Агов, лобісти, озовіться!

Міністр фінансів України Валерій Хорошковський намагався знайти «компроміс» з Міжнародним валютним фондом, щоб перезапустити таке необхідне кредитування. Але уряд України не бажає приймати вимогу МВФ припинити субсидування населення в оплаті газу, що допомогло би збалансувати бухгалтерію державної енергетичної компанії «Нафтогаз». Точка зору уряду полягає в тому, щоб зробити таке в цьому році і підвищити ціни на газ для населення — це політичний суїцид напередодні виборів у жовтні 2012 року.

Ми шукаємо людей з сильними зв’язками серед відповідних посадовців МВФ, які могли би поцікавитися серед співробітників МВФ, чи існує можливість для творчості в цьому питанні, щоб уникнути підвищення цін на газ.

Ми хотіли б отримати цю інформацію й обговорити її з урядом України, і спробувати навести мости між МВФ та Україною з метою вийти з тупика, яким був позначений останній рік.

Якщо у вас є відповідні відносини і ви зацікавлені в допомозі, будь ласка, дайте мені знати. Джонатан Вінер в нашому офісі у Вашингтоні веде цей проект і може вам зателефонувати».

«Українська правда» надіслала запит до компанії APCO та безпосередньо до Брента Крейна, а також смс-повідомлення Валерію Хорошковському, але відповіді не отримала. Водночас джерела в компанії APCO підтвердили, що уряд України справді звернувся до них по допомогу.

Компанія APCO — доволі впливова на ринку лобістських і консультаційних послуг. Це не вперше, коли вона залучається до українських питань. У 1990-х Віктор Медведчук та Григорій Суркіс наймали APCO для просування іміджу Леоніда Кучми в Америці. Робили це через офшорну фірму Nowanda, яка певний час була акціонером ФК «Динамо». Паралельно APCO займався іміджем лідерів СДПУ(о) — американська фірма створили вже неіснуючий нині сайт Dynamic Ukraine, який вихваляв Медведчука як реформатора, а також публікував статтю Суркіса про відкриття синагоги у Києві.

Цього разу до послуг APCO вирішили вдатися у зв’язку з відсутністю прогресу в переговорах між урядом Януковича та МВФ.

Листа до внутрішньої розсилки APCO було написано 2 березня. Очевидно, прохання уряду України вони отримали ще раніше. Але жодного прогресу досягнуто не було, оскільки 12 березня прем’єр Азаров повідомив, що просить якщо не про транш, то хоча би про взаємозалік з МВФ — відновити кредитну лінію для погашення старих боргів перед фондом. «Україна буде детально і скрупульозно виконувати свої зобов’язання, в тому числі і перед МВФ. Але ми маємо право поставити питання таким чином, щоб відбувся залік нашої заборгованості в рахунок чергового траншу», — заявив Азаров. Йому не позаздриш — Україна виплатила МВФ у лютому 575 мільйонів доларів, а до кінця року повинна повернути ще приблизно 3,1 мільярда доларів.

У самому ж листі впадають в очі як мінімум три особливості.

Перше — це непублічне визнання «командою реформаторів Януковича — Азарова» того факту, що для них критично важливе чергове вливання від донорів. Політична сила, яка звинувачує своїх опонентів у отриманні підтримки із Заходу, сама виявилася на гачку «грантів» від МВФ.

Друге — це нездатність «уряду реформаторів» іти на ті самі реформи до виборів. Тут варто пригадати суперечку між Азаровим і депутатами-«регіоналами» взимку на спільному засіданні фракції, коли керівник Олександр Єфремов просив пояснити, як їм рухатися далі: «Ми вибори проводимо чи реформи?»

Як випливає з листування APCO, якщо підвищення цін на газ для населення до виборів не буде, то після виборів, воно, очевидно, таки відбудеться.

І тут виникає інше питання.

Гроші МВФ — це гроші платників податків західних держав. І часто рішення про поновлення кредитування ухвалюється не стільки у штаб-квартирі фонду, скільки в основних столицях країн — членів фонду — Вашингтоні, Парижі, Берліні... Там не можуть зрозуміти гру, в яку їх затягує Янукович. Європейські уряди, зокрема Греція, повинні йти на критично непопулярні реформи, урізати соціальні програми, втрачати довіру серед населення... З іншого ж боку, ті самі європейські уряди про чергове вливання просить Україна. Держава, яка не проводить аналогічних непопулярних реформ, а навіть більше — президент Янукович оголошує про передвиборну роздачу грошей електорату та виводить з-під тендерів у тінь цілі галузі економіки. Виникає питання: чому МВФ (читай — американський та європейський уряди) повинні входити у становище Януковича та рятувати на виборах такого керівника?

Але, крім того, вони не можуть зрозуміти і політичну логіку Януковича. Він готовий брати гроші в Заходу, та не готовий сповідувати цінності, які декларує Захід. Тоді чи повинні США та ЄС бути донорами диктатора-початківця?

Ну і, зрештою, третє. Уряд, який не втомлюється самовихваляти свій професіоналізм, виявився не здатним провести переговори з МВФ і змушений залучати компанію-лобіста, розписуючись тим самим у власній безпомічності.

Більше того, уряд повинен буде оплатити послуги компанії APCO. Звідки? Зрозуміло, що з коштів бюджету. Тоді, можливо, дешевше було б не утримувати безпорадний Кабінет Міністрів, а просто указом президента дати українське громадянства радникам із APCO — і нехай вони керують цією країною?

Сергій ЛЕЩЕНКО.
«Українська правда».