зможе кожен на особистому блозі Дениса Щербини «windseasail.blogspot.com». Там він планує викладати фото та відеозвіти про експедицію.