№ 21 (21285) четвер 15 березня 2012 року

Уряд Віктора Януковича вдається до нестандартних кроків, аби отримати чергову ін’єкцію від Міжнародного валютного фонду. За інформацією «Української правди», він звернувся до американської лобістської та консалтингової компанії APCO по допомогу у вирішенні питання фінансового вливання. Лист, який є у розпорядженні «УП», підписаний Брентом Крейном, програмним менеджером цієї аналітичної установи у Вашингтоні. Його адресовано членам Міжнародної спілки радників (IAC) та дивізіону Глобальної політичної стратегії (GPS) при APCO, куди входять відставні чиновники і топ-менеджери з різних країн.

Тема листа позначена як «терміновий запит від уряду України». У ньому пан Крейн повідомляє радників APCO про делікатне прохання, яке надійшло з Києва. З прочитаного складається враження, що нинішні українські чиновники виявили повну безпорадність у переговорах з міжнародними фінансовими установами.

«Ми отримали прохання уряду України спробувати знайти спосіб просунутися вперед у розблокуванні тупика, в який зайшли відносини України з МВФ щодо отримання подальших траншів з $15 мільярдної допомоги МВФ.

З 22 по 24 березня у Великій залі Одеського училища мистецтв і культури ім. К. Данькевича пройде III фестиваль навчальних закладів мистецтв I — II рівня акредитації півдня України, присвячений пам’яті професора, заслуженого діяча мистецтв України Людмили Наумівни Гінзбург.

ДО «Резиденція «Синьогора»  Державного управління справами Президента України 7 березня уклала угоди з ПАТ «Івано-Франківськгаз» на постачання та транспортування 301612 кубометрів газу в 2012 році на загальну суму 1,42 млн грн, повідомив сайт «Наші гроші» з посиланням на «Вісник державних закупівель».

Сам газ коштуватиме 4367 грн, або $545 за тисячу кубометрів. Ще 360 грн до цієї ціни додасть транспортування за кожну тисячу кубометрів. Таким чином загальна вартість газу для карпатської резиденції Віктора Януковича склала 4727 грн, або $591 за тисячу кубометрів.

Дедалі більше українців залишаються без роботи. І винна в тому не світова криза, а українська влада. Це змушує людей шукати щастя за кордоном або перебиватися з юшки на воду та виходити на мітинги, як було під час акції «Україна проти Януковича!». Ані схід, ані захід країни вже не покладають жодних надій на нинішню владу, що протягом двох років довела свою цілковиту неспроможність.

Офіційна статистика свідчить, що 2010 року 106 тисяч українців втратили роботу, а 2011-го — ще близько 200 тисяч. Рівень прихованого безробіття ніхто не обраховував, але він у кілька разів вищий за офіційний. Бюджетні кошти, призначені для створення нових робочих місць, чиновники нахабно розкрадають, залишаючи сотні тисяч сімей без шматка хліба. Так, на гарячому попався директор Державної служби зайнятості, у якого знайшли 3 кілограми золота, діаманти й валюту на мільйони доларів.

Як ми уже повідомляли, 9 березня біля пам’ятника Тарасові Шевченку представники обласних партійних організацій Одещини — ВО «Батьківщина», «Фронту змін», Народного руху, «Реформи та порядок», «Свободи», «За Україну!» — підписали угоду, в якій ідеться:

«Ми, представники українських опозиційних демократичних політичних партій, враховуючи весь досвід українського державотворення та усвідомлюючи високу відповідальність перед українським народом, відстоюючи необхідність повернення країни на демократичний шлях розвитку та забезпечення умов для добробуту і можливостей для самореалізації кожної людини, наголошуючи на потребі повноцінного забезпечення європейських стандартів свобод і прав громадян та вимагаючи припинити політичні репресії і звільнити лідерів опозиційних партій — Юлію Тимошенко, Юрія Луценка й інших політичних в’язнів, захищаючи конституційне право громадян України на формування органів влади, отже — на вільні та чесні вибори, проголошуємо наступне.

Понад 90% всіх надходжень від сплати податку на доходи фізичних осіб дає заробітна плата населення. Тобто ті, хто реально живе «на одну зарплату», є основними наповнювачами місцевих бюджетів.

За словами директора науково-дослідного центру проблем оподаткування Національного університету ДПА України Костянтина Швабія, середня ефективна ставка податку на зарплату в 50 разів вища за податкову ставку на доходи підприємців, та 4,5 раза вища за ставку податку на власність.

Сенсаційне викриття «Першого каналу» Росії про те, що в Одесі готувався замах на Володимира Путіна, наразі не має підтвердження. Принаймні, як повідомило цими днями видання «Коммерсантъ-Украина» з посиланням на джерело, знайоме з матеріалами справи, у ній відсутні прямі докази того, що Руслан Мадаєв (уродженець Чечні) та Ілля П’янзін (громадянин Казахстану) готували в нашому місті проти старого-нового президента РФ терористичний акт, а відтак у слідчих Служби безпеки України поки що нема підстав для пред’явлення відповідного звинувачення.

Водночас джерело, близьке до слідства, стверджує, що досліджені речові докази у справі не дають однозначної відповіді на запитання про наміри підозрюваних. Після вивчення елементів вибухових пристроїв, знайдених у квартирі, відеозаписів та фотографій у вилученому ноутбуці, свідчень, наданих затриманими, виходить, що в Одесі вони лише навчалися виготовляти вибухівку з підручних матеріалів та проводили пробні вибухи.

Зґвалтували, придушили й живцем підпалили — так троє молодих нелюдів вчинили зі своєю 18-річною жертвою у Миколаєві (сусідньому обласному центрі).

Її знайшли вранці на згарищі смітника. Травми та опіки лікарі визнали не сумісними з життям, але дівчина вижила й дуже швидко прийшла до тями. Їй ампутували руку й дві стопи. «У вівторок ввечері лікарі сказали, що відмовила печінка. Контролюють серце, бо інтоксикація велика. Кажуть, що починають відмовляти нирки. Це жах. Коли лікарі роблять перев’язку, видно навіть нирки», — цитує gazeta.ua матір потерпілої.

Одеський пляж «Аркадія» продовжує утримувати сумне скандальне лідерство з кримінальним підтекстом — у понеділок на світанку там вигорів ще один ресторан, а голова ОДА зажадав від прокуратури розібратися: хто і на яких підставах скував бетоном значну частину пляжу.

Так, за повідомленням центру зв’язків з громадськістю ГУ МНС України в Одеській області, сигнал про те, що в «Аркадії» горить очеретяний дах ресторану «Кабачок Первачок» надійшло 12 березня о 4.09. На момент приїзду пожежників дерев’яний другий поверх та очеретяні перекриття вже вигоріли. З персоналу, на щастя, ніхто не постраждав. Аби повністю ліквідувати пожежу, рятувальникам знадобилося шість годин. Що залишилося від ресторану — на світлині.

Дещо  із  розповідей  Заура

Рано-ранесенько я звикла бачити його у невеличкому сквері неподалік своєї оселі. Нас цілий гурт — тих, хто піклується про здоров’я і водночас бореться із зайвими кілограмами. Зо два роки тому почав приходити у сквер доволі огрядний «спортсмен», з яким усі швидко роззнайомилися. Грузин на ймення Заур виявився товариським, спостережливим і цікавим до всього чоловіком. Тривалий час він працює механіком в одному з одеських автопідприємств. Там же прилаштував на роботу молодшого брата. Решта великої родини залишилася на батьківщині.

Так склалися обставини, що у тієї рідні Зауру довелося перебувати кілька місяців (на робочому місці його заміняв брат). Повернувся лише наприкінці цьогорічної лютої зими. Великі морози вже позаду, отож у сквері ми знову разом. Після привітань у всіх очах одне запитання: як там у Грузії? Дуже хотілося почути про все з уст очевидця. Заур жваво розповідав, а нам зоставалося тільки дивуватися.

«Починаючи з наступного року, з українського бюджету буде щорічно виділятися 40 мільйонів гривень на патріотичне виховання населення. Зокрема, передбачено збільшити долю патріотів з 31% у 2013 році до 48% у 2017 році, любителів української мови — з 17% до 35%, тих, хто гордитиметься армією, — з 3% до 11%, а ось доля бажаючих емігрувати за цей відтинок років зменшиться з 40% до 20%», — сповістило УНІАН 4 березня 2012 року.

Про безглуздя цих цифр писати не варто. Але цікаво, що автори постанови сьогодні знають: у відправному бюджетному 2013 році в Україні «є» на все про все 31% патріотів та 17% шанувальників рідної мови. Хто ж довів український народ до такого збайдужіння, якщо у 1992-у українці майже стовідсотково проголосували за незалежну Україну? Впадає в очі й те, що «наші плановики» не передбачають «зростання» патріотизму українців хоч би до 50% плюс один голос, а щирих українців — до більш як 35%. З усього видно, що «ТойХтоРахує» і планує уже поділив Україну, причому, явно обмежив «територію україномовних» Галичиною.

Цей лист надійшов до нашої редакції з далекого російського міста Зарічного Пензенської області від Михайла Бєлобокова. Просить чоловік допомогти підтвердити його право на статус учасника бойових дій.

Ситуація схожа з тією, у яку втрапили й наші земляки, про що розповідалося в недавній публікації на сторінках «Чорноморських новин» «Які вам ще докази потрібні?» (номер від 9 лютого ц.р.). Йшлося в ній про знехтуване бюрократичною машиною право моряків-днопоглиблювачів, котрі працювали на небезпечних ділянках Чорного й Азовського морів, нашпигованих вибухонебезпечними засобами, що залишилися з часів минулої війни з фашистами. Люди ризикували життям і здоров’ям, виловлюючи міни, бомби, торпеди, інші небезпечні речі. Це — право на статус учасника бойових дій з усіма соціальними пільгами, передбаченими законом.

У році, що минув, утримання мережі, яка надає медичні послуги населенню Одеської області, обійшлося платникам податків в 1 мільярд 661 мільйон гривень (а з позабюджетними внесками — в 1 мільярд 827 мільйонів гривень). Це — найвитратніша стаття обласного бюджету. Такі цифри було озвучено під час підсумкової колегії управління охорони здоров’я облдержадміністрації, головну доповідь на якій мала заступник начальника управління Тетяна Кондратюк.

Як саме витрачаються виділені гроші — також почули учасники колегії. Варто наголосити на тому, що цього разу на засіданні обійшлося без агітаційних промов про реформування галузі (воно, якщо зауважили, в цьому напрямку скрізь затихло, чи не перед виборами, бува, щоб зайвий раз не зачепити за болюче й без того збурений громадський спокій). Найважливіші цифри та факти, почуті на підсумковій колегії й викладені нижче, нашому читачеві також скажуть немало.

Кожна людина, як відомо, неповторна, наділена від природи якимись індивідуальними здібностями, обдаруванням. Хтось — великий майстер у тому чи іншому ремеслі, хтось — має мистецький хист, хтось кохається в рослинах і створює довколишню красу...

Сьогоднішня наша розповідь — про жінку, яка багато чого вміє і може, а ще має особливе обдарування — ладити з людьми, допомагати їм.

У неділю, 18 березня, жителі Ісаєвого Миколаївського району обиратимуть сільського голову. Однин з кандидатів на посаду — Алла Лісовенко — молода, енергійна, працьовита, компетентна жінка. Миколаївський район — земля, де народилася і виросла Алла Анатоліївна, де живуть її батьки. Завдячуючи цьому вона дуже добре знає сільське життя, турботи, біди і радощі земляків.

Вважаємо, що одна з найпатріотичніших газет у нашому краї — це «Чорноморські новини». На сторінках газети висвітлюються актуальні теми нашого життя, прищеплюється любов до України, її мальовничих просторів, даються приклади вірного служіння Батьківщині кращих синів і дочок нашого народу.

Тож хочемо, аби приєднали ви до таких патріотів і цього 69-річного чоловіка, нашого земляка, який нині живе далеко від Одещини, неньки України, та не розлюбив її, не втратив закоханості до чорноморського краю. Це — Анатолій Фернатій. Народився він, виріс і закінчив школу в Новоборисівці Великомихайлівського району, а потім навчався в Іркутському вищому авіаційно-технічному училищі, де здобув відповідних фах. Був військовим авіатором. Хоч нині вже й пенсіонер, але працює. Батько сімейства, дідусь, котрого дуже люблять внуки. І цей скромний, чуйний чоловік, романтик, ідеаліст, справжній інтелігент, пише вірші про рідний край, свій Веселий Кут, хоч і рідко тут буває, бо проживає у Білорусі. Але навіки в його серці — Україна.

Якось зайшла до тролейбуса, де скромно одягнута жінка рекламувала українську газету. Більшість пасажирів дивилися на неї, немов на «білу ворону», перемовляючись: «Наверное, приехала с Западной, ведь в Одессе говорят по-русски».

Хто їм навісив цю локшину на вуха? Ще до офіційного заснування Одеса була українською. Через ці місця проходили шляхи чумаків. До і після фортеці Ені-Дунья тут було поселення Коцюбіїв (Кочубеєве).

До 130-річчя поетки і педагога

Сто тридцять років тому, 16 березня 1882-го, у Харкові в родині Алчевських народилася донька, яку нарекли іменем святої Христини на честь матері, що також носила це ім’я.

Родина Алчевських була знана на теренах тодішньої імперії. Олексій Кирилович був відомим українським промисловцем і банкіром (мав власний Харківський торговельний банк, заснував низку металургійних підприємств на Луганщині, навіть місто Алчевськ на Донеччині назване на його честь) і був людиною передових поглядів, активно займався громадською діяльністю. А ще більше знали про цю родину через матір — Христину Данилівну — відомого українського педагога, організатора народної освіти, яка 1862 року заснувала Харківську жіночу недільну школу — безкоштовний заклад освіти для дорослих, який існував аж до 1919-го. Замолоду у цьому навчальному закладі вчителював Борис Грінченко, інші видатні українські педагоги. Христина Данилівна підготувала і видала вкрай необхідні селянству та робітникам посібники «Що читати народові» та «Книга для дорослих», її перу належить також низка педагогічних статей про навчання дорослих, а ще — спогади «Передумане й пережите».

Архітектура Одеси отримала ще одну історичну мітку — на фасаді будинку по вулиці Софіївській, 18, відкрито меморіальну дошку з рельєфом Михайла Врубеля (1856 — 1910).

Цей запізнілий вияв поваги до геніального російського художника — ініціатива Всесвітнього клубу одеситів. А матеріалізувався він завдяки меценатській підтримці члена клубу Євгена Деменка. Щоправда, багатолюдним це відкриття не назвеш — зо три десятка осіб разом з журналістами і телеоператорами. Подумалося, не більше, як колись на похороні Врубеля...

У місті Гамільтон (Канада) на 87-у році життя помер останній президент УНР в екзилі (вигнанні), голова проводу українських націоналістів, голова правління Фундації імені О. Ольжича у Києві Микола Плав’юк.

Народився Микола Васильович 5 червня 1925 року в с. Русові на Покутті, вчився у снятинській школі, де розпочав свою громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН. 1946-го закінчив середню школу в таборі переміщених осіб, Мюнхенський університет (1949). Член Центрального союзу українських студентів, «Пласту» та інших українських громадських організацій.

Той, хто цікавиться долею співучої Одеси, не міг не помітити, що чільне місце серед одеситів займає сім’я Володимира Даниловича Стаховського («Чорноморка» про цю родину писала неодноразово — «Музичний діалог поколінь», О.Філіппова, «Моє серце співає», В. Павліченко). Складається враження, що ця сім’я є давнім другом вашої газети.

Справді, і батько, і донька Олена Володимирівна — знані та шановані в Одесі люди. Але ж свого часу, а було це 55 років тому (і знову ювілей!), глава сім’ї долучився до розвитку співучої культури нашого села. Думаю, це було на зорі його творчої кар’єри. То були часи тісної співпраці міста і села. Щойно в Полянецьке прибув та очолив великий і багатогалузевий колгосп представник «двадцятип’ятитисячників» Михайло Андрійович Носков. Із притаманною йому енергією взявся за об’єднання малих колгоспів у єдине ціле і за створення належної, сучасної, як на той час, інфраструктури. Мріяв про повноцінне життя селян. Звісно, й культура посідала чільне місце. Тоді ж, у 1957 році з’явився у селі посланець Одеси, великий ентузіаст культурної, зокрема співочої, хорової, справи Володимир Данилович Стаховський. Він приїхав з ідеєю і бажанням створити сільський хор з високою виконавською культурою. Обидва учасники війни йшли паралельно: один розвивав економіку, інший — культуру. Спільне для обох — кирзові чоботи для сільського бездоріжжя.

Слово, за Олександром Олесем, це те, що «чарує, тішить і п’янить», підносить до зірок, а то й боляче б’є, навіть — нівечить. Як донести до читача красу Слова, схвилювати, змусити мислити? Як з величезного лексичного розмаїття вибрати найточніші, найпроникливіші, найніжніші слова? Перелопативши гори словесної руди, письменник буває винагороджений перлинками-золотинками, які зблиснули й розсипалися на аркуші паперу, знайшовши своє місце. Виразно сказав про це Роман Лубківський:

І раптом чуєш: злато слово, злато!
Аж хочеться скупатися у тім
Отецькім слові, слові золотім!
І хочеться, і прагнеться без тями
До цього слова припадать устами,
Ридати і радіти водночас…

Всім користувачам Інтернет надав можливість оперативного доступу до величезного масиву інформації, надзвичайно полегшив роботу з пошуку потрібних статей, спілкування з різними адресатами тощо. Що й казати, це велике надбання. Однак треба пам’ятати, що новітня електронна мережа — це лише підмога, хай і неоціненна, в праці чи навчанні.

Сьогодні, скажімо, багато хто користується інтернет-перекладачем з російської мови на українську. Це, звичайно, чудово, що техніка наділена такою функцією. Але якою досконалою не була б ця система, вона не спроможна замінити людину. Тому нерідко у перекладеному тексті іноді важко збагнути, про що ж ідеться. Наприклад, з російської «пол Европы» комп’ютер скрупульозно переклав як «підлога Європи». Російський вислів «камень в почке» обернувся на «камінь у бруньці», «взялись за работу с охотой» — «взялися за роботу з полюванням». «Художник Марк Шагал» і «художник Марко Крокував», «парень с высшим образованием» і «хлопець з вищим утворенням», «здравствуй, Мишка» і «здрастуй, Ведмедик» і т. д.

Минулих вихідних в Одесі пройшов другий тур обласної дитячої баскетбольної ліги. Вісім команд хлопчиків 2000 — 2001 років народження з Одеси, Южного, Ізмаїла, Кілії та Балти провели чергові матчі дебютного сезону.

Приймала змагання Одеська баскетбольна школа ім. А. Білостінного, відтак хлопці мали можливість грати на майданчику спорткомплексу «Краян», що є домашньою ареною БК «Одеса». Для більшості молодих баскетболістів це був перший досвід ігор у повнорозмірному залі. Усвідомлення того, що на цьому ж паркеті виступають «майстри», для одних стало додатковою мотивацією, в інших викликало хвилювання і непевність у своїх силах. Однак емоційна підтримка вболівальників-батьків допомагала хлопчакам концентруватися і показувати достатньо змістовну гру.

Президент Віктор Янукович підписав закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів».

Закон передбачає внесення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» змін щодо:

Вживання спиртного є однією із причин безпліддя українських чоловіків. Про це на прес-конференції розповів доцент кафедри урології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Олег Нікітін.

«Відомо, що вживання алкоголю, наркотиків, куріння — одна з причин безпліддя. Загально відомо також, що Україна є не останньою країною за рівнем вживання алкоголю — це етнічна особливість нашої нації», цитує ІА «Медичні новини» фахівця.