Чи посиплються із Сонця червінці
Коли епоха гримне останнім відром вугілля...
Прогнози, як відомо, справа невдячна. У різних дослідників вони відчутно різняться, але всі сходяться на думці, що епоха викопних паливних матеріалів рано чи пізно закінчиться.
У своїй статті «На шляху до термоядерної енергетики», вміщеній у науково-технічному журналі «Альтернативний кіловат» (№6, 2011 р.) професор Оксфордського університету, голова ради проекту міжнародного експериментального термоядерного реактора, що нині споруджується у Франції, зокрема, пише: «…за всіма серйозними прогнозами, основні запаси нафти у світі закінчаться приблизно через 50 років. Навіть на основі Геологічної служби США (цей прогноз значно оптимістичніший від решти) ріст світового видобутку нафти буде тривати не більше 20 найближчих років (інші спеціалісти передбачають, що пік видобутку нафти буде досягнутий вже через 5 — 10 років), після чого обсяг нафти, що видобувається, почне зменшуватися зі швидкістю близько три відсотки за рік. Перспективи природного газу виглядають не набагато краще. Зазвичай кажуть, що кам’яного вугілля нам вистачить ще на 200 років, але цей прогноз ґрунтується на збереженні існуючого рівня видобутку і використання. Тим часом споживання вугілля зараз зростає на 4,5 відсотка на рік, що одразу скорочує згаданий період у 200 літ всього до 50 років. Зі сказаного ясно, що вже зараз ми повинні готуватися до завершення епохи використання паливних копалин».
Американський вчений ґрунтовно обстоює ідею створення станції ядерного синтезу, при якому енергія утворюється не при розпаді атомних ядер, що маємо сьогодні, а при їх з’єднанні. Він стверджує, що втілення цієї ідеї в реальність повністю забезпечило б енергетичні потреби всього людства, причому з великим ступенем безпеки. Дослідник прихильно ставиться і до звичайної атомної енергетики, зазначаючи, що її можливості мають бути істотно розширені за рахунок використання ефективніших енергетичних циклів, створення реакторів на торії чи плутонії, що дозволило б одержати енергії відповідно в 40 і 60 разів більше, ніж дають уранові реактори.
І все ж, розмірковуючи над майбутнім енергетики, заокеанський професор висловлює думку, що її джерелами сьогодні реально можна розглядати тільки Сонце і реакції термоядерного синтезу. До створення станції такого синтезу ще лежить довгий і тернистий шлях. Нинішня ж наша мова — про Сонце.
Потенційно наше світило є практично невичерпним джерелом енергії. До того ж, екологічно чистої, не супроводженої шкідливими викидами в атмосферу. Для України, значна частина території якої лежить у поясі з високим рівнем сонячного випромінювання, це взагалі колосальна можливість. Проблема лише в тому, як цю енергію взяти.
Відрадно, що наука вже дала енергетикам новітню технологію для перетворення випромінювання безпосередньо в електричний струм. Її називають по-різному —фотоелектрика, фотовольтаїка, фотогальваніка тощо, але суті це не змінює.
Ще приємніше, що Україна якось несподівано вийшла на передові позиції впровадження сонячної енергетики. Вперше у світовому рейтингу країн-лідерів у цій галузі за підсумками 2011 року наша країна посіла 15-е місце слідом за Італією, Німеччиною, Францією та деякими іншими державами.
Подальші перспективи розвитку цього напрямку обговорювали на міжнародній конференції «Сонячна енергетика у Східній Європі та СНД», яка відбулася 5 — 6 квітня в Одесі. Її учасниками стали більш ніж 140 делегатів з Болгарії, Білорусі, Росії, Чехії, а також України.
З місця — в кар’єр,
або Деякі особливості національної фотоелектрики
Один з організаторів конференції — президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива й енергії України Віталій Давій пояснив:
— Успіх України обумовлений побудовою в Криму кількох потужних сонячних електростанцій (СЕС). Торік австрійська компанія «Актів Солар» звела тут 100-мегаватний парк «Перове», який є другим за потужністю у світі (після китайського «Голмуда»), і 80-мегаватний «Охотникове» (на знімку), а недавно здано в експлуатацію ще один парк — «Мітяєве» (31,55 МВт). Водночас слід зауважити, що, розвиваючи галузь, Україна безнадійно відстала у технології. Тут картина така ж, як і в автомобільній індустрії: якісь транспортні засоби ми здатні виготовити, але їх важко порівняти зі зразками світових гігантів. Усе те — через брак інвестування у наукові розробки цього сегменту.
Зате Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка у 2009 році запровадила так званий «зелений тариф». Його суть полягає у спеціально завищеній ціні закупівлі державою кожного кіловата у виробника сонячної енергії. Він і справді обходиться дорожче, ніж той, що виготовлений традиційно. При цьому споживачам цей струм надходить разом зі звичайною електроенергією за встановленою для неї ціною. Тобто держава бере на себе додаткові витрати, аби у такий спосіб стимулювати розвиток альтернативної енергетики. І таким шляхом йдуть у всьому світі.
Особливості національного «зеленого тарифу» полягають у тому, що у нас він найбільший у Європі — приблизно у півтора рази вищий, ніж на Заході. Крім того, існують й інші стимули — дуже вигідний пільговий режим оподаткування і безмитне ввезення в Україну обладнання для СЕС. Все разом і викликало справжній бум.
Деякі друковані джерела натякають, що тут не обійшлося без інтересів одного державного високопосадовця, син якого працює у згаданій компанії. Але ці закиди відкинуті як безпідставні.
Пільги є рівними для всіх інвесторів. Нині група чеських компаній будують 42-мегаватну СЕС у Київській області, а столичне «Рентехно» зводить станцію на 18 МВт на Вінниччині. Ізраїльська «СанЕлектро» на початку року оголосила про плани спорудити на Одещині близько десяти СЕС загальною потужністю 20 — 30 МВт. Можливості з реалізації проектів в Україні вивчають компанії з Німеччини, Італії, Франції, Японії.
«Актів Солар» вклала у розвиток сонячної енергетики у нашій державі вже близько мільярда євро. Плани ще більші. Австрійці готові вийти не лише на самоокупність побудованих станцій (термін окупності СЕС «Перове» — 4 — 5 років), а й створити тут повний ланцюжок виготовлення сонячних панелей — від виробництва полікремнію до поставок і монтажу готової продукції. Для цього вона придбала завод напівпровідників у Запоріжжі й модернізувала його, перетворивши на ультрасучасне підприємство.
Результат діяльності інвесторів вражаючий. Якщо у 2009 році у нас загалом вироблялося 3 МВт сонячної енергії, то у 2011-у — 200 МВт, а до 2015 року планується збільшити сумарну потужність у п’ять разів.
Великий резерв залишається за внеском у цю справу середнього і малого бізнесу. Поки що альтернативні джерела надто дорогі і сьогодні під силу хіба що іноземним бізнесменам або місцевим мультимільйонерам. Але час іде і все змінює.
— Еволюція цього виду енергії, — каже Віталій Давій, — призведе до її поширення. Як це бачимо на прикладі європейських країн. У Німеччині, скажімо, нині налічується мільйон сонячних дахів, в Австрії — сто тисяч. Це шлях, за яким встановлюються невеликі сонячні електростанції. У тій же Німеччині на їх долю припадає близько 60 відсотків потужностей, задіяних у цьому сегменті. Тому й Україна, яка рухається слідом за Європою, братиме з неї приклад.
Тут додамо, що таке, певно, стане можливим, коли місцеві підприємці не відчуватимуть проблеми зі стартовим капіталом.
Добрий початок — половина справи?
І все ж не полишає питання: скільки ж тієї сонячної енергії є, так би мовити, насправді? Як переконують фахівці, найбільшій нашій станції «Перове» під силу забезпечити електроенергією таке місто, як Сімферополь. Однак у загальному енергобалансі України частка поновлюваних джерел енергії — і Сонця, і вітру, і переробка біомаси — мізерна.
— Ця частка, — зазначив Віталій Давій, — сьогодні складає лише близько півтора відсотка. Але варто пам’ятати, що й передові у цій галузі країни починали з малого. А тепер середня частка сонячної енергії у Європі становить 14 відсотків. У Німеччині — 20, а в Іспанії — 30 відсотків. Нині у сфері фотоелектрики популярний лозунг: «До 2020 року досягти середнього показника на рівні 20 відсотків енергії Сонця у загальному енергетичному балансі». Порівняймо: атомні станції дають 30 відсотків всієї енергії. Втім, сказати, що Сонце повністю замінить атом, було б надто оптимістично. Вірогідніше, різні джерела доповнюватимуть одне одного. І все ж…
Отже, червінці з Сонця, образно кажучи, сиплються, але не так щедро, як хотілося б. Швидше за все, потоком звідти поллються ієни. Японці, які недавно пережили біду на «Фукусімі», ладні до 2050 року повністю відмовитися від АЕС, замінивши їх сонячними батареями, а заодно припинити й імпорт нафти та газу. Як стало відомо з повідомлень у пресі, Японія заявила про намір збудувати до 2030 року орбітальну сонячну електростанцію. Пам’ятаєте, газова оболонка Землі поглинає чималу частину сонячного випромінювання, а там, у космосі, його більше, відповідно й енергії можна добути більше.
Зараз, коли у розвитку фотоелектрики є вже обнадійливі результати, атомне, нафтогазове і вугільне лобі намагається нав’язати думку, що її розвиток не по кишені такій країні, як наша, тож, мовляв, чи варто в неї вкладати великі кошти. При цьому всі усвідомлюють, що в умовах енергозалежності ввезення викопного палива навряд чи обійдеться дешевше. До того ж такі розмови не додають доброго настрою інвесторам.
Окремі учасники конференції, зокрема, сумнівалися, чи довго протримається вигідний «зелений тариф». Але тут таємниць нема. В усіх країнах коли галузь міцніє, цей тариф знижується. Ось і в Україні згідно з постановою Кабміну у 2014 році він знизиться на 10 відсотків, через п’ять років — на 20, а в 2024-у — на 30 відсотків.
Промовці акцентували увагу на необхідності удосконалення галузевої законодавчої бази у контексті спрощення процедури узгодження проектів та їх підключення до загальної мережі, на подоланні надмірної бюрократизації і корупції тощо.
Не всі сприймають співвідношення потужності і площі, які займають сонячні панелі: 1 МВт — 2 гектари. Когось непокоїть те, що ці установки мають обмежений строк дії, після чого підлягають заміні…
Та які б перепони не були, першопрохідці готові їх подолати. Була б лише відчутнішою підтримка держави, щоб рух за сонячну енергію ставав масовішим. Наприклад, в Індії громадянам, які вирішили встановити в себе сонячне обладнання, надається 30 відсотків компенсації і п’ятивідсотковий кредит на залишену вартість. Подібні програми працюють сьогодні у 10 країнах світу. Тільки не в Україні.
Валентин ЩЕГЛЕНКО.

Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206